Хостинг ТаймВэб - Опережая время. Удобные и выгодные тарифы на надежный хостинг. Экономия при оплате, бесплатные домены, подарки.
 

Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника >> Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Економічний аналіз як галузь економічної науки. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Аналіз структури, стану та рівня використання земельних угідь.

Дата выполнения: 03.07.2009
Размер оригинального RTF-файла: 11,67 МБ, в архиве 1,12 МБ
Тип работы: курс лекций

Похожие работы:

  1.  Статистика оплати праці, Задача, добавлена 03.01.2009
    Оплата праці та її статистика. Визначення розміру абсолютної і відносної економії (перевитрати) при умові, що для підприємства корегуючий (банківський) коефіцієнт встановлений у певному розмірі. Методи розрахунку та детальне описання формул їх розрахунку.
  2.  Планування праці, Реферат, добавлена 16.08.2009
    План з праці як один з розділів плану діяльності підприємства, основні цілі та порядок формування в умовах ринкової економіки. Порядок планування чисельності, складу кадрів та росту їх продуктивності, необхідні розрахунки. Планування фонду оплати праці.
  3.  Ефективність використання ресурсів підприємства, Курсовая работа, добавлена 16.11.2008
    Стан використання виробничих і трудових ресурсів підприємства. Підвищення ефективності використання трудових та виробничих ресурсів, їх вплив на результат господарської діяльності. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню використання ОВФ.
  4.  Загальні вказівки щодо виконання контрольної роботи, Контрольная работа, добавлена 02.11.2008
    Вибор теоретичних питань. Теоретичне питання. Аналіз оплати праці в структурі собівартості, впливу структурних зрушень на обсяг продукції, структури продукції на собівартість, факторів на відхилення від плану фактичної суми транспортних витрат.
  5. Основне завдання поточного плану. Типова методика розробки техпромфінплану. Основні розділи поточного плану. Склад розділів та показників плану. Планування виробництва і збуту продукції. Розрахунок потреби в сировині та матеріалах.
  6.  Трудові ресурси, Контрольная работа, добавлена 14.09.2009
    Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі. Керівні органи Міжнародної Організації праці. Наймані працівники та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства. Основні наукові категорії протилежних напрямків наук про працю.
  7.  Технічна служба АТП, Реферат, добавлена 20.03.2009
    Основні задачі автомобільного транспорту та його ефективність в усіх сферах діяльності. Періодичність та склад профілактичних робіт. Норми витрат на матеріали і запасні частини. Витрати на всі види енергії, що використовуються в зоні поточного ремонту.
  8. У мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально, тобто як процес перетворення вхідного потоку факторів на вихідний потік — готову продукцію з використанням певної технології виробництва, та описується за допомогою виробничої функції.
  9.  Фінансування екологічних заходів, Реферат, добавлена 18.01.2009
    Охорона навколишнього природного середовища потребує затрат. Розподіл державних коштів за використання природних ресурсів, здійснюється Верховною Радою України. Основне джерело фінансування капітального будівництва в екології та нормативи відрахувань.
  10. Підстави для виникнення права спеціального використання лісових ресурсів – лісорубочний квиток (ордер). Припинення права спеціального використання лісу. Ліміти використання лісових ресурсів державного значення. Інструкція про порядок видачі дозволів.

Содержимое работы (только текст)

Тема : АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ , ПОСЛУГ ) ТА ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

2.Основні об ' єкти калькулювання й аналізу собівартості продукції.

3. Аналіз собівартості за еле ментами витрат та статтями калькуляції.

4. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції.

5. Аналіз собівартості окремих виробів.

Література :

1. Ф.Ф . Бутинець «Економічний аналіз» ст .518-550;

2. М.Г.Чумаченко «Економічний аналіз» ст .150-186;

3.Г.В.Сави цька «Економічний аналіз діяльності підприємства» ст . 228-273;

4 . В.І.Іващенко «Економічний аналіз господарської діяльності» ст . 102-111.

Питання для самоперевірки :

1. Значення , завдання і система інформаційного забезпечення аналізу собівартості продукції.

2. Загальна схема формування витрат підприємства та їх аналізу.

3.Як розуміти вирази «собівартість випущеної продукції» і «собівартість реалізованої продукції» ?

4.Що таке стаття калькуляції ? Охарактеризувати основні статті калькуляції згідно з ПБО 16 «Витра ти».

5. Як групуються витрати за економічними елементами ? Як оцінити динаміку та структуру продукції підприємства ?

7. На основі яких джерел інформації розраховується показник «затрати на 1 гри . товарної продукції» ? Методика його аналізу.

8. Які фактори впливають н а зміну витрат на 1 грн . і як вони розраховуються ?

9. Що являє собою «кошторис виробництва» і яка мета його складання ?

10. Яке призначення аналізу собівартості одиниці продукції ?

11. Які етапи аналізу собівартості одиниці продукції ?

12.У розрізі яких техніко-еконо мічних факторів обчислюється зниження собівартості продукції ? Методика розрахунку впливу організаційно-технічних факторів на зниження собівартості продукції.

13. Аналіз собівартості окремих видів продукції за статтями калькуляції.

14. Аналіз матеріальних вит рат на окремі види продукції.

15.Які конкретні витрати відносяться до елемента «матеріальні витрати» і методика їх аналізу ?

16. На які групи підрозділяються загальновиробничі витрати ? Яка методика їх аналізу ?

17. Які існують причини зміни трудомісткості продукції ?

18. Якою мірою залежить від підприємства зміна впливу фактора «цін» ?

1. Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції , робіт та послуг має важливе значення , оскільки дозволяє пояснити тенденції зм іни даного показника , виконання плану , розраховувати вплив на приріст собівартості , визначити резерви і дати оцінку роботи підприємства стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції.

На сучасному етапі розвитку економіки України визначе ння собівартості реалізованої продукції значно змінилося у зв 'язку з переходом підприємств на новий план рахунків бухгалтерського обліку і застосування в практиці роботи національних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з П (С )БО -16 у собівартість реал ізованої продукції включаються :

— виробнича собівартість продукції (робіт , послуг ), яка була реалізована протягом звітного періоду ;

— нерозподілена частина постійних загальновиробничих витрат ;

— понаднормативні виробничі витрати ;

— адміністративні витрати ;

— ви трати на збут ;

— інші операційні витрати.

Виробнича собівартість продукції складається з :

— прямих матеріальних витрат ;

— прямих витрат на оплату праці ;

— інших прямих витрат ;

— загальновиробничих витрат.

Слід зазначити , що поняття «повна собівартість випущеної п родукції» відсутнє . Відображаючи рівень витрат на виробництво собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства , а також рівень техніки , технології та організації виробництва . Чим краще працює підприємство (інтенсивніше в икористовує виробничі ресурси , успішніше вдосконалює техніку , технологію та організацію виробництва ), тим нижчою є собівартість продукції . Тому собівартість - один з найважливі ших показників ефективності виробництва .

Собівартість продукції має ті сний зв 'я зок з її ціною . Це про являється в тому , що собівартість є базою ціни товару і водночас «обмежувачем» для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію , ринкова ціна якої нижча за її собівартість ).

Джерела інформації для аналізу собівартості продукції - це :

* калькуляція собівартості товарного випуску ;

* калькуляція собівартості одиниці продукції ;

* статистичний звіт ф .5 «Затрати виробництва» ;

* дані синтетичного та аналітичного обліку (рахунки 801-809, 811-816,91);

* бухгалтерська звітність ф .2 «Звіт про фінансові р езультати» ;

* кошторис ;

* план (середньостроковий , короткостроковий , оперативний ).

Планування й облік собівартості продукції здійснюються за елементами витрат і статтями кальк уляції , а тому й аналіз собівар тості продукції також здійснюється передусім за цими напрямами . Але перш ніж перейти до аналізу собівартості продукції , необхідно ознайомитися з її сутністю , тобто перевірити , які ж витрати підприємство включило в собівартість продукції за звітний період , оскільки від цього залежить достовірність визначенн я суми собівартості.

Відомо , що витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел :

— собівартості ;

— прибутку.

Через собівартість відшкодовуються ті витрати підприємства , які мають зв 'язок з виробництвом , тобто забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва : предметів , засобів праці , робочої сили та природних ресурсів.

Необхідно зазначити , що на п рактиці відсутня повна відповід ність між дійсними витратами на виробництво й собівартістю . Так , не включаються в собівартість продукції , а відшкодовуються за рахунок прибутку витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного і масового виробництва .

Водночас є й такі витрати , які включаються у собівартість продукції , але не мають прямого зв 'язку з виробництвом (наприклад , оплата ча су виконання державних обов 'язків працівниками підприємства тощо ).

Непродуктивні витрати підприємства , пов 'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку , недостачі , простої ), в межах установлених норм включаються у фактичну собівартість продукції , а втра ти від порушення умов договорів (штрафні санкції ) відшкодовуються за рахунок прибутку . Для встановлення витрат , які конкретно необхідно включати в собівартість продукції , слід керуватись П (С )БО 16 «Витрати».

Важливим моментом у калькулюванні собівартості п родукції є класифікація витрат , які включаються в собівартість продукції . Напрями цієї класифікації можуть бути різними (наприклад , на підставі зв 'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні ).

Постійні витрати є «функцією часу» , а н е обсягу продукції . Їх загальна сума майже не залежить від кількості виготовленої продукції . До цих витрат належать загальновиробничі витрати , які включаються в собівартість продукції . Але слід зазначити , що не всю суму цих витрат можна віднести до постій н их витрат , оскільки деяка частина їх може змінюватися у зв 'язку зі зміною обсягу виробництва . Тому згідно з П (С )БО 16 частина цих витрат відноситься до постійних , а частина — до змінних.

Слід зауважити , що в складі цих витрат є такі , які змінюються у зв 'яз ку зі зміною обсягу виробництва , але не істотно , тому їх називають умовно-змінними . Але існують і такі , що змінюються лише у зв 'язку з істотною зміною обсягу виробництва , наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства , стрибкопо дібно змінюється величина постійних витрат , після чого вона знову залишається постійною . Такі витрати будуть умовно-постійними.

Отже , аналізуючи загальновиробничі витрати , необхідно зазначити , що частина з них може бути постійною , ішла — умовно-постійною , умовно-змінною , а частина в цілому — змінною (витрати на отримання та експлуатацію обладнання ), за винятком першої статті цих витрат . Така детальна класифікація витрат цілком необхідна , оскільки для аналізу їх у собівартості продукції застосовується різна методика.

На всі ці витрати на підприємстві складається кошторис , дані якого є й плановими.

Змінні витрати — це витрати , загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції . В свою чергу , вони поділяються на пропорційні та непропорц ійні витрати.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва . Для цих витрат коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці . До них належать витрати на сировину , основні матеріали , комплектуючі вироби , відрядну зарплату робітників.

Непропо рційні витрати поділяються на прогресуючі та регресуючі . Прогресуючі витрати зростають швидше за обсяг виробництва . Тут коефіцієнт пропорційності більший за одиницю . Прогресуючі витрати виникають тоді , коли збільшення обсягу виробництва потребує більших ви трат на одиницю продукції . Це , наприклад , витрати на відрядно-прогресивну оплату праці , додаткові рекламні та торгові витрати тощо . Регресуючі витрати зростають повільніше , ніж обсяг виробництва . До них належить широке коло витрат на експлуатац ію машин та устаткування , на ре монт , інструменти тощо . Тут коефіцієнт пропорційності менший за одиницю.

Змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні незалежно від обсягу виробництва . Постійні витрати на одиницю продукції зменшуються зі з ростанням обсягу її виробництва.

Взагалі , в практичних обчисленнях загальну суму змінних витрат вважають пропорційною з метою полегшення аналізу і прогнозування витрат.

Наступним напрямом класифікації витрат є визначення за ступенем однорідності і поділ їх на елементні та комплексні . Елементні витрати однорідні за складом , мають єдиний економічний зміст і є первинними . Це — матеріальні витрати , оплата праці , відрахування на соціальні потреби , амортизаційні витрати тощо . Комплексні витрати різнорідні за скла дом , охоплюють кілька елементів витрат . їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління (наприклад , загальновиробничі витрати , втрати від браку тощо ).

Є також класифікація витрат за способ ом обчислення на окре мі різновиди продукції (одиницю продукції ) — прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов 'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю . Якщо виготовляється один різновид продукції , то всі витрати є прямими.

Непрямі витрати не можна безпосередньо розрахувати для окремих різновидів продукції , бо вони пов 'язані не з виготовленням конкретних виробів , а з процесом виробництва в цілому : зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу , у тримання та експлуатація будівель , споруд , машин тощо.

Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва , його організаційної структури , методів нормування та обліку.

Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підви щує точність обчислення собівартості одиниці продукції , зміцнює економічні основи управління.

Наведена загальновідома класифікація витрат на виробництво продукції має велике значення не тільки в обчисленні собівартості продукції , а й у проведенні маржиналь ного аналізу , який посідає провідне місце в обґрунтуванні управлінських рішень у бізнесі та базується на вивченні співвідношення і функціонального взаємозв 'язку між витратами , обсягом реалізації і прибутку.

2.Основні об ' єкти калькулювання й аналізу собіва ртості продукції

Калькулювання — це обчислення собівартості продукції (окремих виробів ), яке потрібне для обґрунтування цін на продукцію , розрахунку рентабельності виробництва , аналізу витрат на виробництво однакової продукції на різних підприємствах , виз начення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів . Його об 'єктом може бути продукція чи роботи (послуги ), собівартість яких обчислюється . Так , головний об 'єкт калькулювання — це готова продукція , яка поставляється на ринок . Калькулюв а ння іншої продукції , робіт (послуг ) має допоміжне значення.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання , що зумовлено різним призначенням калькуляцій , типом виробництва та традиціями управління.

Найчастіше використовується калькулювання за повними і неповними витратами . Метод калькулювання за повними витратами передбачає включення в калькуляцію всіх видів витрат , що стосуються виробництва продукції . Метод калькулювання за неповними витратами передбачає охоплення не всіх витр ат на виробництво продукції . Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів , а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку .

Таким методом є « direct - cost » , за якого на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати , а непрямі — на період.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва . Коли підприємство випускає один вид продукції , собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.

На більшості підприємств переважає мультипродукційпе виробництво . За цих умов калькулювання є менш точним , оскільки виникає проблема розподілу непрямих витрат . Тому при калькулю ванні необхідно дотримуватися таких вимог :

— максимальну частку витрат , які включаються в собівартість , слід обчислювати прямо па окремі вироби ;

— статті непрямих витрат необхідно формувати так , щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між виробами.

Т аким чином , методи калькулювання , які застосовуються на підприємстві , прямо впливають на розрахунок собівартості продукції . Тому аналіз собівартості слід розпочинати з ознайомлення з цими методами та способами розподілу непрямих витрат між окремими виробам и.

Об 'єктами аналізу собівартості будуть наступні показники :

• виробнича собівартість товарної продукції за статтями калькуляції та за елементами витрат ;

• витрати на одну гривню товарної продукції ;

• собівартість окремих виробів ;

• прямі статті витрат ;

• непрямі ст атті витрат.

3. Аналіз собівартості за елементами витрат та статтями калькуляції

Основна мета аналізу собівартості продукції — знаходження шляхів і джерел зниження собівартості продукції та збільшення прибутку . Для цього необхідно аналізувати всі витрати підприємства.

Відомо , що сукупні витрати підприємства залежно від їх призначення виражаються різними показниками . Згідно з чинними законодавством та інструктивними матеріалами визначаються такі показники :

— валові витрати ;

— кошторис виробництва ;

— собівартість валової , товарної і реалізованої продукції.

Показник валових витрат введено в систему економічних обчислень та обліку на підприємствах для визначення оподаткованого прибутку відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» , схваленог о Верховною Радою України . Він є синтетичним показником і включає не лише ті витрати , що формують собівартість продукції , а й інші . Тому цей показник при аналізі собівартості продукції не розглядається.

Кошторис виробництва — це витрати підприємства , пов 'я зані з основною діяльністю за певний період , незалежно від того , відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні . Кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції , як правило , не збігаються . Кошторис виробництва складають за ек о номічними елементами , до яких належать :

1) матеріальні витрати ;

2) витрати на оплату праці ;

3) відрахування на соціальні заходи ;

4) амортизація ;

5) інші операційні витрати.

Перелічені статті витрат складають також елементи операційних витрат , які відображаються в другому розділі форми 2 «Звіт про фінансові результати» і враховуються при аналізі фінансових результатів підприємства . Елементи операційних витрат ( II розділ ) ф . 2 становлять :

· виробнича собівартість продукції ;

· адміністративні витрати ;

· витрати на збут ;

· інші опера ційні витрати.

Кошторис виробництва , за як им аналізується собівартість ва лової продукції і собівартість товарної продукції , поданий у таблиці 1.

Таблиця 1

КОШТОРИС ВИРОБНИЦТВА HA 2000 рік

Елементи витрат Звіт за минулий рік (тис . грн .) План на наступний рі к (тис . грн .) Матеріальні витрати 5210 5400 Заробітна плата 2050 2300 Відрахування на соціальні потреби 890 1000 Амортизація основних фондів і нематеріальних активів 800 800 Інші витрати 450 500 Витрати на виробництво Усього 9400 10000 Витрати , які не включаються у виробничу собівартість продукції 400 450 Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається , зменшення додається ) + 300 Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається , зменшення віднімається ) + 10 Собівар тість валової продукції 9010 9250 Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається , зменшення додається ) + 50 -200 Виробнича собівартість товарної продукції 8960 9450

Кошторис виробництва , який складається на рік , а потім може протягом ро ку коригуватися залежно від зміни виробничих ситуацій , є основним джерелом аналізу собівартості продукції за елементами витрат.

Аналіз собівартості за елементами витрат здійснюється з метою вивчення зміни рівня собівартості продукції під впливом використан ня ресурсів підприємства (трудових , засобів праці , предметів праці ). Такий аналіз необхідний також для того , щоб вивчити матеріало -, енерго -, трудо - та фондомісткість й встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат . Наприклад , якщо питома вага з арплати у витратах виробництва зменшується , то це свідчить про підвищення технічн ого рівня підприємства , про зро стання продуктивності праці. .

Методика аналізу собівартості за елементами витрат має деякі особливості . Це , перш за все , можливість вивчати тіл ьки структуру даних витрат , тобто визначати питому вагу кожного елемента витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнювати фактичну питому вагу з плановою (розрахунковою ), робити висновки щодо зміни структури цих витрат , встановлювати причини ц их змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на витрати виробництва.

Порівнювати абсолютні фактичні величини витрат за елементами з плановими (чи за минулий звітний період ) не можна . Ці величини не є порівнювальними , оскільки в плані наводяться витрати на всю продукцію . Аналіз же собівартості здійснюється лише для фактичного випуску , який ніколи не відповідає плановому обсягу , а перерахунок фактичного випуску на планові норми , ціни не здійснюється , оскільки , як відомо , не вся продукція має товарний виг л яд , адже на підприємстві є залишки незавершеного виробництва . А класифікація витрат за елементами , як відомо , передбачає , передусім , витрати на виробництво всієї продукції.

Тому для порівняння даних витрат , як було вказано вище , і розраховується питома ваг а окремих статей цих витрат у загальній сумі виробничих витрат (табл .2).

Таблиця 2

Аналіз собівартості за елементами витрат

Елементи витрат За планом Фактично Відхилення сума , тис . грн. питома вага сума , тис . грн. питома вага сума , тис . грн. Питома

Ваг а Матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів ) 10200 86,44 10100 87,7 -100 + 0,63 сировини і матеріалів 6000 50,85 5800 50,00 -200 -0,85 покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів 2000 16,95 1800 15,52 -200 -1,43 палива 1000 8, 48 1200 10,34 + 200 1,86 енергії 900 7,63 1000 9,62 + 100 + 1,99 інших матеріальних витрат 300 2,53 300 2,58 — + 0,06 Витрати на оплату праці 780 6,60 790 6,81 + 10 + 0,21 Відрахування на соціальні заходи 120 1,20 120 1,03 — + 0,01 Амортизаційні відра хування 360 3,06 375 3,23 + 15 + 0,17 Інші витрати 340 2,88 215 2,86 -125 -0,02 Витрати на виробництво 11800 100 11600 100 -200 -

З проведеного аналізу собівартості продукції за елементами витрат видно , що витрати на підприємстві за звітний період зме ншені на 200 тис . гри ., що не відповідає дійсності . Такий висновок ми зробили , коли порівняли абсолютні суми цих витрат (раніше зазначалося , що дані показники порівнювати не можна ).

Якщо ж порівнювати питому вагу вказаних показників , то ми приходимо до про тилежного висновку : за звітний період була порушена структура цих витрат , що свідчить про перевитрати на підприємстві , які слалися за рахунок збільшення трудомісткості продукції (+0,21%), перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (1,86+1,89 = 3,85%) і зрос т ання фондомісткості продукції (підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань на 0,17%). В такому випадку необхідно дати оцінку ефективності проведення організаційно-технічних заходів щодо зниження витрат на виробництво .

Відомо , що планове зниження с обівартості продукції розраховують у розрізі техніко-економічних факторів :

1) підвищення технічного рівня виробництва ;

2) вдосконалення організації виробництва та праці ;

3) зміни обсягу і структури виробництва продукції ;

4) поліпшення використання природних умов ;

5) галу зевих та інших факторів.

Наприклад , загальний вплив підвищення технічного та організаційного рівнів виробництва проявляється в зменшенні прямих витрат (Вп ), яке визначається спеціальним розрахунком для кожного організаційно-технічного заходу :

В п =

де : З Пі — прямі витрати па одиницю продукції після проведення заходів , грн .; З Ді — прямі витрати на одиницю продукції до проведення заходів , гри .; П Ні — обсяг продукції від початку впровадження заходу до кінця року , од.

У разі зміни обсягу виробництва продукції зміна її собівартості відбувається за рахунок досягнення економії (перевитрат ) постійних витрат.

На основі результатів аналізу собівартості продукції за елементами витрат складається довідка і надається керівникам заінтересованих та відповідальних служб підприємства з метою прийняття управлінських рішень , спрямованих на усунення негативних аспектів у формуванні собівартості продукції.

Для того щоб зробити висновки про можливості (резерви ) зниження собівартості продукції , необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі . З цією метою проводиться групування затрат за призначенням , тобто за статтями калькуляції . Таке групування показує , куди , для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси . Кіль кість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування , обліку , калькулювання собівартості продукції . Витрати за статтями собівартості відрізняються від вит рат за елементами тим , що в они відображають витрати , пов 'я зані з виробництвом і реалізацією продукції за звітний період . Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє характери зувати зв 'язок витрат з результатами , їх роль у технологічному процесі , управлінні й обслуговуванні, відокремити прямі й на кладні витрати , змінні й постійні і таким чином детальніше виявити можливості їх економії.

Як уже підкреслювалося , згідно з П (С )БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт і послуг ) складається з :

· виробничої собівартості продукц ії (робіт і послуг ), реалізованої протягом звітного періоду ;

· нерозподілених постійних загальновиробничих витрат ; ^наднормативних виробничих витрат ;

· адміністративних витрат ;

· витрат на збут ;

· інших операційних витрат.

У виробничу собівартість продукції (робіт і послуг ) включаються :

* прямі матеріальні витрати ;

* прямі витрати на оплату праці ;

* інші прямі витрати ;

* загальновиробничі витрати (непрямі ).

Конкретний перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт та послуг ) визначаються сам им підприємством.

З метою порівняння статей калькуляції собівартість фактично випущеної продукції перераховується на планові дані (планові норми і ціни ). Потім фактичні витрати за статтями калькуляції порівнюються з перерахованими плановими витратами і виз начається економія чи перевитрати за період , що аналізується . При цьому слід відзначити деякі особливості перерахунку непрямих витрат (загальновиробничих ). На них складається кошторис для кожного цеху (виробництва ) на квартал , рік . Коли аналізуються ці вит рати , то кошторис перераховується на фактичний обсяг випущеної продукції і таким чином визначаються скориговані непрямі витрати , які є основою для визначення відносного відхилення за витратами , що характеризуватиме вплив на собівартість (економія чи перев и трати ). Тобто до калькуляції вони потрапляють вже скоригованими і відображаються у графі «за планом» , тому що дані кошторису також називаються плановими (табл . 3).

Аналіз змінних загально виробничих витрат

Стаття За кошторисом (планом ) Фактично Відхилен ня за кошторисом

(планом )

перераховано

на планові

норми і ціни фактичні витрати абсолютне (гр .3 — гр .1) відносне (гр .3 — ф .2) Утримання та експлуатація машин і устаткування , тис . грн. 12500 12750 13000 500 250

План щодо випуску товарної продукції викон аний на 102%. Ці витрати включаються до складу статті «Загальновиробничі вироби» , які діляться , як відомо , на постійні та змінні . Тому в калькуляції продукції буде відображена сума перерахованих змінних витрат (гр . 2 і 3) та не перераховані постійні витра т и . Як бачимо , висновки відносно цих витрат будуть не зовсім точними , адже за цими витратами буде абсолютне відхилення (+ 500 тис . грн .), тому у процесі аналізу необхідно вивчати всі групи витрат , які входять до статті калькуляції «Загальновиробничі витрат и ».

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції передбачає наступні етапи :

— аналіз виробничої собівартості продукції в цілому , у тому числі окремих статей калькуляції ;

— детальний аналіз окремих статей калькуляції , тобто аналіз прямих і непрямих витр ат на виробництво продукції.

Аналіз собівартості продукції закінчується виявленням можливостей подальшого зниження собівартості продукції , нарахуванням загальних резервів цього зниження.

4. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Як відомо , одним з головних напрямів формування дохідності підприємства повинно бути зниження собівартості продукції . Зростання обсягу виробництва і реалізації цін на продукцію приносить , як правило , тимчасовий успіх підприємству . Великі резерви знаходяться в галузі зниж е ння рівня витрат . Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції , який відображає прямий зв 'язок з прибутком , є рів ень витрат на одну гривню проду кції . Він розраховується шляхом відношення собівартості товарної продукції до її вартості (С /ТП ).

Дл я того щоб визначити і проаналізувати рівень витрат на одну гривню продукції , необхідно здійсни ти ряд додаткових розра хунків . Це стосується передусім необхідності перерахунку фактичного обсягу виготовленої продукції на планову собівартість , планові ціни , а також урахування зміни цін на сировину , матеріали і товарну продукцію у звітному періоді.

На зміну витрат на одну гривню товарної продукції впливають такі фактори :

1) зміна структури й асортименту продукції ;

2) зміна рівня витрат (собівартості окремих виробів );

3) зміна цін на сировину , матеріали і паливо ;

4) зміна цін на готову продукцію.

Для такого аналізу необхідно згрупувати інформацію таким чином , щоб була можливість проаналізувати дію цих факторів (табл . 4).

Таблиця 4

Аналіз собівартості товарної продукції і ви трат на 1 грн . товарної продукції

Показники Повна

собівартість

продукції,

тис . грн, Обсяг товарної

продукції,

тис . грн. Витрати

на одну грн.

продукції,

коп. За планом на рік 6287 6760 93,0 За планом , що перерахований на фактичний обсяг асортименту проду кції 6241 6840 91,25 Фактично в цінах , прийнятих у плані 6235 6840 91,15 Фактично в цінах , прийнятих у плані на товарну продукцію при діючих цінах на матеріали , паливо , енергію 6237 6840 91,18 Фактично у діючих цінах 6237 6857 90,96

На зміну рівня вит рат на 1 грн (90,96 — 93) = - 2,04 вплинули такі фактори :

— зміна структури й асортименту продукції : 91,25-93 =-1,75;

— зміна рівня витрат : 91,15 — 91,25 = — 0,10;

(на цьому факторі зосереджується вся увага підприємства і зусилля щодо зниження норм витрат , з аготівельної вартості матеріалів і напівфабрикатів , фактичних витрат заробітної плати , комплексних та інших витрат );

— зміна цін на сировину , матеріали , паливо : 91,18 — 91,15 = 0,03;

— зміна цін на готову продукцію : 0,96-91,18 = - 0,22

Разом - 2,04

Таким чином , даючи якісну характеристику впливу цих факторів на зміну витрат на 1 гри ., слід пам 'ятати , що від діяльності підприємства залежать лише перші два фактори , тому вони і будуть резервами подальшого зниження витрат на 1 грн . ціни , а решта факторів не залежа т ь від підприємства , і тому вони не належать до резервів , окрім ча стини ціни — транспортно-заготі вельних витрат . Аналіз витрат на 1 грн . важливий також і для того , щоб установити вплив зміни фактичних витрат проти планових на прибуток і дохід підприємства . До цих факторів належать :

1) зміна обсягу товарної продукції ;

2) зміна структури випуску товарної продукції ;

3) зміна цін на матеріали ;

4) зміна цін на продукцію.

У нашому прикладі прибуток від виробництва за планом становить 473 тис . грн . (6760-6287), а фактично — 62 0 тис . грн . (6857-6237). Таким чином , понадплановий прибуток досяг 147 тис . грн . (620-473). Він був одержаний за рахунок :

1. Змін обсягу товарної продукції

Даний фактор розраховується так : різниця між фактичним обсягом продукції в цінах , прийнятих у плані (6840), і плановим обсягом товарної продукції (6760) помножується на плановий прибуток на 1 грн . товарної продукції . У свою чергу , плановий прибуток на 1 грн . товарної продукції обчислюється як різниця між 100 і плановим рівнем витрат на 1 грн . В нашому в и падку плановий прибуток па 1 гри . товарної продукції буде 7 коп . (100 — 93), понадплановий випуск товарної продукції у цінах , прийнятих у плані , - 80 тис . грн . (6840 — 6760), збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу товарної продукції — 5,6 тис . грн . ( ( 80 • 7) : 100).

2. Зміни структури її асортименту виробленої продукції порівняно з планом

Цей фактор розраховується так : собівартість за планом , перерахована на фактичний обсяг і асортимент (6241), порівнюється з плановою собівартістю , скоригованою на прир іст обсягу продукції (628 + (80 • 93) = 6361,4 тис . гри . У результаті одержуємо зниження витрат у розмірі 120,4 тис . гри . (6361,4 - 6241), а прибуток на цю суму збільшується.

3. Зміни собівартості товарної продукції

Вплив даного фактора обчислюється шляхом визначення різниці між фактичною собівартістю у цінах , прийнятих у планових розрахунках (6235 тис . гри .), і плановою собівартістю , перерахованою на фактичний випуск та асортимент продукції (6241). Таким чином , фактична собівартість нижча за планову на 6 т и с . гри . (6241 --6235), що призвело до збільшення прибутку на суму 6 тис . грн.

4. Зміни цін на матеріальні ресурси

6237 - 6235 = 2, а прибуток менший на цю суму за рахунок збільшення витрат на матеріали.

5. Зміни цін па продукцію

6857 - 6840 = 17 тис . грн ., п рибуток збільшиться на цю ж суму . Таким чином , фактичні витрати на 1 грн . товарної продукції порівняно з планом зменшилися на 2, 04 коп ., що забезпечило підприємству понадплановий прибуток на суму 147 тис . грн ., який виник за рахунок :

1) збільшення обсягів то варної продукції (+ 5,6 тис . грн .);

2) зміни структури товарної продукції (+ 120,4 тис . грн .);

3) зниження собівартості товарної продукції (+ 6,0 тис . грн .);

4) збільшення цін на матеріальні ресурси (- 2 тис . грн .);

5) зростання цін на товарну продукцію (+ 17 тис . грн .).

Разом : 147 тис. грн.

За повної реалізації всієї продукції , виготовленої підприємством , понадплановий прибуток від реалізації продукції також повинен становити 147 тис . грн . і за рахунок тих самих факторів . Однак на підприємстві завжди виникають нереалі зовані залишки у вигляді готової продукції , відвантажених товарів , тому завжди буває незбігання абсолютного впливу факторів формування прибутку у виробництві і реалізації продукції.

5. Аналіз собівартості окремих виробів

Виявлення шляхів подальшого зменш ення собівартості продукції досягається за допомогою вивчення собівартості одиниці продукції.

На підприємстві важливе місце займає калькулювання собівартості окремих виробів , яке потрібне для вирішення ряду важливих завдань : обґрунтування цін на вироби , об числення рентабельності виробництва , аналізу витрат при виробництві однакових виробів на різних підприємствах , визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів .

На підприємствах складають , як правило , планові , проектно-кошторисні та фактичні калькуляції . Планові розробляються за плановими нормами , проектно-кошторисні — на разові замовлення (наприклад , нові вироби на стадії їх замовлення ), фактичні — за фактичними даними.

Калькуляції собівартості одиниці продукції складаються з так их розділів :

1.Собівартість продукції за статтями калькуляції.

2.Розшифрування матеріальних витрат на одиницю продукції (перелік видів матеріалів , використаних на її виробництво ).

3.Покупні вироби і напівфабрикати.

4.Трудові виграти на одиницю продукції.

А наліз собівартості одиниці продукції передбачає загальну оцінку виконання планових (розрахункових ) щодо зниження собівартості одиниці продукції . Цей етап включає :

а )підрахунок загальної суми постійних витрат на одиницю продукції ;

б )підрахунок собівартості одиниці продукції ;

в )розрахунок собівартості одиниці продукції ;

г )трудові виграти на одиницю продукції.

Аналіз собівартості одиниці продукції здійснюється в такі етапи :

І . Загальна оцінка виконання планових (розрахункових ) завдань по зниженню собівартості одиниці продукції . Цей етап включає :

- підрахунок загальної суми постійних витрат на виготовлення всієї продукції ;

- підрахунок змінних витрат на одиницю продукції ;

- розрахунок собівартості одиниці продукції ;

- порівняння фактичної собівартості з планов ою , виявлення відхилення і впливу факторів на це відхилення.

Факторами , які впливають на зміну собівартості одиниці продукції , є :

— зміна обсягу виробництва продукції ;

— зміна суми постійних витрат ;

— зміна суми змінних витрат.

Вихідні дані для факторного ана лізу собівартості виробу «А» подано у таблиці 5.

Таблиця 5

Показники За і паном Фактично

Відхилення під плану Обсяг виробництва , шт. 6880 6260 -620 Сума постійних витрат , тис . гри. 8132 8276 + 144 Змінні витрати на одиницю продукції , тис . гри. 4020 4320 + 280 Собівартість штуки , тис . грн. 5202 5642 + 440

Розрахуємо вплив факторів на зміну собівартості продукції методом ланцюгових підстановок.

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці продукції :

(Вп /П ) + Зв,

де : Вп — постійні витрати ; П — обсяг вироб ництва ; Зв — змінні витрати.

Розрахунок вихідних даних :

1)собівартість одиниці продукції :

(8 132 000 / 6880) + 4020 = 5202;

2) умовна собівартість :

а ) (8 132 000 / 6220) + 4020 = 5319;

б ) (8 276 000 / 6220) + 4020 = 5342;

3) собівартість одиниці продукці ї фактично :

(8 276 000 / 6260) + 4320 = 5642.

Загальна зміна собівартості одиниці продукції :

5642 - 5202 = 440 тис . грн .,

в тому числі за рахунок зміни :

1) обсягу виробництва продукції

5319-5202= 117 тис . грн .;

2) суми постійних витрат :

5342-5319 = 23 тис . грн .;

3) зміни витрат

5642 — 5342 = 300 тис . грн .

Разом це становить 440 тис . грн .

Такі розрахунки й аналіз здійснюються за всіма видами продукції , які випускаються на підприємстві . Для цього можна скласти таку аналітичну таблицю (табл . 6):

Та блиця 6

Аналіз собівартості окремих видів продукції (продукція «А» )

Вид продукції Обсяг

продукції,

шт. Постійні витрати , тис . грн. Змінні

витрати

на одиницю,

тис . грн.

Собівартість

одиниці

продукції,

тис . грн. Зміна собівартості одиниці продукції план фактично план фактично план фактично план фактично всього в тому числі за рахунок зміни обсягу виробництва постійних витрат змінних витрат А 6880 6260 8132 8276 4020 4320 5202 5642 +440 117 23 300

Отже , в результаті аналізу собівартості одини ці продукції виробу «А» встановлено перевитрату витрат , які включаються в собівартість продукції (змінних і постійних витрат ). У процесі подальшого аналізу необхідно вивчати ці витрати з метою встановлення причин перевитрат . Тому розглянемо другий етап ан а лізу собівартості одиниці продукції.

II . Вивчення окремих статей калькуляції даного виробу «А» (табл . 7).

Таким чином , на підприємстві є значні резерви зниження собівартості продукції за рахунок ефективнішого використання виробничих ресурсів.

III . Розшифру вання матеріальних витрат — це аналіз витрат окремих видів матеріалів , які витрачають па виготовлення виробу «А» . Це і є третій етап аналізу собівартості одиниці продукції , який здійснюється за даними другого розділу калькуляції.

Фактичні витрати порівнюют ь з плановими за кожним видом використаних матеріалів , розраховують відхилення і вплив факторів на зміну цих витрат.

Таблиця 7

Аналіз собівартості виробу «А» за статтями калькуляції

Статті витрат Витрати на одиницю продукції , тис . грн. Структура витрат % за планом фактично відхилення за планом фактично відхилення Сировина , матеріали 2050 2100 +50 39,40 39,47 +0,07 Паливо й енергія 500 520 +20 9,61 9,77 +0,16 Зарплата робітників 1240 1250 + 10 23,83 23,49 -0,34 Відрахування на соціальне і медичне стр ахування 610 620 + 10 11,72 11,65 -0,07 Загальновиробничі витрати 802 830 + 18 15,41 15,60 +0,19 Виробнича собівартість 5202 5320 +118 100 100

На відхилення фактичних витрат від планових впливають фактори :

— зміна норм витрат ;

— зміна цін на матеріали ;

— зміна матеріалів.

Для розрахунку й аналізу впливу прямих двох факторів складається аналітична таблиця (табл . 8).

Таблиця 8

Аналіз матеріальних витрат на одиницю продукції «А»

Види матеріалів За планом Фактично Відхилення кількість

(норми ) ціна сума к ількість (норми ) ціна сума всього за рахунок норм цін Дошки 10 75 750 9 80 720 -30 (9-10)х 75=-75 (80-75)х 9=+ 45 Клей 2 50 100 2,5 40 100 0 25 -25 Разом - - 850 - - 820 -30 -50 + 20

Вплив фактора норм розраховується таким чином : фактична но рма мінус планова норма витрат множиться на планову ціну

1)(9- 10)*75 =-75;

2) (2,5-2)*50=25.

Вплив фактора цін обчислюється так : фактична ціпа мінус планова ціна множиться на фактичну норму

1) (80-75)*9= + 45;

2) (40-50)*2,5 =-25.

Отже , фактичні витрати ма теріалів на одиницю продукції в цілому менші , ніж було передбачено планом , на 30 тис . грн ., у тому числі за рахунок економного використання першого виду матеріалів — на 30 тис . грн.

За рахунок економного використання матеріалів у цілому одержано економію н а 50 тис . грн ., але за рахунок збільшення витрат по другому виду матеріалів допущені перевитрати в сумі 25 тис . грн ., що і вважатиметься резервом зниження матеріальних витрат . Що стосується першого виду матеріалів , по якому допущена перевитрата за рахунок цін (45 тис . грн .), то в цьому випадку ми не можемо дати однозначної оцінки.

Відомо , що ціна на матеріали не залежить від діяльності підприємства , але частина ціни — транспортно-заготівельні витрати — залежить від підприємства , бо вони плануються і фактичн о обліковуються . Тому в даному випадку для оцінки суми перевитрат по даному виду матеріалів необхідно проаналізувати транспортно-заготівельні витрати.

Вплив фактора «заміна матеріалів» розраховується так : різниця між нормою заміняючого матеріалу множиться на ціну заміненого матеріалу.

ТЕСТИ

1. До виробничої собівартості продукції входять :

а ) витрати матеріалів ;

б ) витрати на службові відрядження ;

в ) операційна оренда , страхування майна ;

г ) витрати на опалення , водопостачання та інші обслуговуючі послуги д ля виробничих приміщень.

2. Виробничою собівартістю продукції охоплюються :

а ) витрати на зв 'язок (пошта , телеграф , телефон , телекс , факс тощо );

б ) витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг );

в ) витрати на відрядження робітників , які займаються збут ом продукції ;

г ) заробітна плата керівника цеху ;

д ) заробітна плата робітникам виробництва.

3.До виробничої собівартості продукції включаються :

а ) витрати тканини на виготовлення продукції ;

б ) витрати ниток для пошиву продукції ;

в ) витрати на проведення зб орів АТ «Україна» у кінці року ;

г ) витрати на аудиторську перевірку діяльності АТ «Україна» ;

д ) витрати на службове відрядження головного бухгалтера АТ «Україна».

4.Основні статті собівартості виробленої продукції :

а )прямі матеріальні витрати ;

б )прямі витр ати на оплату праці ;

в )витрати на збут ;

г )загальновиробничі витрати ;

д )адміністративні витрати ;

є ) інші прямі витрати.

5.Основні статті собівартості реалізованої продукції :

а )прямі матеріальні витрати ;

б )витрати на збут ;

в )прямі витрати на оплату праці ;

г ) адміністративні витрати ;

д )понаднормативні витрати ;

є ) нерозподілені загальновиробничі витрати ;

є ) інші прямі витрати.

6.До загальновиробничих витрат входять :

а )медичне страхування начальника цеху ;

б )витрати на відрядження головного інженера підприємства ;

в )витрати на охорону праці , техніку безпеки ;

г )витрати на регулювання спорів у судових органах ;

д )амортизація фондового обладнання цеху.

7.Залежно від обсягів виробництва розрізняють витрати :

а )прості та комплексні ;

б )прямі і непрямі ;

в )змінні й постійні.

8.В залежності від обсягів виробництва загально виробничі витрати мають бути :

а )змінні та постійні ;

б )прості і комплексні ;

в )умовно-змінні й умовно-постійні ;

г )прямі та непрямі.

9.За визначенням ступеня однорідності витрати можуть бути :

а )умовно-змінні ;

б )умовно-постійні ;

в )елементні ;

г )комплексні.

10.Витрати , пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції та які відносяться до об 'єкта калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі , — це :

а )постійні витрати ;

б )накладні ;

в )елементні ;

г )компле ксні.

11.Витрати за способом обчислення по окремих видах продукції діляться на :

а )прямі ;

б )змінні ;

в )постійні ;

г )непрямі.

12.Витрати від знецінення запасів , недостачі та псування цінностей , штрафи , пені , неустойка належать до :

а )адміністративних витрат ;

б ) витрат на збут ;

в )інших операційних ;

г )загальновиробничих.

13.Витрати підприємства поділяються на прямі та непрямі за :

а )економічним характером витрат ;

б )ступенем їх однорідності ;

в )способом обчислення на одиницю продукції ;

г )реакцією витрат на зміну обсяг у виробництва.

14.Витрати , загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції , називаються :

а )змінними ;

б )постійними ;

в )прямими ;

г )непрямими.

15.Змінні витрати — це :

а )витрати , які безпосередньо пов 'язані з виробництвом певного вид у продукції ;

б )витрати , загальна сума яких за певн ий час залежить від обсягу виро бленої продукції ;

в )витрати , які прямо обчислюються на одиницю продукції ;

г )витрати , які не можна безпосередньо розрахувати за окремим видом продукції ;

д )витрати , загальна сум а яких не залежить від кількості виробленої продукції.

16.Від обсягу виробництва не залежать :

а )загальні витрати ;

б )валові витрати ;

в )постійні виграти ;

г )середні валові втрати ;

д )правильна відповідь відсутня.

17.Класифікація витрат за економічними елемента ми витрат є основою для :

а )розрахунку собівартості певного виду продукції ;

б )упорядкування кошторису витрат на виробництво ;

в )обчислення витрат на матеріали ;

г )визначення витрат на заробітну плату ;

д )встановлення ціни виробу.

18.Розподіл витрат па постійні та змінні здійснюється з метою :

а )прогнозування прибутку ;

б )визначення для кожної конкретної си туації обсягу реалізації , що за безпечує не збиткову діяльність (критичний обсяг );

в )виділення цехової , виробничої собівартості ;

г )правильні відповіді а ) та б ).

19.Виробнича собівартість продукції включає :

а )усі витрати одного виробничого підрозділу на виробництво продукції ;

б )всі витрати підприємства на виробництво продукції ;

в )усі витрати підприємства на виробництво продукції плюс витрати на збут.

20.Якщо розгл ядати як об 'єкт калькулювання окремий виріб , то загальні витрати на нього

а )не нараховуються ;

б )нараховуються прямо ;

в )нараховуються та обчислюються методом розподілу.

21.Собівартість валової продукції відрізняється від кошторису виробництва на величину

а ) витрати , які не входять до собівартості продукції ;

б )залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів ;

в )залишків незавершеного виробництва ;

г )правильні відповіді а ) та б );

д )всі відповіді правильні.

22.Собівартість валової продукції відрізняється в ід виробничої собівартості товарної продукції на величину

а )витрат , які не включаються до виробничої собівартості продукції ;

б )залишків витрат майбутніх періодів та майбутніх платежів ;

в )залишків незавершеного виробництва за собівартістю ;

г )позавиробничих витрат ;

д )всі відповіді правильні.

23.Калькулювання — це :

а )обчислення собівартості валової продукції ;

б )розрахунок собівартості окремих виробів ;

в ) визначення собівартості товарної продукції ;

г )обчислення собівартості реалізованої продукції ;

д )всі відпов іді правильні.

24.Як визначається рівень витрат на І грн . товарної продукції ?

а )відношенням обсягу товарної продукції до її собівартості ;

б )відношенням матеріальних витрат до обся гу товарної продукції в оп тових цінах ;

в )відношенням обсягу товарної продукц ії до матеріальних витрат ;

г )відношенням собівартості товарної продукції до її обсягу в оптових цінах.

25.Які фактори впливають па показник витрат на 1 грн . товарної продукції ?

а )зміна обсягу продукції ;

б )зміна структури асортименту випуску продукції ;

в )з міна цін , рівня витрат ;

г )зміна цін на готову продукцію ;

д )всі відповіді правильні.

26.Як визначити вплив зміни цін на сировину та матеріали на відхилення фактичних витрат від планових на 1 гри . товарної продукції ?

а )різницею у планових втратах на 1 грн . ф актичного та планового обсягів ;

б )різницею у фактичних та планових витратах на 1 грн . фактичного обсягу продукції ;

в )різницею у фактичних витратах на 1 грн . у діючих та прийнятих у плані цінах ;

г )не впливає на рівень витрат.

27.Як обчислити вплив зміни ст руктури асортименту продукції на витрати на 1 грн . ?

а )різницею у планових витратах на 1 грн . фактичного та планового об сягів ;

б )різницею у фактичних та планових витратах на 1 грн . фактичного об сягу продукції ;

в )різницею у фактичних витратах на 1 грн . у ді ючих та прийнятих у плані цінах ;

г )не впливає на витрати на 1 грн.

28.Як визначити вплив зміни рівня собівартості окремих видів продукції на витрати на 1 грн . ?

а )різницею у планових витратах на 1 грн . фактичного та планового об сягів ;

б )різницею у фактични х та планових витратах на 1 три . фактичного об сягу продукції ;

в )різницею у фактичних витратах на 1 грн . у діючих та прийнятих у плані оптових цінах ;

г )не впливає на витрати на 1 грн.

д )обчислення собівартості реалізованої продукції ;

є )всі відповіді правиль ні.

29.Як розрахувати загальне відхилення по витратах на І грн . товарної продукції за наявності такої інформації ?

— витрати на 1 грн . товарної продукції за планом ;

— витрати на 1 грн . фактично відпущеної товарної продукції :

а )за планом перераховано на фактични й випуск та асортимент продукції ;

б )фактично в цінах , які діяли у звітному періоді ;

в )фактично в цінах , прийнятих у плані :

1) 2 а— 1;

2) 2б - 2 а ;

3) 2б - 1;

4) 2 в -2 б ; .

5) 2 в - 1.

30.Виходячи з наведеної інформації ) розрахувати вплив факторів на зміну витрат на 1 грн . т оварної продукції :

— витрати на 1 гри . за минулий місяць — 85,44;

— витрати на 1 грн . за минулий місяць :

а )за минулий місяць перераховано у фактичний асортимент продукції — 86,66;

б )фактично у цінах звітного періоду - 85,94;

в )фактично в цінах , прийнятих у ми нулому звітному періоді , — 85,88.

Необхідно визначити :

— загальне відхилення витрат на 1 грн . товарної продукції :

а ) 85,88 — 85,44;

б ) 85,94 — 86,66;

в ) 85,94 — 85,44;

г ) 86,66 — 85,44;

— вплив зміни структури асортименту :

а ) 85,94 — 86,66;

6) 86,66 — 85,4 4;

в ) 85,88 — 85,44;

г ) 85,94 — 85,88;

— вплив зміни цін :

а ) 85,94 — 85,88;

6) 85,88 — 86,66;

в ) 86,66 — 85,44;

г ) 85,94 — 86,66;

— вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих виробів :

а ) 86,66 — 85,44;

б ) 85,94 — 86,66;

в ) 85,44 — 85,88;

г ) 85,88 — 86,66.

31 .Як розрахувати собівартість одиниці продукції ?

а )постійні витрати / обсяг виробництва + змінні витрати ;

б )змінні витрати / постійні витрати + обсяг виробництва ;

в )обсяг виробництва / постійні витрати + змінні витрати ;

г )обсяг виробництва / змінні витрати + постійні витрати.

32.Які фактори впливають на зміну собівартості одиниці продукції :

а )зміна структури випуску ;

б )зміна цін ;

в )зміна обсягу виробництва ;

г )зміна суми постійних витрат ;

д )зміна змінних витрат ;

є ) правильні відповіді в ), г ), д ); є )правильні відповіді а ), б ).

33.Які фактори впливають на зміну матеріальних витрат на одиницю продукції ?

а )зміна обсягу продукції ;

б )зміна постійних витрат ;

в )зміна кількості витрачених матеріалів ;

г )зміна змінних витрат ;

д )зміна ціни на матеріали.

34.Як проаналізува ти динаміку витрат на І грн . товарної продукції ?

- витрати на 1 грн . товарної продукції за минулий звітний період (коп .) — 86,23;

- витрати на 1 грн . товарної продукції за звітний період (коп .) — 85,82;

- фактичний % зниження витрат :

а )(86,23 / 85,82) х 10 0;б )(85,82/100)+ 86,23;в )100 - (85,82/86,23).

Тема 1: ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІТИЧНОЇ Р О БОТИ

План

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки.

2. Предмет і завдання економічного аналізу.

3. Методи і прийоми економічного аналізу, їх характеристика.

4. Види і форми економічного аналізу.

5. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.

6. Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

7. Організація аналітичної роботи на підприємстві.

Література:

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. – К., 2000. с.3-14.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999.- с.4-24.

3. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – с.11-37.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. – с. 7-39.

5. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.39-50.

6. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – с. 15-75

Питання для самоконтролю:

1. Суть і завдання економічного аналізу.

2. Об'єкти методи і прийоми аналізу.

3. Роль абсолютних, відносних і середніх величин у фінансово-економічному аналізі.

4. Суть методів порівняння, групування та балансового методу.

5. Суть і значення методів ланцюгових підстановок та різниць.

6. Характеристика індексного методу аналізу, як одного з прийомів ел і мінування.

7. Види управлінського аналізу та організація аналітичних робіт.

8. Зв'язок економічного аналізу з іншими дисциплінами і науками.

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки

Із переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. Розв'язання їх потребує використання наук о вих засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.

Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відно в лення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.

Економічний аналіз як наукова дисципліна — це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських компл е ксів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, догов і рних зобов'язань, виробничих потужностей, і об'єктивною оцінкою їх виконання.

Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємс т вом. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, пр и ймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для м е неджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування в середині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки д о сягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства. Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діял ь ності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових з а вдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання п о всякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю — наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємс т ва, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради акціонерів, банку. Цей контроль ґрунтується на ан а лізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм анал і тичного обстеження підприємства.

Розвитку методів аналізу сприяло формуванню його як самостійної дисципліни. Це пов'язано з ф о рмуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності.

Удосконалення обліку та контролю викликало потребу в розробці спеціал ь них прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі пі д сумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, р е гістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більше того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економі ч ної інформації.

2. Предмет і завдання економічного аналізу

Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, в и робничі відносини людей.

Економічний аналіз має справу з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ. Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни вз а галі.

На відміну від предмета об'єкти аналізу — це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупн о сті є предметом економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.

Предмет аналізу та його об'єкти пізнають через систему соціально-економічних показників, які являють собою поняття, що відображають кількісні та якісні хар а ктеристики нових явищ, виробничих ресурсів, рівень технологічної, економічної, соціальної й екологічної ефективності господарських процесів як усієї діял ь ності підприємства, так і окремих її сторін. Кожний показник має свій числовий вираз, який характеризує конкретний вимір аналізованого об'єкта, а також його зміст — соціально-економічну сутність.

Показники поділяють на кількісні і якісні, натуральні, вартісні й трудові, абс о лютні та відносні, прямі й обернені, результативні й факторні, загальні, часткові, середні, специфічні, синтетичні й аналітичні, елементні, первинні, похідні й комб і новані, затверджувані, договірні, розрахункові тощо.

Кількісні показники - характеризують абсолютні розміри, пов'язані з вим і ром аналізованих об'єктів і кількісними змінами, які відбуваються в них (земельна площа, розмір основного й оборотного капіталу, чисельність працюючих, обсяг в и робництва і продаж тощо); якісні - істотні особливості окремих об'єктів, аналіз і з а кономірності їх розвитку (конкурентоспроможність, рентабельність, платоспром о жність, ліквідність тощо); натуральні показники обчислюють у фізичних одиницях виміру, вартісні - у грошовому виразі, трудові - у з а тратах праці.

Абсолютні - відображують розмір (величину, обсяг) аналізованого об'єкта, їх обчислюють у натуральних, вартісних або трудових вимірниках; відносні - показують співвідношення між абсолютними пока з никами, обчислюють їх у відсотках, індексах, коефіцієнтах і вони характеризують рівень, структуру анал і зованого об'єкта тощо; прямі - характеризують безпосередньо аналізований об'єкт, обернені (зворотні) - непрямо (продуктивність праці -трудомісткість, фондовіддача - фо н домісткість тощо); результативні (оціночні) - це ті, що є наслідком здійснення пр о цесу, господарської операції; факторні - що забезпечили цей результат; з а гальні характерні для підприємства в цілому; часткові - характеризують роботу окремої галузі чи структурного підрозділу підприємства, тобто організаційної системи нижчого порядку; середні - одержують як усере д нений результат кількох однорідних показників; специфічні притаманні окремим об'єктам аналізу або окремим їх пар а метрам; синтетичні (узагальнюючі, інтегральні) - характеризують складні соціал ь но-економічні комплекси; аналітичні - розраховані в результаті їх аналізу; елемен т ні (прості) - показники найнижчого рівня, які не втрачають якісних ознак (елемен т ний показник, який є першоосновою певного явища, процесу, називають пе р винним, усі інші - похідні); комбіновані - охоплюють кілька сторін характеристики об'єкта аналізу (люд-дні, т-км тощо); затверджувальні - ті, що доводяться підприємс т ву директивне і контролюються державою чи іншим адміністративним органом (ф і скальні нормативи, допустимі норми вмісту шкідливих речовин тощо); догові р ні на противагу затверджуваним - обумовлюються в договорах, угодах, а розрах у нкові мають характер обслуговуючих і їх обчислюють на підприємстві, у виробн и чому підрозділі тощо.

Величина показників та їх якісна характеристика в процесі господарської діяльності постійно змінюют ь ся під впливом певних причин і умов, які називають факторами. Останні на сільськогосподарських підприємствах поділяють на соці а льно-економічні, виробничо-технологічні, природно-екологічні, зовнішні та внутр і шні, інтенсивні й екстенсивні, головні та другорядні, постійні і тимчасові, загальні й специфічні, вимірювані та невимірювані тощо.

Соціально-економічні фактори забезпечують господарську діяльність і характеризують підприємн и цтво, творчу ініціативу працівників, рівень їх кваліфікації, стан управління виробництвом, матеріального та культурного добробуту членів к о лективу, соціально-психологічні умови праці, її охорону і техніку безпеки на підпр и ємстві.

До виробничо-технологічних факторів відносять сукупність умов, які забе з печують здійснення виробництва в заданому режимі, їх розглядають у двох напр я мах: як виробничі ресурси і технологічні фактори. До перших належать знаряддя, предмети праці й сама праця, і аналізують їх як з погляду забезпеченості ними вир о бництва, так і ефективності їх використання.

Крім зазначених, у сільськогосподарському виробництві особливо важливим є фактор часу, оскільки проведення робіт тільки в оптимальні строки забезпечує одержання передбачуваних (запланованих) результ а тів.

Проте наявність ресурсів характеризує лише потенційні можливості здійснення виробничого процесу. Для трансформування їх у продукт необхідні певні умови, а саме: відповідні технологія, організація виробництва і праці, управління виробн и чими процесами тощо. Ці умови складають групу технологічних факторів.

До природно-екологічних належать: місце розташування підприємства, якість земельних угідь, розмір і конфігурація полів, метрологічні умови, несприятлива дія яких із-за високої культури землеробства значно знижує очікувані результати. В и вчення цих факторів необхідно не стільки для виявлення кількісного їх впливу на кінцеві результати виробництва, скільки для зведення негативного впливу неспри я тливих погодних умов до мінімуму. Останнім часом на результати господарювання і життєдіяльність людини негативно впливає екол о гія. Це проявляється як прямо, так і опосередковано.

Завдання аналізу - знайти ступінь цього вилину, щоб ро з робити заходи щодо його зменшення.

Зовнішні фактори - це об'єктивні умови, які не залежать від підприємства (природні, фіскальна, імпортно-експортна політика держави тощо) і по суті не пі д даються прямому впливу з його боку; внутрішні - піддаються господарському рег у люванню.

Інтенсивні - пов'язані з підвищенням ефективності використання ресурсів та інших складових виробничого процесу; екстенсивні - з додатковим залученням р е сурсів, що в умовах наростання обмеженості в них — небажане.

Головні - є вирішальними у формуванні того чи іншого результативного показника; другорядні - доп о міжними.

Прикладом постійного фактора є дія продуктивності праці на результати го с подарювання, тоді як засвоєння нової технології, додаткових виробничих потужно с тей, впровадження нових виробничих відносин мають тимчасовий характер.

Загальні фактори притаманні різним аграрним формуванням (забезпеченість трудовими ресурсами, продуктивність праці тощо), а специфічні - окремим їх ланкам (сортність зерна, вміст жиру в молоці і його кисл о тність, товарооборот, ринкова ціна акцій тощо).

Велика група факторів має числові характеристики, і їх можна виміряти: пр о дуктивність праці, рівень рентабельності, платоспроможність тощо. Деякі фактори неможливо виміряти (ступінь підприємливості пр а цівника, придатність керівника до управління, кількісні характеристики поліпшення управління виробництвом, мі к роклімат у колективі тощо). Проте використовуючи непрямі оцінки, різні тести, м о жна виміряти і ці фактори, що дозволяє виявити їх кількісний вплив на результати в ні показники.

На сільськогосподарських підприємствах дія факторів значною мірою зумовл ю ється особливостями виробництва, до яких, крім природних умов, належать сезо н ність, розрив у часі між періодом виробництва і робочим періодом, споживання ча с тини виробленої продукції на своєму підприємстві тощо.

Поділ аналітичних показників і факторів за різними ознаками дає можливість систематизувати наше уя в лення про аналізований об'єкт, допомагає організувати його системне вивчення з метою встановлення відповідності розвитку вимогам об ' єктивних законів, намітити основні напрями поліпшення.

Об'єкти і цілі економічного аналізу визначають його завдання. Основне з них полягає в постійному контролі за ходом виконання завдань, поставлених перед ко ж ним виробничим підрозділом та підприємством у цілому. У процесі аналізу виявл я ють фактори, які позитивно чи негативно впливають на досягнення поставленої, м е ти, зіставляють одержані результати з показниками передових господарств, розробляють заходи щодо впр о вадження їх досягнень.

Важливим завданням економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності підприємств та їх підрозділів, контроль за виконанням внутрішньогосп о дарських і комерційних завдань, правильним застосуванням моральних і матеріал ь них стимулів відповідно до кінцевих результатів. У процесі аналізу з'ясовують, яких заходів було вжито для подальшого зміцнення комерційного та внутрішньогосп о дарського розрахунку, які економічні важелі використано для цього.

Економічний аналіз повинен сприяти підвищенню ефективності сільськогосп о дарського виробництва, який значною мірою залежить від впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, подальшого розвитку спеціалізації та агропр о мислової інтеграції, а також від використання внутрішньовиробничих резе р вів. Останні об'єктивно існують у всіх трьох основних елементах виробництва:

• праці (підвищення її продуктивності);

• предметах праці (раціональне й економне витрачання кормів, насіння, сир о вини, матеріалів тощо);

· засобах праці (раціональне використання будівель, машин, обладнання, і н струментів тощо).

Завдання аналізу - виявлення зазначених резервів, розробка і впровадження заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення рівня рентабельності, економічної ефективності. Це набуває особливої в а жливості у період впровадження ринкових відносин.

3. Методи і прийоми економічного аналізу, їх характеристика

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється ан а літична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші:

· використання абсолютних і відносних величин;

· використання середніх величин;

· порівняння;

· побудова рядів динаміки;

· групування;

· балансовий метод;

· індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові в и рази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноці н ним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірн и ками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (відсоток, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Наприклад, "Пі д приємство № 1 за 2002 рік одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу". Те саме можна сказати про вирази: "У 2002 році пі д приємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн." і "Випуск продукції підпр и ємства в 2002 році становив 82,4 % до обсягу продукції за 2001 рік" тощо.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Наприклад, підрахувавши середньомісячні зар о бітки на одного працівника на підприємствах А і Б, що становили 197 і 232 грн., можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.

В аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усередн ю ваних об'єктів. Середня величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розр а хована, виходячи з однорідної сукупності.

В економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

• середня арифметична проста;

• середня арифметична зважена;

• середня хронологічна;

• середня квадратична.

Середня арифметична проста (незважена) застосовується для аналізу не згр у пованих даних. Наприклад, якщо треба обчислити середньомісячну заробітну плату на підприємстві, треба врахувати фактичний заробіток кожного працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заробітної плати і розділити його на кількість працівників. Аналогічно визначається, скажімо, середньорічна сума прибутку (рі ч ний прибуток ділиться на 12), середня за рік відпускна ціна на певний вид виробів підприємства (вартість реалізованої за рік продукції ділит ь ся на її кількість) тощо.

Якщо ж аналізуються показники, явища, які в межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність, застосовується середня ари ф метична зважена. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника в трьох цехах підприємства відповідно 174, 191 і 199 грн., то, не врахувавши кількість праці в ників у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох цехів пі д приємства в цілому неможливо. Не має сенсу це робити шляхом застосування про с тої середньої (174 + 191 + 199): 3, бо це буде фіктивна середня хоча б через те, що, перемноживши одержаний результат на загальну кількість працівників, не можна одержати загальної суми фонду заробітної плати цехів. Для правильного розрахунку середньої заробітної плати в таких і подібних випадках застосовується формула с е редньої зваженої величини ( X зв ):

,

де х 1 — варіанти значень аналізованого показника;

f 1 - частоти (ваги).

Якщо у вищенаведеному прикладі відомі дані про чисельність працівників трьох цехів (відповідно 65, 119 і 21 особа), то середня заробітна плата становитиме

(174 • 65 + 191 • 119+ 199 • 21): 205 = 186,43 грн.

Середня хронологічна розраховується при аналізі пока з ників, які задані дискретно, тобто у формі величин, які характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Якщо є показники, які хар а ктеризують аналізоване явище за період, розбитий на рівні проміжки часу, середня величина в таких випадках визначається як середня хронологічна Х хр за формулою:

,

де х 1 , х 2, х н - варіанти значень аналізованого показника;

п - кількість варіантів.

Середня квадратична. З математичної статистики відомо, що сума квадратів відхилень індивідуальних значень показника, що аналізується, від середньої ари ф метичної менша від будь-якого іншого числа. Ця властивість середньої арифмети ч ної величини нерідко використовується при аналізі варіації багатьох показників ф і нансово-господарської діяльності підприємств. Формула середньої квадратичної Х кв має вигляд:

.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі; саме з нього зазвичай розпочин а ється розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрям аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі заст о совуються порівняння:

• явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

• даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

• звітних даних із середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

• просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) - це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що анал і зується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою з всіма параметр а ми, можна проводити аналітичні розрахунки, які базується на порівнянні. Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за д о помогою індексів цін і тарифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника в часі (у динаміці) б у дують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моменті) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналіз у вати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки м о жуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Пр и кладом рядів можуть служити дані фінансово-господарської діяльності промислов о го підприємства за період 2002-2007 pp . (табл. 1).

Таблиця 1

Показники фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2002-2007 pp .

Рік Статутний капітал у зіставних ц і нах на кінець відповідного р о ку, тис. грн. Ланцюгові темпи зро с тання обсягу випуску продукції, % Середньорічна заробітна пл а та одного працівника за зіст а вною оцінкою, грн. 2002 3420 100,0 2339 2003 3577 100,6 2501 2004 3949 103,7 2775 2005 2855 86,9 2254 2006 3270 90,4 1968 2007 4600 97,6 2043 2002 4925 98,2 2 256

Математико-статистичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчи с лювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, сере д ній абсолютний приріст, середній темп приросту тощо. Неабияке значення в аналізі мають методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку та їх аналізу (методами простої і зваженої змінних середніх, методом найменших квадр а тів та іншими методами).

Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками. Істотними з точки зору розв' я зання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інф о рмації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознак а ми, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників мо ж на аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визн а чати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналіт и чних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв'язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз (найчастіше — двох) груп взаємопов'язаних економічних показників. У формі балансу підприємство планує фінансову діяльність (баланс доходів і вида т ків), звітує про фінансові ресурси та їх розміщення (бухгалтерське балансове аналітичне значення має складання матер і альних балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо). Балансовий метод дає змогу аналіз у вати забезпеченість фінансової діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих в'язаних показників. Наприклад, при складанні фінансового підпр и ємства (балансу доходів і видатків) аналізується одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів, виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби. У тих чи інших р е сурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу підприємств є їх фо р мування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були пре д метними з точки зору вжиття певних конкретних заходів для підвищення якості роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений на кінцевий результат анал і зу певних факторів як таких, що мають цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об'єкт з метою визначення впливу інших є одною з центральних в аналізі, і має назву елімінува н ня.

За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім о д ного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Зв'язок між аналізованим об'єктом і факторами, що визначають, представлений функціонально, тобто через модель-формулу (в аналітичній практиці широко застос о вуються такі прийоми елімінування):

§ індексний метод;

§ метод ланцюгових підстановок;

§ метод різниць .

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення в динаміці економічних явищ, які формуються під впливом факторів, кожен а яких схильний до змін у дин а міці. Класичним прикладом об'єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (пр о дажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реал і зації (продажу) товарів (у вигляді , де q 0 і q 1 - базисні й звітні обсяги реалізованих товарів, р о і р 1 - базисні й звітні ц і ни на них) характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відп о відають на питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаме н ника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат — в и ручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв'язати ці задачі шляхом побудови агрег а тних індексів. Агрегатні індекси — це загальні індекси (які, як уже зазначалося, х а рактеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо несумірних ел е ментів), в яких, з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрега т них індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції мають такий вигляд:

§ агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції

§ агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Для побудови індексів І оп , І ц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується в загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) ел е менти (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кіл ь кісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрег а тного індексу показує, який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Приклад. Є такі дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника і фактичний фонд зар о бітної плати за IV квартал звітного 2002 року і IV квартал базового 2001 року (у помісячному розрізі)(табл. 2).

Таблиця 2

Період Середньомісячна чисел ь ність, осіб Середньом і сячна заробітна плата одною одного праці в ника, грн. Фонд зароб і тної плати, тис. грн. Жовтень 2001 р. 1227 134,51 165,0 Листопад 2001 р. 1210 133,67 161,7 Грудень 2001р. 1233 142,04 175,1 Разом за IV кв. 2001 р. х х 501,8 Жовтень 2002 р. 1144 164,36 188,0 Листопад 2002 р. 1122 І60,4 180,6 Грудень 2002 р. 1097 І78,22 195,5 Разом за IV кв. 2002 р. х х 564,1

Згідно з формулою загального індексу, а також формулами маємо:

• загальний індекс фонду заробітної плати за IV квартал 2002 року порівняно з IV кварталом 2001 року (І зп ):

або 112,4%;

• агрегатний індекс чисельності персоналу підприємства (І чис .):

або 91,61%;

• агрегатний індекс середньомісячної заробітної плати на одного працівника (І сз):

або 122,72%.

Отже, загальний приріст фонду заробітної плати в IV кварталі 2002 року проти відповідного періоду 2001 року становив (564,1 - 501,8) = 62,3 тис. грн., або 12,42 %, у тому числі за рахунок зміни (скорочення) чисел ь ності персоналу фонд заробітної плати зменшився на (501,8 - 459,68) = 42,12 тис. грн., або на 8,39 % [(42,12 : 501,8) • 100], а за рахунок зміни (підвищення) середньомісячної заробітної плати на одного працівника фонд заробітної плати зріс на (564,1 -459,68) = 104,42 тис. грн., або на 20,81 % [(104,42 : 501,8) • 100].

Баланс факторів: за абсолютними величинами -42,12 + 104,42 = 62,3 тис. грн., у відсотках -8,39 + 20,81 = +12,42 %.

В економічному аналізі часто доводиться користуватися властивістю взаєм о зв'язку агрегатних індексів із загальним індексом; вона полягає в тому, що добуток агрегатних індексів дорівнює загальному індексу. Для наведеного вище прикладу маємо: 0,9161*1,2272=1,1242.

Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори в мультиплікативних моделях типу у = ab . Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна м о дель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв'язок факторів і результа т ного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кіл ь кість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шл я хом балансування факторів.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає в послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, бази с них параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порі в нянні для визначення впливу факторів. При цьому, у першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься кілька кільк і сних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які - похідними, які перви н ні, а які - вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім пок а зником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Приклад. Загальна чисельність працівників виробничої фірми за 2001 і 2002 роки становила відповідно 520 і 490 осіб, середньорічна заробітна плата одного пр а цівника — відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працівників і сер е дньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таблицю (табл. 3).

• Вплив фактора чисельності (кількісний):

49 0*2064 – 520*2064 = 1011,4 - 1073,3 = -61,9 тис. грн.

• Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний):

490*2548 – 490*2064 = 1248,5 - 1011,4 = +237,1 тис. грн.

Разом:-61,9+237,1 =+175,2

Таблиця З

Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод ла н цюгових підстановок)

Пок а зники Чисельність працівн и ків, осіб Середньорічна зарплата одного працівн и ка, грн. 2001 2002 +;- 2001 2002 +;- 1 2 3 4 5 6 По фі р мі 520 490 -30 2064 2548 +484 Таблиця 3 (про довження )

Пок а зники Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення (+;-) 2001 2002 Умо в но Загальне За рахунок ч и сельність зарпл а ти 7(1x4) 8(2x5) 9(2x4) 10(8-7) 11 (9-7) 12(9-8) По ф і рмі 1073,3 1248,5 1011,4 +175,2 -61,9 +237,1

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв'язок аналізованого пока з ника, містить у собі лише два співмножники (типу у = ab ), то для визначення факт о рів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або в порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок - метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на резул ь татний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними пар а метрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемнож у ють на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами - на абсолютне значення звітного кількісного.

Таблиця 4

Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод о б числення різниць)

Показн и ки Чисельність працівн и ків, осіб Середньорічна зарплата одного працівн и ка, грн. 2001 2002 +;- 2001 2002 +;- 1 2 3 4 5 6 По фірмі 520 490 -30 2064 2548 +484 Таблиця 5 (продо вже н ня ) Показн и ки Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення (+;-) 2001 2002 Загальне За рахунок ч и сельність за р плати 7 8 9(8-7) 10(3x4) 11 (6x2) По фі р мі 1073,3 1248,5 + 175,2 -61,9 +237,1

• Вплив фактора чисельності (кількісний): -30 • 2064 = -61,9 тис. грн.

• Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний): 484 • 490 =

+237,1 тис. грн.

Разом: -61,9 + 237,1 = +175,2 тис. грн.

Отже, річний фонд заробітної плати зріс у звітному році проти базового на 175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за рахунок зроста н ня середньої заробітної плати зріс на 237,1 тис. грн.

4. Види і форми економічного аналізу

Діяльність підприємств - це складний динамічний процес, управління яким потребує всебічного аналізу. Найповнішу уяву про зміни в господарській діяльності дає загальногосподарський (загальносистемний) аналіз, за допомогою якого вивч а ють економіку підприємства. Загальносистемний аналіз поділяють на внутрішній (управлінський) і зовнішній, який у зарубіжній практиці економічної роботи наз и вають фінансовим. В основі такого поділу лежить характер інформаційного забе з печення.

Зокрема, внутрішній аналіз використовуючи весь комплекс економічної інф о рмації, забезпечує такі результати, що дозволяють оперативно стежити за здійсненням господарських процесів, удосконаленням техн о логії й організації виробництва, поліпшенням якості та зниженням собівартості продукції, динамікою соціал ь них показників, що в кінцевому підсумку є одним з важливих засобів конкурентної б о ротьби між товаровиробниками. Результати внутрішнього аналізу не розголошуют ь ся, а належать до таких, що є комерційною таємницею. Найважливішими складов и ми управлінського аналізу є такі його види, як соціально-екологічний, маркети н говий, виробничо-технологічний, агропромисловий, економіко-правовий тощо.

При соціально-екологічному аналізі вивчають демографію населених пунктів, стан навколишнього пр и родного середовища, духовний і фізичний розвиток людей, благоустрій населених пунктів і засоби комунікації, житлово-культурні та побутові умови, рівень і якість життя.

Маркетинговий аналіз передбачає вивчення ринкових можливостей підприє м ства, оцінку конкурентоспроможності його продукції і кон'юнктури ринків, обґру н тування рівня ціни продажу, обсягу й асортименту вироблюваної продукції, загал ь ну оцінку зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу.

Виробничо-технологічний аналіз включає оцінку: ресурсного забезпечення, а саме - землекористування, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, фіна н сів, біологічного потенціалу тощо; умов виробництва - природних факторів, орган і заційно-економічних умов, міжгосподарських відносин, державного регулювання тощо; процесу виробництва - соціально-ергономічних факторів, технології, орган і зації трудового процесу, управління тощо; результатів виробництва валового випуску продукції, її асортименту, собівартості, прибутк о вості тощо.

Агропромисловий аналіз дає змогу визначитися з доцільністю реалізації пр о дукції в непереробленому вигляді, а також обґрунтувати доцільність переробки як тієї продукції, яку можна реалізувати не переробленою, і особливо тієї, для якої п е реробка необхідна. У цьому випадку оцінюється також альтернатива переробки, а саме: вирішується де її переробляти - на своєму, міжгосподарському або державн о му підприємстві.

Формування ринкового середовища розширює економічну самостійність підприємства, яка регламентується правовими нормами. Продумана поведінка підпр и ємства в правовому полі забезпечує йому додатковий виграш як за рахунок прий н яття обґрунтованих у правовому відношенні управлінських рішень, так і недоп у щення господарських операцій, здійснення яких карається економічними санкціями. Показати виграш чи програш підприємства від дотримання (недотримання) прав о вих норм і покликаний економіко-правовий аналіз.

Зовнішній аналіз базується лише на тій інформації, яку отримує держава для контролю за динамікою р и нкових регуляторів - виконання державного замовлення (контракту), сплата податків, формування цін на товари першої необхідності, рег у лювання реальних доходів населення тощо, а також тієї, яка необхідна для інформ у вання акціонерів чи інших інвесторів про рівень розвитку підприємства, динаміку ефективності капітальних вкладень, можливі дивіденди, ступінь ризику тощо.

Якщо застосування вищеописаних видів аналізу дає змогу системно вивчити підприємство як об'єкт, то використання форм аналізу, які ґрунтуються на технол о гії його проведення, дозволяє визначитись з оцінкою ефективності використання потенціалу підприємства, динамікою і тенденціями розвитку, перспективою зміни н а прямів господарювання тощо. Найчастіше в практиці аналізу застосовують такі його форми як порівняльний, ситуаційний і секторний.

Суть порівняльного аналізу полягає в зіставленні явищ, процесів, показників, яке здійснюють у часі і в просторі. У першому випадку аналіз називають морфолог і чним, у другому - міжгосподарським.

Застосування морфологічного аналізу дає змогу вивчити розвиток (зміну) явищ і процесів у часі. При міжгосподарському аналізі оцінюють діяльність ідентичних об'єктів, структур, систем.

В умовах реформування централізованої планової економіки в ринкову сфера застосування міжгосподарського аналізу дещо звужується, оскільки для його здій с нення можна використати лише зовнішню інформацію. З морфологічного аналізу виділяють такі часові форми аналізу: стратегічний, попередній (прогнозний), опер а тивний, поточний, наступний (ретроспективний).

Суть стратегічного аналізу полягає в тому, що майбутній розвиток підприєм с тва передбачає, ґрунтуючись на оцінці можливих змін зовнішнього середовища, з а лежність підприємства від якого в умовах становлення ринку дуже зросла. Відпов і дно до такої оцінки приймаються стратегічні управлінські рішення, а аналітичне о б ґрунтування їх зменшує ризик.

Попередньому (прогнозному) аналізу підлягають усі дані, які входять в основу обґрунтування цілей, завдань і управлінських рішень з реалізації стратегії підприє м ства та вибору найефективніших з них. Відмінність попереднього аналізу від страт е гічного полягає в тому, що при обґрунтуванні перспективи розвитку підприєм с тва використовують прийоми екстраполяції, тобто рішення ґрунтуються на врахуванні тенденцій зміни пока з ників, що склались (мали місце) у минулому.

Поточний аналіз проводиться в процесі виробничого чи робочого періоду і дає можливість своєчасно приймати коригуючі управлінські рішення по забезпеченню оптимальності (наскільки це можливо в сільському господарстві) їх здійснення (пр о тікання).

Якщо поточний аналіз здійснюють синхронно з робочим процесом, причому на рівні господарських оп е рацій, то його називають оперативним. Він є найглибшим з погляду проникнення у виробничий процес, його оцінки ґрунтуються на першопр и чинах зміни явищ, процесів, показників, і рішення, що приймаються за його резул ь татами, є своєчасними і найбільш надійними.

Наступний (ретроспективний) аналіз проводять по закінченні повного виробничого процесу, етапу р о біт чи календарного періоду (місяць, квартал, рік тощо) і застосовують для оцінки результатів роботи й ефективності реалізованих управлі н ських рішень. Його результати служать основою прийняття коригуючих рішень і розробки нових перспективних планів.

У практиці порівняльного аналізу використовують різні бази порівняння, а саме: планових показників звітного періоду з даними попередніх періодів, що хара к теризує напруженість планових завдань (виробничої програми); фактичних пок а зників звітного періоду з планом як на поточний період, так і на перспективу; фактичних показників звітного періоду з даними попередніх періодів, середніми д а ними сусідніх підприємств, що забезпечує оцінку досягнутих результатів і тенденцій розвитку аналізованого явища, процесу, об'єкта; фа к тичних показників звітного періоду з прогресивними нормативами, даними передових підприємств України та інших країн, що дозволяє об'єктивно оцінити потенційні можливості аналізованого об'єкта і намітити шляхи його подальшого розвитку.

Щоб результати порівняння були придатні до висновків, зіставляють однорідні предмети і явища, використовуючи порівняльні показники. Досягнення порівнюв а ності показників потребує нейтралізації впливу їх якості і структури, кількісного і цінового факторів, забезпечення тотожності методики розрахунку порівнюваних п о казників та однакової тривалості в часі аналізованих періодів, урахування умов формування даних пок а зників.

Методологія порівняльного аналізу, особливо міжгосподарського, у більшості ґрунтується на оцінці результатів господарської діяльності і меншою мірою на з'ясуванні факторів, що спричинили зміну цих результатів, без чого неможливе прий н яття коригуючих управлінських рішень. Тому в умовах високої динамічності зовн і шнього і внутрішнього середовища особливого розвитку набуває ситуаційний ан а ліз, за якого більше уваги приділяється не стільки оцінці результатів господарюва н ня, скільки передбаченню і вивченню відхилень від бажаних параметрів у процесах, явищах, системах, дослідженні, рушійних сил (рушіїв) цих відхилень, причин їх в и никнення та наслідків від несвоєчасного усунення (вирішення) виявлених ситуацій. Результати такого аналізу є вихідною умовою стратегічного менеджменту, який підпорядковує досягненню мети не лише вирішення проблем, а й залучення можл и востей, запобігання небезпек тощо. Усе це зменшує ризик, підвищує ада п тивність управління до нових умов, забезпечує підприємству досягнення стратегічних цілей.

Результативність аналізу господарської діяльності великою мірою визначається належним інформаці й ним забезпеченням і продуманою організацією аналітичної роботи.

5. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

Економічний аналіз тісно пов'язаний з багатьма дисциплінами: політичною економією, бухгалтерс ь ким обліком, статистикою, плануванням, галузевими економіками, маркетингом, організацією виробництва й управління фінансами пі д приємств тощо.

В основу аналізу покладено діалектичний метод дослідження, який створює необхідний простір для аб с трактно-логічних суджень. Основні принципи діалектики (рух, розвиток, саморозвиток, взаємозумовленість, взаємозалежність, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід кількості в якість) є базовими для використання в економічному аналізі.

Протилежністю аналізу є синтез. Синтез - це метод пізнання явищ, предметів і процесів через об'єднання їх складових в єдине ціле. Аналіз і синтез перебувають у діалектичній єдності і є засобами пізнання господарс ь кої діяльності.

Аналіз, як метод пізнання реальної дійсності, безпосередньо пов'язаний із мисленням, усвідомленим активним сприйняттям людиною реальної дійсності, що також передбачає використання синтезу та інших катег о рій і законів діалектики.

Економічний аналіз досліджує дію економічних законів базисом яких є політична економія і, які вир а жають головний, магістральний напрям розвитку того чи іншого господарства та проявляються в закономірно с тях і тенденціях його стратегії.

Тісний зв'язок існує між економічним аналізом та бухгалтерським обліком. Цей зв'язок маг подвійний х а рактер. Значення бухгалтерського обліку випливає з його головної функції - відображати всі ресурси підприємств, господарські засоби, а також їхній рух, зміни, використання в процесі здійснення господарських опер а цій. Дані оперативного та бухгалтерського обліку, бухгалтерська звітність є головним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності підприємства, причому джерелом, що забезпечує документальне обґрунтування аналітичних висновків. Частка економічної інформації, що отримується через систему бухгалтерського обл і ку, перевищує 70 %. Потреби економічного аналізу ставлять до інформації підвищені вимоги щодо повноти даних, оперативності, достовірності, порівнянності, безпере р вності, доступності. Тому форми обліку потребують постійного вдосконалення: зм і ни форм, змісту реєстрів, порядку документообігу. Наразі в Україні здійснено пер е хід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і новий план рахунків.

Не знаючи методики бухгалтерського обліку та змісту звітності, важко підібр а ти для аналізу необхідні матеріали та перевірити їхню вірогідність. З другого боку, вимоги, які ставляться перед аналізом, так чи інакше переадресовуються бухгалте р ському обліку.

Зв'язок економічного аналізу з бухгалтерським обліком полягає і також у шир о кому застосуванні в процесі аналізу бухгалтерських прийомів дослідження. Наса м перед мова йде про використання в економічному аналізі балансового та сальдового прийомів.

Між економічним аналізом і статистикою існує тісний зв'язок, що залежить від використання методології визначення багатьох показників, певних статистичних прийомів та статистичної інформації для аналітичних розрахунків. Для потреб ек о номічного аналізу використовується багато статистичної інформації (особливо це стосується звітності), форми і правила складання якої визначають органи статист и ки. Потім проводиться аналіз звітів, установлення відхилень, які потребуватимуть з'ясування причин їх виникнення.

Статистика розробляє і теоретично вдосконалює правила й можливості застос у вання різних прийомів (метод аналітичних групувань, індексний метод, прийоми кореляції) у конкретних ситуаціях, вимоги до та б лиць та способи їх побудови.

Економічний аналіз використовує середні та відносні величини, показники д и намічного ряду, теоретичні основи яких розробляє статистика.

Об'єктом статистики є масові сукупності явищ, предметів, соціально-економічних процесів. А економічний аналіз вивчає лише господарські процеси, починаючи з одиничного як частини сукупності. Безперечно, статистика також займається економіко-статистичним аналізом масових явищ для одержання народногоспода р ських узагальнень та виявлення загальних тенденцій і закономірностей розвитку. Нині для потреб економічного аналізу певною мірою використовується методологія математичної статистики.

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв'язок з економічним аналізом. Цей зв'язок полягає в застосуванні методичних положень аналізу для вивчення фінансових можливостей, способів зміцнення фінанс о вих позицій, обґрунтування сум кредитів тощо. За умов ринку цей зв'язок є необхідним.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової галузі наукових знань і практичної діяльності. Це - аудит. Завданням аудиту є документальна перевірка пр а вильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової зві т ності та її відповідності до вимог чинного законодавства. Аудиторська служба пер е віряє також обґрунтованість складеного підприємством плану, без якого діяльність здійснюватися не може. Первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в плані, балансі, звіті про фінансові результати та іншій звітності внутрішнього характеру, служать інформаційною базою, пристос о ваною до вимог і цілей аудиту.

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, який зумовлений вимогами ринкової економ і ки, дотримання єдиного плану бухгалтерських рахунків уможливлять повніше використання всього арсеналу способів і прийомів аналізу діяльності підприємства з урахуванням стану внутрішнього й зовнішнього серед о вища. Економічний аналіз фінансового становища, аналіз платоспроможності й фінансової стійкості, ліквідно с ті балансу, інших фінансових показників підприємств різних форм власності - кінцева мета аудиту. На практиці ці показники вимірюються з допомогою відповідних коефіцієнтів.

Результати економічного аналізу узагальнюються, опрацьовуються заходи для поліпшення стану економічної роботи та впровадження виявлених резервів у виро б ництво. Узагальнення аналітичних результатів є найважливішим етапом аналізу, н е обхідним для аудиторських висновків.

Бухгалтерський облік, аудит, економічний аналіз перебувають у безперервному русі, розвитку, є взаєм о зв'язаними та взаємозумовленими в загальній інформаційній системі управління підприємством, їх важливим завданням є постійне вдосконале н ня та розвиток виробництва з урахуванням досягнень науки і практики.

Економічний аналіз, завершуючи економічну роботу підприємства, забезпечує підпорядкованість окр е мих її складових частин виконанню прогнозів, договорів, планів. Планові показники визначають той рівень, якого повинно досягнути підпр и ємство або галузь згідно з прогнозом соціально-економічного розвитку на перспе к тиву.

Планування є економічною наукою зі своїм специфічним предметом і методом. Складання науково о б ґрунтованих планів чи розроблення прогнозів на всіх рівнях неможливі без економічного аналізу. Вплив і дія аналізу виявляється не тільки в удосконаленні методів розробки планів, айв організації їх виконання.

В удосконаленні планування роль економічного аналізу є двоякою. По-перше, лише за даними аналітичних розрахунків можна встановити тенденції зміни тих показників, за якими розробляється прогноз. По-друге, за допомогою аналізу прост е жуються темпи змін у середньому за рік.

На стадії виконання плану економічний аналіз забезпечує виявлення рівня цього виконання в ко ж ний конкретний момент, виявлення недоліків і причин їх виникнення. Особливо важливо з'ясувати причини, що гальмують досягнення п е редбачених показників.

Для остаточного формування плану доцільно проаналізувати річні його варіа н ти і вибрати найвдаліший.

Економічний аналіз є важливою частиною науково обґрунтованого планування, регулювання та управління. Планові показники - це критерії оцінки роботи підпр и ємства.

Вільна ринкова економіка, її організація й управління нею неможливі без вик о ристання маркетингових принципів, таких як:

• виробництво продукції відповідно до потреб покупців з урахуванням ринкової ситуації;

• задоволення потреб і запитів замовників;

• реалізація продукції та послуг на певних ринках у передбачених обсягах, у встановлені т е рміни, у конкретний період.

Ці принципи покладаються в основу маркетингових програм, розроблення і контролювання яких немо ж ливе без проведення економічного аналізу стану ринку, покупців і споживачів, конкурентної ситуації, ринкових цін, кінцевих фінансових результатів.

Математичні методи, для використання яких у нашій економіці є великий про с тір, широко застосовуються в економічному аналізі. Це істотно підвищило його авторитет: аналіз став глибшим, ґрунтовнішим, оперативнішим, охопив більшу кіл ь кість об'єктів, більший обсяг інформації.

Отже, економічний аналіз можна назвати синтезованою наукою, яка сформув а лася внаслідок інтеграції багатьох наук і об'єднала окремі їх елементи. У свою чергу, результати аналізу використовуються іншими на у ками. Безперечно, усі ці зв'язки є багатоплановими, реальними, об'єктивними і мають бути використані для всебі ч ного розвитку діяльності підприємств, їх підрозділів і об'єднань.

6. Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Господарська діяльність аграрних формувань супроводжується безперервним обміном інформацією між підприємством та зовнішнім середовищем. Однак мен е джмент ефективним буде тільки в тому випадку, якщо управлінські рішення ґрунт у ватимуться на своєчасній, достатній і достовірній інформації. Основними джерел а ми інформації, використовуваної при аналізі господарської діяльності, є законодавчі акти, різна нормативно-довідкова інформація, прогнозно-планові дані, дані догов о рів та угод, дані оперативно-технічного, аналітичного і синтетичного обліку, стати с тична, бухгалтерська та фінансова звітність, різні позаоблікові джерела — акти рев і зій і аудиторських обстежень, матеріали нарад, зборів, статті в пресі, особисті сп о стереження тощо.

Оцінка основних джерел аналітичної інформації, і в першу чергу бухгалтерської та планово-нормативної, показує, що вони не завжди відповідають вимогам суча с ного менеджменту. До недоліків можна віднести те, що в них практично відсутня інформація, яка характеризує зміну екологічних і соціальних процесів на сільськ о господарських підприємствах; недостатньо інформації про стан і зміну факторів з о внішнього середовища та наслідки цього впливу на результати господарювання; і с нуючі джерела інформації не дають змоги простежити за зміною в економічних і особливо в ринкових та фінансових процесах; відсутні прилади і методики оцінки стану біологічних об'єктів (рослин і тварин), технічних засобів, якісних параметрів продукції, особливо сільськогосподарської; необ'єктивні нормативи, які використ о вують для планування й оцінки результатів господарської діяльності підприємств тощо.

Крім того, проблеми методологічного і методичного характеру інформаційного забезпечення аналізу в сучасних умовах зумовлені ще й рядом обставин; появою різних форм власності, диверсифікацією та структурною перебудовою економіки; різним підходом до організації економічної роботи на підприємствах за централізов а ної планової і ринкової економіки; стабільною інфляцією; повільною трансформац і єю джерел інформації, які б забезпечили оперативний контроль (моніторинг) за процесами реформування аграрної економіки; відсу т ністю стандартів, які б передбачали однозначність у тлумаченні й оцінці окремих економічних показників, категорій, понять тощо; недостатнім використанням в економічній роботі ЕОМ.

Перехід до ринкової економіки, розширення економічної свободи товаровиро б ника зумовлюють появу таких формувань, як пайові та акціонерні підприємства, ф е рмерські господарства, спільні підприємства тощо, в яких специфічно відбуваються деякі економічні процеси, а, отже, виникає потреба в новій інформації.

Вимагає додаткової інформації диверсифікація виробництва, викликана не паритетністю ставлення держави до міста і села, до промисловості й аграрного сект о ра, енергетичними й екологічними проблемами тощо.

Зміна економічного середовища зумовлює перебудову економічної роботи на сільськогосподарських пі д приємствах, зокрема, інтеграцію планової й облікової служб, а також виділення в економічній службі окремих структурних підрозділів - такого, який би займався фінансовою роботою (тобто обслуговував зовнішніх сп о живачів інформації) та управлінською, яка пов'язана була б і збиранням, обробкою і використанням внутрішнь о господарської інформації, тобто про хід виробничого процесу.

Оскільки аналіз у більшості був ретроспективним, то і джерела інформації були зорієнтовані лише на оцінку результативних показників. Мова йде про такі носії інформації, план економічного і соціального розви т ку, фінансовий план підприємства тощо. На основі такої інформації оцінюють заключні показники - економі ч ний стан підприємства, виробництво і реалізацію продукції, собівартість, фінансові результ а ти тощо. Проте такої інформації не досить для своєчасного прийняття коригуючих управлінських рішень.

Це можна сказати і про планову інформацію. Найдосконаліший план має ряд недоліків, які не дають м о жливості мобільно управляти формуванням ресурсного потенціалу, раціональним його використанням, дотр и манням технологічних вимог при виробництві продукції тощо. Він не передбачав можливостей широкого реаг у вання на зміну зовнішнього середовища, оскільки наявність і використання ресурсів закладались у план на початку року. Не передбачалася і реакція підприємства на р и нкові зміни. Практично неможливо на початку року передбачити слабкі місця ма й бутніх витрат ресурсів, а тому важко наблизити їх результативність до пл а нової (бажаної) з високою мірою вірогідності за такий значний проміжок часу, як цілий рік. В основу методології планування було покладено принцип екстраполяції результатів, одержаних у попередні роки, за умови стаб і льного розвитку всієї системи. Такий підхід застосовували і при розробці довгострокових планів. Недоскон а лість даного принципу (підходу) підтверджує сьогоднішня практика, коли в діяльності сільськогосподарських підприємств відбуваються динамічні, часто не передбачувані зміни.

7. Організація аналітичної роботи на підприємстві

Для того, щоб одержати змістовні глибокі висновки аналізу, слід ретельно пр о думувати організацію робіт до його початку. Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або дося г нення певної кінцевої мети. Організація аналітичної роботи включає розробку заг а льних засад і порядок проведення аналізу, планування роботи окремих її елементів і етапів; матеріальне, методичне та наукове забезпечення; загальне керівництво, пр и йом виконаних аналітичних робіт, їх оформлення та контроль за впровадженням у виробництво розроблених заходів із метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють з а гальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою по ква р талах. У плані зазначаються розділи господарської діяльності та об'єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та дж е рела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

У планах окремих робіт, які складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, передбачаються об'єкти та етапи аналізу, терміни виконання й з а вдання робіт тощо.

Організаційні питання можуть вирішуватися по-різному залежно від того, стосується це проведення ан а літичних робіт працівниками підприємства та для власних потреб його колективу чи це пов'язано з вивченням діяльності підприємства сторонніми контролюючими установами. Це може обумовлювати зміни не тільки об ' єктів, термінів і виконавців, а й змісту програми та інформації, що використовується.

Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює засту п ник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник планового відділу або головний бухгалтер чи його заст у пник. Виконавцями аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, а також працівники інших професій, які мають відповідний досвід і схильність до аналітичних досліджень. Якщо аналіз виконують сторонні організації, то аналітик а ми можуть бути аудитори, працівники банків і наукові адміністрації, відомчі ревіз о ри та інші працівники контролюючих організацій.

Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання анал і тичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних та інших служб.

Програмою аналізу може виступати розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчати, а також комплект таблиць, обов'язковий до опрац ю вання під час аналізу. Однак, треба мати на увазі, що старанне складання програми аналізу забезпечує необхідну зібраність і повноту проведення аналітичного досл і дження. При цьому виключаються пропуск окремих питань та гаяння часу на в и вчення другорядних або зайвих проблем.

Визначаючи зміст аналітичної роботи та терміни її проведення, треба враховувати наявність готового м а теріалу для аналізу, трудомісткість збору й опрацювання іншої інформації і, нарешті, часу, який потрібний для виконання окремих робіт. Р е комендується вирізняти три головні етапи: попередній, основний і заключний.

У попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попер е дня оцінка стану справ. На цьому етапі також складається програма аналізу, гот у ються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначают ь ся виконавці та вирішуються інші організаційні питання.

Основний етап передбачає заповнення всіх таблиць, вивчення й опрацювання необхідної додаткової і н формації, визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивч е но, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу та підраховуються зв е дені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприє м ства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та викори с тання знайдених резервів виробництва.

Із цих трьох етапів найбільш тривалим і трудомістким є другий. Але терміни проведення аналізу зал е жать від затвердженої програми, уміння використовувати готові аналітичні матеріали, що є в справах підприє м ства (акти ревізій та перевірок, накази, пояснювальні записи до звітів, виробниче листування тощо). Однак при цьому слід завжди критично оцінювати матеріали, що залучаються, вміло відрізняти об'єктивні показники від суб'єктивного, тенденційного їх тлумачення. Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів і резервів на останньому етапі узагальнюють та письмово оформляють у вигляді довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів. Працівники зовнішніх установ оформляють наслідки аналізу у вигляді висновку. Самостійним або додатковим документом, в якому відображаються наслідки анал і зу, є проект наказу. Цей документ, якщо він скріплюється підписами керівника підпр и ємства, має обов'язковий характер для виконання запропонованих аналітиком заходів.

За виконанням заходів щодо наслідків аналізу слід установлювати дійовий і повсякденний контроль, інакше одні й ті самі недоліки в роботі будуть знов повторюватися в наступних матеріалах перевірок і аналіти ч них висновках.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом й оформляється у вигляді доповідної або аналітичної записки чи звіту.

Реалізація пропозицій за результатами аналізу здійснюється шляхом видачі наказів та розпоряджень, в яких визначається перелік заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, необхідні матеріальні та грошові ресурси, виконавці, відп о відальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Спосіб ланцюгових підстановок

Елімінувати - означає усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного. При цьому виходять з умовного припущення про те, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни, потім змінюється другий, третій і т.д., за умови незмінності інших. Це дає можливість визначити вплив кожного фактору на величину показника, що досліджується, окремо від інших.

Трьохфакторна мультиплікативна модель:

У=а * б * c (1)

де У - результативний показник: У 0 - базисний рівень результативного показника; У 1 - звітний рівень результативного показника; а, б - кількісні показники: а - первинний щодо показника б, с- якісний показник.

Перший етап. Для застосування способу ланцюгових підстановок необхідно формулу розрахунку результативного показника навести у тій послідовності, яка відповідає черговості замін, і визначити базисний рівень результативного показника:

Уо = а 0 * б 0 * c 0 (2)

Другий етап. Для розрахунку умовних результативних показників проводиться послідовна заміна базисних величин на звітні.

У ум1 = а 1 * б 0 * c 0 (3)

У ум2 = а 1 * б 1 * c 0 (4)

У 1 = а 1 * б 1 * c 1 (5)

Третій етап. Для розрахунку впливу кожного фактора слід виконати наступні дії:

1) вплив фактора а на зміну результативного показника У:

У а = У ум1 - У 0 ; (6)

2) вплив фактора б на зміну результативного показника У:

У б = У ум2 – У ум1 ; (7)

3) вплив фактора с на зміну результативного показника У:

У 0 =У 1 – У ум2 (8)

Четвертий етап. Для перевірки правильності розрахунків потрібно визначити баланс відхилень:

У 1 -У 0 = У а + У б + У с , (9)

Тобто, алгебраїчна сума впливу факторів повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника.

Таблиця 1. Порядок виявлення величини впливу факторів на результативний показник способом ланцюгових підстановок

№ підстановки Параметри а б с результативний показник вплив фактора на зміну результативного показника 0 а 0 б 0 с 0 У 0 - 1 а 1 б 0 с 0 У ум1 У а = У ум1 - У 0 2 а 1 б 1 с 0 У ум2 У б = У ум2 – У ум1 3 а 1 б 1 с 1 У 1 У с = У 1 – У ум2

Послідовність розрахунків способом ланцюгових підстановок розгля немо на прикладі , якщо залежність результативного показника від факторних може бути представлена чотирьохфакторною мультиплікативною моделлю . Вихідна інформація наведена в табл . 2.

Таблиця 2 . Дані для факторного аналізу обсягу валової продукції

№ з/п

Показник Од. виміру Умовне позначення Базисний період Звітний період Відхилення Абсолютне (+/-) Віднос-не, % 1 Валова продукція тис. гри. ВП 2000 2845,44 +845.44 42 2 Середньоспискова чисельність

робітників чол. ЧР 100 120,00 +20,00 20 3 Кількість відпрацьованих днів одним робітником дні Д 250 260,00 + 10,00 4 4 Середня тривалість робочого дня год. Т 8 7,60 -0,40 -5 5 Середньогодинний виробіток гри. ГВ 10 12,00 +2.00 20

Результативний показник - валова продукція. Ставиться мета дослідити зміну цього показника під впливом відхилень від базового рівня ряду факторів: чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів, тривалості робочого дня, середньогодинного виробітку.

Таблиця 3. Виявлення величини впливу факторів на обсяг валової продукції способом ланцюгових підстановок

№ підстановки Параметри ЧР Д Т ГВ валова продукція виплив фактора на зміну валової продукції 0 100 250 8,0 10 100x250x 8x10 = 2 000,00 - 1 120 250 8,0 10 120х250х8х 10 = 2 400,00 2 400,00 - 2 000,00 = +400,00 2 120 260 8,0 10 120х260х8х 10 = 2 496,00 2 496,00 - 2 400,00 = + 96,00 3 120 260 7,6 10 120 х 260 х 7,6 х 10 = 2 371,20 2 371,20-2 496,00 =-124 ,80 4 120 260 7,6 12 120 х 260 х 7,6 х 12 = 2 845,44 2 845,44 -2 371,20 = 474,24

Спосіб ланцюгових підстановок має як переваги, так і недоліки.

Переваги: універсальність застосування (для всіх типів моделей); простота використання.

Недоліки: залежно від обраного порядку заміни факторів результати факторного розкладання мають різні значення.

I. Вихідна чотирьохфакторна мультиплікативна модель:

ВП = ЧР*Д*Т*ГВ,

1) ВП 0 = ЧР 0 *Д 0 * То * ГВ 0 = 100* 250* 8 *10 = 2 000,00 тис. гри.

II. Розрахунок умовних результативних показників:

2) ВП ум1 = ЧР 1 *Д 0 *Т 0* ГВ 0 = 120*250* 8*10 = 2 400,00 тис. гри.

3) ВП ум2 = ЧР 1 *Д 1 *Т 0 *ГВ 0 = 120 x 260 х8х 10 = 2 496,00 тис. гри.

4) ВП ум3 = ЧР 1 *Д 1 *Т 1 * ГВ 0 = 120 х 260 х 7,6 х 10 = 2 371,20 тис. гри.

5) ВП 1 = ЧР 1 *Д 1 * Т 1 * ГВ 1 = 120 х 260 х 7,6 х 12 = 2 845,44 тис. гри.

III. Розрахунок впливу зміни факторних показників:

1) зміна чисельності робітників: Тобто, за рахунок збільшення чисельності робітників випуск продукції збільшився на:

ВПчр = ВП ум1 - ВП 0 = 2 400,00 - 2 000,00 = +400,00 тис. грн.

2) зміна кількості відпрацьованих днів: За рахунок збільшення кількості відпрацьованих днів на 10 обсяг виробництва продукції збільшився на:

ВП д =ВП ум2 – ВП ум1 = 2 496,00 - 2 400,00 = + 96,00 тис. грн.

3) зміна середньої тривалості робочого дня: Отже, зменшення тривалості робочого дня на 0,4 год. призвело до зменшення обсягу виробництва на:

ВП Т = ВП ум3 – ВП ум2 = 2 371,20 - 2 496,00 = -124,80 тис. грн.

4) зміна середньогодинного виробітку: Тобто, за рахунок збільшення середньогодинного виробітку збільшився обсяг виробництва на:

ВП гв =ВП 1 -ВП ум 3 = 2 845,44 - 2 371,20 = +474,24 тис . грн.

IV. Баланс відхилень:

ВП 1 – ВП 0 = ВП ЧР + АВП Д + АВП Т + АВП ГВ ;

2845,44 - 2000,00 = 400,00 + 96,00 - 124,80 + 474,24

845,44 = 845,44

Види відносних величин

Назва відносної величини Порядок розрахунку Сутність І 2 3 Відносна величина виконання плану (ВВ пл ) ВВ пл.= Характеризує відношення між фактичним та плановим рівнем показника, виражене у відсотках Відносна величина плановою завдання (ВВ пз ) ВВ пз.= Розраховується як відношення планового рівня показника поточного року до його базового рівня, або до рівня у минулому році, до середнього рівня за 3-5 попередніх років Відносна величина динаміки (ВВ д ) ВВ д.= Характеризує зміни показників в часі та показує, v скільки разів збільшився (або зменшився) рівень показника в порівнянні з будь-яким попереднім періодом. Для розрахунку відносної величини динаміки визначають відношення рівнів, що характеризують явище, яке вивчається, в різні періоди часу Відносні величини динаміки можуть бути базисними та ланцюговими. У першому випадку кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а у іншому - кожний наступний рік відноситься до попереднього Відносна величина структури (ВВ стр ) ВВ стр.= Відносна частка (питома вага) частини до цілого в межах однієї сукупності, виражена у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу, питома вага робітників з вищою освітою в загальній чисельності робітників Відносна величина координації (ВВ коор ) ВВ коор= Співвідношення частин цілого між собою. Наприклад, власного капіталу і зобов'язань, доходів від операційної діяльності та доходів від інвестиційної діяльності Відносна величина порівняння (ВВ пор ) ВВ пор= Показує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об'єктів або територій. Розраховується як відношення числа одиниць (або обсягу ознаки) в окремих частинах сукупності до загальної кількості одиниць (або обсягу ознаки) за всією сукупністю Відносна величина інтенсивності Характеризує ступінь розповсюдження, розвитку явища у відповідному середовищі. Наприклад, відсоток робітників вищої кваліфікації, відсоток бартерних угод тощо Відносна величина ефективності Показує співвідношення ефекту з ресурсами або витратами. Наприклад, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність продукції

Умовні позначення, використані в табл. Уі - фактичний рівень показника;

У 0 - базовий рівень показника;

У пл - плановий рівень показника.

Тема 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ПІДПР И ЄМСТВА

2.1 Аналіз земельних ресурсів

План

1. Завдання аналізу і джерела даних.

2. Аналіз структури, стану та рівня використання земельних угідь.

3. Аналіз ефективності використання сільськогосподарських угі дь . Резе р ви її підвищення.

4. Аналіз галузевої структури (спеціалізації) підприємства.

5. Аналіз інтенсивності виробництва.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. с.177-181.

2. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К. Вища школа, 1986. с. 20-27.

3. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА – М, 2003. с.106-114.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 80-88.

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела даних аналізу земельних ресурсів в умовах ринкової ек о номіки.

2. Вплив трансформації земель на ефективність їх використання.

3. Назвіть та обґрунтуйте показники використання земельних угідь.

4. За якими показниками оцінюють ефективність товарних і кормових культур?

5. Показники ефективності використання земельних ресурсів та шляхи їх пі д вищення.

6. За якими показниками аналізують спеціалізацію підприємства?

7. Показники рівня інтенсивності виробництва та економічної ефективності і н тенсифікації.

І.Завдання аналізу і джерела даних

Земля - основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, один з найважливіших скл а дових ресурсного потенціалу аграрного формування, який, крім землі, включає трудові ресурси, основні та оборотні засоби (основний і оборотний капітал). Наявний ресурсний потенціал, якісні його параметри та раці о нальне поєднання в процесі господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспромо ж ної продукції. Аналіз покликаний дати інформацію для обґрунтування управлінських рішень з погляду того, які виробничі ресурси п о трібно придбати (залучити, побудувати тощо), щоб разом з наявними досягти від їх використання максимального ефекту, не завдаючи шкоди навколишньому приро д ному середовищу, поліпшуючи умови праці та життя людей. Зауважимо, що земельна площа є базовим ресурсом, а саме він визначає форм у вання інших ресурсів.

Загальна земельна площа України становить 60,36 млн. га. Серед усіх земельних угідь найбільшу госп о дарську цінність мають сільськогосподарські угіддя, площа яких на початок 2001 року становила 41,83 млн. га, або 69,4 % усієї території країни.

Раціональне використання землі для України було, є і буде однією з найважл и віших народногосподарських завдань, стрижневим питанням її незалежності і до б робуту. Тому актуальним є питання меліорації земель, охорони їх від ерозії, нед о пущення необґрунтованого відведення земель для несільськогосподарського виро б ництва тощо. Організація використання земель повинна бути такою, щоб темпи приросту врожайності сільськогосподарських культур і збільшення валового виро б ництва продукції значно випереджали б темпи скорочення сільськогосподарських угідь (ріллі) на одного жителя. Така необхідність підсилюється і тим, що сільськог о сподарська продукція для України повинна бути одним із напрямів експорту (надходження валюти). Отже, раці о нальне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз використання - однією з найважливіших ланок усієї економіко-аналітичної роботи.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб всебічно сприяти найповнішому і най е фективнішому використанню земельних угідь при постійному нарощуванні приро д ної родючості й недопущенні шкоди навколишньому середовищу. Розроблені за р е зультатами аналізу рекомендації мають забезпечувати повне й високоефективне в и користання всіх угідь незалежно від призначення і рівня їх освоєння.

Найважливіші складові аналізу використання земельних угідь такі: визначення їх структури та шляхів поліпшення; вивчення ступеня використання орних земель й обґрунтування їх розширення (скорочення), наявності науково обґрунтованих сів о змін і рівня їх освоєння; визначення технологічної, економічної, екологічної та соц і альної ефективності використання земель і можливостей її підвищення.

Основними джерелами інформації для аналізу землекористування складу, структури і використання земельних угідь є: Земельний кодекс та інші нормативні документи про землекористування; Земельно-кадастрова книга підприємства, господарства, організації, установи; картографічні документи (грантові карти, картограми, паспорт поля тощо); виробничі програми в галузі рослинництва та її вик о нання, перелік заходів щодо поліпшення земельних угідь тощо. Крім того, викори с товують статистичну звітність, дані бухгалтерського, оперативно-технічного, зокр е ма агрономічного обліку.

2. Аналіз структури, стану та рівня використання земельних угідь

Земельні угіддя аграрних формувань об'єднують у дві основні групи - сіл ь ськогосподарського і несільськогосподарського призначення.

До сільськогосподарських належать земельні угіддя, які систем а тично використовують для одержання сільськогосподарської продукції: рілля, баг а торічні насадження, сіножаті та пасовища. Структура угідь залежить як від рельєфу місцевості, так і від якості ґрунтів. Співвідношення угідь визначає спеціалізацію підприємства і його виробничий напрям. Зараз триває процес переведення (трансформації) частини несільс ь когосподарських угідь у сільськогосподарські. Поряд з цим, і часто навіть, у ширших масштабах певна частина угідь сільськогосподарського призначення відводиться під забудову міст, житла, промислових і культурно-побутових об'єктів, доріг, створення (розширення, відновлення) державних заповідних зон, природних замо в ників, виводиться з господарського обороту внаслідок ерозійних процесів та невмілого господарювання. При відсутності належного кон т ролю це може призвести до абсолютного і відносного (з розрахунку на одного жит е ля) зменшення продуктивних угідь.

Тому при аналізі структури земельних ресурсів необхідно вивчити зміни в співвідношенні угідь сільськ о господарського і несільськогосподарського призначення, тенденції, темпи і причини цих змін, що дасть змогу не допустити або обмежити в и користання несільськогосподарських угідь, насамперед їх інтенсивної частини, для потреб, безпосередньо не пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських кул ь тур. Якщо ж таке явище мало місце, треба виявити його причини та розробити зах о ди щодо недопущення подібного в майбутньому. Важливе місце відводиться аналізу обґрунтування проектів організації території (особливо при створенні фе р мерських господарств), розміщення будівель, споруд тощо, тобто, як і в інших випадках, ан а ліз використання земельних ресурсів повинен мати чітко виражену профілактичну спрямованість. Аналіз повинен закінчуватися обґрунтуванням найефективнішої трансформації угідь відповідно до природних умов, перспективної стратегії розви т ку підприємства.

Таблиця 1

Структура земельних угідь

Види угідь 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2003 р. до 2001 р. га % га % га % га % Загальна земельна пл о ща 3100 100 3156 100 3156 100 +56 100 У т.ч. с.г. угі д дя 2780 89,7 2803 88,8 2803 88,8 +23 41 З них: рілля;

пасовища

багаторічні насадже н ня 2764

16

- 89,2

0,5

- 2787 16

- 88,3

0,5

- 2787

16

- 88,3

0,5

- +23

-

-

-

- несільськогосподарс ь кі угіддя 320 10,3 353 11,2 353 11,2 +33 59 3 них:

• площа лісу;

• інші угіддя

-

320

-

10,3

-

353

-

11,2

-

353

-

11,2

-

+33

-

З таблиці 1 видно, що загальна земельна площа збільшилась на 56 га. Це говорить про те, що при рефо р муванні, частина працюючих сусіднього села зі своїми земельними паями приєдналися до земельних угідь ан а лізованого підприємства. Площа сільськогосподарських угідь у 2003 році становила 2803 га, тобто на 23 га більше, ніж у 2001 році.

У структурі земельної площі сільськогосподарські угіддя займають 88,8 %, у тому числі рілля 88,3 %; п и тома вага несільськогосподарських угідь - 11,2 %.

У сучасних умовах досить активно змінюється структура землекористування, що зумовлено проведенням в Україні земельної реформи, яка передбачає зміну земельних відносин, а саме створення умов для раціонального використання й охор о ни земель. Головним напрямом земельної реформи повинно стати перетворення працівників села у власників землі, засобів виробництва та результатів своєї праці незалежно від конкретних умов.

Найбільшу питому вагу в структурі земельних угідь мають сільськогосподарс ь кі угіддя, які можна об'єднати в дві основні групи: інтенсивні (орні землі, багаторічні насадження, поліпшені сіножаті, культурні пас о вища) й екстенсивні (малоцінні луки і пасовища). Завдання полягає в тому, щоб у процесі господарської діял ь ності забезпечити зростання площ інтенсивних земель за рахунок екстенсивних і якнайефективніше використ о вувати всі угіддя.

При аналізі використання земельних угідь найчастіше застосовують показники.

1. Рівень освоєння земель - відношення сільськогосподарських угідь до заг а льної земельної площі 2803 : 3156 • 100 % = 88,8 %.

2. Рівень розораності - відношення площ ріллі до сільськогосп о дарських угідь 2787 : 2803• 100 % = 99,4 %.

3. Рівень розораності орних земель - відношення площі ріллі до суми площ ріллі, цілини і перелогів 2787 : 2796 • 100 % = 99,7 %.

4. Відсоток посівної площі від площі землі в обробітку відношенням площі посіву до ріллі 2754 : 2787• 100 % = 98,8 %.

5. Питома вага природних кормових угідь у площі сільськогосп о дарських угідь 16 : 2803• 100 % = 0,6 %.

У переважній більшості сільськогосподарських підприємств зони лісостепу рівень освоєння земель ст а новить 80-85 %, а розораність сільськогосподарських угідь - 85-90 %, і майже всі орні землі були розорані (то б то залежні були відсутні).

Ці показники тривалий час вважалися бажаними, оптимальними. Але з перех о дом до ринкових відносин економісти стали порівнювати ці показники з розорані с тю в західних фермерів, і виявилось, що на заході майже половина площ не розор ю ється, не засівається, а зайнята природними кормовими угіддями. Це робиться з м е тою захисту ґрунтів від водної, вітрової ерозії, але в них засіяний гектар дає не ме н ше 50-60 ц зернових.

Зусилля землекористувачів повинні спрямовуватись на поліпшення сільськ о господарських угідь, без чого неможливо підвищити їх продуктивність. Це стос у ється не тільки малоцінних, екстенсивних угідь, а й орних земель. Добиваються ць о го внесенням підвищених норм добрив, особливо органічних, вапнуванням, гіпс у ванням, застосуванням прогресивних способів обробітку ґрунту та іншими заходами. Тому в процесі ан а лізу визначають питому вагу поліпшених земель у загальній площі і стан контролю за здійсненням заходів щодо поліпшення угідь за строками, обсягом, вартістю, якістю, а також економічною й екологічною ефективн і стю.

Найефективнішим видом земельних угідь є рілля, від правильного використа н ня якої залежать результати сільськогосподарського виробництва і соціальний ро з виток підприємства. Значну питому вагу в структурі ріллі займають площі посіву сільськогосподарських культур, які аналізують у різних варіантах: в розрізі всіх сільськогосподарських культур, всередині кожної групи сільськогосподарських культур, по групах сільського с подарських культур (зернові, технічні, картопля і овочі, сіяні кормові).

На відміну від показника загальної площі посівів, структура їх є рухомим фактором. Як правило, вона не залишається постійною, а змінюється і вдосконалюєт ь ся відповідно до попиту і пропозиції на певну продукцію, виробничого напряму пі д приємства, врожайності різних культур, а також залежно від кліматичних умов.

Раціональне використання ріллі передбачає добір найефективніших культур, які забезпечують найбільший вихід продукції при високій окупності витрат на їх виробництво. Для цього оцінюють економічну ефе к тивність сільськогосподарських культур, використовуючи такі показники: для товарних культур - урожа й ність, собівартість продукції, прибуток з 1 га посіву, рівень рентабельності.

Аналізуючи економічну ефективність товарних сільськогосподарських культур, треба врахувати, що вона з року в рік змінюється внаслідок зміни врожайності культур, цін і витрат на 1 га посіву. За умови системати ч ного підвищення врожайності, поліпшення якості продукції і при стабільному попиті і цінах, підприємства можуть підвищувати економічну ефективність культур та використання землі.

Для одержання об'єктивних даних згадані показники беруть у середньому за 3-5 років. Проте слід пості й но враховувати кон'юнктуру ринку, яка досить динамічна, особливо на плодоовочеву продукцію.

Економічну ефективність кормових культур оцінюють за показниками: вихід кормових одиниць перетр а вного протеїну або кормопротеїнових одиниць на 1 га посіву, їх собівартість та затрати праці на виробництво відповідної одиниці корму.

Детальний аналіз економічної ефективності вирощування окремих культур дає можливість поліпшити структуру посівних площ.

3. Аналіз ефективності використання сільськогосподарських угідь. Резерви її підвищення

Для оцінки ефективності використання земельних ресурсів застосовується система узагальнюючих, інд и відуальних і допоміжних показників.

Узагальнюючі показники - це вартість виробленої продукції (у тому числі рослинництва), вихід кормових одиниць, розмір прибутку на 100 га сільськогоспода р ських угідь (за 100-бальною кадастровою оцінкою).

Індивідуальні показники — це врожайність культур, вихід продукції в кормових одиницях з 1 га окремих угідь, обсяг виробництва молока, м'яса на 100 га порівн я льних сільгоспугідь. Порівняльна (кадастрова) площа визначається множенням площі кожного виду угідь на бал ґрунту та діленням отриманого результату на 100.

Допоміжні показники — це собівартість продукції, фондомісткість, трудоміс т кість, прибутковість 1 га землі, окупність витрат (відношення вартості продукції, отриманої з 1 га, до середніх витрат на 1 га).

У процесі аналізу спочатку вивчається динаміка перерахованих показників, виконання плану за їхнім р і внем, проводиться міжгосподарський порівняльний аналіз (табл. 2). Потім виявляють фактори і резерви підвищення ефективності використа н ня земельних ресурсів.

Таблиця 2

Показники ефективності використання землі

Показник Аналізоване господарство Передове госп о дарст во району

Відхилення бази с ний рік зв і тній рік звітного року до бази с ного звітного року до передового госп о дар. Вихід на 100 га сільськогосп. угідь, тис. грн.: • валової проду к ції 142,5 162,7 164,4 +20,2 -1,7 • товарної прод у кції 107,9 128,9 131,9 +21,0 -3,0 • прибутку 11,6 15,8 14,6 +4,2 + 1,2 Врожайність, ц/га: • зернових кул ь тур 32,5 37,1 38,0 +4,6 -0,9 Виробництво на 100 га сільськ о господ. угідь, ц: - молока 468,0 479,7 420,5 + 11,7 +59,2 - м'яса 48,4 69,1 75,0 +20,7 -5,9

За результатом аналізу даних таблиці 2, можна зробити висновок, що в звітному році показники ефект и вності використання землі поліпшились. Про це свідчать плюсові відхилення по всіх показниках. Аналізоване господарство навіть у порі в нянні з передовим господарством району має кращі показники. Так, прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь більший на 1,2 тис. грн. та виробництво молока є б і льшим на 59,2 ц у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Усі інші пок а зники є дещо нижчими, тому необхідно використати всі можливі резерви для пі д вищення ефективності використання землі.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відтв о рення родючості ґрунту. Науці і практиці відомі засоби швидкого (регулювання вологості ґрунтів, внесення швидкодіючих мінеральних добрив, її розпушування) і довгострокового впливу на ґрунт (систематичне збаг а чення ґрунту органічними добривами, вапнування кислих ґрунтів, меліорація земель, що мають несприятливі природні властивості).

Головне джерело поповнення гумусу в ґрунті - органічні добрива і поживні залишки. При внесенні тільки мінеральних добрив без органічних вміст гумусу в ґрунті знижується щорічно. Для підтримки в ґрунті о п тимальної концентрації гумусу варто щорічно вносити не менше 13-15 т органічних добрив на 1 га ріллі. Для забе з печення позитивного балансу гумусу (0,01 % у рік) необхідно щорічно вносити по 20 т/га органічних добрив, у тому числі в травопільних сівозмінах -10-12, плод о змінних - 14-18, просапних - 70-80 т.

Для підтримки бездефіцитного та створення позитивного балансу гумусу нео б хідно розширювати посіви багаторічних трав, сидератів, покривних і пожнивних культур. Після оранки багаторічних трав уміст гумусу в орному шарі підвищується на 0,2-0,3 %. Продуктивність земель за рахунок посіву сидеральних культур у сп о лученні з внесенням гною підвищується на 18-20 %. Сидерати збагачують грунт легкорозчинними органічними речовинами, є діючим засобом боротьби з бур'янами і шкідниками рослин. Цьому сприяють також чисті пари, при використанні яких врожайність зернових культур збільшується на 20-30 %.

Істотним фактором підвищення продуктивності земель є регулювання водного режиму: відвід фільтраційних вод у вологі роки і зрошення в посушливу пору. М е ліорація - невід'ємний і могутній засіб підвищення стійкості і продуктивності земл е робства.

Важливою умовою охорони і раціонального використання землі є система зах о дів щодо захисту ґрунту від водної і вітрової ерозії: мінімальна і безвідвальна обр о бка ґрунту, ґрунтозахисні сівозміни із стрічковим розміщенням посівів і парів.

Одним із факторів підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням ґрунтів. Під впл и вом важких колісних тракторів, збиральної і транспортної техніки рівень ущільнення значної частини орних земель перевищує оптимальний. У таких умовах коренева система рослин слабко функціонує, у результаті чого пог і ршується їхня життєдіяльність, підвищується засміченість полів, що призводить до значного недобору вр о жаю. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки, широкозахватних ґрунтообро б них машин.

Великий вплив на підвищення продуктивності земель робить боротьба з бур'янами і шкідниками сільс ь когосподарських культур. За оцінкою фахівців, потенційні втрати врожаю з цієї причини складають до 35 %. Основні способи захисту рослин - біологічні, механічні і хімічні. Перші два - екологічно безпечні. Однак останнім ч а сом стає все більш очевидним нахил убік застосування хімічних засобів, небезпечних для людини і пр и роди. їх бажано застосовувати тільки в тих випадках, коли вичерпані альтернативні варіанти, зокрема біолог і чні методи.

Підвищенню ефективності використання земельного фонду сприяє вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів. За підрахунками фахівців, через несприятливу кислотність ґрунту втрати врожаю щорічно скл а дають близько 10 %.

Подальше підвищення продуктивності угідь тісно пов'язане з кардинальним поліпшенням природних кормових угідь-косовиць і пасовищ, що займають значну питому вагу в загальній площі сільськогосподарських угідь. Як свідчить досвід передових господарств, інтенсивні форми луківництва, створення багаторічних кул ь турних пасовищ можуть дати не менший ефект, чим перетворення їх у ріллю.

Підвищенню ефективності використання земель сприяють також застосування інтенсивних технологій вирощування культур, використання більш врожайних сортів, удосконалювання структури пос і вів, проведення всіх польових робіт в оптимальний термін, підвищення кваліфікації працівників, культури земл е робства тощо.

4. Аналіз галузевої структури (спеціалізації) підприємства

Спеціалізація - це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва ряду чи одного виду продукції з урахуванням природо-економічних умов певної зони. Вона визначає напрям розвитку сільського госп о дарства і сприяє концентрації певної продукції по природо-економічних зонах і п е вних підприємствах навіть по окремих виробничих підрозділах.

В Україні розвиток і розміщення сільського господарства, формування сільс ь когосподарських зон та їх спеціалізація здійснюється згідно з дією об'єктивних економічних законів і спрямовані на збільшення виробн и цтва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищення товарності виробництва, зниже н ня собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва.

Таким чином, спеціалізація - це форма суспільного поділу праці як між галуз я ми і сферами суспільного виробництва, так і в середині галузі на всіх стадіях виробничого процесу. Наприклад, спеціалізація підприємств та їх підрозділів являє с о бою господарський, міжгосподарський, внутрішньогосподарський поділ праці.

Внутрішньогосподарська спеціалізація - це поділ праці за виробничими підрозділами (цехами, бригад а ми, фермами, ланками).

Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продуктами, які забезпечують найбільшу виручку від реалізації. Отже, основним показником, що характеризує спеціалізацію підприємства, є структура товарної продукції, допоміжними - структура валової продукції, посівних площ, основних виробничих фондів, поголів'я худоби тощо.

Аналіз даних табл. 3 свідчить про те, що при визначенні середніх даних стру к тури товарної продукції за останні роки, найбільшу питому вагу займає галузь тваринництва 41,2 %, а галузь рослинництва - 36 %. Детальний аналіз дозволяє визн а чити напрям розвитку господарства м’ ясо-молочний з роз

винутим рослинництвом.

Таблиця 3

Структура товарної продукції

Види реалізованої пр о дукції 2001 р. 2002 р. 2003 р. У с е редньому за три роки тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % га % Рослинн и цтво, всього 1321 40,05 1085 35,8 1169 32,4 1192 36 • цукровий б у ряк 313 99,5 297 9,8 368,9 10,2 325 9,8 • у т. ч. зернові і зерн о бобові 910 27,6 718,1 23,9 723,9 20 780 23,6 • соня ш ник 60 11,8 32,9 1 40,5 1.2 44 1,3 • ріпак 10 00,3 - - - - 10 0,3 • овочі 5 00,15 22 0,7 18,6 0,5 15 0,5 • інша продукція рослинн и цтва 23 00,7 15 0,4 17,7 0,5 18 0,5 Твари н ництво, всього 1384 442 1239 40,9 1461,5 40,5 1361,5 41,2 • свиней 101 33,2 135,2 4,5 252.7 7,2 162,9 4,9 • приріст ВРХ 910 27,6 771 2 5,5 875,9 24,2 852,4 25,9 • у т. ч. молоко 342 10,3 310,5 10,2 291,7 8,0 314,7 9,5 • інша проду к ція 3І 00,9 22,3 0,7 41,2 1,1 31,5 0,9 Промислова проду к ція 503 15,2 483 15,9 655,3 18,1 517,1 16,5 Реалізація р о біт і послуг 89 22,3 218 7,4 326,1 9 211 6, 3 Всього 3289 1100 3025 100 3612 100 3308,6 100

Коефіцієнт спеціалізації визначає її рівень, за формулою:

,

де П т - питома вага даної галузі в загальній вартості товарної продукції;

Н - порядковий номер галузі в ранжированому ряді, в якому галузі проставл я ються в послідовності по мірі спадання їх питомої ваги в структурі товарної прод у кції.

Перше місце за питомою вагою в товарній продукції займає яловичина (25,9 %), друге місце - зернові і зернобобові (23,6 %).

Якщо коефіцієнт спеціалізації К с < 0,2, то рівень спеціалізації низький, при К с (0,2 - 0,4) - середній, при К с (0,4 - 0,6) - високий, при К с > 0,6 - поглиблений. На підставі даних таблиці коефіцієнт спеціалізації на пі д приємстві становить:

Отже, підприємство має низький рівень спеціалізації, прив'язуючись до кон'ю н ктури ринку, намагається надавати перевагу багатогалузевому характеру, витісня ю чи поступово збиткові галузі.

5. Аналіз інтенсивності виробництва

Розширене відтворення в сільському господарстві здійснюється в двох формах - екстенсивній та інтенсивній. Якщо обсяг виробництва продукції зростає за рах у нок розширення посівної площі або збільшення поголів'я тварин, то така форма розширеного відтворення є екстенсивною. Якщо ж виробництво продукції зр о стає за рахунок і підвищення врожайності сільськогосподарських культур та підвищення продуктивності тв а рин, то така форма розширеного відтворення є інтенсивною.

У сучасних умовах головним шляхом зростання виробництва є інтенсифікація сільського господарства, коли зростання виробництва продукції досягається шл я хом додаткових вкладень капіталу на 1 га використовуваної землі, шляхом вдоск о налення технології й організації виробництва.

Для проведення аналізу інтенсифікації сільського господарства визначають і детально вивчають дві гр у пи показників:

• показники, що характеризують рівень інтенсивності виробництва;

• показники, що характеризують економічну ефективність інтенсифік а ції.

Показники рівня інтенсивності виробництва поділяються на вартісні і нат у ральні.

Вартісні (головні) показники.

1. Вартість основних засобів (необоротних актів) на 1 га сільського с подарських угідь.

2. Сума виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники.

1. Енергетичні ресурси в кінських силах на 100 га сільськогосподарських угідь.

2. Кількість умовних еталонних тракторів на 100 га ріллі.

3. Щільність поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь.

4. Кількість внесених добрив на 1 га ріллі.

Зростання цих показників означає підвищення рівня інтенсивності виробництва.

Показники, що характеризують економічну ефективність інтенсифікації, також поділяються на варті с ні і натуральні.

Вартісні (головні) показники.

1. Вартість валової сільськогосподарської продукції в порівняних цінах (або товарної продукції в оцінці за фактичними цінами реалізації):

• на 1 га сільськогосподарських угідь (характеризує ефективність використання землі);

• на 1 грн. основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення (фондовіддача, характеризує ефективність використання основних з а собів);

• на одного середньорічного працівника, що бере участь у сільськогоспо-да р ському виробництві (характеризує рівень продуктивності праці).

2. Сума прибутку на 1 (або 100) га сільськогосподарських угідь.

3. Рівень рентабельності підприємства.

Натуральні (додаткові) економічні показники рівня економічної ефективності інтенсифікації.

1. Рівень урожайності сільськогосподарських культур.

2. Рівень продуктивності тварин.

Зростання цих показників означає підвищення економічної ефективності інте н сифікації.

Під час оцінки інтенсифікації виробництва порівнюють темпи росту показників економічної ефективно с ті інтенсифікації та рівня інтенсивності виробництва. Для підприємства важливо , щоб темпи росту показників економічної ефективності були вищі за темпи росту показників рівня інтенсивності виробництва. Така інтенсифік а ція є ефективною. Але, щоб виявити тенденцію змін названих груп показників п о трібно брати їх середнє значення за 1-5 років.

Із розрахунків видно, що рівень інтенсивності виробництва порівняно з мин у лим роком дещо зріс. Вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосп о дарських угідь зросла на 6 %, а сума виробничих затрат — на 2 %.

Додаткові витрати виявились ефективними. Вони зумовили зростання показників економічної ефекти в ності.

• Вартість товарної продукції зросла на 1 га сільськогосп о -дарських угідь на 2 %, на 1 грн. основних виробничих фондів на 10 %, на одного працівника на 2 %.

• Зросла сума прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь на 100%.

При зростанні показників рівня інтенсивності на 2-6 %, показники економічної ефективності зросли на 2-10%. Інтенсифікація виявилась ефективною.

Слід мати на увазі, що показники інтенсифікації виробництва є надто загальн и ми. Вони показують тенденцію змін. Під час поглиблення аналізу їх потрібно дет а лізувати за галузями і видами продукції.

Таблиця 4

Аналіз інтенсивності виробництва

Перелік показників Показники Звітний рік у % до минулого

мин у лий рік зві т ний рік 1 2 : 3 4 ІНТЕНСИВНІСТЬ ВИРОБНИЦ Т ВА

Припадає на 1 га сільськогосп о дарських угідь:

• вартість основних виробничих засобів;

• сума виробничих затрат.

6680

1868

7081

1905

106

102 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

1. Вартість товарної продукції в оцінці по

фактичних цінах реалізації:

• на 1 га сільськогосподарських угідь;

• на 1 грн. вартості основних вир о бничих

фондів;

• на одного середньорічного пр а цівника.

2. Сума прибутку на 1 га

сільськогосподарських угідь

1299

0,19

8871

79

1325

0,21

9055

87

102

110

102

110

2.2 Аналіз основних засобів

План

1. Завдання і джерела даних аналізу.

2. Аналіз складу, руху і структури основних засобів підприємства.

3. Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання.

4. Аналіз складу енергетичних ресурсів.

5. Аналіз використання тракторного парку.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. с.177-181.

2. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К. Вища школа, 1986. с. 20-27.

3. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА – М, 2003. с.106-114.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 80-88.

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела аналізу основних засобів.

2. Показники відтворення основних засобів та порядок їх визначення.

3. Порядок проведення аналізу забезпечення підприємства основними з а собами.

4. Показники ефективності використання основних засобів, їх значення в ум о вах ринкової економіки.

5. Показники аналізу енергетичних ресурсів.

6. Показники, що характеризують роботу тракторного парку.

7. Головні фактори впливу на обсяг тракторних робіт: шляхи підвищення ефе к тивності використання тракторів.

1. Завдання і джерела даних аналізу

Основні засоби сільського господарства являють собою нагромаджене суспіл ь не багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні й удосконаленні. Розш и рення, підтримання належного функціонального стану та раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливо с ті росту і підвищення його ефективності.

Аналіз покликаний дати оцінку складу і структури основних засобів, виявити потребу і забезпеченість підприємства різними видами праці, можливості підтр и мання необхідного функціонального етану і належного використання, вплив ступеня забезпеченості засобами на результати виробництва тощо.

Аналіз також потрібний для вибору оптимального складу і структури різних груп основних засобів, в и вчення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності основних виробничих фондів і капітальних вкладень, опр а цювання конкретних заходів щодо підвищення ефективності їх використання.

З вищесказаного випливає завдання аналізу основних виробничих фондів - виявити забезпеченість пі д приємства основними засобами, екстенсивні та інтенсивні резерви кращого їх використання; розробити конкр е тні організаційно-технічні й економічні заходи мобілізації виявлених резервів, спрямованих на підвищення ф о ндовіддачі й окупності капітальних вкладень.

Джерелами даних аналізу є: закони і законодавчі акти, статистична звітність підприємства, матеріали бухгалтерського обліку, інвентаризаційні відомості, інве н тарні картки, книги складського обліку, титульні списки, відомості дефектів на ремонт техніки, кошториси на ремонт, придбання, будівництво, реконструкцію і м о дернізацію основних засобів тощо.

2. Аналіз складу, руху і структури основних засобів підприємства

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом ро з витку в процесі праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації й автоматизації виробництва, і забезпеч у ють якісне та своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продукти в ність праці.

Залежно від цільового призначення основні засоби (необоротні активи) поділ я ють на дві групи.

• основні виробничі засоби.

• основні невиробничі засоби.

Основні виробничі засоби беруть безпосередню участь у процесі виробництва та формуванні собівартості і вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств - до 85-90 %. Основні невиробничі засоби не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя л ю дей на селі, а тому рівень забезпеченості ними опосередковано впливає на результ а ти виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, о р ганізацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.

У роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств стало непосильним утримання на нале ж ному рівні їх соціальної сфери, у тому числі використання і підтримка в дієздатному стані основних невиро б ничих фондів. Тому було прийнято урядове рішення про передачу об'єктів соціальної сфери на баланс сільських (сел и щних) рад народних депутатів і утримання їх за рахунок місцевих бюджетів. Багато аграрних підприємств скористались цією можливістю. Проте, ряд підприємств, які мають, як правило, міцний економічний стан, пр о довжують утримувати соціальну сферу і тим самим забезпечують кращі соціальні умови проживання своїх працівн и ків. У перспективі є підстави очікувати, що із зміцненням економіки аграрних пі д приємств вони відновлять розвиток окремих ланок соціальної сфери з метою забе з печення опосередкованого впливу цього фактора на підвищення продуктивності праці.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі засоби цих підприємств не є однорідними за їх функц і ональною роллю. За цією ознакою вказані засоби поділяються.

• Виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладна н ня, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні зас о би до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інв е нтар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньо-госп о дарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі засоби (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використа н ня) можуть об'єднуватися в три групи: рослинництва, тваринництва і загального с подарського призначення.

• Виробничі несільськогосподарського призначення. Представлені проми с лово-виробничими і будівельними засобами, фондами торгівлі і громадського ха р чування. Певною мірою вони характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.

Використавши вартісну оцінку, визначають структуру основних засобів, уз а гальнені показники потреби і забезпеченості ними аналізованого підприємства, а також зміну і відтворення основних засобів. При цьому слід ураховувати, що засоби можуть оцінюватись за початковою вартістю, тобто в цінах, які були в момент пр и дбання (будівництва) даного об'єкта; відновною - вартість їх відтворення в умовах сьогоднішнього дня; залишковою, яку визначають різницею між балансовою (початковою або відновною) і сумою амортизаційних відр а хувань (зносу); ліквідною - вартість реалізації фізично або морально застарілих основних засобів, які в и водять з виробничого процесу; ринковою - ціна можливої реалізації, з урахуванням попиту і пропозиції на них тощо.

Вартісна оцінка основних засобів дає змогу розрахувати показники їх руху (зміни) і відтворення; росту, надходження, вибуття, придатності (зносу), інтенси в ності оновлення тощо (табл. 1).

Аналіз відтворення основних засобів Таблиця 1

Перелік показників Сума ВИХІДНІ ДАНІ (тис. грн.)

1. Вартість основних засобів на початок року

2. Надійшло за рік

3. Вибуло за рік

4. Вартість основних засобів на кінець року

5. Знос основних засобів:

на початок року;

на кінець року

18758

1845

758

19845

10039

10519 ПОКАЗНИКИ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАС О БІВ

6. Коефіцієнт зростання

7. Коефіцієнт оновлення

8. Коефіцієнт вибуття

9. Коефіцієнт зношення:

• на початок року

• на кінець року

10. Коефіцієнт придатності основних засобів:

• на початок року

• на кінець року

1,06

0,09

0,04

0,54

0,53

0,46

0,47

Показник росту І р характеризує темпи розширення основних засобів у результ а ті їх заміни і розраховується відношенням вартості основних засобів на кінець аналізованого періоду до їх вартості на початок аналіз о ваного періоду 1,06 = (19845:18758).

Показник надходження (введення) основних засобів І н показує інтенсивність їх оновлення і розрахов у ється відношенням вартості основних засобів, що надійшли протягом аналізованого періоду до їх вартості на кінець даного періоду 0,09 = (1845:19845).

Показник вибуття основних засобів І в показує інтенсивність їх вибуття й обчислюється відношенням ва р тості основних засобів, що вибули протягом аналізованого періоду до їх вартості на його початок 0,04 = (758:18758).

Співвідношення між показником оновлення і вибуття основних засобів покаже ступінь інтенсивності їх оновлення, який розраховують за формулою:

І і = І н : І в 2,25 = (0,09:0,04).

При стабільній економіці, як правило, оновлення переважає над вибуттям, у д а ному підприємстві на 5% (0,09-0,04). Це означає, що при цих темпах переважання повністю оновитись основні засоби могли б за 20 років (100 : 5). Хоча цей показник не стабільний, бо темпи можуть змінюватись.

Якщо І і > 1, то за умови незмінності вартісної оцінки основних засобів це свідчить про розширене їх ві д творення і навпаки. Проте, при аналізі слід враховувати, що вартість вибулих засобів і тих, які надійшли, фо р мується в різні періоди і часто ціна, навіть аналогічних засобів, що надходять на заміну, значно вища ціни тих, які вибувають (таке становище характерне для теперішніх умов). Тому показники руху і відтворення основних засобів розраховують не тільки у вартісній формі, а і в натуральній, причому з урахуванням якісних їх параме т рів.

Важливим показником, що характеризує потенційну придатність до викори с тання основних засобів, є коефіцієнт придатності І п , який розраховують відноше н ням залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості. Залишкову ва р тість розраховують як різницю між балансовою вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Розрахунок може виконуватись як на початок, так і на кінець аналізованого періоду: 0,47 = (19845 - 10519) : 19845. Чим ближча величина цього показника до одиниці, тим потенційно придатніші до використання основні засоби.

Доповнюючим показником до вищеназваного є коефіцієнт зношення, який обчи с люють відношенням суми зносу до балансової вартості основних засобів:

0,53 = (10519 : 19845).

Сума коефіцієнтів придатності і зносу становить одиницю або 100%.

Показники руху та відтворення основних засобів доповнюють показниками структури інвестицій і дж е рел фінансування. Аналіз ведуть за окремими видами і групами основних засобів, за напрямами капітальних вкладень, які є основним джерелом коштів для розширення та реконструкції будівель і споруд, формування основного стада, придбання техніки й обладнання, закладання багаторічних нас а джень тощо.

3. Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання

Під терміном "основні фонди" розуміють вартість основних способів у їх варт і сному виразі.

Забезпеченість підприємства основними фондами визначають за вартістю зас о бів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь і одного працюючого. Ан а ліз проводять за первісною (балансовою) вартістю основних засобів.

Виконання плану виробництва сільськогосподарської продукції залежить від рівня використання осно в них виробничих засобів, структура яких різна залежно від фондозабезпеченості підприємства.

Фондозабезпеченість визначають діленням наявних основних виробничих фондів сільськогосподарськ о го призначення до площі сільськогосподарських угідь або площі орних земель.

Для оцінки впливу структури основних виробничих фондів на ефективність їх використання обчислюють показник фондоозброєності праці працівників підпр и ємств.

Під фондоозброєністю праці розуміють вартість основних виробничих засобів, що припадає на середньорічного працівника підприємства. Обчислюють її відношенням вартості основних виробничих фондів сільськ о господарського призначення до середньорічної кількості працівників.

Фондозабезпеченість та фондоозброєність підвищується в першу чергу за рахунок збільшення основних виробничих фондів сільськогосподарського призначе н ня і невиробничих основних фондів.

При аналізі забезпеченості основними фондами обчислюють їх розмір і стру к туру, визначають зміну структури фондів і відповідність їх виробничій спеціалізації.

Аналіз даних табл.2 свідчить про те, що забезпеченість підприємства осно в ними засобами поліпшилась. Так фондозабезпеченість підприємства зросла на 200 грн., тобто на 3 %, а фондоозброєність праці на 2,6 тис. грн. (4,7 %). Підвищенню цих показників сприяло збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів у звітному році на 541 тис. грн.

В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підв и щення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Агр а рним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, ск і льки основних фондів брало участь у його створенні.

Таблиця 2

Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх в и користання

Перелік показників Показники Зро с тання, %

Базис ний рік Звітний рік Від хилення,

(+;-) ВИХІДНІ ДАНІ

1.Вартість товарної проду к ції (виручка), тис. грн.

2.Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призн а чення тис. грн.

3. Площа сільськогоспода р ських угідь, га

4. Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільс ь когосподарському виробництві, осіб

4762,0

18760

2803

340

4715,0

19301

2803

334

-47

+541

-

-6

-1,0

+2,9

-

-1,8 ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ОСН О ВНИМИ ЗАСОБАМИ

5. Фондозабезпеченість пі д приємства, тис. грн.

6. Фондоозброєність праці, тис. грн.

6,7

55,2

6,9

57,8

+0,2

+2,6

+3,0

+4,7 ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ З А СОБІВ

7. Фондовіддача

8. Фондомісткість

0,25

3,9

0,24

4,1

-0,01

+0,2

-4,0

+5,1

Відповідь можна дістати, визначивши економічні показники.

Фондовіддача - відношення вартості виробленої с.-г. продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського пр и значення.

В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реаліз а ції. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю, але все ж об'єктивніше характеризує економічну ефе к тивність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порі в няних цінах.

По аграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотно коливається, що пов'язано з різним рівнем господарювання, неоднак о вою оснащеністю їх цим ресурсом, різним відношенням його складових елеме н тів, ступенем придатності тощо. Шукаючи резерви зростання фондовіддачі слід пам'ят а ти, що з економічного погляду вона знижується тоді, коли темпи збільшення продукції нижчі за те м пи підвищення фондозабезпеченості виробництва. При цьому зниження фондовіддачі завжди супроводжується перевищенням те м пів підвищення фондоозброєності над темпами зростання річної продуктивності пр а ці. Із цього випливає, що фондовіддача зростає лише тоді, коли темпи підвищення продуктивності праці випереджають темпи збіл ь шення її фондоозброєності.

Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі. Він указує , скільки було використано основних вир о бничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації й автоматиз а ції виробництва, що можливо за стабільного збитку економіки, будуть створені об'єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі

Показники ефективності використання основних засобів погіршились, так як фондовіддача знизилась на 1 коп. (4 %), а фондомісткість збільшилась на 20 коп. Це означає, що в звітному році на І грн. основних зас о бів вартість товарної продукції зменшилась на 1 коп., а для одержання 1 грн. товарної продукції затрачається на 20 коп. біл ь ше вартості основних засобів.

Далі необхідно провести факторний аналіз фондовіддачі і вплив гол о вних факторів, які сприяли її зниженню.

Вплив вартості товарної продукції:

0,24 - (4762,0 : 19301) = 0,24 - 0,247 = - 0,007 грн.

Вплив вартості основних виробничих фондів:

(4762,0 : 19301) - 0,25 = 0,247 - 0,25 = - 0,003 грн.

У результаті зменшення вартості товарної продукції на 47 тис. грн., ф о ндовіддача зменшилась на 0,7 коп.

Збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів на 541 тис. грн., сприяло зниженню фондовіддачі на 0,3 коп.

Шляхи підвищення фондові д дачі:

• збільшення вартості продукції за рахунок підвищення врожайності і продуктивності худ о би, впровадження інтенсивних технологій тощо;

• оскільки забезпеченість фондами сільськогосподарських підприємств недостатня, то скор о чення їх вартості не бажане, а необхідно формувати їх раціональну структуру.

4. Аналіз складу енергетичних ресурсів

Головну частину основних виробничих засобів сільськогосподарських підпр и ємств становлять засоби механізації й електрифікації. Від забезпеченості сільськог о сподарського виробництва енергетичними засобами (двигуни стаціонарні, тракт о рні, зернозбиральних комбайнів, інші механічні; електродвигуни, електроустан о вки, робоча худоба, знижувальні трансформатори) значною мірою залежать його кінцеві результати.

Для аналізу забезпеченості господарства енергетичними засобами всі енергет и чні потужності перераховують у механічні кінські сили. Потужність первинних м е ханічних двигунів виражають у механічних кінських силах (потужність трактора визначають за потужністю мотора), а потужність вторинних двигунів - електроген е раторів, електромоторів -у кіловатах (1 к.с.= 0,736 кВт; 1 кВт = 1,36 к.с). Потужність знижувальних трансформаторів виражають у кіловольт-амперах. Визначаючи потужність стаціонарних двигунів, не враховують пот у жність двигунів, які приводяться в рух електрогенераторами, оскільки враховують потужність генераторів.

Аналітичну інформацію використовують із статистичної звітності та даних пе р винного і бухгалтерського обліку.

Аналіз забезпеченості господарства енергетичними ресурсами проводять за н а туральними показниками - енергозабезпеченості підприємства та енергоозброєності праці.

Енергозабезпеченість господарства характеризує розмір енергетичних поту ж ностей, її обчислюють діленням сумарної потужності на одиницю площі сільськ о господарських угідь.

Енергоозброєність праці характеризує озброєність живої праці всіма видами енергії. Цей показник обчислюють діленням сумарної потужності на кількість середньорічних працюючих або на кількість відпраць о ваних ними годин.

Забезпеченість господарства енергетичними ресурсами та їх використання ан а лізують у динаміці, а також порівнюючи з даними передового господарства і сере д німи по об'єднанню.

Таблиця 3

Аналіз енергетичних ресурсів, к. с.

Показники Базисний рік Звітний рік Відхилення К.с. % К.с. % К.с. Зві т ний рік у відсотках до бази с ного Двигуни: • тракторів 2890 35,7 3250 39,0 +360 112,5 • комбайнів 1715 21,2 1600 19,2 -11 5 93,3 • автомобілів 2200 27,2 1970 23,6 -230 89,5 Електродвигуни 1260 15,6 1500 18,0 +240 119,0 Робоча худоба 26 0,3 18 0,2 -8 69,2 Всього 8091 100 8338 100 +247 103,1 Показники забезпеченості енергетичними ресурсами: • енергозабезпеченість 2,9 - 3,0 - +0,1 103,4 підприємства • енергоозброєність праці 23,8 - 25,0 - +1,2 105,0

Аналіз даних (табл. 3) свідчить, що енергетичні потужності в звітному році збіл ь шились на 247 к. с, тобто на 3,1 %. Структура енергетичних ресурсів змінилась таким чином: на 12,5 % збільшилась потужність тракторів, на 19,0 % потужність ел е ктродвигунів, що в загальному сприяло збільшенню енергетичних потужно с тей і поліпшенню забезпеченості підприємства ними. Про це свідчить зб і льшення енергозабезпеченості з 2,9 к. с. до 3,0 к. с, тобто на 0,1 к. с; та енергоозбр о єності з 23,8к. с. до 25,0 к. с., тобто на 1,2 к. с. При раціональній організації робіт підвищення показників забезпеченості енергетичними ресурсами дозволяє викон у вати їх в оптимальні агротехнічні строки.

5. Аналіз використання тракторного парку

Після вивчення узагальнюючих показників ефективності використання осно в них засобів необхідно більш детально проаналізувати ступінь завантаження окремих машин, механізмів, устаткування, будинків і споруд, виявити фактори і резерви пі д вищення ефективності їх використання. Особлива увага при цьому повинна прид і лятись аналізу використання тракторного парку, що займає значну частку в загал ь ній сумі основних засобів виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Підвищення ефективності використання наявних тракторів дозволить без додатк о вих інвестицій збільшити обсяг механізованих робіт, скоротити терміни їхнього в и конання, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, знизити собівартість продукції. Тому аналіз використання тракторного парку в кожному господарстві має велике значення.

Основні показники, які характеризують роботу тракторного парку:

коефіцієнт використання річного фонду часу, який визначають відношенням кількості відпрацьованих днів усіма тракторами до кількості днів перебування їх у господарстві;

загальний рівень використання плану тракторних робіт, який визначають відсотковим відношенням обсягу виконаних робіт тракторним парком в еталонних гектарах до планового завдання;

середньорічний виробіток на трактор кожної марки, який обчислюють д і ленням виконаного обсягу робіт в еталонних гектарах тракторами даної марки на кількість тракторів цієї марки;

середньорічний виробіток на еталонний трактор, який обчислюють діленням виконаного обсягу робіт усіма тракторами (або тракторами кожної марки) на кіл ь кість еталонних тракторів;

середньоденний і середньозмінний виробіток на еталонний трактор, який обчислюють діленням в и конаного обсягу робіт в еталонних гектарах на кількість відпрацьованих машино-днів і машино-змін. Такі показники обчислюють і з розр а хунку на фізичний трактор за марками;

коефіцієнт змінності, який визначають відношенням кількості відпрацьованих змін до кількості відпр а цьованих днів. Його обчислюють на еталонний і за марками на фізичний трактор.

Аналіз виконання плану тракторних робіт за звітний рік краще починати з в и вчення динаміки виробітку тракторів різних марок за кілька років. Це покаже, які зміни сталися в роботі тракторного парку за досліджув а ний період, а також недоліки і невикористані резерви.

Аналіз проводять порівнянням з іншими господарствами та середніми даними району. Для прикладу н а ведемо динаміку виробітку тракторів.

Таблиця 4

Динаміка показників використання тракторного парку

Роки Звітний Показник Базисний Звітний Біл ьше (+)

Менше (-) У відношенні до базисного , % Середньорічна кількість еталонних тракторів 19,6 20,43 +0,83 104,2 Планове завдання , ет а лонних га 24253 31330 +7077 129,1 Виконано тракторних робіт , еталонних га 33603 41514 +7911 123,5 Виконання плану , ві д сотки 138,5 132,5 -6,0 95,7 Виробіток на еталонний трактор , еталонних га 1714 2032 +318 118,6 Відпрацьовано всіма тра к торами : машино-днів 4269 5018 +749 117,5 Машино-змін 4269 5625 +1356 131,7 Коефіцієнт змінності 1,0 1,121 +0,121 112,1 Відпрацьовано на еталонний трактор : маш и но-днів 217,8 245,6 +27,8 112,8 Машино-змін 217,8 275,5 +57,7 126,5 Вироблено на трактор , еталонних га : за маш и но-день 7,87 8,27 +0,40 105,1 За зміну 7,87 7,38 -0,50 93,8 Коефіцієнт використа н ня річного фонду часу 0,697 0,805 +0,108 115,5

Дані табл .4 свідчать про те , що за аналізований період тракторний парк пі д приємства збільшився тільки на 4,2%, а обсяг виконаних тракторних робіт – на 7911 га , або на 23,5%, причому збільшене за цей період планове завдання на 7077 га перевиконано на 29,1 %. З аналізу даних можна зробити висновок, що такого резул ь тату підприємство досягло завдяки кращій організації й раціональнішому викори с танню тракторного парку, що виявилося в повнішому використанні річного фонду часу - коефіцієнт підвищився на 15,5 %, кількість відпрацьованих машино-днів зб і льшилася на 749 (на 17,5 %), а машино-змін - на 1356 (на 31,7 %). Це дало змогу зб і льшити річний виробіток на еталонний трактор на 318 еталонних гектарів, або на 18,6%.

Якби підприємство використовувало свій тракторний парк у звітному році на рівні базисного, йому для виконання обсягу робіт звітного року треба було б мати 24 = (41514 : 1714) еталонних тракторів, або на 4 од и ниці більше фактичної кількості.

Аналіз виконання плану тракторних робіт провадять за марками машин із розрахунку на еталонний тра к тор, по бригадах і господарству.

Обсяг тракторних робіт залежить безпосередньо від середньорічної кількості тракторів і середньорічного виробітку одного трактора.

Таблиця 5

Аналіз використання тракторів

Марки тракторів Середньорічна кількість тракторів Виробіток на 1 трактор, ум. ет. га минулий рік звітний рік відхилення (+;-) мин у лий рік звітний рік відхилення (+;-) 1 2 3(2-1) 4 5 6(5-4) МТЗ-80 ЮМЗ-6

Т-150 3

4

3 4

5

3 + 1

+ 1 1500

1430

1940 1610

1380

2130 +110

-50

+190 Марки тракторів Всього в и конано робіт, ум. ет. га Відхилення (+;-) мин у лий рік зві т ний рік умовне Загальне

За рахунок кількості виробітку 7(1x4) 8(2x5) 9(2x4) 10(8-7) 11 (9-7) 12(9-8) МТЗ-80 ЮМЗ-6

Т-150 4500

5720

5820 6440

6900

6390 6000

7150

5820 +1940

+1180 +570 +1500

+1430* +440

-250

+570

Аналіз даних табл. 4 свідчить про збільшення обсягу тракторних робіт по всіх марках тракторів. При поглибленні аналізу видно, що по МТЗ-80 позитивний вплив на обсяг ум. ет. га склали обидва фактори, по Т-50 кількість тракторів залишилась сталою, але завдяки збільшенню виробітку на 190 ум. ет. га обсяг виробництва Збільшився на 570 ум. ет. га. При дослідженні роботи ЮМЗ слід відмітити, що збільшення обсягу викон а них робіт забезпечено за рахунок збільшення кількості тракторів на 1 трактор, це в деякій мірі згладило зменшення виробітку на 1 трактор на 50 га, що призвело до змінення обсягу виробни ц тва на 250 ум. ет. га.

Виробіток на 1 трактор у свою чергу залежить від кількості відпрацьованих днів за рік одним трактором і середньоденного виробітку.

Середньоденний виробіток трактора можна розглядати множенням коефіцієнта змінності і змінного виробітку. Рівень теперішнього являє собою добуток тривалості зміни і середньогодинного виробітку. Якщо викл ю чити взаємозалежні фактори, то їхній зв'язок з обсягом тракторних робіт може бути представлений у такий спосіб:

, де

О- обсяг тракторних робіт;

К- середньорічна кількість тракторів;

Д - кількість днів роботи;

К зм - коефіцієнт змінності;

Ч зм - тривалість зміни;

В г - середнього динний виробіток.

Для розрахунку впливу даних факторів на обсяг робіт тракторного парку можуть бути вик о ристані всі способи термінованого факторного аналізу.

Результати аналізу показують, які фактори зробили позитивний, а які негативний вплив на обсяг тракт о рних робіт і в якій мірі. Це треба розраховувати при оцінці роботи тракторного парку і визначенні резервів підвищення ефективності його в и користання.

Подальший аналіз повинен бути спрямований на вивчення річних щоденних і внутрізмінних про с тоїв, зміни коефіцієнта змінності і середнього денного виробітку тракторів.

Причини простоїв (поломка тракторів і сільгоспмашин, своєчасна доставка технологічних м а теріалів, відсутність роботи ) встановлюються на основі оперативного аналізу використання чого часу за ма р ками тракторів і в цілому по тракторному парку, цьому повинен бути добре організований облік причин прост о їв тракторів.

До заходів щодо скорочення простоїв тракторів можна віднести поліпшення організації технічного обслуговування тракторних агрегатів, організації праці, попер е днє комплектування робочих машин, збільшення чисельності трактористів, вдоск о налення системи роботи тракторного парку.

Величина коефіцієнта змінності в основному залежить від ступеня забезпеченості механізаторами й о р ганізації роботи, а середньоденний виробіток тракторів - від їхньої потужності, терміну служби, наявності д о статньої кількості робочих машин, кваліфікації трактористів, організації праці, розміру полів, механічного складу ґру н тів, рельєфу місцевості тощо.

2.3 Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

План

1. Завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз трудового потенціалу підприємства.

3. Аналіз продуктивності праці.

4. Аналіз використання фонду оплати праці.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. с.218-234.

2. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА – М, 2003. с. 146-171 .

3. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 94-121.

4. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.378-405.

Питання для самоконтролю

1. Завдання аналізу трудових ресурсів, продуктивності праці та її оплати. Дж е рела інформації.

2. Показники руху трудових ресурсів, методика їх визначення, зміст.

3. Показники, що характеризують рівень використання трудових ресурсів.

4. Показники, що характеризують рівень продуктивності праці по господарству в цілому та трудомісткість продукції, головні фактори, від яких він залежить, мет о дику визначення впливу цих факторів.

5. Фактори, що впливають на трудомісткість продукції рослинництва і тваринництва. Методика визначення впливу цих факторів на зміну трудоміс т кості.

6. Фактори, що впливають на фонд оплати праці за категоріями працівників. Методика визначення впл и ву цих факторів на зміну фонду оплати праці.

7. Як визначають абсолютну і відносну економію або перевитрату фонду оплати праці?

8. Фактори, що впливають на середньорічний заробіток одного працівника і м е тодика їх визначення.

І . Завдання і джерела аналізу

Трудові ресурси є основною складовою частиною продуктивних сил підприєм с тва. Цим визначається значення аналізу трудового потенціалу підприємства, прод у ктивності праці й оплати праці.

Основні завдання аналізу.

• Вивчити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за кількісними і якісними показниками.

• Зробити аналіз ефективності використання трудових ресурсів.

• Визначити рівень продуктивності праці, трудомісткості виробництва, дослідити фактори, від яких він залежить.

• Зробити аналіз використання фонду оплати праці за категоріями працівників і видами прод у кції.

• Дослідити співвідношення темпів росту продуктивності праці й оплати праці.

Для здійснення аналізу використовують такі джерела інформації:

• табель обліку робочого часу;

• накопичу вальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку, автотранспорту, працівників тваринництва, будівельних працівників, працівників промислових підприємств тощо;

• виробничі звіти № 10.3а, 10.3 б , 10.3 в, 10.3г с.-г.;

• первинні документи обліку оплати праці; ,

• статистична звітність: форми №50, 24, 29 тощо;

• дані відділу кадрів.

2. Аналіз трудового потенціалу підприємства

Наслідки господарської діяльності у вирішальній мірі залежать від забезпечен о сті підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Забезпеч е ність визначають за окремими категоріями працівників шляхом порівняння факти ч ної наявності їх з плановою потребою. Розрахунки оформляють в аналітичну табл и цю (табл. 1 ).

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами Таблиця 1

Категорії працівників Потреба Ная в ність Забезпеченість, % Трактористи-машиністи 19 16 84 Шофери 15 17 113 Зайняті на кінно-ручних роботах 60 45 75 Тваринники - всього 47 43 91 У т. ч.: • доярки, оператори; 21 19 90 • скотарі; 18 16 89 • свинарі; 4 4 100 • інші працівники 4 4 100 Будівельники 10 6 60 Працівники • підсобних промислових підприємств; 15 17 113 торгівлі та громадського харчування 6 6 100 Службовці (керівники, спеці а лісти) 14 13 93 Інші працівники 12 9 75 198 172 87

Підприємство забезпечене трудовими ресурсами не повністю, лише на 87 %. Повністю забезпечене лише шоферами, свинарями, працівниками підсобних промислових підприємств і торгівлі та громадського харчува н ня. Але такими важливими категоріями працівників як трактористи-машиністи, доярки, скотарі, будівельники, працівники на кінно-ручних роботах підприємство забезпечене не повністю, що негативно впливає на виробн и цтво.

По кожній категорії працівників досліджують також їх якісний склад за статтю, віком, стажем роботи, освітою, кваліфікацією. На якісний склад працівників певний вплив робить рух трудових ресурсів - прийом на роботу та звільнення з роботи. Внаслідок руху відбувається якісна зміна трудових ресурсів: старіння чи омол о дження, підвищення або зниження загального і кваліфікаційного рівня, а також стажу роботи в даному госп о дарстві. Показники, що характеризують рух трудових ресурсів.

• Коефіцієнт найму (надходження) працівників - це відношення кількості працівників найнятих на роботу до чисельності працівників підприємства на поч а ток року.

• Коефіцієнт вибуття робочої сили - це відношення кількості вибулих праці в ників до кількості їх на підприємстві на початок року.

Ці показники дають можливість визначити темп зміни кількості працівників на підприємстві та коефіц і єнт валового обороту робочої сили. Темп зміни - це різниця між коефіцієнтами найму і вибуття робочої сили. Валовий оборот - це сума коефіц і єнтів найму і вибуття.

Кожне підприємство має бути зацікавленим у стабільності трудового колект и ву, бо це сприяє підвищенню продуктивності праці. А тому бажаною для підприєм с тва є тенденція цих показників до зниження. Але це не означає, що підприємство повинне штучно зменшувати показники руху робочої сили. Часто підприємство з а цікавлене в наймі більш кваліфікованих робітників, працівників нових професій, високопрофесійних спеці а лістів. У таких умовах зростання коефіцієнта найму робочої сили є позитивним явищем.

Для характеристики інтенсивності використання робочої сили визначають і д о сліджують такі показники:

• коефіцієнт використання запасу праці;

• коефіцієнт трудової активності працівників;

• коефіцієнт виконання норми виробітку;

• коефіцієнт використання робочого часу зміни;

• показники сезонності виробництва;

• рівень продуктивності праці працівників.

Коефіцієнт використання запасу праці визначають діленням фактичної кілько с ті відпрацьованих постійними працівниками людино-годин у цілому по підприємс т ву на запас праці. Запас праці визначають множенням кількості постійних працівн и ків на річний фонд робочого часу одного працівника, який складає 1885 г о дин. При раціональному використанні трудових ресурсів коефіцієнт використання запасу праці може дорівн ю вати одиниці.

Коефіцієнт трудової активності працівників визначають діленням кількості фактично відпрацьованих людино-годин одним працівником на 1885, тобто на норм а тивний запас праці одного працівника. Наближення фактичного показника до но р мативного характеризує інтенсивність використання трудових ресурсів.

Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають діленням фактичного обсягу виконаних робіт на змінну норму виробітку. Його визначають за окремими технол о гічними операціями. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання трудових ресурсів. Коефіцієнт вик о нання норм виробітку визначають не лише за окремими технологічними операціями, а й за господарством в цілому шляхом ділення кількості виконаних змінних норм на кількість відпрацьованих нормозмін.

Коефіцієнт використання робочого часу зміни визначають діленням фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 годин).

Раціональність використання трудових ресурсів до певної міри характеризують також показники сезо н ності виробництва, особливо такий показник як помісячний розподіл затрат праці по місяцях у відсотках до річних затрат.

Узагальнюючими показниками ефективності використання трудових ресурсів є показники продуктивно с ті праці.

З. Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці вимірюють кількістю виробленої продукції за одиницю робочого часу або кількі с тю затраченого часу на виробництво одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці є головним шляхом збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості. А тому проводять детальний аналіз продуктивн о сті праці, відшукуючи резерви її зростання.

Найбільш узагальнюючим прямим показником рівня продуктивності праці колективу працівників є вартість валової сільськогосподарської продукції в порі в нянних цінах на одного середньорічного працівника, що бере участь в її виро б ництві. Модифікацією цього показника в умовах ринкової економіки може бути в а ртість товарної продукції у фактичних цінах реалізації на одного працівника.

Отже, на продуктивність праці по господарству в цілому впливають фактори.

1. Вартість валової сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах.

2. Середньорічна кількість працівників, що брали участь в її виробництві.

Продуктивність праці - частка від ділення першого фактора на другий, а тому перший фактор впливає на продуктивність праці прямо, а другий - обернено. При збільшенні вартості валової продукції та зменшенні кількості працівників продукт и вність праці підвищується і навпаки.

Вплив факторів на зміну показника продуктивності праці визначають методом ланцюгових підстановок. Крім рівня продуктивності праці в базисному і зві т ному періоді визначають додатковий показник - умовну продуктивність праці діленням вартості валової продукції звітного періоду на кількість працівників базисного періоду. Різниця між умовною і базисною продуктивністю праці показує вплив першого фактора на зміну продуктивності праці, а різниця між умовною і звітною продуктивністю праці пок а зує вплив другого фактора.

Для підвищення продуктивності праці по господарству в цілому потрібно насамперед збільшувати вартість валової с.-г. продукції в порівнянних цінах. Гол о вним шляхом тут є збільшення виробництва продукції рослинництва і тваринництва (порівнянні ціни на протязі років є сталими).

Що стосується другого фактора, кількості працівників, то під час поглиблення аналізу важливо дослідити такі питання:

• вивчити забезпеченість підприємства працівниками окремих категорій (тра к тористи, водії, тваринники тощо);

• дослідити можливості виконання того самого обсягу робіт меншою кількі с тю працівників, що впливає на підвищення продуктивності праці.

Економісти пропонують також інший шлях дослідження показника продуктивності праці по господарс т ву в цілому. На вартість виробленої продукції на одного працівника впливають фактори:

• кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік;

• вартість виробленої продукції за один день.

Другий фактор у свою чергу залежить від тривалості робочого дня і вартості виробленої продукції за о д ну людино-годину.

Ці фактори впливают ь на продуктивність праці прямо пропорційно . Годинну продуктивність праці визначають по господарству в цілому, а також по галузях ро с линництва і тваринництва. При поглибленому аналізу цього показника потрібно мати на увазі, що вартість виробленої продукції за 1 людино-годину залежить:

• у рослинництві - від вартості виробленої продукції з 1 га і затрат людино-годин на 1 га;

• у тваринництві - від вартості виробленої продукції від одної голови і затрат людино-годин на 1 голову.

Отже, перший фактор впливає на годину продуктивності праці прямо, а другий - обернено.

Вартісний показник продуктивності праці по господарству в цілому є дуже загальним. А тому біль ш глибокий і конкретний аналіз продуктивності праці пр о водять за окремими видами продукції рослинництва і тваринництва. Для визначення рівня продуктивності праці за видами продукції в практиці використовують обернений показник - кількість з а трачених людино-годин на одиницю продукції. Цей показник називають ще тр у домісткістю продукції. Зменшення трудомісткості означає підвищення продукти в ності праці і впливає на зниження собівартості продукції і навпаки.

На трудомісткість продукції рослинництва (кількість затрачених людино-годин на 1 ц) впливають два фактори:

• кількість затрачених людино-годин на 1 га посівної площі;

• урожайність.

Трудомісткість продукції - це частка від ділення першого фактора на другий. Перший фактор впливає на трудомісткість прямо, а другий - обернено. При зроста н ні затрат праці на 1 га затрати праці на 1 ц збільшуються, а при підвищенні врожайності - зменшуються. Вплив головних факторів на зміну трудомісткості прод у кції визначають методом ланцюгових підстановок і методом обчислення різниць.

Отже, є два шляхи зменшення трудомісткості продукції (підвищення продуктивності праці) в рослинни ц тві:

• зменшення затрат праці на 1 га;

• підвищення врожайності.

Затрати праці на 1 га називають ще непрямим або неповним показником продуктивності праці. Прямий пока з ник трудомісткості продукції в рослинництві визначають лише в кінці року, а тому протягом року проводять оперативний контроль затрат праці за видами робіт (підготовка ґрунту до посіву, посів, догляд за посівами, зб и рання). Відшукуючи резерви зменшення затрат праці на 1 га потрібно враховувати, що вони залежать від рівня механізації виробництва, обсягу виконаних робіт під культуру, зміни структури робіт з різною трудомісткістю, рівня виконання праці в никами норм виробітку та інших факторів.

Дуже позитивним є зменшення трудомісткості робіт за рахунок підвищення вр о жайності шляхом дотримання правильних сівозмін, впровадження високоврожайних культурних рослин, засівання площі високоякісним н а сінням, внесення достатньої кількості добрив, виконання всіх робіт в оптимальні строки, здійснення захисту ро с лин від хвороб, бур'янів і шкідників, зменшення втрат на збирання вирощеного врожаю, впровадження інт е нсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур тощо.

Аналогічно аналізують трудомісткість продукції (продуктивність праці) в тваринництві. Тут на труд о місткість впливають такі фактори:

• затрати праці на 1 голову худоби;

• продуктивність 1 голови.

Трудомісткість продукції - частка від ділення першого фактора на другий. Вплив факторів на зміну трудомісткості визначають методом ланцюгових підстан о вок і методом різниць.

Для зменшення трудомісткості потрібно зменшувати затрати праці на 1 голову і підвищувати продуктивність 1 голови. Зменшення затрат праці досягається підв и щенням рівня механізації робіт, удосконаленням організації й оплати праці. Для пі д вищення продуктивності тварин потрібно впроваджувати високопродуктивні пор о ди тварин, поліпшувати забезпеченість тварин кормами, приміщеннями, здійснюв а ти належний зоотехнічний і ветеринарний догляд, зменшувати яловість корів, впр о ваджувати інтенсивні технології відгодівлі тварин тощо.

Отже, рівень трудомісткості продукції залежить від двох величин: урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат праці на 1 га посівної площі (1 голову тв а рин). Зміна співвідношення між цими величинами веде до зміни трудомісткості продукції. Під час аналізу потрібно пам'ятати, що можливі різні варіанти як збіл ь шення, так і зменшення трудомісткості. Наприклад, трудомісткість продукції зме н шується за таких умов:

• урожайність (продуктивність тварин) збільшується, а затрати праці на 1 га (1 голову) зменшуються;

• урожайність (продуктивність тварин) збільшується при незмінних затратах праці на 1 га (1 гол о ву);

• затрати праці на 1 га (1 голову) зменшуються при незмінній урожайності (пр о дуктивності тварин);

• урожайність (продуктивність тварин) збільшується і затрати праці також збільшуються, але темпи ро с ту врожайності (продуктивності тварин) переважають над темпами росту затрат праці;

• урожайність (продуктивність тварин) зменшується і затрати праці також зменшуються, але темпи зм е ншення затрат праці вищі за темпи зменшення врожайності (продуктивності тварин).

Найсприятливіший для господарства перший варіант. Задовільними є другий, третій і четвертий варіанти. Не цілком прийнятний для підприємства є п'ятий вар і ант, коли трудомісткі сть продукції зменшується при зменшенні рівня врожайності.

Під час аналізу на практиці можуть також трапитися п'ять варіантів зростання трудомісткості продукції. Вони протилежні п'яти названим варіантам зменшення трудомісткості.

Таблиця 2

Аналіз трудомісткості сільськогосподарської продукції

Назва Затрати праці (1 г о лову худоби)

на 1га , люд-год Урожайність ц/га, продукти в ність тварин, ц проду к ції мин у лий рік звітний рік відх и лення мин у лий рік зві т ний рік відх и лення 1. Озима пшен и ця 2.Молоко 785

343 101

355 +23

+ 12 31

33 35

37 +4

+4

У звітному році на 1 ц озимої пшениці затрати праці склали 2,88 людино-годин, що на 0,37 людино-години більше, ніж у минулому році. Отже, трудомісткість оз и мої пшениці зросла (продуктивність праці знизилась), що вплине на зростання собівартості зерна. Фактори на трудомісткість продукції діяли по-різному. Ур о жайність зросла на 4 ц і це знизило затрати праці на 1 ц на 0,38 людино-години, але затрати праці на 1 га зросли на 23 людино-години, що призвело до зростання затрат праці на 1 ц на 0,75 людино-години. При зростанні вр о жайності на 13 % затрати праці на 1 га зросли на 29 %. Наслідком цього було зростання трудомісткості продукції. Зме н шення затрат праці на 1 га є тут головним шляхом зменшення трудомісткості прод у кції.

По молоку продуктивність корів зросла на 4 ц або на 12 %, а затрати праці на 1 голову зросли на 12 людино-годин або на 3,5 %. Наслідком цього є зменшення тр у домісткості молока (підвищення продуктивності праці).

4. Аналіз використання фонду оплати праці

Аналіз фонду оплати праці проводять у двох напрямах: за категоріями праці в ників і видами продукції.

Під категорією працівника розуміють його професію, тобто вид трудової ді я льності, для здійснення якої потрібні відповідні знання та практичні навички. Це, наприклад, трактористи-машиністи, водії автомобілів, оператори машинного доїння, скотарі, свинарі, будівельники, працівники підсобних промислових підприємств, торгівлі та громадського харчування, апарату управління, службовці та ін.

На фонд оплати праці кожної категорії працівників впливає два фактори:

• середньорічна кількість працівників;

• оплата праці одного працівника.

Обидва фактори вплив ають на фонд оплати праці прямо пропорційно . Вплив факторів на зміну фонду оплати праці визначають методом ланцюгових підстановок або обчислення різниць. Розрахунки оформляють у відповідну аналітичну таблицю.

Роблять оцінку використання фонду оплати праці. Для цього визначають абс о лютну і відносну економію або перевитрату. Абсолютну економію чи перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду оплати праці з плановим. Відносну ек о номію чи перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду з плановим, ск о ригованим на індекс виконання плану виробництва продукції. При цьому потрібно мати на увазі, що коригується лише змінна частина фонду оплати праці, яка змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва прод у кції. Це оплата праці працівників за відрядними розцінками, а також премії працівників і управлінського перс о налу за виробничі результати.

Наприклад, індекс виробництва порівняно з минулим роком складає 110 % (7753 грн.: 7048 грн.). Фонд оплати праці зріс із 2026 грн. до 2150 грн. Отже, пі д приємство має абсолютну перевитрату фонду оплати праці на суму 124 тис. грн. (2150 - 2026). Але скоригований фонд оплати праці на індекс виробництва продукції скл а дає 2228 грн. (2026 • 1,10). Отже, підприємство має не перевитрату, а відносну економію оплати праці на суму 78 тис. грн. (2228 - 2150).

Під час поглиблення аналізу середньорічної оплати праці одного працівника потрібно мати на увазі, що вона залежить від кількості відпрацьованих днів одним працівником за рік і від середньоденної оплати одного працівника, а середньоденна оплата праці залежить від середньої тривалості робочого дня і середньогодинної оплати одного працівника.

Отже, середньорічна оплата праці одного працівника залежить від таких факт о рів:

• кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік;

• середня тривалість робочого дня, годин;

• середньогодинна оплата праці одного працівника, гр н .

Вплив факторів на зміну річного заробітку працівника визначають методом ланцюгових підстановок або методом обчислення різниць. Збільшення річного зароб і тку одного працівника досягається шляхом поліпшення коефіцієнта використання річного фонду робочого часу, коефіцієнта використання робочого часу зміни, а т а кож шляхом економічно обґрунтованого підвищення оплати праці однієї людино-години. Темпи зростання кількості виробленої продукції за одну людино-годину п о винні випереджувати темпи зростання оплати однієї людино-години.

Аналіз використання фонду оплати праці по господарству в цілому, галузях і категоріях працівників не розкриває повністю причин перевитрат чи економії коштів, не дає можливості розробити конкретні міроприємства по усуненню вия в лених недоліків. А тому для більш глибокого аналізу необхідно дослідити викори с тання фонду оплати праці за видами продукції.

На фонд оплати праці по кожному виду продукції впливають два фактори:

• валовий вихід продукції;

• пряма оплата праці на одиницю продукції.

Обидва фактори впливають прямо пропорційно. Ї х вплив на зміну фонду оплати праці визначають мет о дом ланцюгових підстановок або методом різниць.

Збільшення фонду оплати праці за рахунок збільшення валового виходу продукції є закономірним і ек о номічно виправданим, а за рахунок зростання оплати праці на 1 ц є небажаним, бо впливає на зростання собівартості продукції і є перевитр а тою.

Таблиця 3

Аналіз оплати праці за видами продукції

Назва

проду к ції Валовий вихід продукції, ц Оплата праці на 1 ц, грн. мин у лий рік зві т ний рік відх и лення

(+;-) мин у лий рік зві т ний рік відхилення 1. Оз и ма пшениця

2. М о локо

15000

7617

16200 7807

+ 1200

+ 190

9,19

23,50

10,80

23,23

+ 1,61

-0,27 Таблиця 3 (продовження ) Назва пр о дукції

Пряма оплата праці всього Відхилення звітного року від м и нулого (+;-) мин у лий рік

зві т ний рік

умо в на

Заг а льне

у т. ч. за рахунок зміни валового виходу проду к ції оплати праці на 1 ц 1. Оз и ма пшениця

2. Мол о ко 137850

178999 174960

181357 148878

183464 +37160

+2358 +11028

+4465 +26082

-2107

Оплату праці на 1 ц продукції досліджують більш детально. Вона формується під впливом двох факторів:

• затрат праці на одиницю продукції;

• оплати однієї людино-години.

Тобто під впливом продуктивності праці й оплати праці. Оплата праці на 1 ц зростає тоді, коли підв и щення оплати праці є економічно необґрунтованим або не повністю обґрунтованим.

За озимою пшеницею затрати на оплату праці збільшились на 37160 грн. Пр и ріст затрат на 11028 грн. є економічно виправданим, бо пояснюється відповідним зростанням обсягу виробництва озимої пшениці. Приріст затрат на 26082 грн. є н е гативним явищем, бо зв'язаний із зростанням затрат на 1 ц продукції і впливає на зростання її собівартості.

По молоку затрати на оплату праці зросли на 2358 грн., що є економічно випр а вданим бо весь приріст відбувся за рахунок зростання обсягів виробництва молока при деякому зменшенні затрат оплати праці на 1 ц молока.

Важливим питанням аналізу використання фонду оплати праці є дослідження зв'язку між продуктивністю праці та її оплатою. Підвищення рівня оплати праці є позитивним явищем, якщо воно обґрунтоване економічно. Це означає, що підвищ у вати оплату праці доцільно тоді, коли зріс рівень продуктивності праці, причому т е мпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання оплати праці, підвищення продуктивн о сті праці повинно зростати на більше відсотків, ніж підвищення рівня оплати праці. При таких умовах зростання оплати праці не впл и ватиме на зростання собівартості продукції і зниження рентабельності підприємства.

Детальний аналіз відповідності між темпами росту продуктивності праці й оплати праці проводять не лише в цілому по господарству, а й деталізують за вид а ми продукції. Причому рівень продуктивності праці характеризують не оберненим показником (затрати праці на 1 ц продукції), а прямим (кількість виробленої прод у кції за 1 люд-год).

Таблиця 4

Порівняння темпів росту продуктивності праці й оплати праці

Назва прод у кції Вироблено продукції за 1 люд-год, кг Оплата 1 люд-год, грн. мин у лий рік зв і тний рік у відсотках до минул о го року мин у лий рік звітний рік у відсотках до минул о го року 1. Оз и ма пшен и ця

2. М о локо 40

9,6 27

10,4 68

108 3,66

2,26 3,75

2,42 102

107

По озимій пшениці підвищення оплати праці не обґрунтоване економічно. Оплата праці зросла на 2 % при зниженні рівня продуктивності праці на 32 %. Вн а слідок цього оплата праці на 1 ц озимої пшениці зросла на 1,61 грн. (10,80 - 9,19). Це вплинуло на зростання собівартості продукції.

По молоку підвищення оплати праці економічно обґрунтоване. При зростанні оплати праці на 7 % продуктивність праці зросла на 8 %. Темпи зростання проду к тивності праці перевищили темпи зростання оплати праці. Це впли ну ло на зниження собівартості молока - оплата праці на 1 ц зменшилась на 27 коп. (23,50 - 23,23).

У сільськогосподарських підприємствах, особливо в рослинництві наслідки господарської діяльності істотно залежать від метеорологічних умов. У несприятл и ві роки врожайність культур істотно знижується, що негативно впливає на темпи росту продуктивності праці. У таких випадках темпи зростання оплати праці можуть в и переджувати темпи зростання продуктивності праці. У сприятливі роки, навпаки, продуктивність праці зростає швидше за оплату праці. А тому для об'єктивної оцінки співвідношень між темпами зростання проду к тивності й оплати праці показники співвідношень звітного періоду порівнюють з відповідними показниками за ряд р о ків. Це дасть можливість виявити тенденцію зміни співвідношень.

4.2 Аналіз виробництва продукції тваринництва

План

1. Завдання та джерела даних аналізу.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю.

3. Аналіз причин зміни поголів'я тварин і продуктивності однієї голови.

4. Аналіз забезпечення тварин кормами.

5. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва.

Література:

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. – К., 2000. с.54-62.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999.- с.70-78.

3. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К. Вища школа, 1986. с. 168-200.

4. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА – М, 2003. с. 194-215 .

5. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 222-235.

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела даних аналізу виробництва продукції тваринництва.

2. Методика аналізу виробництва продукції за обсягом і асортиментом продукції.

3. Аналіз впливу поголів'я і продуктивності тварин на динаміку валового вих о ду.

4. Фактори, які впливають на продуктивність тварин.

5. Методика аналізу забезпечення тварин кормами.

6. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва.

1. Завдання та джерела даних аналізу

Поряд з виробництвом продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах функціонує галузь тваринництва. Основним завданням аналізу виробництва продукції тваринництва є пошук можливостей н а рощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості. Це актуально особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного с.-г. підприємства і в и магає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого пошуку й узагальнення невикористаних резервів збільшення виро б ництва продукції з метою виживання підприємства в умовах ринкових відносин.

Джерелами аналізу є: форма статистичної звітності № 50 с.-г. "Основні екон о мічні показники роботи сільгосппідприємств", дані бухгалтерського обліку, норм а тивно-довідкова література.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю

Тваринництво складається з окремих галузей, які в різних господарствах мають неоднакове значення. У процесі господарської діяльності виділяють основні з них, які і визначають напрям розвитку тваринництва в господар с тві.

Валова продукція тваринництва складається з продукції, яку одержують у процесі господарського вик о ристання тварин, птиці і бджіл (молоко, вовна, яйця, мед), продукції вирощування та відгодівля (приплід, приріст маси, рої), побічної проду к ції (гній). За рівнем виконання плану виробництва валової продукції оцінюють заг а льний стан тваринництва.

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його виробничими підрозділами залежить від багатьох факторів: поголів'я тварин за видами, статево-віковими і виробничими групами, забезпеченості тварин приміще н нями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, повноцінності раціонів і рівня пр о дуктивності тварин тощо.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але за обов'язкової компенсації іншими (наприклад, зменшення поголів'я відповідних груп за рахунок підвищення продукти в ності тварин цих груп або навпаки). Останнє не завжди бажане - виконання плану за рахунок збільшення пог о лів'я при зниженні продуктивності тварин обов'язково призведе до підвищення соб і вартості продукції, оскільки додаткове поголів'я потребує більших порівняно з пл а ном витрат.

Аналіз виконання плану валової продукції тваринництва (табл. 1) свідчить про перевиконання плану по всіх видах, крім приросту живої маси свиней.

Фактично одержано 162 ц приросту, у порівнянні з планом на 2 ц менше, тобто план не виконано на 1,2 %.

Таблиця 1

Виконання плану виробництва валової продукції тваринництва

Галузь і вид проду к ції За пл а ном, ц Факт и чно, ц Відсоток до пл а ну Ві д хилення (+;-) Скотарство: у т. ч. • молоко; 14950 16655 111,4 +1705 • приріст живої маси. 1088 1110 102,0 +22 Свинарство: • приріст живої маси. 1 64 162 98,8 -2 Вівчарство: • приріст живої маси; 26 27 109,8 + 1 • вовна 21 23 109,5 +2

Найбільше перевиконання плану (на 11,4 %) спостерігається по надою молока, тобто понад план одерж а но 1705 ц. На 22 ц (2 %) більше вироблено привісу ВРХ. Перевиконано план виробництва продукції вівчарства: приріст на 3,8 %, вовна –

9,5 %.

Валове виробництво продукції, як згадувалося вище, зумовлюється багатьма взаємозалежними чинник а ми - дотриманням вихідного поголів'я і його породно-племінними властиво с тями, поліпшенням вікової структури, відсутністю ялових маток, належним забезпеченням кормами та раціональним їх використанням, ств о ренням оптимальних умов утримання, годівлі і догляду, які акумулюються в двох факторах - поголів'ї та продуктивності тварин. Щоб визначити кількісний вплив згаданих факторів на виконання плану валового виробництва продукції, скористаємось методикою, розглянутою при аналізі виробництва продукції рослинн и цтва.

Дані табл. 2 свідчать, що план виробництва приросту великої рогатої худоби перевиконаний на 22 ц. Це стал о ся за рахунок інтенсивного фактора - підвищення продуктивності тварин на 6,6 ц, що сприяло збільшенню в а лового приросту ВРХ на 36 ц, не зважаючи на деяке зменшення їх поголів'я (7 гол.), у результаті чого вал о вий вихід зменшився на 14 ц.

Аналіз виконання плану вирощування і відгодівлі тварин Таблиця 2

Показники ВРХ Свині За пл а ном Факт и чно Відхилення За пл а ном Фактично Відхилення 1. Середньорічне погол і в'я, гол. 548 541 -7 180 154 -26 2. Кормодні 200020 197465 -2555 65 700 56210 -9490 3. Приріст живої маси середньод о бовий, г 544 562 +18 250 288 +38 4. Приріст живої маси середньорі ч ний, кг 98,6 205,2 +6,6 91,3 105,2 +13,9 5. Всього, ц 1088 1110 +22 164,3 162 -2,3 6. Відхилення приросту за рахунок зміни погол і в'я, ц X X - 14,0 X X -23,7 7. Відхилення приросту за рахунок зміни продукти в ності, ц X X +36,0 X X +21,4

Приріст свиней у порівнянні з планом фактично зменшився на 2,3 ц. В основному відхилення сталось у резул ь таті зменшення середньорічного поголів'я свиней на 26 голів, за рахунок чого валовий вихід зменшився на 23,7 ц. Перевищення плану продуктивності дещо загладило становище, тобто валовий вихід збільшився на 21,4 ц.

Причини зміни поголів'я тварин та їх продуктивності розглянуто в табл. 3 і 4.

Важливим показником, що характеризує виконання плану виробництва продукції є дотримання асорт и менту її виробництва. Методика аналізу виконання плану за асортиментом аналогічна наведеній в табл. 1.

При аналізі виконання плану виробництва продукції особливу увагу звертають на дотримання бажаних параметрів якості продукції. Для молока - це відпові д ний вміст жиру, сортова структура, кислотність; для молодняку тварин і поголів'я на відгодівлі -вгодованість, вагові кондиції тварин тощо. Аналізом встановлюють, наскільки в підприємстві дотрим у ються заходів, які забезпечують виробництво високоякісної продукції. До них нал е жать: поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення їх вис о коякісними, збалансованими за поживністю кормами; зміцнення матеріально-технічної бази галузі - добір відповідних фізіологічним вимогам тварин проектів приміщень, обладнання їх необхідним технічним устаткуванням; дотримання нал е жних санітарно-гігієнічних умов на фермах; впровадження прогресивних систем матеріальн о го стимулювання, які б заінтересовували працівників у підвищені якості продукції.

3. Аналіз причин зміни поголів'я тварин і продуктивності однієї голови

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно, у діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринн и цькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Оскільки поголів'я тварин протягом року не є постійним (воно змінюється), то частіше аналізується вих і дне поголів'я, тобто поголів'я на кінець року. Порівняння вихідного поголів'я в динаміці за ряд років дасть можл и вість виявити тенденцію зміни поголів'я до розширення чи скорочення.

Аналіз даних таблиці показує, що план вихідного поголів'я корів виконано. Звертає увагу дещо інтенси в ніша (порівняно з планом) заміна по групі корів, яка була одним із факторів підвищення їх продуктивності.

По іншому поголів'ю великої рогатої худоби план вихідного поголів'я не вик о нано. Причиною цього було деяке невиконання плану надходження приплоду і куп і влі молодняку, а в основному його загибель (21 гол.), яка сталась у наслідок отрує н ня кормами з високим вмістом нітратів (кормові коренеплоди, силос, сінаж тощо). Таке становище призвело до значного зменшення плану реалізації молодняку, у п е ршу чергу працівникам свого підприємства.

Не виконано й план реалізації вихідного поголів'я свиней через недовиконання плану надходження пр и плоду та загибель тварин.

Основними причинами невиконання плану вихідного поголів'я також є:

• невиконання плану парування худоби і надходження приплоду;

• допущення масового падежу в результаті виникнення інфекційних захворювань та нестачі ко р мів;

• термінова переорієнтація на спеціалізацію, виробничий напрям із врахуванням кон'юнктури ринку;

• невиконання плану контрактації телят або надходження від підприємств-репродукторів тощо.

Таблиця 3

Рух поголів'я тварин, гол.

Напрями надх о дження і вибуття Корови Інше погол і в'я ВРХ Свині за пл а ном ф а ктично за планом фактично за планом фактично 1 2 3 4 5 6 7 Поголів'я на початок звітного р о ку 460 480 600 518 200 180 Надійшло пр о тягом року - всього 100 131 400 374 310 286 утому числі: приплід та переведення з і н ших груп

купівля та інше надх о дження

100

-

110

21

350

50

343

31

300

10

269

17 Вибуло прот я гом року - всього 100 151 400 387 310 267 у тому числі:

переведено в основне стадо: вибрак у вано із стада:

продано та інше вибуття

заг и бель

100

-

-

140

9

2

200

200

-

21

156

21

12

298

-

16

242

9 Поголів'я на кінець зві т ного року 460 460 600 565 200 199

На формування продуктивності тварин впливає багато факторів, але найчастіше основною причиною є кормо забезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходже н ня з потребою в них. При цьому враховують: реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від системи утримання тварин; зіставлення по поголів'ю фактичних і планових показників; з а безпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року; ві д повідність типу годівлі, що склався в підприємстві.

Важливим параметром продуктивності є вік тварин. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі. Наприклад, за даними зоотехнічної науки найвищу продуктивність корови мають у третій, четвертій і п'ятій ла к таціях, у шостій - 90-93 %, а в сьомій - 85-87 % від максимальної.

Дані табл. 28 показують чітку тенденцію підвищення продуктивності корів до четвертої лактації, а потім поч и нається її зниження.

Важливим фактором є породний склад стада. Високопородні тварини продуктивніші, дають на одиницю витр а ченого корму і затрат праці більшу віддачу.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в підприємстві, поро д ний склад стада за видами, статево-віковими * групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породн о го складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції на од и ницю витрат тощо), що є основою формування високопродуктивного стада.

Для найповнішого використання потенціальних можливостей тварин необхідно, щоб вони були забезпечені обладнаними приміщеннями, що створює умови для н а лежного утримання тварин. За допомогою аналізу вибирають найбільш прийнятний проект приміщень, оцінюють можливості наявного обладнання та його розміще н ня, визначають тип утримання тварин, мікроклімат і повітрообмін у приміщенні, а, о т же, є передумовою оптимальності умов утримання тварин. Недодержання необхі д них умов утримання скорочує вік продуктивного використання тварин, збільшує відсоток вибракування. Таке становище спостерігається на багатьох великих фермах і тваринницьких комплексах.

Таблиця 4

Вікова структура стада і продуктивність корів

Рік виро б ничого

використання к о рів (лактації) Розподіл пог о лів'я Надій молока г о лів ві д сотків на корову за рік, кг всього, ц Перший 113 24,6 3274 3700 Другий 109 23,7 3570 3891 Третій 100 21,7 3798 3798 Четве р тий 74 1 6,1 3911 2894 і П'ятий 40 8,7 3891 1556 Шостий 20 4,3 3448 690 Сьомий 4 0,9 3155 126 У ціл о му 460 100 3621 16655

Наприклад, у молочному скотарстві це призводить до збільшення захворювання корів різними хворобами. У результаті період продуктивного використання скорочується до двох років на 30-50 % і більше, зниж у ється їх молочна продуктивність, збільшується яловість молочного поголів'я тощо.

4. Аналіз забезпечення тварин кормами

Від забезпечення тварин кормами залежать розмір поголів'я тварин і рівень їх годівлі. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити стан кормової бази в господарс т ві, забезпеченість тварин кормами в цілому й особливо в стійловий період. Для ць о го необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визн а чається виходячи з фактичного поголів'я і планових норм годівлі.

При вивченні потреби в кормах і аналізі забезпеченості ними для кожного з п е ріодів, зимового чи літнього, обчислюють середнє поголів'я. Якщо фактичне поголів'я відрізняється від планового, то на різницю в пог о лів'ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів виражають у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Щоб вивчити повноцінність годівлі тварин і рівень їх продуктивно с ті, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну.

Забезпеченість кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік, а й за періодами утримання. Часто бе з господарне витрачання кормів улітку призводить до того, що взимку в господарствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, створюється враження, що тваринництво повністю забезпеч е не кормами.

Таблиця 5

Забезпечення тварин кормами

Вид ко р мів Планова річна потр е ба Фактично згод о вано Відх и лення (+;- ) ц к. од. ц ц к. од. % до пл а ну ц к. од. ц 1 2 3 4 5 6 7 8 Концентров а ні 2993 3292 3337 3671 111,5 +344 +379 Соков и ті,

у т. ч.: кор е неплоди

с и лос

жом 26972

4412 13132 9428 3105

529

1445

1131 26652

1914 16765

8250 3065

230

1845

990 98,7

3,4

127,7

8 7,5 -319

-2498 +3633 -1178 -40

-299

+400

-141 Гр у бі,

у т. ч.:

с і но

сінаж

сол о ма 7838

336

1945

5557 1899

151

720

1028 4132

43

1130 2959 984

19

418

547 52,7

12,8

58,1

53,2 -3706

-293

815

-2598 -915

-132

-302

-481 Зел е ні 19327 3788 22054 4323 1 14,1 +2727 +535 М о локо 480 168 457 160 95,2 -23 -8 Відві й ки 580 104 241 44 41,6 -339 -60 Р а зом - 12356 - 1227 99,1 - -109

Під час аналізу виявляють, як забезпечена кормами кожна група тварин, оскіл ь ки в практиці трапляються випадки, коли за рахунок, наприклад, нетелей і молодн я ку згодовують більше поживних кормів коровам, а відгодівельному поголів'ю св и ней згодовують кращі корми за рахунок молодняку.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раці о нів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи ві д повідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також утриманню планових норм витрат кормів на 1 ц молока, м'яса тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і не перетравного протеїну. Цей показник великою мірою залежить від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу сил о сування і правильного зберігання кормів.

Проаналізуємо забезпеченість тваринництва кормами на прикладі (табл. 5). Дані таблиці свідчать про те, що тваринництво було забезпечене кормами майже повністю, на 99,1 %. Порівняно з плановою потребою їх було згодовано на 109 ц ко р мових одиниць менше. Це сталося головним чином через нестачу кормів: соковитих (40 цк. од.); грубих (915 ц к. од.); відвійків (60 ц к. од.). Певною мірою незабезпеч е ність цими видами кормів була компенсована згодовуванням понад план зелених кормів (535 ц к. од); силосу (400 ц к. од.); концентратів (379 ц к. од.).

Аналіз забезпеченості кормами тваринництва в цілому доповнюють аналізом забезпеченості окремих груп тварин (табл. 6). Розрахунки свідчать про те, що п о над план коровам було згодовано 1298 ц кормових одиниць. Якщо ж розглядати цей показник за групами кормів, то було згодовано менше від плану: грубих ко р мів - на 44„4 %, у тому числі сіна - на 85,6 % , соломи - на 51,7 % і сінажу - на 25,7 %. Із соковитих кормів зг о довано менше від плану коренеплодів (на 28,4 %).

Таблиця 6

Забезпеченість корів кормами

Вид к о рмів Річна н о рма, ц

План о ва потреба Згодовано ц к. од. ц Структ у ра,

% ц к. од. ц структ у ра,

% % до плану Концен т ровані 13 6240 6864 43,4 7332 8065 47,1 117,5 С о ковиті у т. ч.: коренеплоди с и лос

жом

10

67

31 51840

4800 32160 14880 5899

576

3538 1785 37,3

3,6

22,4

11,3 67300

3433 45291 15008 7195

412

4982

1801 42,1

2,4

29,1

10,5 129,8

71,6

140,8

100,9 Гр у бі у т. ч.: сіно

сінаж

с о лома -

1

8

15 11520

480 3840 7200 2969

216

1421 1332 18,8

1,4

9,0

8,4 6402

69

2854 3479 1748

31

1056

661 10,2

0,2

6,2

3,9 55,6

14,4

74,3

48,3 З е лені 80 384 75 0,5 485 97 0,6 126,3 Р а зом 15807 100 17105 100 108,2

Примітка. Фактичне поголів'я - 480 голів.

Нестачу згаданих кормів було компенсовано згодовуванням понад план: конц е нтратів (на 17,5 %), силосу (на 40,8 %) і зелених кормів (на 26,3 %), що й забезпеч и ло перевиконання плану продуктивності корів на 371 кг (на 11,4 %). У середньому на одну корову згодовано 35,6 ц кормових одиниць.

Перевитрата кормів тваринам вважається економічно виправданою тільки за умови відповідного перевиконання плану виробництва продукції. Фактична проду к тивність корів вища за планову на 11,4 %, а кормів коровам згодовано понад план на 8,2 %.

Слід звернути увагу, що перевитрата кормів коровам призвела до зменшення їх кількості іншим видам і групам тварин. Наприклад, концентрованих кормів згод о вано понад план усім тваринам на 11,5 %, а коровам - 17,5 %. Усім тваринам було згодовано кормів менше від плану на 109 ц кормових одиниць, а коровам згодовано понад план 1298 ц кормових одиниць. Як правило, перевитрату кормів можна в и правдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим вих о дом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього -у порушенні норм год і влі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, викори с товують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґру н тованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Часто до перевитрат кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання, а також нето ч ність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.

5. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва

Обґрунтування стратегії передбачає найповніше використання резервів збіл ь шення виробництва продукції і в першу чергу внутрішніх. Ці резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кіл ь кості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності. Планове поголів'я можна тримати тіл ь ки за умови наявності належної кормової бази, відповідно до обладнаних з належними санітарно-гігієнічними вим о гами приміщень, забезпеченості кадрами, попиту на продукцію тощо. Продуктивність тварин - більш синтетичний показник, який зал е жить від багатьох чинників, зокрема, якісного складу поголів'я, достатньої і повн о цінної годівлі, забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду, впровадження прогреси в них форм організації праці і виробництва, недопущення захворювання тварин тощо. Для кожного виду тварин є, крім загальних факторів підвищення продуктивності, ще й специфічні. Наприклад, для підвищення молочної продуктивності скотарства, крім факторів, згаданих треба мати на увазі те, що пр о дуктивність ялової корови становить лише 40-50 % від продуктивності дійної; ск о рочення сервіс-періоду, а саме покриття корів у перший місяць після отелення, пі д вищує молочну продуктивність на 10-15 % тощо.

Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспромо ж ності є якісні параметри. Це поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення збалансованої годівлі; зміцнення матеріально-технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням); поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу; впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили зацікавленість у підвищенні якості продукції т о що.

Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її пр о ходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузі відповідним обладна н ням (холодильники, бідони тощо); створити потужності для зберігання, транспортування та переробки продукції; ств о рити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрати прод у кції.

Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вп и суються в стратегію розвитку підприємства.

3. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРС Ь КИХ ПІДПРИЄМСТВ

План

1. Поняття, завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада.

3. Методика аналізу капітального будівництва.

4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень.

5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій.

6. Іноземне інвестування в АПК України.

Література:

Л-4, с. 94-98; Л-7, с. 86-94; Л-13, с. 317-343.

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. – К., 2000. с.122-143.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999.- с.86-94.

3. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К. Вища школа, 1986. с. 317-343.

Питання для самоконтролю:

1. Основні напрями капітальних інвестицій.

2. Джерела фінансування капітальних інвестицій.

3. Методика аналізу капітального будівництва.

4. Методика, аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів формування основного стада, закладання багаторічних насаджень.

5. Показники ефективності капітальних інвестицій та основні форми залучення іноземних інвестицій.

І . Поняття, завдання і джерела аналізу

У процесі сільськогосподарськ ого виробництва відбувається по ступовий знос, а потім і вибуття з нього діючих основних засобів, що викликає необхідність в їх ві д творенні - простому або розширеному. Джерелом відтворення основних засобів є капітальні інвестиції.

Капітальними інвестиціями в сільське господарство називають грошові кошти, спрямовані на відновле н ня, розширення та реконструкцію діючих основних засобів. Капітальні інвестиції поділяють на виробничі і невиробничі. До виробничих капіт а льних інвестицій відносять затрати, пов'язані з виробництвом продукції. Це затрати на придбання тракторів, сільськогосподарських машин, робочої і продуктивної х у доби, на спорудження приміщень для тварин, будівництво доріг тощо. До капітал ь них інвестицій виробничого призначення відносять також затрати на формування основного стада і капітальний ремонт основних засобів. Однак за діючою сист е мою обліку в склад капітальних інвестицій ці затрати не включаються і враховуються окремо. Капітальні інве с тиції в основне стадо здійснюються частково за рахунок коштів, виручених від реалізації вибракуваної робочої та продуктивної худоби. З а трати на капітальний ремонт, призначені для часткового відновлення основних з а собів, формуються за рахунок амортизаційних відрахувань. До невиробничих кап і тальних інвестицій відносять затрати на будівництво житла, будівель культурно-побутового призначення й охорони здоров'я. Капітальні інвестиції — це потенціал ь ні основні кошти, вони перетворюються в основні засоби після введення в експлу а тацію відповідних об'єктів.

Загальноприйнято розмежовувати капітальні інвестиції, які спря мовують безпосередньо в сільське госп о дарство і на розвиток сільського господарства по всьому комплексу робіт. Крім грошових коштів, які виділяють безпосередньо на розвиток сільського господарства, капітальні інвестиції на розвиток сільського господарства по всьому комплексу робіт включають цілий ряд інших затрат: кошти для будівни ц тва підприємств і організацій з постачання аграрних підприємств технікою та її р е монту, сільськогосподарських науково-дослідних установ, на створення підпр и ємств з виробництва будівельних матеріалів, переробці сільськогосподарської проду к ції тощо.

Сума всіх капітальних інвестицій за будь-який період називається сукупними капітальними вкладе н нями. Питомими капітальними інвестиціями називають суму капітальних інвестицій, що припадають у розрахунку на один гектар земел ь них угідь (сільгоспугідь, ріллі) або одне скотомісце.

Основними напрямами використання капітальних інвестицій у сільського с подарське виробництво вважають:

• капітальне будівництво та реконструкцію виробничих приміщень рослинництва і тваринництва, майстерень, житла, культурно-побутових об ' єктів тощо;

• придбання знарядь виробництва (машин, обладнання), робочої худоби, а також формування стада пр о дуктивних тварин;

• капітальний ремонт основних засобів виробничого і невиробничого призн а чення;

• меліорація земель, закладання та вирощування багаторічних насаджень тощо.

Загальний розмір капітальних інвестицій у кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від обсягу виробництва і перспектив розвитку. Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій і колективних та фермерських (селянських) господарствах є власні кошти. До них відносять амортизаційні відрах у вання, виручку від реалізації дорослої продуктивної і робочої худоби, відрахувань, від чистого доходу тощо.

Проте аналіз господарської діяльності останніх років показує, що в сільського с подарських підприємствах України різко змінилися характер та обсяги джерел ф і нансового забезпечення відтворення основних засобів виробництва: прибутку, ам о ртизаційного фонду, державних капітальних вкладень, кредитування тощо. Вони настільки мізерні, що не здатні забезпечити навіть простого відтворення техніки в сільському господарстві. Це основна причина тенденцій, що спостерігаються на н и нішньому ринку сільськогосподарської техніки.

Погіршилась також система кредитування. Тепер кредити "вибивають", бо кр е дити здійснюються головним чином комерційними банками, їм же вигідніше інве с тувати приватний сектор, переважно торгівлю. Там вищі прибутки.

Але будь-які виділені кошти вимагають поглибленого аналізу їх використання за цільовим призначенням, тому завданнями економічного аналізу є:

• контролювати ефективність використання коштів, виділених на капітальні вкладення;

• досліджувати, як змінюється породний склад основного стада худоби в результаті виконання плану к а пітальних вкладень на його формування;

• встановлювати, як змінюється структура основних засобів за рахунок введення в дію нових об'єктів, в и робничих приміщень;

• контролювати, як виконуються графіки освоєння коштів на капітальні інвестиції та введення в дію н о вих будівель і споруд.

Джерелами аналізу є: кошториси витрат на будівництво, титульні списки, а також дані синтетичного й аналітичного обліку тощо. Використовують "Зведений фінансовий план", "Баланс підприємства" і дані стати с тичної звітності.

2. Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада

Поповнення основного стада може здійснюватись як за рахунок переведення в основне стадо власного ремонтного молодняку, так і за рахунок купівлі племінного молодняку на стороні. При наявності необхідних даних користуються прийомом елімінування, зокрема, виявляють, як вплинули на суму капітальних інвестицій для формування основного стада поголів'я ремонтного молодняку на вартість 1 голови ремонтного молодняку, табл. 1.

На підприємстві за рахунок скорочення нетелей на 20 голів обсяг капітальних вкладень зменшився на 21,8 тис. грн. За рахунок підвищення вартості одного нетля на 110 грн. сума капітальних вкладень зросла на 14,3 тис. грн.

За рахунок збільшення поголів'я перевірюваних свиноматок на 15 голів сума капітальних вкладень зросла на 5,1 тис. грн., за рахунок зниження ціни однієї голови на 10 грн. обсяг капітальних вкладень зменшився на 1,2 тис. грн. Невиконання плану з переведення нетелей у корови є результатом стримування росту маточного поголів'я, яке на сьогодні для підприємства, на думку спеціалістів, є достатнім. Збіл ь шення поголів'я переведених в основне стадо перевірюваних свиноматок сприяє припиненню тенденції скорочення поголів'я свиней на комплексі. У сучасних ум о вах поповнення основного стада на підприємстві здійснюється в основному за рах у нок власного ремонтного молодняку. Кошти на придбання племінного молодняку відсутні. Отже, можливості поліпшення породного складу маточного поголів'я о б межені.

Таблиця 1

Аналіз впливу факторів на обсяг капітальних інвестицій для формування основного стада

Статево-вікові групи Поголів ’ я, гол. Вартість 1 голови, грн. План. Факт. +;- План. Факт. +;- 1 2 3 4 5 6 Нетелі 150 130 -20 1090 1200 +100 Перевірю вальні свин о матки 105 120 +15 340 330 -10 Погол. Варт. 7 8 9=(2*4) 10=(8-7) 11=(9-7) 12=(9-8) Нетелі 150 130 -20 1090 1200 +100 Перевірю вальні свин о матки 105 120 +15 340 330 -10

Таблиця 2

Аналіз впливу факторів на вартість 1 голови ремонтного молодняку, що переводиться в основне стадо, грн.

Група ремонтного моло д няку Жива маса 1 гол о ви, ц Собівартість 1 ц живої м а си, грн. план факт. +;- план факт. +;- 1 2 3 4 5 6 Нет е лі 3,90 4,00 +0,10 279,49 300 +20,51 Перевіювані свинома т ки 1,35 1,15 0,20 257,85 286,96 35,11 Таблиця 2 (про довження ) Група ремонтного молодн я ку Вартість 1 голови, грн. Відхилення від плану +;- план факт. умов. З а гал. За рахунок живої м а си собівартості 7 8 9=(2 • 4) 10=(8-7) 11=(9-7) 12=(9-8) Нет е лі 1090 1200 11186 + 110 +28 +82 Перевіювані свином а тки 340 330 290 -10 -50 +40

Якщо дають економічну оцінку показника виконання плану з формування осн о вного стада у вартісному виразі, то виходять з того, що для підприємства вигідніше забезпечувати виконання плану за рахунок погол і в'я при одночасному зниженні собівартості однієї голови. Тому для поглиблення аналізу необхідно додатково в и явити вплив факторів на вартість однієї голови ремонтного молодняку. Такими фа к торами будуть: жива маса 1 голови молодняку, собівартість 1 ц живої маси, табл. 2 .

За рахунок підвищення живої маси нетеля на 0,1 ц вартість однієї голови зросла на 28 грн., за рахунок підвищення собівартості 1 ц живої маси на 20,51 грн. вартість підвищилась на 82 грн.

За рахунок зменшення на 0,2 ц живої маси однієї голови перевірюваних свин о маток вартість знизилась на 50 грн., за рахунок підвищення собівартості І ц живої маси на 35,11 грн. вартість знизилась на 40 грн. Причина підвищення собівартості 1 ц живої маси - невиконання плану, зниження собівартості 1 ц приросту і підвищення балансової вартості однієї голови на початок планового року.

3. Методика аналізу капітального будівництва

Серед загальної суми капітальних інвестицій основну питому вагу при стабіл ь ній економіці становили, як правило, капітальні інвестиції на будівництво, яке може здійснюватись як господарським, так і підрядним способом. Оскільки будівництво окремих об'єктів особливо великої вартості може тривати декілька років, то рівень виконання плану капітального будівництва характеризують за двома показниками:

• діленням кошторисної вартості фактичного обсягу будівництва на планову в а ртість будівництва за рік;

• діленням фактичної вартості будівництва на планову вартість будівництва за рік.

Під кошторисними витратами розуміють середні витрати при середніх умовах будівництва, з якими фактичні витрати на підприємстві, як правило, не співп а дають. Якщо будівництво здійснюється підрядним способом, то бухгалтер-економіст контролює лише якість і строки будівництва. А якщо будівництво здій с нюється господарським способом, то виникає можливість аналізувати вартість будівництва за головними статт я ми:

• будівельні матеріали - причинами перевитрат можуть бути як збільшення затрат на їх доставку до об'єкта будівництва, так і низька якість будівельних матері а лів, а також підвищення відпускних цін на будівельні матеріали;

• оплата праці - перевитрати можуть бути за рахунок підвищення питомої ваги ручних робіт, п е ренесення частини обсягу

будівництва на зимовий період, при якому розцінки оплати праці будуть вищ и ми, ніж влітку, приписки при нарахуванні оплати праці тощо;

• при правильному, чіткому обліку перевитрати накладних витрат будуть відсутні.

Щодо капітального будівництва значним недоліком вважається наявність нез а вершеного будівництва. Об'єктивною причиною його наявності с значна вартість будівельного об'єкта, а тому за рік його здійснити практично неможливо. Причиною росту його вартості можуть бути підвищення відпускних цін на будівельні матері а ли, підвищення вартості послуг. Суб'єктивною причиною є будівництво незаплан о ваних об'єктів, що супроводиться так званим "розпорошенням" коштів. Потрібно дотримуватись черговості будівництва, спрямовувати його в першу чергу на рекон с трукцію діючих основних засобів, які швидше скуповуються.

Крім контролю за якістю, строками і вартістю будівництва, при аналізі розрах о вують планові і фактичні показники продуктивності праці: об'єм будівельно-монтажних робіт на одного працівника та на одну відпр а цьовану людино-годину в будівництві. Одночасно визначається і розмір фонду оплати праці на 1 працівника та 1 людино-годину з дотриманням, як і за основним виробництвом, переважаючих темпів росту продуктивності праці над темпами росту її оплати.

4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних нас а джень

Сільськогосподарські підприємства серед основних засобів придбають техніку, тобто трактори, комба й ни, автомашини, причіпні машини тощо. Це вимагає значних коштів капітальних інвестицій, то зростає і роль економічного аналізу капітальних вкладень для придбання основних засобів. Тому під час аналізу виділяють три ет а пи:

• перевіряють об'єктивність запланованої потреби придбання техніки, так як надлишок і недостача техніки для підприємства

небажані;

• визначають ступінь виконання плану для придбання техніки, види і марки машин, порівнюють планові та фактичні дані як за кількістю машин, так і за їх вартістю та розраховують ступінь виконання плану;

• виясняють, обґрунтовують причини невиконання плану з

придбання техніки.

У сучасних умовах основною з них є відсутність коштів на придбання, тоді як раніше це могло пояснюватись відсутністю замовленої техніки на складах постач а льників, а також придбанням інших марок машин, більш продуктивних.

Щодо зернозбиральних комбайнів, то слід враховувати квартал їх придбання, так як комбайни, придбані в четвертому кварталі, у звітному році не будуть викор и стовуватись.

Під час аналізу виконання плану із закладання багаторічних перелічують види насаджень (зерняткові, к і сточкові, горіхоплідні, ягідники та шляхом зіставлення планової площі закладки з фактичною розраховують рівень виконання плану й о б ґрунтовують причини відхилень від плану.

Ними можуть бути: відсутність саджанців для посадки (якщо власні плодорозсадники відсутні), непідг о товленість площі до закладання (витрати на підготовку площі є занадто капіталомісткими), внесення термінових змін у розвиток даної гал у зі (у сторону звуження під впливом кон'юнктури ринку) тощо.

Заходи для підвищення ефективності капітальних інвестицій.

• Для скорочення вартості незавершеного будівництва не допускати вип а дків будівництва не запланованих об'єктів, скорочувати витрати на доставку будів е льних матеріалів і забезпечувати чіткий облік їх списання на будівництво, кон т ролювати якість і строки введення в експлуатацію збудованих об'єктів.

• Дотримуватись законоположень щодо списання з балансу зношених основних засобів, аналізувати протягом року виконання плану придбання 98 м а шин, забезпечуючи об'єктивне планування потреби в купівлі основних засобів.

• Поліпшити формування ремонтних груп молодняку з урахуванням в і ку і ваги, забезпечуючи належний догляд за ремонтним молодняком, що сприятиме поліпшенню породної якості худоби тощо.

5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій

Для вибору найефективніших напрямів капітальних інвестицій у сільське го с подарство, обґрунтування найкращих варіантів будівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств і об'єднань, впровадження нових технологій, машин і устаткування необхідно проводити детальний аналіз показників економі ч ної ефективності інвестицій. У практиці сільськогосподарського виробництва визначають та аналізують заг а льну (абсолютну) і відносну ( порівняльну) ефективність капітальних інвестицій. Загальна - це відношення ефекту до капітальних вкладень, які його зумовили, а відносна - відношення екон о мії поточних витрат до різниці вкладень по більш і менш капіталомістких варіантах. Розрахунки загальної і відносної ефективності вкладень доповнюють один одного. По окремих сільськогосподарських підприємствах ефектом капітальних інвестицій у сільське господарство є приріст прибутку (чистого доходу). Ефективність же визн а чається як відношення його до вкладень, що зумовили цей приріст.

Загальну економічну ефективність капітальних інвестицій у сільське господар с тво на рівні господарств розраховують на всіх етапах розробки бізнес-планів розв и тку, при проектуванні окремих будов і об'єктів, оцінці результатів виконання планів капітального будівництва та виборі першочергових напрямів капітальних вкл а день.

Категорія ефективності капітальних інвестицій у сільське господарство складна й багатогранна. Для її всебічної характеристики необхідно застосовувати систему економічних показників.

По сільськогосподарських підприємствах (організаціях), зокрема по цільових комплексних програмах будівництва на селі, окремих техніко-економічних пробл е мах чи заходах визначають відношення приросту річного обсягу чистої продукції (валового доходу) до капітальних інвестицій, які зумовили цей приріст, і відноше н ня приросту річного обсягу валової продукції в порівняльних цінах до зазначених вкладень.

По окремих сільськогосподарських об'єктах, будовах, заходах чи техніко-економічних проблемах ефе к тивність характеризується показником рентабельності вкладень, який обчислюють за формулою:

,

де Е- показник рентабельності капітальних вкладень;

Ц- середньорічна вартість продукції по закупівельних грн.;

С - середньорічна собівартість продукції, грн.;

К- кошторисна вартість об'єкта, будови (заходу), грн.

Крім того, розраховують й аналізують відношення приросту валової продукції (у натуральному виразі і в порівняльних цінах) до капітальних вкладень (у відсо т ках).

Показники загальної економічної ефективності капітальних інвестицій порі в нюють з планово-нормативними і з аналогічними

показниками за попередній період, а також з досягнутими в передових однот и пних господарствах, на підприємствах, в об'єднаннях.

Капітальні вкладення вважають економічно ефективними, якщо коефіцієнти з а гальної ефективності не нижчі планових нормативних і аналогічних показників за попередній період.

Згідно з Типовою методикою в изначення ефективності капіталь них інвестицій норматив загальної ефе к тивності для сільського господарства становить 0,07, тобто нормативний строк окупності вкладень дорівнює 14,3 року.

До основних показників загальної економічної ефективності капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво на рівні господарства відносять підв и щення продуктивності живої праці, яке припадає на 1 грн. капітальних інвестицій, що його зумовили, а також строки окупності загальних обсягів капітальних вкладень за рахунок приросту чистого доходу (прибутку).

Якщо капітальні вкладення забезпечують підвищення якості сільськогосподарської продукції, то їх ефе к тивність виражається відношенням одержаного ефекту до вкладень, що його зумовили:

,

де Ц 2 і Ц 1 – реалізаційна ціна одиниці продукції підвищеної та попередньої яко с ті, грн.;

q - кількість продукції підвищеної якості, ц;

К 1 - додаткові капітальні вкладення, пов'язані з підвищенням якості продукції, грн.

Оскільки в сільському господарстві - земля - головний засіб виробництва, на підвищення родючості в и трачаються великі кошти, то при розрахунках та аналізі загальної ефективності капітальних вкладень сільськ о господарських підприємств обов'язково визначають продуктивність земельних угідь, що характеризується ро з мірами валової продукції, валового та чистого доходу (прибутку), одержаних з од и ниці земельної площі.

Додатковими показниками загальної економічної ефективності капітальних інвестицій у сільськогосп о дарське виробництво на рівні господарства є: збільшення розмірів валової продукції, приросту валового та чи с того доходу (прибутку) на 1 грн. приросту основних виробничих фондів; підвищення фондовіддачі та зниження фондомісткості продукції; зниження собівартості продукції; питомі капітальні інвестиції (на одиницю земел ь них угідь, на одиницю потужностей, що вводяться в дію, або на одиницю приросту продукції); підвищення рентабельності виробництва.

Для повного аналізу загальної ефективності капітальних інвестицій до розрах у нку включають сукупні капітальні інвестиції, спрямовані як на розширене, так і на просте відтворення основних засобів виробництва. Проте необхідно визначити й аналізувати також ефективність чистих капітальних інвестицій, спрямованих лише на розширене відтворення основних засобів. При цьому з суми усіх капітальних і н вестицій в об'єкт сільськогосподарського призначення вираховують вартість осно в них фондів, які вибули.

Відносну економічну ефективність капітальних інвестицій визначають та анал і зують на стадії планування чи проектування для вибору найкращого з кількох можливих варіантів вирішення господарських або техні ч них завдань, будівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств, впровадження нової технол о гії, техніки, досконалих способів організації виробництва, формування основного стада тварин і багаторічних насаджень тощо.

Основним показником відносної ефективності капітальних інвестицій є мінімум приведених витрат (Пз, і Пз), який визначають за формулою:

П 3 = С і + Е н* К і — » мінімум,

Або

П 3 = K і + Т н * С і — » мінімум,

де К і - капітальні вкладення по першому варіанту, грн.; С і - собівартість по першому варіанту, грн.; Е н - нормативний коефіцієнт відносної ефективності капіт а льних вкладень у сільське господарство;

Т н - нормативний строк окупності капітальних вкладень у сільське господарс т во, років.

Нормативний коефіцієнт відносної ефективності в цілому по сільському госп о дарству може прийматися в розмірі 0,12, а по вкладеннях у сільськогосподарську техніку - 0,15.

При оцінці двох варіантів вкладень показником порівняльної ефективності може бути строк окупності додаткових капітальних вкладень за рахунок економії, од е ржаної від зниження собівартості (Т):

або ,

де Е - коефіцієнт порівняльної ефективності;

K 1 і К 2 - капітальні вкладення за варіантами, що порівнюються, грн.;

С 1 і С 2 - собівартість (поточні виробничі витрати) за тими ж варіантами, грн.

За більш капіталомістким варіантом строк окупності капітальних вкладень (Т) можна визначити за фо р мулою:

де ДП — різниця річного чистого доходу за більш чи менш капіталомістким варіантом, зумовлена дода т ковими капітальними вкладеннями, грн.

Розрахунковий строк окупності порівнюється з нормативним, який для суку п них капітальних вкладень становить 8,33 року, а для вкладень у нову техніку — 6,66. Варіант заходу з терміном окупності нижче норм а тивного приймається за найефективніший, якщо при його впровадженні не зменшується вихід продукції з од и ниці земельної площі.

При визначенні й аналізі економічної ефективності капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво враховують розрив у часі між здійсненням кап і тальних вкладень і одержанням ефекту. При капітальних вкладеннях у техніку так о го розриву (лагу) немає або він незначний і його можна не враховувати, у будівни ц тво ж сільськогосподарських об'єктів необхідно враховувати. Це розрив може бути приблизно визначений на основі нормативних строків освоєння проектних потужн о стей об'єктів. Більш ефективними є такі вкладення, лаг між якими та часом оде р жання розрахункового ефекту мінімальний.

6. Іноземне інвестування в АПК України

Інвестиція - довгострокове вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівлі, обладнання, транспортні засоби) в обігові активи та різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо та в окремі види нем а теріальних активів), придбання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", "...інвестиційними є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вклад а ються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими інвестиціями можуть бути грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні пап е ри; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності". Інвестиції класифікуються за окремими ознак а ми:

• за об'єктами вкладених коштів виділяють реальні та фінансові інв е стиції;

• за періодом інвестування - короткотермінові і довготермінові;

• за формами власності - індивідуальні, державні, іноземні та спільні;

• за характером участі - прямі і непрямі інвестиції;

• за регіональною ознакою - внутрішньодержавні та зарубіжні. У вирішенні проблем підвищення наук о во-технічного рівня й ефективності агропромислового виробництва в перехідний період до ринкової економіки перспективним є залучення іноземних інвестицій.

Світова практика засвідчує, що залучення іноземних інвестицій дозволяє баг а тьом країнам справлятись із своїми економічними проблемами та забезпечити рух суспільства вперед.

Останніми роками в агропромисловому комплексі України започатковано такі основні форми залучення іноземних інвестицій:

• надання кредитів урядами іноземних держав уряду України для закупівель продовольства і на технічну допомогу;

• відкриття кредитних ліній міжнародними банками на пільгових умовах для здійснення конкретних проектів в агропромисловому комплексі;

• інвестиційне кредитування в різних формах іноземними фірмами украї н ських товаровиробників щодо матеріально-технічного забезпечення.

Перша форма - це пільгове фінансування країн, що перебувають у складному соціально-економічному стані. Зокрема, уряд США виділяє кредити за пільговою програмою Р-480 для надання продовольчої допомоги країнам, що розвиваються або потерпіли від стихійного лиха.

Урядом США прийнято рішення про надання Україні такого виду пільгового кредиту під закупівлю в Америці соєвого шроту для реалізації його на комерційній основі тваринницьким комплексам. Повернення кредиту здійснюватиметься, поч и наючи з 2000 року, і розраховане на 15 років.

Більш перспективне, порівняно з цим видом кредиту, - залучення інвестицій з боку таких міжнародних банківських структур як Європейський та Світовий банки реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку надає позики, гарантії по кред и тах, здійснює інвестиції в статутні капітали, спрямовані на сприяння переходу до ринкової економіки і стимулювання приватної і підприємницької діяльності. У країнах Центральної і Східної Європи, зокрема надаються переваги програмам розви т ку приватного сектору, малих і середніх підприємств, проведення приватизації державних підприємств, заох о чення прямих іноземних інвестицій, створення і зміцнення фінансових установ, реорганізації промислового сектору, створення сучасної інфр а структури для розвитку приватного сектору і переходу до ринкової економіки, п о ліпшення зовнішнього середовища.

Максимальний загальний термін надання кредитів - 10 років для комерційних підприємств і 15 років - для проектів у сфері розвитку інфраструктури.

Співробітництво Світового банку з агропромисловим комплексом України започатковане Проектом ро з витку насінництва, який включає фінансування реєстрації сортів і апробацію насіння, організацію виробництва сортового суперелітного н а сіння кукурудзи, цукрових буряків і соняшнику в Одеській та Запорізькій областях. Інвестиції спрямовуються на будівництво трьох насінних заводів, заміну застарілого польового та лабораторн о го обладнання, машин і механізмів, а також на технічну допомогу міжнародного співтовариства та допомогу в підготовці кадрів.

Фінансують проект, загальна, вартість якого 32 млн. доларів США, окрім Банку, українські селекційні центри та ряд приватних вітчизняних компаній.

Приблизно 30 % суперелітного і 50 % товарного насіння планується продавати на експортних ринках, що відіграватиме життєво необхідну роль у забезпеченні в а лютної окупності проекта.

Заслуговує на увагу такий вид залучення іноземних інвестицій як технічна д о помога агропромисловому комплексу.

Одним із найбільших донорів щ одо інвестування є Комісія Євро пейського Співтовариства, яка здійснює технічну допомогу за програмою TACIS і інвестує консультативні послуги Україні у вирішенні конкретних проблем реформування та підвищення ефективності функціонування АПК.

У межах програми TACIS реалізується 15 проектів, які спрямовані на приватизацію радгоспів, удоскон а лення системи роздрібної торгівлі, підготовку кадрів, створення бізнес-плану розвитку галузі та декількох гал у зей у межах однієї області.

Одним із найбільших проектів вартістю 5,5 млн. екю є проект розробки нової політики і підтримки агр а рних реформ.

Програма розрахована на 3 роки і фінансує роботу консультантів та експертів з країн ЄС, науковців і спеціалістів з України, а також реалізацію деяких пропозицій і рекомендацій.

Однією з форм довгострокового інвестиційного кредитування є поставка техн о логічного обладнання для переробки сільськогосподарської продукції з наступною оплатою продукцією, що виробляється на цьому обл а днанні.

Переваги такої форми інвестування в тому, що вона дає можли вість:

• створити повно комплексне підприємство з сучасною західною технологією при відсутності в українс ь кої сторони стартового валютного капіталу;

• випускати конкурентоспроможну продукцію, яка відповідає високим станда р там якості;

• перекласти на іноземного інвестора маркетингові дослідження зовнішнього ринку і заповнення на ньому "своєї ніші"; забезпечити через інозе м ного інвестора вихід своєї продукції на зовнішній ринок, починаючи з моменту її випуску;

• використати довгостроковий кредит іноземного інвестора у вигляді поставок обладнання на вигідних умовах, а також одночасно з кредитом у вигідній для укра ї нської сторони формі досвід кредитора в організації виробництва за сучасною те х нологією;

• розрахуватися з фірмою, яка здійснила товарний кредит, своєю продукцією на без валютній основі.

Широкого розповсюдження набувають різні види коротко - і довготермінових кредитів під засоби сільськогосподарського виробництва. Іноземні партнери поста в ляють українським господарствам насіння, пестициди, сівалки, обприскувачі тощо. Найчастіше такі форми інвестиційного кредитування мають місце в рослинниц ь ких галузях: виробництві цукросировини, зерна, соняшнику. Фірми йдуть на таке спі в робітництво з такими господарствами, які чітко дотримуються агротехнічної дисц и пліни.

Тема 4: Аналіз процесу виробництва

4.1 Аналіз виробництва продукції рослинництва

План

1.Завдання і джерела даних аналізу.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю.

3. Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур.

4. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості.

Л ітература :

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. – К., 2000. с.48-53.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999.- с.59-67.

3. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К. Вища школа, 1986. с. 147-165.

4. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА – М, 2003. с. 171-190 .

5. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 198-220.

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела даних аналізу.

2. Методика проведення аналізу виробництва продукції за обсягом і асо р тиментом.

3. Виявлення впливу зміни площі, її структури й урожайності на відхилення в а лового збору.

4. Причини, які впливають на динаміку головних факторів.

5. Показники якості сільськогосподарських культур.

6. Джерела резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.

1.Завдання і джерела даних аналізу

Об'єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показн и ків, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його в е личини залежить об'єм реалізації продукції, а, отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - у сировині.

Від об'єму виробництва продукції залежить також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспром о жність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства необхі д но розпочати з вивчення об'єму виробництва продукції рослинництва.

Завданням аналізу виробництва продукції рослинництва є виявлення додаткових можливостей збільше н ня виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють: досягнутий рівень в и робництва продукції; виконання контрактів і замовлень, договорів із покупцями та забезпечення продукцією потреб підприємства; виконання плану валового виробн и цтва і фактори, які його зумовили. Аналізують його також причини зміни розміру посівної площі та врожайності культур, вивчають передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробн и цтва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конк у рентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегію розвитку галузі тощо.

Основними джерелами інформації є: форма статистичної звітності № 50 сільського господарства "Осно в ні економічні показники роботи сільгосппідприємства", дані бухгалтерського обліку, виробничий звіт 10.3а с.-г., нормативно-довідкова л і тература тощо.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння факт и чного валового збору з плановим (табл. 1).

Таблиця 1 Виконання плану валових зборів зе р нових культур Валовий збір, ц Площа посіву, га Урожайність , ц/га Кул ь тура За пл а ном Факт и чно Відх и лення

( +,-) За пл а ном Фа к тично Відх и лення

(+,-) За пл а ном Факт и чно Відх и лення

(+,-) Пш е ниця 12528 15483 +2955 348 390 +42 36 39,7 +3,7 Я ч мінь 6072 6808 +736 184 184 - 33 37 +4 Кук у рудза 3105 3480 +375 115 120 +5 27 29 +2 Горох 1925 1647 -278 77 61 -16 25 27 + 2 Овес 1140 700 -440 38 25 -13 30 28 -2 Гре ч ка 195 139 -56 15 12 -3 13 11,6 -1,4 Разом 24965 28257 +3292 777 792 +15 32,1 35,7 +3,6

Аналіз даних табл. 1 показує, що план валового збору зернових перевиконано на 3292 ц (28257-24965), або на 13,2 %. Це сталося в основному за рахунок перевик о нання плану врожайності всіх культур, крім вівса і гречки. Крім того збільшилась площа посіву пшениці і кукурудзи відповідно на 42 і 5 га.

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома факторами - зміною посівної площі та врожайності. Щоб виявити вплив цих факторів на зміну валового збору, застосовують метод ланцюгових підстановок або різниць. Розрах у нок ведуть за формулами:

ВЗ П = П ф У пл - П пл У пл =(П ф -П пл )* У пл ;

ВЗ у =П ф У ф -П ф У пл =(У ф -У пл )*П ф ,

де ВЗ П і ВЗ у — відхилення валового збору ві д повідно за рахунок зміни розміру площі посіву і врожайності;

П пл і П ф - площа посіву за планом і фактично;

У пл і У ф - урожайність окремої культури за планом і фактично.

Використавши вищенаведені рівняння, виявимо зміну валового збору за рахунок зміни площі і врожайності по окремих культурах (табл. 2).

Дані табл. 2 показують, що збільшення валового збору пшениці сталося як за рах у нок збільшення посівної площі, так і підвищення врожайності.

Невиконання плану посіву гороху на 16 га призвело до недоодержання 400 ц зерна. Цей недобір був частково (122 ц) компенсований підвищенням урожайності гороху на 2 ц/га.

Таблиця 2

Виявлення впливу зміни площі і врожайності на відхилення валового збору

Культура Площа посіву, га Урожайність, ц/га План Фактично Ві д хилення План Факт и чно Відхилення Пшениця

Горох

Гречка 348

77

15 390

61

12 +42

-16

-3 36

25

13 39,7

27

11,6 +3,7

+2

-1,4 Зернові 440 463 +23 33,291 37,298 +4,007 Культура Валовий збір, ц Відхилення (+;-)

План Фактично

Ум о вний

П ф *У пл Загальне За рахунок

площі врожайності Пшениця

Горох

Гречка 12528

1925

195 15483

1647

139 14040

1525

156 +2955

-278

-56 + 1512

-400

-39 +1443

+ 122

-17 Зернові 14648 17269 15721 2621 1073 1548

Невиконання плану валового збору гречки на 56 ц сталося через зниження обох факторів. За рахунок зменше н ня проти плану площі на 3 га, недобір урожаю склав 39 ц. У результаті зниження врожайності на 1,4 ц/га вал о вий збір зменшився на 17 ц.

З табл. 3 спостерігається зміна структури площ зернових культур на 23 га, з цього висновок, що валовий збір зерна змінився не лише за рахунок збільшення посівної площі, підвищення врожайності, а й за рахунок зміни структури посівних площ. Для виявлення впливу окремих факторів на зміну валового збору зерна скористаєм о ся методикою індексного аналізу. Зміни валового збору зерна і самих факторів хара к теризують такі індекси:

• загального валового збору ;

• розміру посівної площі

• структури посівної площі

• урожайності

Таблиця 3

Виявлення впливу на валові збори зерна, зміни в розмірі посівної площі, її структури і врожайності

Посівна площа, га Урожайність, ц/га

Зернові План Фактично План

Фактично

Середня

1 2 3 4 5=9:2 440 463 33,291 37,298 33,955 Валовий збір, ц Відхилення План Фа к тично Умо в ний

п ф у п Загальне За рахунок площі структури урожайності 7 8 9 8-7 (2-1) х4 (6-4) х2 8-9 Зе р нові 14648 17269 15721 +2621 +765,6 +307,4 +1548

Отже, валовий збір зерна збільшився на 17,9 %. Вирішальним фактором зростання валового збору зерна була врожайність, що підвищила показник на 12 %. Посівна площа збільшилась на 5,2 % Оскільки структура посі в ної площі зернових культур була задовільною в порівнянні з планом, то цей фактор збільшив валовий збір тіл ь ки на 2 %.

Абсолютне зростання загального валового збору зерна

Величина впливу окремих факторів:

• розміру посівної площі

;

• структури посівної площі

∑'3f П ф (У р - У о ) = 463-(33,955 -33,291) = +307,4;

• урожайності

∑'3f У ф П ф --∑

?У п П ф =17269-15721 = +1548

Кожен з перерахованих факторів, у свою чергу, залежить від ряду причин і обставин (схема 1).

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з план о вим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: за перевик о нання плану виробництва - плановий обсяг, при невиконанні - фактичний обсяг продукції (табл. 1)

Виконання плану по асортименту оцінюють за коефіцієнтом (К а ), який обчислюють відношенням обсягу вир о бленої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту (ВП а ), до обсягу продукції, передбаченої планом (ВП П ):

К а = ВП а : ВП П = 24191:24965=0,969

Схема 1. Структурно-логічна модель факторної системи об'єму виробництва прод у кції рослинництва

Таблиця 4

Виконання плану за асортиментом виробництва зерна, ц

Проду к ція За планом Фактично Відхилення від плану (+;-) У рахунок планового ас о ртименту Пшениця

Я ч мінь

Кукурудза

Горох

Овес

Гре ч ка 12528

6072

3105

1925

1140

195 15483

6808

3480

1647

700

139 +2955

+736

+375

-278

-440

-56 12528

6072

3105

1647

700

139 Разом 24965 28257 +3292 24191

Через значне перевиконання валового збору зернових (на 13,2 %) план за асортим е нтом навіть недовиконаний (96,9 %).

Виконання плану за асортиментом по однорідних культурах визначають за натур а льними показниками (кормів в умовних кормових одиницях), а по різних видах пр о дукції - у вартісних.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогоспода р ської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначал ь ним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу - встановити наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості пр о дукції з нормативними (стандартами). Зауважимо, що залежно від призначення до однієї і тієї ж продукції можуть пред'являтись різні вимоги. Наприклад, якщо пшениця використовується на харчові цілі, то увагу звертають на вміст білка, кле й ковини та їх якість, скловидність тощо, а якщо на кормові - то мо ж на обмежитись лише білком, якого повинно бути не менше 15 %.

За показниками якості сорти певних культур можуть поділятись на групи, класи тощо. Наприклад, сорти пш е ниці поділяють на цінні й сильні, які характеризуються параметрами

Показн и ки якості Цінні со р ти Сильні с о рти Білок, % Не менше 13 Не ме н ше 14 Клейков и на, % До 27 До 30 Якість клейк о вини 1-2 група 1 група Індекс дефо р мації клейков и ни (ІДК) 45-85 45-75 Склови д ність, % Не менше 50 Не ме н ше 60

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами пшениці озимої в Укр а їні є Альбатрос одеський і Ольвія, які прийнято за національні стандарти за якістю для Степу; Скіф'янка, М и ронівська 61 (національний стандарт для Лісостепу і Полісся), Поліська 90 тощо.

За якісними ознаками повинні мати: ячмінь пивоварний - екстрактивність не менш як 75 %, білка - не більш як 12 % (найкраще такий ячмінь вирощувати в Ліс о степу і на Поліссі); ячмінь круп'яний - вирівняність, смак, білка - 15-17 %, вихід крупи 44 %; горох - білка 24 % і більше; овес - плівки менш як 28 % (використов у ють на дитяче харчування); соняшник - жиру не менш як 50 %, рівномірне покриття лу с кою (що поліпшує його зберігання); цукрові буряки - цукру 12-18 %; картопля - вміст крохмалю і білка, розмір бульби, смак (варіація визначається тим, на які цілі використовується картопля); морква - наявність каротину, цукру, сухої речовини; льон - номерність волокна (довжина, товщина тощо); ягоди - вітаміни, цукор, суха речовина, смак, транспорт а бельність, придатність для консервування тощо.

Важливим показником, особливо для плодоовочевої продукції, є строки її надходження, що зумовлює необхі д ність їх аналізу.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю та стр о ками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспр о можність і ефективність.

3. Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від вик о нання плану посівних площ та врожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі роблять на основі порівняння фактичної п о сівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу вкл ю чають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільського с подарської продукції, підвищення її ефективності. Основними факторами, які м о жуть зумовити зміну розміру посівних площ та їх структури, є:

метеорологічні ум о ви аналізованого періоду (вимерзання або випрівання озимих, градобій, видування бурею, недостатня сума активних температур, що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням - наприклад, при не дозріванні кукурудзи на зерно її ск о шують на силос); загибель посівів від хвороб, шкідників і бур'янів (якщо немає можливості пересіяти аналогі ч ними культурами); зміна потреб у певній продукції, що зумовлюється зниженням попиту на продукцію підпр и ємства тощо; різке збільшення виробництва продукції певної культури в результаті меліорації земель, внесення підв и щених норм добрив та проведення інших заходів, що сприяли значному підвищенню врожайності;

погіршення забезпеченості господарства певними виробничими ресурсами (наприклад, недостатня забе з печеність трудовими ресурсами зумовлює зменшення площі під трудомісткими культурами, збільшення надходження комбікорму з державних ресурсів - основа для зменшення площі під фуражними зерновими культ у рами тощо); розширення площ внаслідок проведення культуртехнічних робіт, рек у льтивація земель, розукрупнення підприємства тощо.

У кожному випадку за результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і, якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи лі к відації їх.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинн и цтва, є врожайність. Тому даному показнику приділяють велику увагу. Під час ан а лізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підв и щення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:

• природнокліматичні: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний р е жим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів тощо;

• агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх поль о вих робіт; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідн и ками, бур'янами і хворобами рослин; вапнування та гіпсування ґрунту;

• організаційно-економічні: матеріальне стимулювання працівників; орган і зація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівн и ків.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і виконання плану по всіх агр о технічних мікропідприємствах, визначити ефективність кожного з них (приріст ур о жаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт тощо) і після цього підрахувати вплив кожного міроприємства на рівень урожайності і валовий збір продукції. У випадку невиконання плану по окремих міроприємствах необхідно вияснити причини, а при можливості - втрати прод у кції.

4. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості

Виявлення резервів збільшення продукції рослинництва повинно здійснюватись за напрямами (схема 2).

Оскільки можливості розширення площ посівів в Україні вичерпані, то осно в ним фактором збільшення виробництва продукції рослинництва залишається пі д вищення врожайності сільськогосподарських культур. Цього можна досягти різними шляхами. Насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, бор о тьби з ерозією, вапнування (гіпсування).

Схема 2. Основні напрями пошуку резервів збільшення виробництва пр о дукції рослинництва

Значно підвищити врожайність сільськогосподарських культур можна шляхом дотр и манням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооно в ленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації та автоматизації виробничих процесів тощо. Приріст ур о жайності за рахунок цих факторів визначають з даних науково-дослідних установ, а в конкретних умовах підприємства - на основі вивчення техн о логії вирощування аналізованої культури.

Досвід передових підприємств і дані науково-дослідних установ показують, що за рахунок поліпшення селекційно-насінницької роботи, впровадження у виробництво врожайних районованих сортів можна забе з печити приріст урожаю окремих культур на 20 %. Важливим і практично не вирішеним для України є нарощ у вання потужностей випуску мінеральних добрив. За розрахунками вчених, за оптимальної норми внесення до б рив і за всіх інших умов приріст зерна становив би 8-10 ц/га, картоплі - 60-70, цукрових буряків - 70-80, льону-довгунця (волокна) - 1,5-2 ц/га.

На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту. За даними наукових установ, раціон а льне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2-3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, зрошення, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для оде р жання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає понад 40 % площі ріллі.

Досить високою є ефективність застосування засобів захисту рослин. Останнім часом велику увагу приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості. Найб і льшого поширення набуває захист із застосуванням трихограми, що підвищує врожайність пшениці на 2-3 ц/га, зерна кукурудзи - на 8-10 і цукрових буряків - на 15-20 ц/га.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зонал ь них умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологі ч ний урожай, а з другого - скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспо р туванні.

Зміцнення матеріально-технічної бази (створення комплексу машин, поліпшення насінництва, забезп е чення господарств достатньою кількістю добрив і засобами захисту рослин) дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні техн о логії вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення вир о бництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам. Пр и чини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної техніки; поганий стан тран с портних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської прод у кції тощо. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю. Так, оптимальним строком збирання зе р нових є 8-10 робочих днів. Якщо із збиранням зволікають на 20 днів після біологічної спілості хлібів, втрачається до 30 % вирощеного вр о жаю. Особливо значні втрати продукції за несприятливих кліматичних умов.

Актуальним завданням сільськогосподарського виробництва є підвищення якості продукції. Цього можна досягти: виведенням нових сортів сільськогосподарських культур; застосуванням добрив у правильних співвідн о шеннях, збільшенням питомої ваги внесення органічних добрив; ширшим застосуванням біологічних м е тодів захисту рослин; дотриманням агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами; удосконале н ням машин і обладнання для збирання і доробки сільськогосподарської продукції; впровадженням прогреси в них способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких в а нтажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту, поліпшення шляхів і внутрішньогосп о дарських доріг тощо); скороченням проміжних ланок у ланцюгу "поле — споживач", особливо щодо овочів та фруктів; збільшенням пот у жностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської пр о дукції; застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підв и щення якості продукції.

Таким чином, основні резерви збільшення виробництва рослинницької продукції та поліпшення її якості пол я гають у докорінному поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів, збільшення норм внесення добрив і дов е дення їх до оптимального рівня; своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і високоякісного вик о нання комплексу робіт; впровадженні високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування; застосуванні ефективних форм організації та оплати праці; найповнішому і найефективнішому використанні виробничого потенціалу обслуг о вуючих підприємств і організацій АПК; запобіганні втратам на всіх етапах прох о дження сільськогосподарської продукції.

Реалізація цих заходів забезпечить високу ефективність землеробства: збіл ь шення виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної рослинницької продукції, підвищення окупності вкладень, поліпшення соціал ь них умов працівників.

Аналіз факторного впливу н а виробництво продукції рослинництва

Таблиця 1

Показники Площа посіву , тис.га Урожайність , ц /га Валовий збір , тис . т. Відхилення

всього В т.ч . за рахунок План Факт План Факт План Умовн. Факт Площі урожайності 1 2 3 4 5=1*3 6=1*4 7=2*4 8=7-5 9=7-6 10= 6-5 зернові Ц . буряк соняшник

Аналіз факторного впливу на виробництво продукції тваринництва

Таблиця 2

Показники Поголів’ я , тис.гол. Продуктив-ність , тис . т Валове виробництво Відхилення

всього В т.ч . за рахунок План Фа кт План Факт План Умовн. Факт Поголів’ я Продуктивн. 1 2 3 4 5=1*3 6=1*4 7=2*4 8=7-5 9=7-6 10=6-5 М’ ясо молоко яйця

4.3. Аналіз роботи промислових і обслуговуючих виробництв .

План

1. Завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз роботи промислових виробництв.

3. Аналіз використання вантажного автотранспорту.

Ш Прочитайте

Л-4, с. 62-71; Л-6, с. 83-100; Л-8, с. 45-53; Л-20, с. 236-253; Л-22, с. 350-377.

1. Завдання і джерела аналізу

Крім основного виробництва на сільськогосподарських підприємствах організовується робота промисл о вих і обслуговуючих виробництв. Але їх діяльність не повинна суперечити діючому статуту підприємства, тобто вони повинні орг а нізовуватись не на шкоду основному виробництву.

У сучасних умовах, якщо переробка продукції на державних підприємствах невигідна, доцільно створ ю вати власні міні-цехи. Отже, необхідно аналізувати роботу промислових і обслуговуючих виробництв.

Завдання аналізу.

• Обґрунтувати доцільність роботи діючих промислових виробництв на підприємстві, використ о вуючи показники їх ефективності.

• Визначити питому вагу промислової продукції в загальній структурі виробленої і реалізованої проду к ції.

• Вишукати резерви збільшення обсягу виробництва промислової продукції, підвищення її ефекти в ності.

• Розрахувати показники виконання плану, збільшення виробництва промислової продукції, зниження її собівартості.

• Скласти пропозиції щодо організації нових і розширення діючих обсл у говуючих виробництв.

• Розробити заходи щодо поліпшення використання автотранспорту та ремонтної майстерні.

Джерела аналізу промислових і обслуговуючих виробництв: статистична звітність, дані синтетичного й анал і тичного обліку.

2. Аналіз роботи промислових виробництв

Необхідність промислових виробництв зумовлена пошуком шляхів зменшення втрат і недопущення зн и ження якості сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності виробництва, згладження сезонності сільськогосподарського виробн и цтва, створення робочих місць і економії ресурсів тощо.

Промислові підприємства можна поділити на дві групи:

• з виробництва будівельних матеріалів (пилорама, цегельний завод);

• з переробки сільськогосподарської продукції (маслосирзаводи, млини, круп о рушки, олійні, сушарки, консервні, ковбасні, виноробні виробництва, льонові зав о ди, комбікормові заводи).

Для зберігання продукції використовують елеватори, склади, сховища, навіси, місткості для зберігання соку, вина, спирту тощо.

Розмір визначається потужністю цих виробництв чи об'ємом

( місткістю) для зберігання продукції, чисельністю працюючих, вартістю осно в них виробничих засобів, кількістю переробленої продукції. Під потужністю розуміють максимально можливий обсяг переробки проду к ції за належного забезпечення сировиною та іншими ресурсами і найраціональнішого їх використання.

При оцінці потужностей переробних підприємств (виробництв) і місткостей для зберігання аналізують можливий обсяг випуску продукції з ринками її збуту та з в и робничими потребами в ній підприємства. Такий аналіз запобігає неефективному використанню ресурсів, сприяє нарощуванню потенціалу згаданих виробництв, підвищує їх ефе к тивність.

Оскільки промислові виробництва роблять великий вплив на економіку госп о дарства, тому потрібно детально аналізувати роботу кожного виду виробництва окремо. Під час аналізу роботи переробних підприємств досл і джують показники.

1. Виконання виробничої програми.

2. Аналіз собівартості продукції переробки.

3. Аналіз виручки від реалізації продукції.

4. Аналіз продуктивності праці.

5. Аналіз фінансових результатів. Проводять детальне дослідження даних пок а зників, виявляють невикористані резерви та помилки виробництва і роблять висновки та пропозиції щодо ефективного використання потужно с тей, збільшення об'єму продукції переробки при найменших затратах.

Показники обсягу виробництва промислової продукції порівнюють не лише з плановими, а й з виробництвом продукції за попередні роки, щоб встановити тенденцію зміни обсягу промислового виробництва до ск о рочення чи розширення, що підкреслює їх значення для підприємства.

Таблиця 31

Аналіз виконання плану випуску продукції промислових в и робництв

Види пр о дукції Фа к тично в мин у лому році Звітний рік Відхиле н ня

(+;-) В и конання плану,

% план факти ч но до м и нулого року до плану Б о рошно, т 930 1050 970 +40 -80 92,3 Цегла вип а лена, тис. шт. 435 400 420 -15 +20 1 05,0 Пиломат е ріали, куб. м 800 820 835 +35 + 15 101,8

У підприємстві, яке аналізуємо, спостерігається збільшення проти минулого р о ку обсягу виробництва борошна власним млином, хоча план виробництва борошна недовиконало на 80 т. Це пояснюється простоями млина через ремонт, а можливо через зниження валових зборів зерна. Отже, на переробку надійшло менше зерна, а інша сировина на переробку не надходила.

Обсяг виробництва цегли на підприємстві регламентується її внутрішніми потребами, включаючи і потреби для працівників, які зростають. Тому понад план вироблено 20 тис. шт. Гальмом для подальшого збіл ь шення обсягу виробництва цегли є брак енергопостачання, а для пилорами ще й відсутність власної деревини, хоча проти минулого року пиломатеріалів додатково вироблено 35 куб. м(табл. 31).

Окремо аналізуються показники ефективності роботи промислових виробництв, основним серед яких є собівартість продукції, тому виявляється вплив затрат і обс я гу виробленої продукції на її динаміку. Наприклад, за результатами факторного ан а лізу собівартості цегли (табл. 32) встановлено, що за рахунок збільшення витрат на 6620 грн. собівартість 1 тис. шт. цегли підвищилась на 16,55 грн., за рахунок збіл ь шення обсягу виробництва на 20 тис. шт. собівартість знизилась на 4,6 грн.

Таблиця 32

Аналіз впливу факторів на собівартість цегли в звітному р о ці, грн. Затрати на виробниц т во, грн Вироблено ц е гли, тис. шт. Собівартість 1 тис. шт. цегли, тис. шт. Відхилення від плану (+;-) план факт и чно план факти ч но план факти ч но умовно всь о го у т. ч. за рах у нок затрат обсягу виробництва 1 2 3 4 5 6 7=2:3 8=6-5 9=7-5 10=7-6 32000 38620 400 420 80,00 91,95 96,55 + 11,95 + 16,55 -4,6

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різномані т ність продукції, що виробляється. Нарешті, структура - це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках.

Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зр у шення у випуску продукції.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 33.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома сп о собами.

Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше к а жучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. У таблиці ці залікові суми разом становили 860 тис. грн.

Таблиця 33

Вихідні дані для аналізу асортименту

Виріб Випуск продукції, тис. грн. Зараховується у виконання пл а ну за пл а ном факти ч но виконання пл а ну, % 1 2 3 4 5 А 80 100 125 80 Б 200 120 60 120 В 50 60 120 50 Г 400 400 100 400 Д 150 190 126 150 1 2 3 4 5 Е* 120 60 50 60 Є - 80 - Разом 1000 1010 101 860

" Е*" - новий вид продукції замість застарілої "Є". Звідси коефіцієнт асортиме н тності становитиме:

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх вир о бів, тобто 50 %, а у вираженні коефіцієнта - 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кіл ь кості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіціє н том номенклатурності:

Отже, згідно з усіма способами план асортименту суттєво не виконано. При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортиме н ту на 12 % (120 : 100 : 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила менше як 6 % (60 : 1010 : 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої проду к ції "Є", яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення в асортименті й структурі випуску продукції якимись об'єктивними причинами, бо всі вони операт и вно враховуються на самому підприємстві через коригування планових завдань. Т о му відхилення при виконанні плану - це відверто погана праця виконавців і адміні с траторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для в и робництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбу т ніх успіхів підприємства.

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здеб і льшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприє м ства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, у тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними в и робниками.

Частина продукції в процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткува н ня або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву "брак продукції"'.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його в е личину (відсоток браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так зван о го прихованого браку, який з різних причин не обліковується.

При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місцезн а ходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

• висока культура й організація виробництва;

• стабільний ритм роботи і постачання;

• впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

• кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Варто також пам'ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Н а приклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку - це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контр о лю за виробництвом.

Ритмічність виробництва - це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота - це в и пуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності.

• Ритмічність випуску продукції (товарної).

• Ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершен о го).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише пр и чини цієї хронічної виробничої "хвороби", а й її наслідки, а саме:

• збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;

• погіршення якості продукції;

• подорожчання собівартості продукції;

• порушення в ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

• посилення плинності кадрів;

• виникнення інших небажаних проблем.

3. Аналіз використання вантажного автотранспорту

Сільськогосподарські підприємства мають великий парк вантажних автомобілів для перевезення основної частини вантажів. Від ступеня ефективності його використання залежить собівартість перевезень, а отже, і фіна н совий результат діяльності. Тому пошук резервів більш ефективного використання вантажних автомашин у к о жному господарстві має велике значення.

Для оцінки роботи вантажного автотранспорту використовується ціла система індивідуальних й узагальню ю чих показників. Індивідуальні технічно-експлуатаційні показники дають можливість оцінювати окремі сторони роботи машин: використання часу їх роботи, швидкість руху, використання пробігу, вантажопідйо м ність тощо, що є

частиною узагальнюючих показників: продуктивність роботи машин і собіва р тість перевезень, - за допомогою яких оцінюють кінцеві результати роботи автотр а нспорту.

Для оцінки ступеня використання машин на протязі року розраховується коефіцієнт використання м а шин у роботі (К м ):

Чим більше відпрацьовано днів кожною автомашиною на протязі року, тим вищий рівень даного пока з ника, і навпаки, чим більші цілодобові простої машин, тим нижча його величина. Основна причина його зниження - понад планові простої машин через технічну несправність, довгострокове перебування в ремонті. Для хара к теристики цього явища використовується коефіцієнт технічної готовності машин (К т . г ):

Однак, розглянуті показники не відображають результатів використання машин у процесі робочого дня: не весь робочий день вони знаходяться в роботі - частину дня машина простоює під завантаженням, розвант а женням і в силу інших причин. Скорочення таких простоїв - важливий засіб підвищення рівня використання авто т ранспорту. Тому для характеристики ступеня використання автомашин на протязі робочого дня визначається коефіц і єнт використання їх робочого часу (К р ):

Іноді вантажівки виконують порожні рейси в одну і навіть у дві

сторони, не виконуючи ніякої корисної роботи. Коефіцієнт використання проб і гу (К п ):

Зменшення цього коефіцієнту свідчить про збільшення частки порожніх рейсів, а отже, про погіршення роботи автопарку.

Не менш важливе значення для підвищення ефективності роботи вантажних машин має повно та їх зав а нтаження: нерідко машини великої вантажопідйомності використовуються для перевезення мало вагових вантажів, у результаті чого погіршується використання автопарку. Для характеристики такого явища розрахов у ється коефіцієнт використання вантажопідйомності машин (К вп ):

Щоб підрахувати величину середнього завантаження автомашин, необхідно загальний об'єм вантажооб о роту, виражений у тонно-кілометрах поділити на пробіг машин з вантажем.

Ефективність використання машин багато в чому залежить від швидкості їх руху і середньої відстані перев е зень.

Розрізняють технічну швидкість руху (відношення загального пробігу до кіл ь кості годин знаходження машин у пробігу) і експлуатаційну (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин у наряді). Середня відстань перев е зень визначається діленням об'єму вантажообороту на масу перевезених ва н тажів.

Для узагальнюючої характеристики роботи вантажного автотранспорту викор и стовують показники середньорічного, середньоденного і середньогодинного виробітку машин. Однак, вони не враховують середню вантажопідйо м ність машин. Більш точний рівень продуктивності роботи машин характеризує виробіток на один авт о мобіле-тонно-день (В):

Важливим узагальнюючим показником ефективності використання автотранспорту є собівартість вантажопер е везень. Чим краще використовуються машини, тим менша собівартість одного тонно-кілометра.

Проведемо аналіз роботи вантажного автотранспорту на прикладі, обчисливши згадані вище показники (табл. 34).

Аналіз даних таблиці показує, що планові завдання використання транспортних засобів автопарк аналіз о ваного підприємства за окремими показниками не виконав. Так, середньорічних автомобілів у господарстві було на 12 менше, ніж планувалось, відповідно вироблено 53010 машино-тонно-днів проти планових 55200. Фактичний виробіток на автомобіле-тонно-день становить 37,6 т • км при плані 30,8 т • км.

Господарство планувало перевезти 56600 т вантажів, а фактично перевезено 40200 т, або на 29,0 % ме н ше. Основними причинами невиконання плану перевезень були недоліки у використанні робочого часу і вантажності автомобілів, низька пр о дуктивність праці і якість роботи.

Технічна готовність автопарку була нижча за планову на 7,1 %, у результаті чого втрачено 915 автомоб і ле-днів. З організаційних причин втрачено 365 автомобіле-днів, що зменшило обсяг перевезень на 11488 т. Залишається незадовільним викор и стання вантажності автомобілів - коефіцієнт його нижчий за плановий на 24,1 %.

Автомобілі парку недозавантажувалися на 31,1 %, внаслідок чого обсяг перев е зень зменшено на 12462 т. Необхідно врахувати, що в сільському господарстві перевозиться значна кількість вантажів (зелена маса, сіно, сол о ма), при транспортуванні яких не можна забезпечити повного використання вантажності автомашини. У таких випадках фактичну вантажність обов'язково порівнюють із встановленими нормат и вами для різних за класом вантажів. Коефіцієнт пробігу автомобілів з вантажем у господарстві становить 0,469. Отже, більша п о ловина (53,1 %) загального пробігу автомобілів припадає на пробіг без вантажу. При аналізі використання автотрансп о рту необхідно вивчити структуру вантажних автомобілів, забезпеченість автомоб і лями малої і великої вантажопідйомності, спеціалізованими транспортними засоб а ми різного призначення, причепами і напівпричепами. Для виявлення резервів пі д вищення ефективності використання транспортних засобів аналізують середньод о бовий пробіг працюючого автомобіля, середню відстань перевезень, обсяг перевез е них вантажів тощо.

Істотним резервом збільшення обсягу перевезень наявними автомобілями, підвищення їх продуктивності та зниження собівартості 1 т/км є використання авто п ричепів під час масових перевезень цукрових буряків, зерна, силосної маси, жому з цукрозаводів тощо.

Про це свідчить досвід сусіднього господарства, в якого вищі показники техн і чної готовності автопарку (на 2,6 %), використання робочого часу автомобілів (на 1,5 %), корисного пробігу (на 6,6 %), використання вантажно с ті автомобілів (на 8,5 %) і перевезення вантажів з розрахунку на автомобіле-тонну (на 47,6 %).

Аналіз роботи автопарку поглиблюють, аналізуючи виконання денного, місячного і річного завдань ко ж ним шофером враховуючи технічний стан автомобіля, вид перевезених вантажів, завантаженість машин, відстань перевезень, час під навант а женням і розвантаженням, простої та їх причини, витрати палива.

Важливим показником ефективності роботи вантажного автотранспорту є собівартість 1 т/км, на якій позначаються: рівень використання автотранспорту, витр а чання палива, запасних частин і ремонтних матеріалів на поточний ремонт, а також продуктивність праці ш о ферів.

Таблиця 34

Виконання плану роботи вантажного автотранспорту

Р я док Показник Підприємство Аналізоване Сус і днє за пл а ном фактично ві д соток

до пл а ну фактично 1 2 3 4 5 6 1. Середньорічних автомоб і лів, шт. 37 25 67,6 30 2. їх загальний тоннаж, т 156,2 142,5 91,2 117,4 3. Середня то н нажність (ряд. 2 : ряд. 1), т 4,2 5,7 135 ,7 3,9 4. Перебування автомобіле-днів у г о сподарстві (ряд 1 х 365) 13143 9300 70,8 10900 5. Технічна готовність автопа р ку, автомобіле-днів 12775 8395 65,7 10100 6. Коефіцієнт технічної готовн о сті (ряд. 5 : ряд. 4) 0,927 0,903 -0,069 0,927 7. Автомобіле-днів у роботі 11350 8276 72,9 7600 8. Коефіцієнт використання авт о мобілів у днях роботи (ряд. 7 : ряд. 4) 0,864 0,890 0,026 0,938 9. Час автомобілів у наряді, авт о мобіле-годин 77450 56700 73,2 60600 10. Час простоїв, авт о мобіле-годин 2089 2550 122,1 28 60 11. Час роботи автомоб і лів (ряд. 9 - ряд. 10), автомоб і ле-годин 75361 54150 72,0 58800 12. Коефіцієнт використання роб о чого часу (ряд. ҐІ : ряд. 9) 0,973 0,956 -0,017 0,970 13. Загальний пробіг автомоб і лів, тис. км 887,3 1078,1 121,5 999,8 14. Пробіг з ва н тажем, тис. км 443,6 505,8 114,0 499,9 15. Коефіцієнт використання проб і гу (ряд. 13 : ряд. 14) 0,500 0,469 -0,031 0,500 16. Перевезено вантажів, т 56600 40200 71,0 406,00 17. Перевезено вантажів на автом о біле-тонну (ряд. 16 : ряд. 2), т 13476 705 3 52,3 10410 18. Виконано т • км 1698820 1991500 117,2 1533800 19. Належало виконати за по в ного використання вантажності автом о білів (ряд. 14 • ряд. 3), т- км 1863100 2883060 154,7 1949610 20. Коефіцієнт використання ва н тажності (ряд. 18 : ряд. 19) 0,91 1 0,691 -0,220 0,787 21. Середня відстань перев е зень, км 30,0 49,6 165,3 37,8 22. Витрати а в топарку, тис. грн. 1155,2 1234,7 106,9 888,1 23. Собівартість 1 т км, коп. 68,0 62,0 91,2 57,9

Собівартість 1 т км аналізують за такими статтями витрат:

• зарплата основна і додаткова з нарахуваннями;

• паливо мастильні матеріали;

• амортизація основних засобів;

• поточний ремонт основних засобів;

• ремонт і заміна автомобільної гуми;

• інші витрати.

В аналізованому господарстві фактична собівартість 1 т • км становила 62 коп. проти 68 за планом, що дало змогу заощадити 119 тис. грн.(0,68 - 0,62) • 1991500.

У системі заходів щодо раціонального використання автотранспорту можна п е редбачити:

• забезпечити повне комплектування автопарку основними і підзмінними шоферами;

• кошти на придбання нових автомашин для своєчасного оновлення а в топарку;

• для ремонту у власній майстерні сформувати постійно діючі ремонтні бриг а ди;

• для застосування зустрічних перевезень узгоджувати графіки перевезення ва н тажів;

• уникати перевезення непресованих сіна і соломи, нарощувати кузови для п е ревезення продукції з поля;

• не допускати самовільного використання автомашин шоферами в нічний час;

• розробити заходи щодо морального і матеріального стимулювання працівників автопарку за ек о номію пального, тривалу роботу на одній автомашині тощо;

• організувати роботу автопарку в умовах орендних відносин тощо.

Якщо йде мова про виконання названих заходів безпосередньо на виробництві, то слід зазначити конкр е тні строки виконання заходів та відповідальних посадових осіб (завідувач гаража, обліково-економічна служба, інженер-механік).

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела аналізу роботи промислових виробництв.

2. Основні показники діяльності промислових виробництв, їх характеристика.

3. Методика аналізу виконання плану за асортиментом якості продукції.

4. Аналіз індивідуальних, технічно-експлуатаційних та узагальнених показників використання автомоб і лів.

5. Аналіз собівартості 1 т • км за статтями витрат.

6. Заходи щодо раціонального використання автотранспорту.

Тема 5. АНАЛІЗ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ, ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЗАМО В ЛЕНЬ

План

1. Зміст аналізу ринку продукції, завдання та джерела даних аналізу.

2. Оцінка ринкових можливостей підприємства.

3. Аналіз і оцінка партнерських відносин.

4. Аналіз можливості формування портфеля замовлень.

5. Аналіз роботи підприємств сфери аграрного ринку із збуту продукції.

Література:

1.Андрійчук В.Г . Економіка аграрних підприємств : - 2-ге видання , доповнене і перероблене . – К .: КНЕУ , 2002. с . 397-423.

2.Іван енко В.М . Курс економічного аналізу : Навчальний посібник . – К .: Знання-Прес , 2000. – с . 57-64.

3.Савицька В.Г . Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч.посібник – К .: Знання , 2005. – с .80-95.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськог осподарських підприємств . – К .: Урожай , 1995. – с .43-63.

5.Чумаченко М.Г . Економічний аналіз : Навч . посібник . – К .: КНЕУ , 200- с . 317-343.

Питання для самоконтролю

1. Основні завдання та джерела маркетингового аналізу.

2. Показники ретроспективної оцінки ринкових можливостей підприємства.

3. Оцінка ринків збуту продукції підприємства і пошуку можливих пар т нерів.

4. Основні параметри формування портфеля замовлень.

5. Аналіз цінової конкурентоспроможності.

6. Аналіз складових ринкової інфраструктури: товарних бірж, агро торгових домів, аукціонів тощо.

1. Зміст аналізу ринку продукції, завдання та джерела даних аналізу

Агропромисловий комплекс не може функціонувати без аграрного ринку, через який здійснюється купі в ля-продаж сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки.

Відповідно до маркетингових властивостей окремих товарних груп та характеру обмінних процесів аграрний ринок складається з ринку сільськогосподарської сир о вини та ринку продовольства, а також різних продуктових ринків (зерна, овочів, м о лока, м'яса тощо). Функціональна структура аграрного ринку.

• Сфера виробництва сільськогосподарської сировини та заготівля природних продовольчих ресурсів.

• Сфера виробничої інфраструктури, яка включає мережу переробних пі д приємств.

• Сфера товарно-грошового обігу, яка охоплює мережу підприємств гуртово-роздрібної торгівлі та громадського харчування.

• Сфера споживання кінцевого продукту.

Починаючи з 2000 року, в Україні маємо виключно сприятливу ситуацію в сіл ь ському господарстві. Наразі в країні 93,4 % продуктів харчування національного виробництва, а п'ять років тому було тільки 50 %. Якщо питома вага імпорту стан о вить понад 30 % - це вже загроза продовольчій безпеці держави. З наведених даних слідує, що в нас є гарантія того, що населення незалежно від будь-яких політичних чи економічних катаклізмів забезпечене продовольством національного виробниц т ва.

У 2000 році всі укази, законодавчі акти, постанови уряду, що стосуються АПК, приймалися задля посилення аграрної реформи. І це є гарантом продовольчої безп е ки держави й надалі.

Світовий досвід переконливо довів, що формування ефективного продовольч о го ринку є доволі складною справою, оскільки вимагає вирішення багатьох внутр і шньо суперечливих завдань. На ньому необхідно зберегти дієву досконалу конкур е нцію, одночасно створивши можливості поза ринкового узгодження дій суб'єктів р и нкових відносин. Необхідно задіяти стимули нарощування чи стабілізації обсягів виробництва, не допускаючи при цьому створення надмірних запасів, які не знах о дять збуту.

Економічна реформа, що проводиться в нашій країні передбачає перехід наро д ного господарства на ринкові відносини. Останні ґрунтуються на приватній власн о сті, свободі товаровиробника, підприємництві тощо, що покликане забезпечити н а сичення ринку необхідними товарами. З погляду товаровиробника, його товар пов и нен знайти покупця, тобто ринок збуту.

Завдання аналізу.

• Виявлення потенційних ринків реалізації продукції (послуг).

• Перевірка відповідності умовам ринку, завдань з обсягу виробництва та реалізації, оптимізації номен к латури й асортименту для укладення договорів на її поставку і реалізацію.

• Оцінка партнерських відносин.

• Оцінка виконання показників плану виробництва та реалізації продукції.

Основними джерелами даних для маркетингового аналізу є внутрішньогосп о дарська інформація, яка характеризує обсяг,

асортимент, ринки збуту продукції, ціну продажу та інформація маркетингових служб. Для оцінки зовнішнього ринку вивчають зарубіжні статистичні джерела, загальноекономічні журнали і бюлетені, різні коме р ційні довідники тощо. Оскільки зовнішній ринок досить динамічний, то виправданим є створення власних ба н ків даних з усіх питань, що підлягають аналізу при оцінці можливих ринків збуту продукції підприємства. З цього погляду дуже важливим джерелом даних є власна інформація різних виробників, товариств споживачів, асоціацій, а також торгових, посередницьких та інших спеціалізованих організацій, спеціалістів-експертів. Нез а мінною інформацією для маркетингового аналізу є прямий контакт підприємця з потенційними споживачами в поє д нанні з методами соціологічних, експериментально-збутових досліджень ринку: анкетами, телефонними опит у ваннями, конференціями споживачів тощо.

2. Оцінка ринкових можливостей підприємства

В умовах ринку стратегія розвитку підприємства спрямовується на все повніше задоволення потреб сп о живачів (клієнтів), на досягнення переваг над конкурентами, розширення ринків продажу, збільшення обсягу продажу, нарощування виробниц т ва конкурентоспроможної продукції тощо, з тим, щоб збільшити доходи і прибутки.

Для оцінки ринкових можливостей підприємства з'ясовують, наскільки виро б лена або запланована до випуску продукція матиме попит на різних ринках. До ув а ги беруть у першу чергу ту продукцію, що для підприємства є традиційною і на в и робництві якої воно має досвід і можливості. При визначенні видів продукції, котрі підприємство може запропонувати на ринок, у першу чергу здійснюють ретроспе к тивну оцінку, використавши показники: сума прибутку на 1 га посіву (умовну голову тварин), рівень рентабельності, розрахований за п о вною собівартістю, те ж - за ціною, достатність виробничого потенціалу підприємства для виробництва того чи інш о го виду продукції, шкода навколишньому середовищу.

Таблиця 1

Аналіз економічної ефективності товарних культур

Назва кул ь тур Приб у ток на 1 га пос і вної площі, грн. Ур о жайність, ц/га Сер е дня реалізаційна ц і на 1 ц,

грн. Собі вартість 1ц, гри Пр и буток на 1 ц, грн. Сума з а трат на 1га, грн. Рівень рентаб е льності, % виробниц т ва продажу 1 2 3 4 5 6 7 8 9 З е рно 385 34,4 31 19,8 11 ,2 681 56,6 36,1 Ц. б у ряк 113 225 13,4 12,9 0,5 2903 3,9 3,7 С о няшник 445 12,4 70,6 34,7 35,9 430 103,5 50,8 Овочі 1091 124 82,0 73,2 8,8 9077 12,0 10,7

З розрахунків табл.1 видно, що найбільший прибуток з 1 га одержано в р е зультаті реалізації овочів 1091,2 грн., що в 2,5 разу більше, ніж по соняшнику, в 2,8 разу по зерну, та в 9,7 разу по цукровому буряку.

Тому для збільшення суми прибутку підприємство повинне розширювати посівну площу насамперед під ов о чами.

Але овочі є культурою з високим рівнем інтенсивності виробництва. Затрати на 1 га посівної площі складають 9077 грн., а це в 21 раз більше, ніж затрати на 1 га с о няшнику і в 13 разів більше, ніж на 1 га зернових культур.

А тому, якщо господарство недостатньо забезпечене робочою силою, то доц і льно розширювати посівні площі під соняшником і зерновими культурами, де значно нижчий рівень інтенсивності, але висадка рентабел ь ність.

Так на 1 грн. затрат на виробництво зерна одержано 56,6 коп. прибутку, а на виробництво соняшнику 1,04 грн.

По кожному виду продукції в підприємства є значні резерви збільшення суми прибутку з 1 га. Насамп е ред це підвищення врожайності.

Таблиця 2

Оцінка ринків збуту продукції (ефективність каналів реалізації продукції)

Пр о дукція Обсяг реалізації продукції по різних каналах Заготів е льні організ а ції (держ а ва) Населенню через громадське харчува н ня (вкл. продаж і видачу в pax . оплати праці) Видано пайов и кам у рахунок орендної пл а ти Продаж на ринку через власні маг а зини Через б і ржу По і н ших каналах (комерці й ним стру к турам) 1 2 3 4 5 6 7 Оз. пш е ниця - 2040 1600 - - 5000 С о няшник - 5 1550 Пр и ріст ВРХ - 85 5 329 - 30 М о локо 4 304 - 827 Ціни продажу одиниці продукції по різних каналах Оз. пш е ниця 38 42 45 С о няшник - 100 - - - 59 Пр и ріст ВРХ - 435 525 285 - 380 М о локо - 81 - 45 - 70 Собівартість продажу одиниці продукції по різних каналах Оз. пш е ниця - 21 21 - - 21 С о няшник 38 - 38 Пр и ріст ВРХ - 370 370 370 - 370 М о локо 40 - 40 - 40 Прибуток від продажу одиниці продукції по різних каналах Оз. пш е ниця 17 21 - - 24 С о няшник 62 - 27 Пр и ріст ВРХ 65 155 -85 • 10 М о локо 41 - 5 зо

Щоб забезпечити високу ефективність визначених видів продукції, треба під і брати ринки для її збуту. Основними каналами реалізації продукції є реалізація заготівельним організаціям, включаючи продаж за пр я мими зв'язками, населенню через систему громадського харчування та в рахунок оплати праці, пайовикам у рахунок орендної плати за землю та майнових паїв, на ринку, через власні магазини, кіоски, палатки, за іншими канал а ми (комерційним структурам, підприємствам, зарубіжним країнам), на товарних біржах тощо.

При виборі ринків оцінюють їх місткість загальну і за сегментами, ведуть кон'юнктурне і прогнозне в и вчення збуту; досліджують поведінку покупців (відношення до продукції підприємства, мотиви купівлі, способи купівлі тощо); вивчають пра к тику діяльності конкурентів на потенційних ринках; досліджують можливу реакцію на введення на ринок нової продукції (оцінюють можливий обсяг збуту, імовірну відповідь конкурентів тощо). У практиці країн ринкової орієнтації вважається доц і льним мати дані про ринок щомісяця.

При статистичній оцінці ринків треба враховувати, що майбутня ситуація на них не завжди буде функц і онально відображати минулу. Тому при найменшій зміні ситуації на ринку роблять експрес-аналіз.

Дані табл. 2 свідчать про те, що найбільш вигідна реалізація зерна комерційним структурам. Тут найв и щий прибуток на 1 ц - 24 грн. Дещо нижчий прибуток на 1 ц (21 грн.) від видачі пшениці пайовикам у рахунок опл а ти праці, найменший (17 грн.) від реалізації продукції населенню.

Соняшник реалізовано в основному комерційним структурам (1550 ц) - приб у ток на 1 ц значний - 27 грн.

Підприємству не вигідно продавати на ринку через власні магазини м'ясо ВРХ. Тут збиток на 1 ц склав 85 грн.

Молоко вигідно продавати населенню і комерційним структурам. Тут прибуток на 1 ц складає відповідно 41 і 30 грн.

Підприємство не реалізовувало продукції державі і через біржу.

3. Аналіз і оцінка партнерських відносин

Аналіз ринку збуту продукції передбачає пошук найбільш перспективних пар т нерів.

Партнерство - це форма організації бізнесу, за якої дві чи більше окремих фізичних або юридичних осіб вст у пають у ділові взаємини.

Встановленню ділових партнерських відносин передує чітке визначення мети цих відносин. Чітка пост а новка генеральної мети співпраці визначає всю подальшу роботу налагодження зв'язків.

Попередній пошук можливих партнерів відбувається кількома етапами.

1. Визначення фірмової структури галузі або ринку.

2. Виявлення найбільш авторитетних фірм на ринку.

3. Виділення окремих фірм, які могли б стати потенційними партнерами пі д приємств.

4. Визначення характеру ставлення відібраних партнерів до даного підпр и ємства.

Після завершення попереднього відбору партнерів і збирання інформації про них розпочинається анал і тична робота.

Її мета - дати оцінку перспективності можливих партнерів для організації спі в праці.

Аналіз партнерських відносин проводять за даними:

• довідників;

• публікацій фірми (статистична звітність, каталоги, проспекти, рекламні вида в ництва);

• матеріалів спеціалізованих інформаційних компаній;

• довідок банків;

• матеріалів періодики.

Вихідним у тактиці взаємовідносин з діловим партнером є комплекс вивче н ня ринку, яке виступає як інструмент, що допомагає бізнесменові знизити ризик, п о в'язаний з прийняттям комерційних, рішень.

Аналіз ринку ділового партнерства здійснюється за дією факторів макроекономічного рівня (зміна заг а льних економічних показників розвитку галузей, регіонів, держави) та факторів мікроекономічного рівня (зміна поп и ту пропозиції, ціни).

Відомо, що кожна фірма бажає одержати найвищі прибутки. Однак засоби їх досягнення можуть увійти в суперечність із зростанням добробуту фірми, зважаючи на ризик. Вибір рішення змушує враховувати компроміс, або дуже ризикувати і мати високі прибутки, або ж вкладати капітал у справу з малим ризиком, але й з нев е ликим прибутком, зате з гарантією забезпечення стійких фінансових позицій фірми.

Очевидно, на більшу увагу заслуговують доходи фірми зі стабільними прибу т ками, аніж доходи фірми, що має такі ж прибутки, але за рахунок дуже ризикованих операцій.

Ступінь ризику зростає пропорційно збільшенню величини очікуваного доходу. Коли ризику немає, фі р ма отримує мінімальний дохід. Водночас, ризик визначається рівнем мінливості очікуваних доходів.

Мінливість - це кількість коливань, що трапляються в ряді значень, коли вони відхиляються від характ е рної середньої величини. Чим вища мінливість, тим вищий рівень ризику. Ризик визначається як відхилення очікуваних результатів від сере д ньої або очікуваної величини.

Виділяють два параметри ризику: рівень ризику і ризик часу. Рівень ризику співпраці партнерів можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи і н ших моментів.

Ризик часу зіставляють з фінансовим ризиком, тобто - чим більший термін партнерської співпраці, тим біл ь ший ризик. Коли гарантовано, що угода не принесе збитків і вона укладається на короткий період, то її можна вважати безпечною. Коли угода укладається на тривалий термін, то кожна зі сторін партнерів повинна мати гарантію при потребі відшкодування збитків з вини одного з партнерів. Така оцінка допомагає визначити відн о сну ризикованість різних інвестицій.

4. Аналіз можливості формування портфеля замовлень

Для визначення обсягів виробничої програми підприємства, об'єднання, фірми повинні насамперед в и вчити ринок продукції, оцінити дієвість його економічних та правових регуляторів.

Одночасно проводиться глибоке дослідження виробничих можливостей підприємства, засобів виробни ц тва, трудових ресурсів, капіталу.

Саме комплекс таких досліджень дає змогу накреслити параметри виробничої програми, що у свою чергу, визначають можливості формування портфеля замо в лень.

Головними з них є:

• попит на продукцію підприємства;

• конкурентоспроможність продукції;

• можливості укладення договорів поставки на менш вигідних умовах;

• напруженість виробничої програми;

• діапазон коливань ціни на продукцію;

• критична маса продажу.

Попит визначається сукупністю потреб людей щодо певного товару чи послуг, тобто це та кількість т о варів (послуг), яку покупці мають бажання та можливості купити за такою ціною.

Попит на продукцію залежить від впливу факторів:

• насиченість ринку продукцією;

• конкурентоспроможність продукції;

• реклама;

• платоспроможність населення;

• ціна на продукцію;

• якість продукції;

• смаки й уподобання покупців.

В умовах ринкової економіки підприємства (товаровиробники) самостійно визначають ціни на продукцію, яку вони виробляють. Це зумовлює виникнення цін о вої конкуренції між виробниками. Кожний з них намагається продати вироблений товар і цим самим зміцнити своє становище на ринку.

В умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприє м ства, які виробляють товар з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар пор і вняно з ринковою ціною.

Максимальну ціну визначає попит на товар. Вона в значній мірі залежить від якості товару. Мінімальну ціну визначають витрати на одиницю продукції, тобто собівартість продукції, яка відображає критичну точку продажу. Ціна нижча собів а ртості зумовлює збитковість виробництва продукції. Чим більша різниця між ціною і собівартістю, тим більший прибуток на одиницю продукції, тим вища конкурентоспроможність підприєм с тва.

Цінову конкурентоспроможність продукції визначають за формулою:

,

де ЦК - цінова конкурентоспроможність;

ІД - ціна продажу одиниці продукції;

С - собівартість одиниці продукції.

Цінова конкурентоспроможність відображає частку прибутку, яка припадає на 1 грн. виручки від реаліз а ції продукції.

Чим більший коефіцієнт, тим вища конкурентоспроможність продукції.

Аналізуючи конкурентоспроможність АК "Золота нива" і СТОВ "Гостинне" (табл.3) можна зробити висновок, що найбільший коефіцієнт конкурентоспромо ж ності в АК "Золота нива" по озимій пшениці - 0,44 грн., оскільки прибуток на 1 ц становить - 14,09 грн., а реалізаційна ціна 1 ц - 31,75. У СТОВ "Гостинне" коефіц і єнт у два рази менший, по причині одержаного прибутку на 1 ц - 6,23 грн., у порі в нянні з АК "Золота нива" на 7,86 грн. менше. М'ясо ВРХ в АК "Золота нива" збитк о ве, тоді, коли в СТОВ "Гостинне" прибуток на 1 ц - 5,17 грн., а коефіцієнт конкуре н тоспроможності - 0,013. Крім цього в даному підприємстві прибуткове молоко, на 1 ц - 14,93 грн., коли в АК "Золота нива" - 2,39 грн., а коефіцієнти становлять аналог і чно 0,25 і 0,04.

Таблиця 3

Аналіз конкурентоспроможності

Пока з ник АК "Золота нива" СТОВ "Гостинне" Реал і заційна ц і на 1 грн. Вир о бнича соб і вартість, 1 ц, грн. Пр и буток на

1ц,грн. Коеф. цін о вої конк у рентоспроможно с ті Реалізаці й на ціна 1 грн. Виробнича с о бівартість 1 ц, грн. Пр и буток на 1ц , грн. Коеф. цінової конкурент о спроможності Зе р но,

у т. ч. озима пшен и ця 31,17

31,75 21,07

17,66 + 10,01

+ 14,09 +0,32

+0,44 29,40

29,27 19,84

23,04 +9,56

+6,23 0,32

0,21 Пр и ріст ВРХ 342,14 668 ,63 -326,49 -0,95 387,8 382,63 +5,17 0,013 Мол о ко 64,83 62,44 +2,39 +0,04 58,89 43,96 + 14,93 0,25

Максимальний прибуток можна одержати не обов'язково при встановленні ма к симальної ціни на товар. І тут виникає проблема оптимізації ціни, тобто потрібно знайти таку ціну на товар (при певному об'ємі його продажу), при якій прибуток б у де максимальний (цільовий).

Виручка (В)

Затрати (С)

Об'єм виробництва (Вх)

Рис 1

Для розрахунку оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від об'єму виробництва і виручки від об'єму продажу. У загальному вигляді ця залежність при постійній ціні зображена на рис. 1: лінія 1 відображає п о стійні затрати підприємства (Сп), які не залежать від об'єму виробництва (В). Лінія 2 хар а ктеризує зміну перемінних затрат (Спер.), пропорційних об'єму виробництва. Ріст загальних затрат (С = Сп + Спер.) при збільшенні виробництва продукції характеризується лінією 3, а збільшення виручки від реал і зації (Р) - лінією 4.

При повному обсязі виробництва (Вх) виручка від реалізації продукції тільки покриває товаровиробнику затрати на її виробництво (точка К), тобто немає прибу т ку, ні збитку. Таким чином, об'єм виробництва в порівнянні Вх є мінімально нео б хідним об'ємом продажу, при якому виручка рівна затратам. Збільшення об'єму виробни ц тва Вх забезпечує прибуток, а зменшення - збиток.

Точка Вх називається критичним об'ємом, точка К називається точкою беззбитковості і вимірюється в гр о шовому виразі.

Точку беззбитковості розраховують за формулою:

,

а поріг беззбитковості - за формулою:

.

При встановленні ціни по даній методиці при умові прямолінійної динаміки затрат і виручки її рівень визнач а ють за формулою:

Наприклад.

При виробництві продукції постійні затрати (Сп) на одиницю складають 150 тис. грн., а перемінні - 250 грн. Ринкова ціна одиниці продукції складає 400 грн.

1. Визначаємо мінімальний об'єм продукції:

означає, що якщо буде вироблено і реалізовано 1000 одиниць продукції, то товаровиробник тільки п о криє свої затрати.

2. Поріг беззбитковості: р = 400 • 1000 = 400 т ис.грн. Якщо при розробці н о вого товару і незмінних вихідних даних (Сп; Спер.) буде виявлено попит у кількості 1000 одиниць продукції, то рівень ціни

складе

Однак, кожен товаровиробник при плануванні своєї діяльності має за мету од е ржання певного прибутку. У цьому випадку виручка від реалізації (Ц • В) повинна покривати затрати (С п +С пер .*В) забезпечити задану суму прибутку (П 3 ).

Тоді ціна одиниці товару і необхідний об'єм виробництва визначаються за формулами:

Такий метод дозволяє аналізувати різноманітні варіанти співвідношення об'єму виробництва і цін, які передбачають одержання заданого прибутку і збережуть пі д приємство від збитків.

В умовах зміни ринкової кон'юнктури іноді виникає необхідність прийняття рішення про випуск і реал і зацію відповідної продукції при зниженні ціни. Як поведе себе виробник: скоротить випуск і реалізацію цієї продукції чи буде продовжувати випуск і продавати продукцію за більш низькою ціною.

Для того, щоб прийняти вигідне рішення, необхідно провести аналітичне досл і дження.

Наприклад.

Підприємство мало на рік пакет замовлень - 1000 одиниць за ціною 240 грн., а прибуток був передбачений на суму 40 тис. грн. Собівартість у розрізі витрат стан о вить:

• матеріали - 23 грн./од. 23 • 1000 = 23 тис. грн.;

• зарплата - 54 грн./од. 54 • 1000 = 54 тис. грн.;

• непрямі змінні витрати - 15 грн./од. 15 • 1000 = 15 тис. грн.;

• непрямі постійні витрати - 88 тис. грн.;

180 тис. грн.

Собівартість одного виробу становить 180 грн. (180 тис. грн.: 1000). У результ а ті скорочення замовлень обсяг виробництва цієї продукції становитиме лише 70 % запланованого. Водночас виникає можливість дода т кової реалізації 250 одиниць цієї ж продукції за нижчою ціною - 170 грн. Тобто ціна нижча від собівартості одиниці виробу.

Таблиця 4

Аналітичне дослідження випуску і реалізації продукції

Пока з ники За пл а ном тис. грн. При скороченні в и робництва до 70%, тис. грн. При продажу на рівні 70 % і додатковому замовле н ні, тис. грн. Продаж 240*1000=240 240*700=168 168+(170*250)=210,5 Собіва р тість:

- матері а ли;

- зарпл а та;

- непрямі змі н ні витрати

-непрямі п о стійні витрати

Разом

23

54

15

88

180

23*700= 16,1

54*700=37,8

15*700=10,5

88,0

152,4

16,1+(23*250)=21,85

37,8+(54*250)=51,3

10,5+(15*250)=14,25

88

175,4 Приб у ток 60 15,6 35,1 Розрахунки показують, що підприємству вигідніше прийняти рішення про додатковий випуск проду к ції в кількості 250 виробів, продати її за ціною, нижчою від собівартості, ніж скоротити випуск до 70 %. Реалізація цього рішення дасть підпр и ємству додатковий прибуток у розмірі 19,5 тис. грн. (31,5 - 15,6) (табл. 4).

Таким чином, підприємство має можливість накреслити оптимальні параметри виробничої програми, а значить - і визначити можливість формування портфеля з а мовлень лише після глибокого вивчення попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, розрахунку критичної маси продажів та можлив о сті укладення договорів поставок на менш вигідних умовах.

5. Аналіз роботи підприємств сфери аграрного ринку із збуту продукції

Важлива роль в організації продовольчого ринку належить підприємствам ринкової інфраструктури, які пов и нні виконувати функцію генераторів ринкових цін. Певною мірою це завдання в Україні виконане і слід тільки узагальнити наявний д о свід та визначити напрями подальшого розвитку центрів безпосереднього контактува н ня, взаємодії операторів ринку.

Ринкова інфраструктура - це система підприємств, до яких відносяться: товарні біржі, торгові доми, а у кціонні торги живою та племінною худобою, гуртова та гуртово-роздрібна торгівля плодоовочевою продукцією, системи цінового моніт о рингу, продовольчі ринки населених пунктів тощо. Ці підприємства покликані о б слуговувати процес ринкового товарообміну, забезпечувати його надійність, проз о рість, стабільність.

Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 6 червня 2000 року визначені основні завдання практичної роботи центральних та місцевих органів держа в ної влади в напрямі вдосконалення ринкових стосунків всередині агропромислового комплексу України, а саме, створення:

• у сільських населених пунктах - мережі пунктів заготівлі сільськогосподарс ь кої продукції, кредитних спілок, а також сільськогосподарських коопер а тивів, інших суб'єктів господарювання;

• у кожному районі - торгових домів, гуртово-роздрібних магазинів фі р мової торгівлі;

• в Автономній Республіці Крим, містах з кількістю населення понад 100 тис. осіб - мережі підприємств, що здійснюватимуть гуртову торгівлю сільськогосподарською продукцією (гуртові продовольчі ринки, п о стійно діючі ярмарки-виставки тощо);

• у містах і селищах - мережі підприємств, що здійснюватимуть роздрібну торгівлю сільського с подарською продукцією і продовольством, у тому числі магазинів фірмової торгівлі та торгов е льних центрів.

Найбільш "важкою" і непопулярною була і залишається схема збуту продукції через біржі. Причиною цього є не сформованість біржового ринку сільгосппроду к ції.

Станом на 01.01.03 у регіонах України діяло 30 акредитованих товарних бірж, які надають послуги з укладання угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіонал ь них потреб, а також укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів.

За даними Національної асоціації бірж України обсяги реалізації зернових та олійних культур урожаю 2002 року через біржовий ринок України становили за внутрішніми угодами 350,1 тис. тонн або 4,8 % від заг а льного обсягу угод (у 2001 році - 952,5 тис. тонн, або 11,2 %), за експортними угодами - 6971,8 тис. тонн, або 95,2 % (у 2001 році -7525,5 тис. тонн, або 88,8 %).

На жаль, у нашій країні не існує жодної справжньої товарної біржі.

У світі товарна біржа, знана також як ф'ючерсний ринок або ф'ючерсна біржа - організований ринок для купівлі-продажу контрактів на поставку товару у визнач е ний час у майбутньому.

Не можна не зупинитись на характеристиці інших підприємств, які входять до складу ринкової інфр а структури.

Аукціон є організаційною формою публічного продажу майна чи товарів у визначений час і у встановл е ному місці. Для продажу на аукціонах пропонується жива худоба, техніка, обладнання, засоби захисту рослин тощо.

В Україні проводяться аукціони племінної худоби. Вони діють на загальноукраїнському, обласному, р а йонному рівнях. Аукціони племінної худоби стали одним із елементів ринку селекційно-племінної продукції великої рогатої худоби, які рег у люють попит та пропозицію на племінну худобу. Аукціон допомагає виробникам тваринницької продукції познайомитись із нововведеннями, новітніми досягненнями у всіх перспективних напр я мах селекції, генетики, агробізнесу та запозичити їх чи порівняти з досягненнями власного господарства; мати орієнтир щодо ціни на племінну худобу при подальших продажах чи купівлі на протязі року поза аукці о ном; налагодити нові контакти із суміжниками-постачальниками та покупцями сіл ь ськогосподарської продукції і послуг.

Аукціонна торгівля племінною худобою розвивається в Україні досить повільно з ряду причин, до яких слід віднести: дефіцит власних коштів у підприємств, які хочуть купити племінну худобу, недосконалість методики та механізму надання де р жавних дотацій для часткового відшкодування господарствам-покупцям витрат, п о в'язаних з придбанням племінних тварин на виставках-ярмарках, недосконалість правової бази, слабка рекламна кампанія та відсутність належної системи маркети н гових служб.

Станом на 01.01.03 проведено 319 аукціонів живої худоби (39 в обласних центрах і 280 на районному р і вні) і 2500 виставок-ярмарок.

Агроторгові доми вважаються найбільш наближеним до товаровиробника орг а нізаційно оформленим елементом ринкової інфраструктури. Суть діяльності агро торгових домів полягає в проведенні легальної торгівлі сільськогосподарською продукцією. На відміну від бірж Агроторгові доми ведуть операції з реальним тов а ром, закуповують навіть невеликі за обсягами, іноді нестандартні партії продукції, підсортовують її, компле к тують оптимальні партії для покупця вторинного внутрішнього ринку для експорту. В Україні вже діють 431 агро торговий дім. Виробники сільс ь когосподарської продукції можуть заснувати за власні внески агроторговий дім на кооперативних засадах, діяльність якого найбільш повною мірою відповідатиме і н тересам засновників.

Автомагазини є найнижчою ланкою в ринковій інфраструктурі. Вони предста в ляють інтереси сільськогосподарських товаровиробників, які виступають їх засно в никами і реалізовують через них власну продукцію. Основні завдання діяльності а г ромагазину: реалізація сільськогосподарської продукції, яка виробляється засновн и ками; реалізація продуктів харчування; торговельно-закупівельна діяльність; посл у ги населенню.

Гуртові продовольчі ринки створюються і діють у містах та промислових центрах. На них реалізується переважно плодоовочева продукція, картопля, ба ш танні культури, виноград, борошно, олія, цукор, крупи тощо. Характеризуючи таку форму торгівлі, можна відзначити, що здебільшого - це примітивно обладнані місця тимчас о вої торгівлі, де часто відсутня розфасовка відсортованої за якістю продукції, її упаковка. Відсутній будь-який захист вітчизняних товаровиробників від постійних продавців-імпортерів зарубіжних плодів, овочів, ка р топлі, хоч ця продукція нерідко поступається за смаковими якостями, але привабливіша за зовнішнім виглядом.

На гуртових продовольчих ринках реалізується в середньому 40 % овочевої продукції, фруктів і ягід. Постач а льниками продукції на ринки виступають особисті підсобні господарства населення. Вони виробляють понад 80 % овочів, плодів та ягід, 97 % картоплі та ще більшою мірою, ніж великі сільськогосподарські підпр и ємства відчувають недосконалість системи збуту продукції, що швидко псується і втрачає товарний вигляд.

Основною метою створення гуртового продовольчого ринку є формування еф е ктивного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки товаровиробниками всіх форм вла с ності, справляння позитивного впливу на якість продукції, рівень її кінцевої ціни та задоволення потреб спожив а чів; сприяння конкуренції на споживчому ринку.

На території України досить поширена форма торгівлі сільськогосподарською продукцією на продовольчих ринках населених пунктів. Продавцями тут виступ а ють безпосередні виробники сільськогосподарської продукції, пропонуючи масов о му покупцеві широкий асортимент плодів, овочів, картоплі, а також молоко, сир, сметану, м'ясо, сало тощо за договірними цінами. На ринках попит-пропозиція від і грають регулюючу роль щодо ціноутворення.

Як видно з вищевикладеного матеріалу, до повноцінної інфраструктури нам ще дуже далеко. Тому в регіонах потрібно максимально спрямувати зусилля на ств о рення системи обслуговування на селі.

Головне завдання сьогодення - створити для сільгоспвиробників хоча б мінімально необхідну інфрастр у ктуру: торгові доми, заготівельні кооперативи, сервісні структури тощо. Для цього не треба надмірних зусиль і вел и ких коштів. Селянам просто необхідно допомогти реалізувати вже вирощене.

Створена розгалужена інфраструктура аграрного ринку повинна забезпечувати формування гуртових партій сільськогосподарської продукції та просування їх від безпосередніх товаровиробників до організованих гуртових ринків. Це також спри я тиме реалізації сільськогосподарської продукції на експорт безпосередньо сільськ о господарським товаровиробникам.

Тема 6: Аналіз витрат на виробництво продукції

План

1. Завдання та джерела аналізу.

2. Аналіз складу витрат за всіма видами діяльності.

3. Факторний аналіз собівартості продукції.

4. Аналіз собівартості за елементами та статтями витрат.

5. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції.

6. Шляхи і резерви зниження собівартості продукції.

Рекомендована література:

1.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. с.121-153.

2.Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. – Житомир: ПП «Рута», 2003.- с. 518-550.

3. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. – К., 2000. с.72-77.

4.Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999.- с.102-111.

5.Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. с. 258-269.

6.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – с. 228-273.

7.Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с. 476-484.

Питання для самоконтролю:

1. Завдання і джерела аналізу витрат виробництва.

2. Аналіз витрат за характером виникнення та функціональним призначенням.

3. Аналіз складу операційних витрат.

4. Аналіз кількісного впливу головних факторів на зміну собівартості.

5. Виявлення причин перевитрат за статтями витрат.

1. Завдання та джерела аналізу

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виро б ництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в кон к ретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти р е зерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю пр о дукції, чим нижча її собівартість і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а, отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собіва р тості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собіва р тості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва та природними зонами і мікрозондами Укра ї ни, а також ля визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними на й більш ефективних галузей.

Усе це підвищує вимоги до аналізу собівартості, завданням якого є оцінка те н денцій зміни собівартості продукції рослинництва, виявлення причин, особливо внутрішніх, що зумовлюють її підвищення, розробка заходів, реалізація яких забе з печила б оптимізацію рівня собівартості.

Джерела інформації: дані статистичної звітності (форма №50 – с.-г.) дані бухгалтерського обліку. Норм а тивно-довідкова література тощо.

2. Аналіз складу витрат за всіма видами діяльності

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються в собівартість продукції. З метою забезпечення єд и них методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання дод а ткових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість проду к ції в 2000 році прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витр а ти”, в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання. У загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з указаним станда р том, визначаються або як зменшення активів, або як зменшення власного капіталу пі д приємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розпод і лу власниками), за умови ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різн о манітними. За характером виникнення та функціональним призначення усі витрати можуть поділити на такі групи:

- операцій витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприє м ства;

- фінансові витрати;

- витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;

- надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітними, тому не всі вони включаться до виробничої собіва р тості продукції (схема 3)

3. Склад операційних витрат

До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресу р сів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (прод у кції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства).

До матеріальних витрат відносять продукцію промислового і сільськогосподарського походження, що вик о ристовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створенні нових споживних вартостей. Це н а самперед витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохім і кати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв та інших засобів і предметів праці, на з а безпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші м а теріали.

Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами й о р ганізаціями.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві продукції (виконанні робіт), які бути прямо віднесені до конкретного об ' єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати. Що можуть бути безпосередньо віднесені до кон к ретного об ’ єкта витрат. Найбільш важливими з них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки, амо р тизація основних засобів, відрахування на соціальні заходи. У промисловості до цих витрат, крім останніх двох витрат, відносять витрати від браку, які становлять вартість остаточно забр а кованої продукції, та витрати на виправлення браку за вирахуванням остаточно забракованої продукції за спр а ведливою вартістю тощо.

Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страх у вання вказаного апарату, витрати на службове відрядження персоналу цехів, бр и гад тощо), амортизацію основних засобів загально виробничого призначення, орендну плату за основні засоби та інші необоротні активи зазначеного призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, осві т лення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, і деякі інші в и трати. Загальновиробничі витрати між окремими об'єктами витрат розподіляються пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів: кормів, насі н ня, сировини).

Адміністративні витрати - це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підпр и ємством у цілому та його обслуговування. Вони займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не включаються до виро б ничої собівартості продукції. До складу адміністративних витрат відносять витрати на утримання апарату управління підп риємством та іншого загальногос подарського персоналу; загально корпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на пр о ведення річних зборів тощо); витрати на утримання основних засобів, нематеріал ь них активів загальногосподарського використання; оплату аудиторських, юриди ч них та інших послуг; витрати на зв'язок, на відрядження апарату управління підприємством; витрати на врег у лювання спорів у судових органах та деякі інші витрати.

Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці витрати набувають особл и вого значення через дію відомого ринкового принципу: головне - не виробити товар, а його

продати. Тому сума цих витрат тепер формується за рахунок не лише традиці й них витрат, таких як, наприклад, витрати на пакування і затарювання готової прод у кції, на її транспортування, перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов'язаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють важливу роль у просува н ні готової продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні в и нагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів тощо.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від оп е раційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'яза н нями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства); витрати від знецінення зап а сів; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, соб і вартість реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.

Фінансові витрати включають витрати на виплату відсотків за користування кредитами і відсотків за випущ е ні облігації та витрати за фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових компле к сів, втрати від переоцінки курсових різниць, суми оцінки необоротних активів і ф і нансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати виникають у результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної ді я льності і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді.

3. Факторний аналіз собівартості продукції

Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають факт о ри, які впливають на нього. Рівень собівартості продукції рослинництва і тваринн и цтва залежить від двох комплексних факторів - виходу продукції і затрат на її вир о бництво.

Для нейтралізації впливу площі посіву і поголів'я при розрахунку кількісного впливу основних факторів на рівень собівартості, вихід продукції і затрати беруть у розрахунку на 1 га посіву та 1 голову тварин.

Отже, основними факторами впливу на рівень собівартості 1 ц продукції ро с линництва будуть: затрати на 1 га посіву й урожайність;

у тваринництві - затрати на 1 голову і продуктивність 1 голови.

При виявленні впливу головних факторів на собівартість продукції, необхідно врахувати, що характер впливу факторів різносторонній, зокрема затрати на 1 га, 1 голову впливають прямо пропорційно, а врожайність, пр о дуктивність 1 голови - обернено-пропорційно.

Аналіз даних табл. 1 свідчить про зниження собівартості озимої пшениці на 2,47 грн. (37,34 - 39,81). При поглибленні аналізу визначимо кількісний вплив гол о вних факторів на зміну собівартості.

У результаті зниження затрат на 1 га посіву на 23 грн., собівартість знизилась на 0,63 грн.

Підвищення врожайності на 1,8 ц/га сприяло зниженню собівартості на 1,84 грн. Отже, обидва фактори позит и вно вплинули на зміну собівартості.

У результаті аналізу собівартості 1 ц молока, виявлено підвищення собівартості на 6,25 грн.

За рахунок збільшення витрат на 1 голову на 121 грн., собівартість 1 ц молока підвищилась на 4,34 грн. Зниження продуктивності 1 голови на 1,4 ц, стало наслі д ком підвищення собівартості на 2,13 грн.

Таблиця 1

Аналіз впливу головних факторів на собівартість окремих видів сільськ о господарської продукції

Вид пр о дукції Затрати на 1 га Урожайність, ц/га Затрати на 1 гол о ву, грн. Продуктивність 1 голови, ц план факт и чно відх и лення (+;-) план факт и чно відхиле н ня (+;-) 1 2 3 4 5 6 Озима пш е ниця

Мол о ко 1453

1120 1430

1241 -23

+ 121 36,5

29,3 38,3

27,9 +1,8

-1,4 Вид проду к ції Собівартість 1 ц проду к ції, грн. Відхилення (+;-) план факти ч но умо в но всього За рахунок з а трат У;П 7 8 9 (2:4) 10(8-7) 11 (9-8) 12(9-7) Озима пш е ниця

Мол о ко 39,81

38,23 37,34

44,48 39,18

42,35 -2,47

+6,25 -0,63

+4,12 -1,84

+2,13

Збільшення грошово-матеріальних витрат на 1 голову молочного стада спричинено перевитратами за п е вними статтями витрат, які включено в собівартість 1 ц молока. Тому наступним етапом аналізу є визначення причин цих перевитрат та причин зниження продуктивності 1 голови тварин.

4. Аналіз собівартості за елементами та статтями витрат

Для виявлення першопричин, які зумовили невиконання (перевиконання) плану собівартості, аналізують статті витрат (табл. 2).

При поглибленому аналізі, необхідно мати на увазі, що причинами перевитрат за окремими статтями може бути оплата праці: дотримання норм виробітку, зокр е ма, якщо вони знижуються безпідставно, перехід на підвищені тарифні ставки, пр и писки і допущені ненавмисні помилки при нарахуванні основної і додаткової оплати праці, заміна частини механізованих робіт ручними, пересів культур тощо. У тв а ринництві, аналогічно, зниження норм обслуговування худоби, якщо вона розміщ е на не в типових, а в пристосованих приміщеннях.

Таблиця 2

А наліз структури собівартості молока в звітному році

Ста т тя затрат План Фактично Відх и лення (+;-) на 1 ц м о лока Всього затрат на м о локо, грн. Структура з а трат, % Затр а ти на 1 ц мол о ка, грн. Всього затрат на м о локо, грн. Струк тура з а трат, % Затр а ти на 1 ц мол о ка, грн. % Грн. Опл а та праці 18 5720 34.7 11,23 200308 35,1 12,42 +0,4 + 1,19 Зас о би захисту тварин 2675 0,5 1,95 3424 0,6 2,21 +0,1 +0,26 Корми 166988 31,2 11,18 204873 35,9 13,36 +4,7 +2,18 Роботи і п о слуги 31042 5,8 2,70 2283 0,4 1,69 -5,4 -1,01 Утримання основних з а собів 82958 15 ,5 5,55 105575 18,5 8,77 +3,0 +3,22 Організація вироб-ництва і пра в ління 35860 6,7 2,97 35953 6,3 3,85 -0,4 +0,88 Інші витр а ти 29977 5,6 2,65 18262 3,2 2,18 -2,4 -0,47 Всь о го 535220 100 38,23 570678 100 44,48 - +6,25

Тому доцільно проводити за цією статтею факторний аналіз з використанням кількісного фактора, зокрема затрат людино-годин на 1 ц продукції, який хара к теризує рівень продуктивності праці та цінового фактора, який характеризує розмір оплати праці на 1 люд-год, тобто рівень оплати праці (табл. 3).

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею "Оплата праці" призв о дить до висновку, що оплата праці на 1 ц фактично становить 12,42 грн., що на 1,19 грн. більше, ніж було з а плановано.

За рахунок зниження продуктивності праці (збільшення затрат людино-годин на 1 ц) на 0,35 люд-год, оплата праці на 1 ц молока підвищилась на 0,51 грн. Підв и щення рівня оплати праці операторів машинного доїння і скотарів на 0,08 грн., сприяло збільшенню оплати праці на 1 ц на 0,64 грн.

Таблиця 3

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею "Оплата праці", грн.

Затрати людино-годин на 1 ц м о лока Оцінка 1 люд-год, грн. Оплата праці в розрахунку на 1 ц м о лока, грн. Відхилення від плану План Фактично +;- План Факти ч но +,- План Фактично Ум о вно Всього у т. ч. за pax . зміни продуктивн. пр а ці р і вня оплати праці 1 2 3 4 5 6 7 8=2x4 9 10= 8-7 11= 9-7 12= 9-8 7,64 7,99 +0,35 1,47 1,55 +0,08 11,23 12,42 11,75 + 1,19 +0,51 +0,64

Добрива, насіння (корми в тваринництві): перевитрати можуть пояснюватися як збільшенням норм вис і ву насіння, внесенням добрив, так і підвищенням цін за 1 ц насіння чи добрив. При цьому перевитрати насіння будуть оправданими, якщо це є наслідком зниження його якості, а підвищення ціни може бути результатом заміни власного насіння купленим, дорожчим. Збільшення внесення добрив у натурі не можна вважати негативним явищем, оскільки це окупиться підвищеною врожайні с тю. Причинами перевитрати кормів можуть бути неякісність їх, що супроводжуєт ь ся зниженням окупності, а можливо без господарським використанням їх. Підв и щення ціни 1 ц кормів є результатом невиконання плану зниження собівартості вл а сних кормів чи заміни їх купленими, дорожчими. Подібно до оплати праці доціл ь но визначити вплив якісних і цінових факторів за цими статтями. Такими статтями будуть норма висіву, внесення добрив та ціна 1 ц, а по кормах - витрати ц к. од. на 1 ц продукції, які характеризують зоотехнічну окупність кормів та ціну 1 ц к. од.

Таблиця 4

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею "Корми", грн.

Затр а ти ц к. од. на 1 ц мол о ка Ва р тість 1 ц к. од. в раціоні для к о рів, грн. Вартість кормів у розрахунку на 1 ц мол о ка, грн. Відхилення від плану план фактич но

відхиле н ня

(+; -) план факти ч но відхиле н ня

(+;-) план фактично умовно Всього у т. ч. за pax . зм і ни окупності кормів ціни 1ц к. од. 1 2 3 4 5 6 7 8=2-4 9 10=8-7 11 =9-7 12=9-8 1,4 1,6 +0,2 7,99 8,35 +0,36 11,18 13,36 12,78 2,18 +0,58 +1,6

У результаті аналізу впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею "Корми" (табл. 4), виявлено наступне: за рахунок зниження зооте х нічної окупності коренів на виробництво молока на 0,2 ц к. од., його собівартість підвищилась на 0,58 грн.

У результаті підвищення ціни 1 ц к. од. у раціонах корів на 0,36 грн., собівартість 1 ц молока підвищ и лась на 1,6 грн. Сума відхилень дає загальну перевитрату по статті "Корми" в сумі 2,18 грн.

Засоби захисту рослин та тварин: необхідно дотримуватись норм внесення пестицидів, витрат медикаментів на 1 голову. Якщо ж розповсюджені інфекційні захворювання, масове поширення шкідників, то дов о диться норми витрачання засобів захисту рослин і тварин збільшувати.

Роботи і послуги включають послуги автотранспорту, живої тяглової сили, електропостачання тощо. їх розмір залежатиме від обсягу наданих послуг та собів а ртості одиниці послуг.

Утримання основних засобів: розмір витрат може залежати, зокрема по пал ь ному, не від підприємства, якщо має місце підвищення відпускних цін. Але на підприємстві не слід допускати перевитрати пального на один умовний гектар. З підвищенням цін на пальне і введенням "нових норм амортизаційних відрахувань в и трати на утримання основних засобів у цілому зростають.

Витрати на управління й обслуговування виробництва будуть залежати як від розміру їх на 1 грн. пр я мих затрат, так і від загальної суми накладних витрат, тобто якщо накладні витрати перевитрачаються, то їх питома вага підвищується.

Згідно з даними аналізу структури собівартості 1 ц молока (табл. 2) виявлено перевитрати по оплаті праці (0,4 %), засобах захисту тварин (0,1 %), кормах (4,7 %), утриманню основних засобів (3,0 %).

Причини цих перевитрат обґрунтовані вище. Використовуючи кількісні й цінові фактори, можна конкр е тніше обґрунтувати відхилення за основними статтями.

5. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Використання цього показника зумовлене:

• по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охо п лює як порівняну, так і непорівнянну продукцію;

• по-друге, він забезпечує зв'язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну є д ність;

• по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підпр и ємства.

Для аналізу облікові дані систематизують у табл. 5.

Таблиця 5

Витрати на одну гривню продукції

Пока з ники План Фактичний випуск продукції Планові н о рми і планові ц і ни У планових цінах Чинні ціни на мат е ріали і планові на проду к цію Факт

1. Обсяг продукції в порівнянних оптових ц і нах, тис. грн. 8400 8470 8470 8470 8500 2. Собівартість проду к ції, тис. грн. 6783 6864 6958 7145 7145 3. Витрати на 1 грн. проду к ції (р.2 :р.1), коп. 80,75 81,04 82,15 84,36 84,06

Наведені в табл. 5 дані показують, що на підприємстві - об'єкті аналізу собів а ртість продукції проти плану зросла на 362 тис. грн. (7145-6783), або на 5,1 %. В и трати на 1 грн. продукції зросли на 3,31 коп. (84,06-80,75), або на 4,10 % [(84,06-80,75) 100] : 80,75. Темпи зростання витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,1 % проти 1,19 %). Це свідчить про великі непродуктивні витрати. На відхилення фактичних в и трат від планових впливають такі чинники:

• зміна структури асортименту виготовленої продукції;

• зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів;

• зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

• зміна цін на продукцію.

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рі в нем рентабельності призводить до підвищення витрат на 1 грн. товарної продукції і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на 1 грн. продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника ст а новить 0,29 коп. (81,04-80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на 1 грн. товарної продукції на 0,29 коп.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на 1 грн. продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і планов и ми цінами, відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент проду к ції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гри в ню продукції на 1,11 коп. (82,15-81,04).

Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визн а чається як різниця між фактичними витратами на 1 грн. продукції за цінами, що реально існують у звітному році, і тими, що їх було з а кладено в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на вантажні перевезення підпр и ємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36-82,15).

Зниження витрат на 1 грн. продукції за рахунок оптових цін на продукцію визначаємо так: із витрат на 1 грн. продукції, обрахованих у чинних цінах, відрахову є мо витрати в чинних цінах на матеріали і в планових цінах - на продукцію. Підв и щення ціни на продукцію зменшило витрати на 1 грн. продукції на 0,30 коп. (84,06-84,36), або на 0,37 %.

Аналіз показав, що підприємство підвищило собівартість продукції за рахунок безгосподарності (зайві витрати) і зростання цін на матеріали. Ці перевитрати воно частково покрило за рахунок підвищення цін на свою продукцію. Отже, підприємс т во - об'єкт аналізу є наочним прикладом поганого господарювання.

Таблиця 6

Розрахунок впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції

Фактор Витрати на 1 грн. пр о дукції Виробнича собівартість пр о дукції ро з рахунок впливу факт о рів величина впл и ву, коп. розрахунок впливу фа к торів в е личина впливу, тис. грн. 1 2 3 4 5 1. Зміна обсягу випуску проду к ції х х 80,75*(8500- 8400) +80,7 2. Зміна стру к тури асортименту проду к ції 81,04-80,75 0,29 0,29 * 8500 +25 3. Зміна собіварто с ті виробів 82,15-81,04 +1,11 1,11*8500 +94,3 4. Зміна опт о вих цін на матеріали та т а рифів 84,36-82,15 +2,21 2,21*8500 +188 5. Зміна цін на пр о дукцію 84,06 - 84,36 -0,30 -0,30 * 8500 -26 Усього 84,06 - 80,75 +3,31 7145-6783

3,31*8500 +362

+281,3

Нині багато фірм в Україні змушені постійно підвищувати ціни. Вони роблять це, усвідомлюючи, що зростання цін спричиняє незадоволення споживачів, дистр и б'юторів та торгового персоналу. Однією з голових причин цього є стійке зростання витрат, зумовлене стійкою інфляцією. Зростання витрат, що перевищує темп зро с тання продуктивності праці, призводить до зниження норм прибутку та змушує ф і рми регулярно збільшувати ціни. Часто до підвищення цін призводять постійні і н фляційні очікування або побоювання запровадження державного контролю над ц і нами. Іншою причиною цього є наявність надмірного попиту. Коли фірма не може повністю задовольнити потреби своїх замовників, вона може підняти ціни, увести нормований розподіл товару або зробити і те, і те одночасно. Ціни можна збільшити практично непомітно, скасувавши знижки та поповнивши ас о ртимент дорожчими видами товару, а можна зробити це і не маскуючись.

На наступному етапі аналізу виявляється вплив кожного фактора на абсолютне відхилення повної факт и чної собівартості всієї продукції від планової. Для цього абсолютні відхилення витрат на 1 грн. продукції кожного фактора множимо на фа к тичний випуск продукції в оптових цінах підприємства. Але треба, пам'ятати, що на абсолютне відхилення фактичної собівартості всієї продукції від планової, крім перелічених вище факт о рів, впливає зміна обсягу випуску продукції. Цей вилив визначається як добуток планової собівартості гривні продукції та абсолютного відхилення фактичного обс я гу випуску від планового (табл. 6).

Отже, надпланове зростання собівартості продукції на підприємстві склалось під впливом позитивних і негативних факторів. Якщо надпланова собівартість виробів цілком залежить від незадовільної роботи підпр и ємства, то зміна оптових цін на матеріали і зміна тарифів не залежать від нього. Зростання обсягу виробництва за інших однакових умов об'єктивно веде до абсолютного збільшення собівартості вс і єї продукції, тому це явище не розглядається як недолік у роботі спеціалістів пі д приємства.

6. Шляхи і резерви зниження собівартості продукції

При обґрунтуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської прод у кції насамперед потрібно пам'ятати, що з підвищенням урожайності культур і пр о дуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогоспода р ської продукції. Серед них особливе значення мають:

• впровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової те х нології виробництва;

• послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і док о рінного поліпшення землі;

• впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосп о дарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

• зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні рац і онів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компоне н тами;

• удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ри н ку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запров а дження досягнень науки, техніки, передової практики.

Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продукти в ності праці на основі комплексної механізації, автоматизації виробництва та раці о нальної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефекти в них орендних відносин.

Необхідно також забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних з а собів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.

Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при викори с танні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де кон т ролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати вр о жаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно менше витр а чається коштів на одиницю продукції.

Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдоскон а ленню системи управління виробництвом та впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а, отже, і зниження с о бівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально-економічні, фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість праці в ників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Розглянуті фактори зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення в и трат на її виробництво. У кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві прир о до-економічні умови.

Таблиця 1

Аналіз впливу головних факторів на собівартість окремих видів сільськ о господарської продукції

Вид пр о дукції Затрати на 1 га Урожайність, ц/га Затрати на 1 гол о ву, грн. Продуктивність 1 голови, ц план факт и чно відх и лення (+;-) план факт и чно відхиле н ня (+;-) 1 2 3 4 5 6 Озима пш е ниця

Мол о ко 1453

1120 1430

1241 -23

+ 121 36,5

29,3 38,3

27,9 +1,8

-1,4 Вид проду к ції Собівартість 1 ц проду к ції, грн. Відхилення (+;-) план факти ч но умо в но всього За рахунок з а трат У;П 7 8 9 (2:4) 10(8-7) 11 (9-8) 12(9-7) Озима пш е ниця

Мол о ко 39,81

38,23 37,34

44,48 39,18

42,35 -2,47

+6,25 -0,63

+4,12 -1,84

+2,13

Таблиця 2

А наліз структури собівартості молока в звітному році

Ста т тя затрат План Фактично Відх и лення (+;-) на 1 ц м о лока Всього затрат на м о локо, грн. Структура з а трат, % Затр а ти на 1 ц мол о ка, грн. Всього затрат на м о локо, грн. Структура з а трат, % Затр а ти на 1 ц мол о ка, грн. % Грн. Опл а та праці 185720 34.7 11,23 200308 35,1 12,42 +0,4 + 1,19 Зас о би захисту тварин 2675 0,5 1,95 3424 0,6 2,21 +0,1 +0,26 Корми 166988 31,2 11,18 204873 35,9 13,36 +4,7 +2,18 Роботи і п о слуги 31042 5,8 2,70 2283 0,4 1, 69 -5,4 -1,01 Утримання основних з а собів 82958 15,5 5,55 105575 18,5 8,77 +3,0 +3,22 Організація вироб-ництва і пра в ління 35860 6,7 2,97 35953 6,3 3,85 -0,4 +0,88 Інші витр а ти 29977 5,6 2,65 18262 3,2 2,18 -2,4 -0,47 Всь о го 535220 100 38,23 570678 100 44,48 - +6,25

Таблиця 3

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею "Оплата праці", грн.

Затрати людино-годин на 1 ц м о лока Оцінка 1 люд-год, грн. Оплата праці в розрахунку на 1 ц м о лока, грн. Відхилення від плану План Фактично +;- План Факти ч но +,-

План Фактично Ум о вно Всього у т. ч. за pax . зміни продуктивн. пр а ці р і вня оплати праці 1 2 3 4 5 6 7 8=2x4 9 10= 8-7 11= 9-7 12= 9-8 7,64 7,99 +0,35 1,47 1,55 +0,08 11,23 12,42 11,75 + 1,19 +0,51 +0,64

Таблиця 5

Витрати на одну гривню продукції

Пока з ники План Фактичний випуск продукції Планові н о рми і планові ц і ни У планових цінах Чинні ціни на мат е ріали і планові на проду к цію Факт

1. Обсяг продукції в порівнянних оптових ц і нах, тис. грн. 8400 8470 84 70 8470 8500 2. Собівартість проду к ції, тис. грн. 6783 6864 6958 7145 7145 3. Витрати на 1 грн. проду к ції (р.2 :р.1), коп. 80,75 81,04 82,15 84,36 84,06

Таблиця 6

Розрахунок впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції

Фактор Витрати на 1 грн. пр о дукції Виробнича собівартість пр о дукції ро з рахунок впливу факт о рів величина впл и ву, коп. розрахунок впливу фа к торів в е личина впливу, тис. грн. 1 2 3 4 5 1. Зміна обсягу випуску проду к ції х х 80,75*(8500- 8400) +80,7 2. Зміна стру к тури асортименту проду к ції 81,04-80,75 +0,29 0,29 * 8500 +25 3. Зміна собіварто с ті виробів 82,15-81,04 +1,11 1,11*8500 +94,3 4. Зміна опт о вих цін на матеріали та т а рифів 84,36-82,15 +2,21 2,21*8500 +188 5. Зміна цін на пр о дукцію 84,06 - 84,36 -0,30 -0,30 * 8500 -26 Усього 84,06 - 80,75 +3,31 7145-6783

3,31*8500 +362

+281,3

Тести :

1.Різниця між витратами та затратами полягає у тому , що :

а )витрати виникають у результаті купівлі товарів або послуг, а затрати - у результаті їх споживання ;

б )витрати виникають у резул ьтаті споживання товарів або послуг , а затрати - у результаті їх купівлі ;

в )між цими поняттями різниці немає ;

г )власний варіант відповіді.

2.Виробнича собівартість продукції складається з :

а )прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, вироб ничих накладних витрат ;

б )прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат , виробничих накладних витрат ;

в )прямих витрат : матеріальних , на оплату праці , інших ;

г )власний варіант відповіді.

3.Собівартість реалізованої продукції (робіт , послуг ) складається з :

а )виробничої собівартості реалізованої продукції, нерозподілених виробничих накладних витрат ;

б )виробничої собівартості реалізованої продукції, нерозподілених виробничих накладних витрат , витрат на збут ;

в )виробничої собівар тості реалізованої продукції, нерозподілених виробничих накладних витрат , адміністративних витрат , витрат на збут ;

г )власний варіант відповіді.

4. Який варіант розрахунку необхідно використовувати , щоб визначити , чи рівномірно відбулося зниження собівартос ті за окремими статтями витрат :

а )визначити відсоток до статті ;

б )визначити відсоток до підсумку ;

в )визначити коефіцієнт рівномірності ;

г ) власний варіант відповіді.

5.У залежності від обсягів виробництва розрізняють витрати :

а ) змінні та постійні ;

б )прям і та непрямі ;

в )прості та комплексні ;

г )власний варіант відповіді.

6. Витрати , що пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції та відносяться на об 'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно

відповідній базі , - це :

а )накладні витрати ;

б )постійні в итрати ;

в )комплексні витрати ;

г )власний варіант відповіді.

7.За відношенням до виробництва витрати поділяються на :

а )основні та накладні ;

б )прості та комплексні ;

в )постійні та змінні ;

г )власний варіант відповіді.

8. Яким варіантом розрахунку необхідно кори стуватися , щоб відобразити в аналітичній записці рівень участі кожної статті в утворенні загального результату відхилення по собівартості :

а ) визначити відсоток до статті ;

б ) визначити відсоток до підсумку ;

в ) власний варіант відповіді ?

9. До витрат на збу т відносять втрати від псування сировини та готової продукції , оплата простоїв з вини підприємства , доплати за цей час :

а )так ;

б )ні ;

в )частково , за рішенням керівництва.

10.Які витрати відносяться до витрат на збут :

а )витрати на тару та упакування готової продукції ;

б )витрати на розвантажувально-навантажувальні роботи ;

в )інші витрати , що пов 'язані зі збутом готової продукції ;

г )відрахування на науково-дослідні роботи ;

д )відрахування до фонду освоєння нової техніки ?

11.Назвати резерви можливого зниження соб івартості продукції :

а )дотримання норм витрачання матеріальних ресурсів ;

б )скорочення транспортно-заготівельних витрат ;

в )зниження трудомісткості продукції ;

г )скорочення непродуктивних виплат по фонду зарплати ;

д ) скорочення перевитрат по статтям витрат ;

є ) ліквідації втрат від браку ;

є ) покращання якості продукції ;

ж ) покращання структури асортименту продукції.

12.Дати оцінку матеріальних витрат у собівартості всієї продукції , якщо відомо , що витрати на сировину та матеріали склали :

- за 1-й квартал -5000 грн .;

- за 1-й квартал на обсяг та асортимент ІІ-й квартал - 5300 грн .;

- за ІІ-й квартал -5200 грн .;

- товарна продукція ІІ-го кварталу становить 101 % продукції І-го кварталу :

а )5200 - 5300;

б )5200 - 5000;

в )5200 х ((5000-101)/100);

г )5000 - 5200.

13. За вихідними даними попереднього пункту визначити вплив на

відхилення матеріальних витрат :

- зміни обсягу товарної продукції :

а )5300 - 5000;

б )5000 - 5300;

в )5000 х 1,01-5000;

г )5200 - 5000;

- зміни структури асортименту виробленої продукції :

а )5200 - 5000;

б )5300-5200 х 1,01;

в )5000-5000 х 1,01;

г )5200-5000 х 1,01;

д )5300-5000 х 1,01;

- зміни рівня витрат у собівартості окремих виробів :

а )5000 - 5300;

б )5300-5200 х 1,01;

в )5000-5200 х 1,01;

г )5200 - 5300.

14.Визначити вплив зміни норм витрачання мат еріальних ресурсів на

зміну собівартості продукції , якщо відомо :

- матеріальні витрати : за минулий місяць - 4150 грн ., за звітний місяць -4120 грн .;

- зміна цін на ресурси у порівнянні з минулим місяцем - + 80 грн.

а ) 4120-4150;

б )4150-4120;

в )(4120-4150) + 80;

г )4120 + 80 - 4150;

д )4150-80 - 4120;

є ) (4120-4150)-80.

15. Визначити вплив зміни : норм витрачання ; цін на економію або перевитрачання матеріалів у собівартості одиниці продукції , якщо відомо :

Таблиця . Показники ТзОВ "Марс "

Показники Одиниці вим іру 1-й квартал ІІ-й квартал Відхилення , + /- Норма витрачання матеріалів кг 5,0 6,0 + 1,0 Ціна матеріалу грн. 1,8 2,0 + 0,2 Матеріальні витрати в собівартості продукції грн. 9,0 12,0 + 3,0

а )0,2 х 12; 1,0 х 1,8;

б )3 х 2; 0,2 х 6;

в )1,0 х 2; 0,2 х 5;

г )1,0 х 1,8; 0,2 х 6.

16.Дати оцінку витрат на заробітну плату основних робітників у

собівартості всієї продукції , якщо відомо , що основна заробітна плата

основних робітників :

- за березень - 3000 грн .;

- за березень при обсязі і асортименті квітня - 3200 грн .;

- за квітень - 3100 грн .;

- товарна продукція за квітень складає 102 % продукції за березень :

а ) 3100-3200;

б )3200 - 3000;

в )3100-3000;

г )3100-300 х 1,02;

д )3100-3200 х 1,02.

17.Визначити вплив зміни : трудомісткості ; годинної оплати на

відхилення основної заробітної плати робітників за II квартал від заробітної

плати за І квартал у собівартості одиниці продукції , якщо відомо :

Таблиця. Показники ТзОВ " Шарм "

Показники Одиниці виміру 1-й квартал ІІ-й квартал Відхилення,

+/- Основна заробітна плата робітників грн. 10,00 8,80 - 1,20 Трудомісткість продукції нормо-годин 10 8 -2 Середньогодинна оплата грн. 1,00 1,10 + 0,10 1

а )-2* 1,10; 0,10 *10.0; б )-2* 1,00; 0,10 * 8; в )-2*8,80; 0,10*8; г )-2* 10,0; 0,10 * 8,80

18.Які витрати з обслуговування виро бництва знаходяться у прямій

залежності від обсягу виробництва :

а )загальновиробничі витрати ;

б )адміністративні витрати ;

в )витрати на утримання та експлуатацію обладнання ;

г )деякі статті витрат на утримання та експлуатацію обладнання ?

15.Які причини виклика ють відхилення за статтею "Амортизація обладнання та транспортних засобів " в складі витрат на утримання та експлуатацію обладнання :

а )зміна вартості обладнання , транспортних засобів ;

б )зміна норм амортизації ;

в )зміна ефективності використання обладнання і транспортних засобів ;

г )зміна обсягу валової продукції та вантажних перевезень ;

д )зміна продуктивності праці ;

є ) підвищення якості продукції ?

19.Назвати витрати , що відносяться до непродуктивних :

а )витрати на утримання будівель , споруд , інвентарю ;

б )витра ти на охорону праці ;

в )втрати від простоїв ;

г )втрати від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах ;

д )втрати від недовикористання вузлів , технологічного оснащення.

20.Визначити втрати від браку , якщо відомо :

- собівартість забракованих виробів - 1;

- витрати по виправленню браку - 2;

- вартість браку за ціною можливого використання - 3;

- суми утримань з осіб-винуватців браку - 4;

- суми , стягнені з постачальників по претензіях за поставку неякісних матеріалів , віднесені на зменшення втрат від браку - 5.

а )1 + 2 + 3 + 4 + 5;

б )1+2-3+4 + 5;

в )1+2 + 3 + 4-5;

г )1 + 2 - 3 - 4 - 5;

д )1 – 2 – 3 – 4 - 5.

21. Назвати причини виникнення браку у виробництві :

а )низька якість сировини та матеріалів ;

б )низький рівень кваліфікації робітників ;

в )слабкий ко нтроль якості ;

г )технічні поломки обладнання ;

д )низький рівень технологічного процесу ;

є ) порушення технології виробництва ;

є ) помилки в кресленнях ;

ж )порушення ритму роботи ;

з )невиконання плану по обсягу виробництва , асортименту ;

і ) збільшення продуктивно сті праці ;

к ) покращання використання основних засобів.

22.Рівень витрат на 1 грн . продукції - це :

а )відношення собівартості продукції до її обсягу в цінах реалізації ;

б )відношення обсягу продукції у цінах реалізації до її собівартості ;

в )відношення матері альних витрат до обсягу продукції в цінах реалізації ;

г )відношення обсягу продукції до матеріальних витрат.

23.Які фактори впливають на показник витрат на 1 грн . продукції :

а )зміна обсягу , структури асортименту випуску продукції , цін на матеріальні ресурси та продукцію ;

б )зміна структури продукції , рівня витрат і цін ;

в )власний варіант відповіді ?

24.Як визначити вплив цін на сировину та матеріали на зміну витрат на 1 грн . продукції :

а )як різницю у базисних витратах на 1 грн . продукції фактичного та базисно го обсягів виробництва ;

б )як різницю у фактичних та базисних витратах на 1 грн . фактичного обсягу продукції ;

в )як різницю у фактичних витратах на 1 грн . продукції у діючих і базисних цінах ;

г )не впливає на рівень витрат взагалі ?

25.Як визначити вплив зміни структури продукції на витрати на 1 грн. продукції :

а )як різницю у базисних витратах на 1 грн . продукції фактичного та базисного обсягів ;

б )як різницю у фактичних і базисних витратах на 1 грн . фактичного обсягу продукції ;

в )як різницю у фактичних витратах на 1 грн . продукції у діючих і базисних цінах ;

г )не впливає на витрати на 1 грн . продукції ?

26.Як визначити вплив зміни рівня собівартості окремих видів продукції на витрати на 1 грн . продукції :

а )як різницю у базисних витратах на 1 грн . продукції фактичн ого та базисного обсягів ;

б )як різницю у фактичних і базисних витратах на 1 грн . фактичного обсягу продукції ;

в )як різницю у фактичних витратах на 1 грн . у діючих і базисних цінах ;

г )не впливає на витрати на 1 грн . продукції ?

27.Відомо , що :

- витрати на 1 грн . продукції за минулий місяць - 87 коп .;

- витрати на 1 грн . випущеної у звітному місяці продукції :

за минулий місяць на фактичний асортимент - 88 коп .;

фактично в цінах , діючих у звітному місяці - 86,8 коп .;

фактично в цінах , що діяли у минулому місяц і - 86,4 коп .

Необхідно визначити :

- вплив зміни структури асортименту :

а )86,4 - 88,0;

б )86,8 - 86,4;

в )86,8 - 87,0;

г )88,0-87,0;

- вплив зміни цін на матеріальні ресурси та тарифи :

а )86,8 - 88,0;

б )86,8 - 87,0;

в )86,8 - 86,4;

г )86,4 - 87,0;

- вплив з міни рівня витрат у собівартості окремих виробів :

а )86,8-87,0;

б )88.0-86,8;

в )87,0 - 86,4;

г )86,4 - 88,0.

28.Які фактори впливають на зміну собівартості одиниці продукції :

а ) зміна структури асортименту випуску ;

б )зміна обсягу випуску ;

в )зміна рівня в итрат ;

г )зміна цін на ресурси ?

7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМС Т ВА

План

1. Завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз звіту про фінансові результати.

3. Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції.

4. Аналіз грошових надходжень діяльності підприємств.

5. Аналіз суми виручки від реалізації продукції.

6. Аналіз рівня рентабельності підприємства.

7. Аналіз використання (розподілу) прибутку.

Література:

1. Ф.Ф . Бутинець Економічний аналіз : Житомир : ПП «Рута» , 2003. – с . 299-377.

2.Іващенко В.М . Курс е кономічного аналізу : Навчальний посібник . – К .: Знання-Прес , 2000. – с . 149-166.

3.Савицька В.Г . Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч.посібник – К .: Знання , 2005. – с .273-312.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств . – К .: Урожай , 1995. – с .277-295.

5.Чумаченко М.Г . Економічний аналіз : Навч . посібник . – К .: КНЕУ , 200- с . 172-207.

Питання для самоконтролю

1. Основні завдання та джерела аналізу прибутків.

2. Послідовність дій під час визначення суми прибутку „З віту про фінансові р е зультати підприємства”.

3. Методика виявлення факторів , що впливають на суму прибутку від реалізації окремих видів проду к ції.

4. Шляхи збільшення суми прибутку від реалізації продукції.

5. Аналіз структури грошових надходжень підприємства за ви дами діяльності.

6. Фактори , що впливають на суму виручки від реалізації окремих видів прод у кції.

7. Визначення впливу цих факторів на зміну суми виручки.

8. Аналіз шляхів збільшення суми виручки і прибутку від реалізації продукції.

9. Аналіз факторів впливу на рівень рентабельності окремих видів продукції і шляхів підвищення ре н табельності.

1.Завдання і джерела аналізу

Серед показників, що характеризують діяльність підприємства, прибуток з а ймає особливе місце. Він є найбільш узагальнюючим результативним показником і характеризує ефективність використання капіталу. Прибуток є джер е лом зростання власного капіталу. За рахунок прибутку формуються показники фінансової стійкості підприємства. В умовах ринку підприємець вкладає капітал у ті галузі, що дають максимум прибутку. А тому під час аналізу прибуток досліджують особливо дет а льно з метою виявлення резервів його зростання.

Основні завдання аналізу прибутку:

1. Дослідження звіту про фінансові результати діяльності підприємства.

2. Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції.

3. Аналіз суми грошових надходжень за видами діяльності.

4. Аналіз суми виручки від реалізації продукції.

5. Аналіз показників рівня рентабельності підприємства і окремих видів реал і зованої продукції.

6. Аналіз використання прибутку.

Під час аналізу використовують такі джерела:

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- форма №50 державної статистичної звітності „Основні показники роботи сільгосппідприємств”;

- регістри синтетичного й аналітичного обліку доходів і витрат діяльності пі д приємства.

2. Аналіз звіту про фінансові результати

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є прибуток. Його визначають під час скл а дання звіту про фінансові результати. А тому аналіз суми прибутку доцільно почати з вивчення звіту про фінансові результати, де дано алгоритм формування суми чистого прибутку.

Звіт про фінансові результати підприємства побудований з урахуванням видів діяльності. Вона поділ я ється на звичайну і надзвичайну. Звичайна діяльність у свою чергу поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну. Оп е раційна діяльність поділяється на основну операційну й іншу операційну.

Схема 4. Класифікація доходів і витрат діяльності підприємства

Відповідно до класифікації доході в і витрат звіт про фінансові результати підприємства поділяється на п ’ ять ч а стин.

Таблиця 45

Аналіз звіту про фінансові результати

Перелік показників Показники , тис . грн. Минулий рік Звітний рік Зміни (+;-) 1. Дохід (виручка ) від реалізації пр о дукції (товарів , робіт , послуг ) 1964 1597 -367 2. Податок на додану ва р тість 202 141 -61 3. Чистий дохід (виручка ) від реаліз а ції продукції (товарів , робіт , послуг ) 1762 1456 -306 4. Собівартість реалізованої продукції (товарів , р о біт , послуг ) 1072 1128 +56 5 . Валовий прибуток (+), збиток (-) +690 +328 -362 6. Інші операційні доходи 87 98 +11 7. Адміністративні витрати 81 60 -21 8. Витрати на збут - - - 9. Інші операційні витрати 82 74 -8 10. Фінансовий результат від операційної діяльно с ті (прибуток + ; з биток -) +614 +292 -322 11. Доходи від участі в к а піталі - - - 12. Інші фінансові доходи - - - 13. Інші доходи - - - 14. Фінансові витрати 33 37 +4 15. Витрати від участі в капіталі - - - 16. Інші витрати - - - 17. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (пр и буток +; збиток -) 581 255 -326 18. Податок на прибуток від звичайної діяльності - - - 19. Фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток +, зб и ток -) 581 255 -326 20. Надзвичайні :

- доходи

- витрати

-

6

-

-

-

-6 21. Податок з надзвичайного прибу т ку - - - 22. Чистий прибуток (+), збиток (-) 575 255 -320

У першій частині звіту визначають валовий прибуток від реалізації продукції , робіт і послуг (різниця між чистим доходом (виручкою ) від реалізації продукції , робіт і послуг та собівартістю реалізованої продукції , робіт і п о слуг ).

У другій частині звіту визначають фінансовий результат від операційної діяльності (до валового прибу т ку від реалізації продукції , робіт і послуг додають інші операційні доходи та від німають інші операційні витрати , адмініс т ративні витрати і витрати на збут ).

У третій частині звіту визначають фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (до фінанс о вого результату від операційної діяльності додають доходи від фінансово ї та інвестиційної діяльності і віднімають витрати від фінанс о вої та інвестиційної діяльності ).

У четвертій частині звіту відображено фінансовий результат від звичайної ді я льності після оподаткування (фінансовий результат від звичайної діяльності за мін у со м податку на прибуток ).

Сільськогосподарські підприємства четвертого розділу звіту про фінансові результати підприємства не заповнюють у зв ’ язку з особливістю визначення прибу т кового податку . Сільськогосподарські товаровиробники сплачують фіксований сіл ь сь когосподарський податок (ФСП ) у склад якого входить і податок на прибуток . Н а рахована сума ФСП є одним із видів загальновиробничих витрат . У кінці звітного року ФСП розподіляється між об’ єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно до площі угід ь , зайнятих відповідними кул ь турами.

У п ’ ятій частині звіту відображено надзвичайні доходи і витрати та податок з надзвичайного прибутку.

У підсумку звіту про фінансові результати визначають суму чистого прибутку підприємства (до фінансового результату від звичайної діяльності після оподатк у вання додають прибуток від надзвичайної діяльності за мінусом податку з надзв и чайного прибутку ).

Основний прибуток підприємство одержує від реалізації продукції , робіт і п о слуг , але інші види діяльності можуть робити зна чний вплив на суму чистого приб у тку , збільшуючи або зменшуючи його.

З урахування цього зробимо аналіз звіту про фінансові результати СВК „Гост и не” (табл .. 45).

У минулому році СВК „Гостине” одержало 575 тис . грн . чистого прибутку , а звітному році лише 255 тис . грн . Прибуток зменшився на 320 тис . грн ., або в 2,25 разу.

Головною причиною було зменшення прибутку від реалізації продукції на 362 тис . грн .(690-328).

І якщо при зменшенні валового прибутку від реалізації продукції на 362 тис . грн . чистий прибуток з ме н шиться значно менше – на 320 тис . грн ., то причиною цьому насамперед позитивні наслідки іншої операційної діяльності . По-перше , а д міністративні витрати зменшились на 21 тис . грн .(81-60). По-друге , інші операційні доходи перевищили суми інших операційних витрат у минулому році на 5 тис . грн .(87-82), а в звітному році на 24 тис.грн .(98-74). Детал ь но вивчити ці суми можна на основі даних аналітичного і синтетичного обліку до рахунків 71 „Інший опер а ційний дохід” та 94 „Інші витрати операційної діяльності”.

Із звіту видно , що в СВК „Гостине” відсутня інвестиційна діяльність – немає ні доходів ні втрат від участі в к а піталі . Фінансова діяльність виразилась лише в сумі фінансових витрат , які зросли на 4 тис.грн . (37-33). Детальну розшифровку цих в и трат можна от римати з даних аналітичного і синтетичного обліку до рахунка 95 „Фінансові в и трати” . Це головним чином відсотки за кредит та деякі інші витрати . Відсутні інші фінансові доходи – дивіденди , відсотки , та деякі інші доходи від ф і нансових операцій.

У звітному році відсутня надзвичайна діяльність . У минулому році витрати на д звичайної діяльності склали 6 тис.грн.

Найбільший вплив на загальний фінансовий результат підприємства робить фінансовий результат (валовий прибуток ) від реалізації продукції . Так у СВК „Гост ине” , як видно із звіту про фінансові результати , вал о вий прибуток зменшився на 262 тис.грн . (690-328). Це трапилося під впливом дії двох факторів :

- на 360 тис.грн . зменшилась сума виручки від реалізації продукції , робіт і п о слуг (1762-1456);

- на 56 тис.грн. зросла собівартість реалізованої продукції , робіт і послуг (1128-1072).

Під час поглиблення аналізу детально досліджують суми прибутку по всіх видах реалізованої продукції зокр е ма.

3. Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції

На суму прибутк у по кожному виду реалізованої продукції впливають три фа к тори.

1. Кількість реалізованої продукції.

2. Середня реалізаційна ціна за 1 ц.

3. виробнича собівартість одиниці продукції.

Суму прибутку можна розглядати як добуток від множення першого фактора на різницю між другим і третім фактором , тобто на прибуток на одиницю продукції . Перший і другий фактори впливають на суму пр и бутку прямо пропорційно , а третій фактор обернено пропорційно . Це означає , що при зростанні кількості реал і зованої продукції і підвищенні сер едньої реалізаційної ціни сума прибутку збільшується , а при збільшенні соб і вартості продукції сума прибутку зменшується.

Вплив головних факторів на зміну суми прибутку можна визначити двома м е тодами :

- ланцюгових підстановок.

- обчислення різниць.

Під час вико ристання методу ланцюгових підстановок потрібно спочатку крім планової і фактичної суми приб у тку визначити два додаткові показники – дві умовні суми прибутку.

Уп 1 – умовний прибуток перший при фактичній кількості реалізованої проду к ції , але плановій ціні і плановій собівартості (тобто фактичну кількість ре а лізованої продукції множать на різницю між плановою ціною і плановою собівартістю ).

Уп 2 – умовний прибуток другий при фактичній кількості реалізованої проду к ції і фактичній ціні , але плановій собівартос ті (тобто фактичну кількість р е алізованої продукції множать на різницю між фактичною ціною і плановою собівартістю ).

Різниця між прибутком Уп 1 і плановим показує зміну прибутку за рахунок зміни кількості реалізованої прод у кції.

Різниця між прибутками Уп 2 та Уп 1 показує зміну за рахунок зміни ціни.

Різниця між прибутками фактичним і Уп 2 показує зміну прибутку за рахунок зміни собівартості проду к ції.

Досить наочно і , як показує досвід , зручно для запам ’ ятовування процес визн а чення впливу факторів на зміну суми прибутку можна зобразити у вигляді таблиці (табл . 46).

Фактори та досліджуваний показник Прибуток пл а новий Підстановки Прибуток фактичний перша Друга 1. Кількість реалізованої продукції П Ф Ф 2. Середня реалізаційна ціна П П Ф 3. Виробнича собівартість 1 ц. П П Ф Прибуток П Уп 1 Уп 2 Ф

Уп 1 – П – зміна прибутку за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

Уп 2 – У 1 – зміна прибутку за рахунок зміни цін.

Ф – Уп 2 – зміна прибутку за рахунок зміни собівартості продукції.

Під час вик ористання методу різниць вплив факторів на зміну суми прибутку визначають за правилами.

1. Різниця між фактичною і плановою кількістю реалізованої продукції помножена на плановий прибуток на одиницю продукції показує зміну пр и бутку за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

2. Різниця між фактичною і плановою середньою реалізаційною ціною помножена на фактичну кількість реалізованої продукції показує зміну пр и бутку за рахунок зміни цін.

3. Різниця між фактичною і плановою собівартістю продукції , помножена на фактичну кількість реалізованої продукції показує зміну прибутку за рахунок зміни собівартості продукції.

Отже , є три шляхи збільшення суми прибутку від реалізації окремих видів пр о дукції :

- збільшення кількості реалізованої продукції ;

- підвищення середньої реалізаційної ціни ;

- зниження собівартості продукції.

Збільшувати кількість реалізованої продукції можна шляхом збільшення обсягів її виробництва . У ро с линництві цього досягають шляхом збільшення посівної площі та підвищення врожайності , а в тваринництві – шляхом збільшення поголів’ я і підвищення продуктивності тварин . Але збільшення кількості реалізованої продукції веде до збіл ь шення прибутку лише при тій умові , що виробництво цієї продукції є прибутковим . Збіл ь шення реалізації збиткової продукції веде до з більшення суми збитку підприємства , що є негативним явищем , бо веде до втрати оборотних акт и вів , знижує платоспроможність підприємства.

В умовах ринкової економіки ціну на товар встановлює ринок . Вона включає такі дві обов ’ язкові складові частини , як серед ні витрати і прибуток . Але підприємство може робити певний вплив на підвищення середньої реаліз а ційної ціни шляхом поліпшення якості продукції , вдосконалення структури реалізації (збільшення кіл ь кості реалізації продукції по тих каналах , де ціна вища ), вра хування строків реалізації (особливо по овоч е вих культурах ).

Таблиця 47

Аналіз суми прибутку від реалізації окремих видів продукції

Назва продукції Кількість реалізованої проду к ції , ц Середня реалізаційна ціна 1 ц , грн.. Виробнича собіва р тість 1ц , грн.. Мин у лий рік Зв і тний рік Відхиле н ня (+;-) (2-1) Мин у лий рік Зв і тний рік Відх и лення (+;-) (5-4) Мин у лий рік Зв і тний рік Відх и лення (+;-) (8-7) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Озима пшениця 11894 10114 -1780 41,53 29,27 -12,26 20,93 23,04 +2,11 Пр и ріст ВРХ 702 967 + 265 477,21 387,80 -89,41 400,28 382,63 -17,65 Мол о ко 6281 7098 +817 71,80 58,89 -12,91 44,90 43,96 -0,94

Назва продукції Прибуток на 1 ц , грн.. Сума прибутку всього , грн Відхилення звітного року від м и нулого Мин у лий рік (4-7) Зв і тний рік (5-8) Відхиле ння (+;-) (11-10) Мин у лий рік (1*10) Зв і тний рік (2*11) Заг а льне (14-13) у т . ч . За рахунок зміни Кільк . реал . прод . (зх 10) Ціни (2х 6) Собіварт о сті (2х 9) 10 11 12 13 14 15 16 17 18 Озима пшениця +20,60 +6,23 -14,37 245016 63010 -182006 -36668 -1 23998 -21340 Пр и ріст ВРХ +76,93 +5,17 -71,76 54005 4999 -49006 +20385 -86459 +17068 Мол о ко +26,90 +14,93 -11,97 168959 105973 -62986 +621977 -91635 +6672

Підприємство повинне також врахувати кон ’ юктуру ринку – стан попиту і пропозиції на товар , рівень конкур е нції . Іноді підприємству вигідно дещо знизити ціну на товар , якщо попит на цей товар є еластичним . Тоді зменшення прибутку за рахунок зменшення ціни буде компенсовано збільшенням прибутку за рахунок збільшення кількості пр о дукції.

Великий вплив на з більшення прибутку робить зниження собівартості проду к ції . У рослинництві вона залежить від суми затрат на 1 га рівня врожайності , а в тваринництві – від суми затрат на 1 голову та рівня продуктивності одн і єї голови.

В умовах ринкової економіки підприємств у дуже важливо утримувати такі два лідерства :

- в якості товарів ;

- у собівартості продукції.

Висока ціна і низька собівартість забезпечує високий прибуток на одиницю продукції , високий рівень рентабельності . Це створює дуже сприятливі умови в боротьбі з к онкурентами , забезпечує лідерство в охопленні ринку , максимізує приб у ток.

З розрахунків видно , що порівняно з минулим роком сума прибутку зменшилась по всіх видах реалізов а ної продукції.

По озимій пшениці на зменшення прибутку впливали всі три фактори , бо і реалізували пшениці менше , і за ц і ною нижчою , і собівартість 1 ц підвищилась . Але особливо високе зменшення (68%) відбулося за рахунок зниження цін.

З приростом ВРХ і молока були створені умови для зростання прибутку , бо і реалізували продукції більше , і собівартість продукції знизилась . Але втрати приб у тку за рахунок зниження ціни були такі значні , що загальний результат виявився н е гативним.

4. Аналіз грошових надходжень діяльності підприємства

Чистий дохід – це різниця між сумою грошових надходжень ді яльності підприємства і сумою витрат діяльно с ті . Чистий дохід знаходиться в прямій залежності від грошових надходжень , а тому потрібно відшукати резерви їх збільшення . Грошові надходження підприємство одержує від основної , фінансової , інвестиційної і на д зв ичайної діяльності . А тому аналіз грошових надходжень починають із характери с тики їх зміни в розрізі видів діяльності . Для цього на основі даних звіту про фінансові результати доцільно скласти аналітичну табл и цю (табл .. 48).

У СВК „Гостине” загальна сумка грошових надходжень (доходів діяльності ) порівняно з минулим роком зменшилась на 295 тис.грн ., що було головною причиною зменшення суми чистого прибутку . Відсутні надх о дження від інвестиційної , фінансової і надзвичайної діяльності . Близько 95% надходжень – це виручка від р е алізації продукції , робіт і послуг . Отже , головним питання аналізу грошових надх о джень є аналіз суми виручки (доходу ) від реалізації продукції.

Таблиця 48

Аналіз грошових надходжень СВК „Гостине”

Статті надходжень Грошові надходження , ти с.грн. Минулий рік Звітний рік Відхилення 1. Чистий дохід (виручка ) від реалізації продукції 1762 1456 -306 2. Інший операційний дохід 87 98 +11 3.Дохід від особливої ді я льності 1849 1554 -295 4. Дохід від участі в капіталі - - - 5. Інші фінансові д оходи - - - 6. Інші доходи - - - 7.Разом від звичайної ді я льності 1849 1554 -295 8. Надзвичайні доходи - - - 9.Всього грошових надх о джень 1849 1554 -295 10. Всього витрат діяльності 1274 1299 +25 11. Чистий дохід +575 +255 -320

5. Аналіз суми вируч ки від реалізації продукції

Аналіз суми чистої виручки від реалізації продукції проводять по кожному виду реалізованої продукції окремо . На суму виручки впливають такі фактори :

- кількість реалізованої продукції ;

- середня реалізаційна ціна.

Сума виручки – це добуток від множення першого фактора на другий . Обидва фактори впливають на суму в и ручки прямо пропорційно . При збільшенні факторів сума виручки збільшується і навпаки.

Вплив факторів на суму виручки визначають двома методами :

- ланцюгових підстановок ;

- обчи слення різниць.

Під час використання першого методу потрібно крім планової і фактичної суми виручки визначити додатковий показник – умовну суму виручки при фактичній к і лькості реалізованої продукції і плановій середній реалізаційній ціні . Різниця між умовн ою і плановою сумою виручки показує зміну суми виручки за рахунок зміни кількості реалізованої продукції . Різниця між умовною і фактичною виручкою показує зміну суми виру ч ки за рахунок зміни ціни (табл .. 49).

Таблиця 49

Фактори та дослідж у ваний показник В иручка за пл а ном Підстановка : умовне виручки Виручка факти ч на 1.Кількість реалізованої прод у кції П Ф Ф 2.Середня реалізаці й на ціна. П П Ф Чиста виручка від ре а лізації продукції П У Ф

У – П – зміна виручки під впливом зміни кількості реалізованої проду кції

Ф – У – зміна виручки під впливом зміни середньої реалізаційної ціни.

Під час використання методу обчислення різниць вплив зміни факторів на зміну суми виручки визнач а ють за правилами.

1. Різниця між фактичною і плановою кількістю реалізованої продукції помножена на планову середню реаліз а ційну ціну показує зміну суми виручки за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

2. Різниця між фактичною і плановою ціною помножена на фактичну кіл ь кість реалізованої продукції показує зміну виручки за рахунок змін и середньої ре а лізаційної ціни.

Назва прод у кції Кількість реалізованої продукції , ц Середня реалізаційна ціна 1 ц , грн. план фактично відхилення план фактично відхилення 1 2 3 4 5 6 1.Озима пшениця 11894 10114 -1780 41,53 29,27 -12,26 2.Пр и ріст ВРХ 7 02 967 +265 477,21 387,80 -89,41 3.Мол о ко 62,81 7098 +817 71,80 58,89 -12,91

Назва прод у кції Сума чистої виручки всього , грн.. Відхилення від базисного пер і оду План (1х 4) Фактично (2х 5) Умова (2х 4) загальне У т.ч . за рах . зміни 7 8 9 10 11 1 2 1. Озима пшениця 493958 296037 420034 -197921 -73924 -123997 2.Пр и ріст ВРХ 335001 375003 461462 +40002 +126461 -86459 3.Мол о ко 450976 418001 509636 -32975 +58660 -91635

Із трьох основних видів продукції сума чистої виручки зросла лише по приросту ВР Х на 40002 грн . Ціна за 1 ц приросту ВРХ знизилась на 89,41 грн . і за рахунок цього виручка зменшилась на 86459 грн . Але ці втрати було компе н совано збільшенням реалізації приросту ВРХ , бо реалізували приросту на 265 ц більше , за рахунок чого сума чистої в и ручки зросла на 126461 грн.

По озимій пшениці і молоку сума виручки зменшилась відповідно на 197921 грн . і на 32975 грн . По озимій пшениці це зв’ язано як із зменшенням кількості реалізованої продукції , так і особливо із зниженням середньої реал і заційної ц іни.

По молоку втрати за рахунок зменшення ціни були такими значними (91635 грн .), що не були компенсовані н а віть збільшенням кількості реалізованого молока на 817 ц.

Для збільшення суми виручки від реалізації продукції потрібно збільшувати кількість реалі зованої пр о дукції і підвищувати середню реалізаційну ціну.

6. Аналіз рівня рентабельності підприємства

Доходність підприємства характеризується не лише абсолютними , а й відносними показниками . Абсол ю тний показник – це сума прибутку . Відносний показник – ц е рівень рентабельності . Рівень рентабельності – це відсоткове відношення пр и бутку до затрат , що забезпечили отримання цього прибутку . Рівень рентабельності показує , скільки прибутку підприємство отримало на 1 грн . затрат . Отже , рівень р е нтабельності є одн им із головних факторів , від яких залежить сума прибутку пі д приємства . Потрібно детально досліджувати цей показник , відшукуючи резерви його зр о стання.

Починають аналіз із визначення загальних показників рівня рентабельності пі д приємства . Спочатку на основі звіту про фінансові результати діяльності підприємства визначають чотири узагальнюючі показники рівня рентабел ь ності.

1. Рентабельність реалізації продукції , робіт і послуг – це відношення валового прибутку (різниця між чистим доходом (виручкою ) і собівартіс тю реалізованої продукції ) до собівартості реалізованої продукції , робіт і п о слуг.

2. Рентабельність операційної діяльності – це відношення прибутку від операційної діяльності до опер а ційних витрат (собівартість реалізованої продукції , адміністративні витрати + витрати на збут + інші оп е раційні витрати ).

3. Рентабельність звичайної діяльності – це відношення прибутку від звичайної діяльності до витрат зв и чайної діяльності (операційні витрати + фінансові та інвестиційні витрати ).

4. Рентабельність витрат діяльності – це найзагальніший результативний показник рівня рентабельності . Визначають його діленням чистого прибутку на суму витрат діяльності (звичайної і надзвичайної ). Рентабел ь ність витрат діяльності і рентабельність звичайної діяльності доцільно визначати в дво х вимірах – до оподатк у вання і після оподаткування.

У базисному періоді рівень рентабельності всіх видів діяльності був досить високий (45-64%). У звітному році він значно знизився , але для цього року він є опт и мальним (20-29%).

Аналіз рівня рентабельності кожного виду діяльності потрібно поглибити , дет а лізувати.

Найбільший вплив на рівень рентабельності підприємства робить рентабел ь ність реалізованої продукції , робіт і послуг . Цю діяльність досліджують особливо детально . Роблять факторний аналіз рівня рент абельності кожного виду реалізованої продукції.

Таблиця 51

Загальні показники рівня рентабельності СТОВ „Гостине”

Показники р і вня рентабельно с ті Базисний рік Звітний рік Д о ходи Витр а ти Приб у ток +; зб и ток - Р і вень рентаб е льності , % Д о ходи Витр а ти Приб у т ок +; зб и ток - Р і вень рентаб е льності , % Рентабельність реалізованої продукції 1762 1072 +690 +64 1456 1128 +328 +29 Рентабельність операційної діяльності 1849 1235 +614 +50 1554 1262 +292 +23 Рентабельність звичайної ді я льності 1849 1268 +581 +46 1554 1299 +255 +20 Рентабельність витрат діял ь ності 1849 1274 +575 +45 1554 1299 +255 +20

На рівень рентабельності кожного виду продукції впливають фактори :

- прибуток від реалізації продукції ;

- собівартість реалізованої продукції.

Рівень рентабельності – вираж ена у відсотках частка від ділення першого фа к тора на другий . Перший фактор впливає на рівень рентабельності прямо пропорці й но , а другий – обернено пропорційно . При збільшенні суми прибутку рівень рент а бельності збільшується , а при зменшенні собівартості р еалізованої продукції - зм е ншується.

Вплив факторів на зміну рівня рентабельності визначають методом ланцюгових підстановок . Спочатку крім планового і фактичного рівня рентабельності визнач а ють додатковий показник – умовний рівень рентабельності при фактич ній сумі пр и бутку і плановій собівартості реалізованої продукції . Різниця між умовним і план о вим рівнем рентабельності показує зміну рівня рентабельності за рахунок зміни с у ми прибутку . Різниця між умовним і фактичним рівнем рентабельності показує зміну рі вня рентабельності за рахунок зміни собіва р тості реалізованої продукції.

Для збільшення рівня рентабельності потрібно насамперед збільшувати суму прибутку , який залежить від кількості реалізованої продукції , середньої реалізаці й ної ціни і собівартості 1 ц.

Що стосується собівартості реалізованої продукції , то вона залежить від двох факторів :

- кількості реалізованої продукції ;

- собівартості одиниці продукції.

Зростання собівартості реалізованої продукції за рахунок збільшення кількості реалізованої продукції н е є негативним явищем . Негативним є її ріст за рахунок зр о стання собівартості одиниці продукції.

Таблиця 52

Аналіз рівня рентабельності окремих видів продукції

Назва прод у кції Прибуток (+;-)тис.грн. Собівартість реалізованої проду к ції , тис.грн. план фак тично Відхилення

(2-1) план фактично Відхилення

(5-4) 1 2 3 4 5 6 Озима пш е ниця 245 63 -182 249 233 -16 Приріст ВРХ 54 5 -49 281 370 +89 Молоко 169 106 -63 282 312 +30

Назва прод у кції Рівень рентабельності , % Відхилення План

1х 100\4 Фактично

2х 100\ 5 Умовний

2х 100\4 Загальне

8-7 У т.ч . за рахунок Прибутку

9-7 Собівартості

9-8 7 8 9 10 11 12 Озима пш е ниця 98 27 25 -71 -73 +2 Приріст ВРХ 19 1 2 -18 -17 -1 Молоко 60 34 38 -26 -22 -4

Аналіз рівня рентабельності окремих видів продукції спрощ ується коли головними факторами рівня рентабел ь ності вважати :

- прибуток від реалізації одиниці продукції ;

- собівартість одиниці продукції.

Прибуток від реалізації одиниці продукції – це різниця між ціною і собіварті с тю . Отже , для збільшення рівня рентабельно сті продукції потрібно дбати про пі д вищення ціни і зниження собівартості.

Рівень рентабельності за всіма видами продукції різко знизився : по озимій пшениці з 98% до 27%, прир о сті ВРХ з 19% до 1%, молоку з 60% до 34%. По приросту ВРХ і молоку на це впливали обидва фактори – при значному зме н шені прибутку витрати зросли.

По озимій пшениці зменшення рівня рентабельності пояснюється значним зменшенням прибутку – майже в ч о тири рази . Незначне скорочення затрат (6,5%) не змогло істотно виправити становище.

7. Ан аліз використання (розподілу ) прибутку

Прибуток підприємства є об’ єктом розподілу . Спочатку учасниками розподілу є держава і підприємство , вн а слідок чого прибуток розподіляється на дві частини.

- Податок на прибуток.

- Чистий прибуток.

Податок на прибуток пос тупає в доходи державного бюджету . Чистий прибуток залишається в повному розп о рядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів та розширення й оновлення виробниц т ва.

Основні статті (напрями ) використання чистого прибутку.

- На виплату дивіденді в.

- На поповнення статутного капіталу.

- На поповнення резервного капіталу.

- Інші напрями використання.

- Нерозподілені прибутки.

Отже , важливим наслідком розподілу прибутку є збільшення власного капіталу підприємства.

Приймаючи рішення про використання прибутку власники повинні всебічно зважити напрями першочергових вкладень фінансових ресурсів , виходячи з фінансового стану підприємства , його матеріально-технічної бази , можл и востей іншого прибуткового вкладення коштів.

Особливо важлива наявність резервного капіт алу та нерозподіленого прибутку , що веде до збільшення власного оборотного капіталу і є дуже важливим фактором фінансової стійкості підприємства . Резервний капітал оптимальних розмірів є зап о рукою міцної платоспроможності підприємства.

Для проведення аналі зу використання прибутку на основі даних „Звіту про вл а сний капітал” доцільно скласти аналітичну таблицю (табл .. 53).

Таблиця 53

Аналіз використання прибутку

Напрями використання пр и бутку Використання прибутку , тис.грн Структура розподілу чистого прибутку у відсо т ках Минулий рік Звітний рік зміни Минулий рік Звітний рік 1. На виплату дивіде н дів - - - - - 2. На поповнення статутного кап і талу - - - - - 3. На поповнення резервного кап і талу 575 255 100 100 4. Інші н а прями - - - - - 5.Нерозподіл е ний при буток - - - - - 6.Всього чистого пр и бутку 575 255 -320 100 100 7. Податок на приб у ток - - - - - Всього прибу т ку 575 255 -320 100 100

СВК „Гостине” чистий прибуток за останні роки залишав нерозподілений . На кінець звітного року він складає 830 тис.грн. Цим створено умови міцної фінансової стійкості підприємства.

Тема 8. Аналіз фінансового стану підприємства

Основні запитання

1. Завдання і джерела аналізу.

2. Горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства та джерел його утворення.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

4. Аналіз поточної платоспроможності.

5. Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства.

6. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

7. Аналіз оборотності оборотних активів.

8. Аналіз ефективності використання активів ( капіталу ).

Рекомендована література :

1. Ф.Ф . Бутинець Економічний аналіз : Житомир : ПП «Рута» , 2003. – с . 215-299;

2. Чумаченко М.Г . Економічний аналіз : Навчальний посібник . – К .: КНЕУ , 2003. – ст .208-274;

3. Савицька Г.В . Економічний аналіз діяльності пі дприємства : К .: Знання , 2005 – с .571-658,

4 . Іващенко В.М . Курс економічного аналізу – К .: Знання – Прес , 2002.- ст . 125-149.

Питання для самоконтролю :

1.Зміст горизонтального та вертикального аналізу балансу.

2.Основні показники фінансової стійкості під приємства.

3.Визначення коефіцієнтів фінансової незалежності , фінансової залежності , співвідношення залучених і власних коштів ? Оптимальне значення цих п о казників.

4.Визначення наявності власного і прирівняного до нього оборотного капіталу.

5.Аналіз забезп еченості підприємства власним оборотним капіталом . Оптимальне значення цього п о казника.

6.Визначення коефіцієнтів поточної платоспроможності підприємства . Оптимальне значення цих пок а зників.

7.Основні проблеми аналізу стану дебіторської і кредиторської заб оргованості.

8.Аналіз оборотності оборотних активів . Шляхи прискорення оборотності оборо т них активів.

9.Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання активів . Шляхи зростання.

1. Завдання і джерела аналізу. Будова бухгалтерського балансу

У ринко вих умовах повної господарської самостійності , коли підприємства діють на основі принципів коме р ційного розрахунку , успіхи діяльності підприємства у вирішальній мірі залежать від його фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства характеризує система пок азників , які визнач а ють зміст і завдання аналізу :

- склад і динаміка активів підприємства та джерел їх утворення ;

- фінансова стійкість підприємства ;

- платоспроможність і кредитоспроможність ;

- склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості ;

- оборотн ість оборотних активів ;

- ефективність використання активів.

Аналіз цих показників має виявити сильні і слабкі сторони фінансового стану підприємства , розробити конкретні заходи , які зміцнили б фінансову стійкість під п риємства , усунули причину можливого банк рутства.

Джерелами аналізу фінансового стану підприємства є його фінансова звітність.

- Баланс

- Звіт про фінансові результати

- Звіт про рух грошових коштів

- Звіт про власний капітал

- Примітки до річної фінансової звітності

- Дані синтетичного і аналітичного бухгал терського обліку.

Основними джерелами аналізу є бухгалтерський баланс . А тому , щоб зробити змістовний аналіз фінансового стану підприємства , потрібно чітко знати будову б а лансу.

Статті активу балансу з аналітичною метою згруповано в такі три розділи.

1. Необо ротні активи.

2. Оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів.

Основними статтями необоротних активів є основні засоби і незавершене б у дівництво . Основні засоби подано в оцінці за первісною і залишковою вартістю . У підсумок балансу включено оцінку за залишково ю вартістю . До необоротних акт и вів відносять також довгострокові фінансові інвестиції , довгострокову дебіторську заборгованість , відстрочені податкові активи та нематеріальні активи.

Оборотні активи – це оборотний капітал підприємства . Він завжди розміщени й одночасно на різних стадіях кругообігу . Стадії кругообігу такі : виробничі запаси , тварини на вирощуванні і відгодівлі , незавершене виробництво , готова продукція , дебіторська заборгованість і грошові кошти . Дебіторську заборгованість відображ е но окремо за товари , роботи і послуги (з виділення резерву сумнівних боргів ) та за розрахунками . Окремою статтею виділено векселі одержані . Грошові кошти від о бражено окремо в національній та іноземній валюті . Коло грошових коштів окр е мою статтею відображено поточні фі нансові інвестиції , які за ступенем ліквідності прирівнюються до грошових ко ш тів.

У третьому розділі активу відображено витрати майбутніх періодів . Це витрати на освоєння виробництва нових видів продукції , оплачені наперед податки та збори , суми передплати періодичних видань . Отже , витрати майбутніх періодів – це част и на оборотних активів , яка вилучена з обороту.

Таблиця 54

Баланс СВК „Світанок”

Актив На початок зв і тного року На кінець зв і тного року 1. Необоротні активи Нематеріальні активи : Залишко ва вартість - Первісна вартість - Знос - Незавершене будівництво 549 Основні засоби : Залишкова вартість 1836 Первісна вартість 4697 Знос (2861) Довгострокові фінансові інвестиції : Які обліковуються за методом участі в капіталі інших під пр и ємств 30 Інші фінансові інвестиції Довгострокова дебіторська заборгованість - Відстрочені податкові активи - Інші необоротні активи - Усього за розділом І 2415 2. Оборотні активи Запаси : Виробничі запаси 629 Тварини на вирощуванні т а відгодівлі 158 Незавершене виробництво 174 Готова продукція 65 Товари - Векселі одержані - Дебіторська заборгованість за товари , роб о ти , послуги Чиста реалізаційна вартість 52 Первісна вартість 52 Резерв сумнівних боргів (-) Дебіторськ а заборгованість за розрахунками : З бюджетом 2 За виданими авансами - З нарахованих доходів - Із внутрішніх розрахунків - Інша поточна дебіторська заборгованість 18 Поточні фінансові інвестиції - Грошові кошти та їх еквіваленти : У націона льній валюті - В іноземній валюті - Інші поточні активи - Усього за розділом 2 1098 3. Витрати майбутніх періодів - Баланс 3513 Пасив На початок зв і тного періоду На кінець зв і тного періоду 1. Власний капітал Статутний капітал 3 Пайовий ка пітал 1876 Додатковий вкладений капітал - Інший додатковий капітал 1017 Резервний капітал - Нерозподілений прибуток - Неоплачений капітал (1) Вилучений капітал (-) Усього за розділом 1 2895 2. Забезпечення наступних витрат і пл а тежів Заб езпечення виплат персоналу - Інші забезпечення - Цільові фінансування - Усього за розділом 2 - 3. Довгострокові зобов ’ язання Довгострокові кредити банків - Інші довгострокові фінансові зобов ’ язання - Відстрочені податкові зобов ’ язанн я 50 Інші довгострокові зобов ’ язання 58 Усього за розділом 3 108 4. Поточні зобов ’ язання Короткострокові кредити банків - Поточна заборгованість за довгостроковими зобов ’ язаннями - Векселі видані - Кредиторська заборгованість за товари , р о бо ти , послуги 196 Поточні зобов ’ язання за розрахунками : - З одержаних авансів - З бюджетом 44 З позабюджетних платежів 17 Зі страхування 62 З оплати праці 190 З учасниками - Із внутрішніх розрахунків - Інші поточні зобов ’ язання 1 Усього за розділом 4 510 5. Доходи майбутніх періодів - Баланс 3513

Керівник __________________ Головний бухгалтер _________________

У пасиві балансу відображено наявність і склад джерел утворення активів підприємства . Статті пасиву з анал і тичною метою з груповані в п ’ ять розділів.

1. Власний капітал.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов’ язання.

4. Поточні зобов’ язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Джерела утворення активів підприємства поділяються на власні і залучені . О с но вним джерелом власних активів є власний капітал (1 розділ пасиву ). Другий і п ’ ятий розділ пасиву – це джерела утворення оборотних активів , які прирівнюют ь ся до власних . Адже забезпечення наступних витрат і платежів – це насамперед с у ми нарахованого резерву на покриття витрат на оплату майбутніх відпусток праці в ників , а доходи майбутніх періодів – це одержані авансові платежі за здані в оренду основні засоби тощо.

У третьому і четвертому розділах пасиву („Довгострокові зобов ’ язання” та „Поточні зобов ’ язання” ) відображ е но джерела залучених коштів , якими користується підприємство.

У табл . 54 подано баланс СВК „Світанок” , на основі якого зроблено аналіз усіх показників фінансового стану підприємства.

3. Горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства і джерел його утворення

Аналіз бухгалтерського балансу починають з оцінки змін , що відбулися в складі активів підприємства , джерел їх утворення . При цьому розрізняють горизонтальний і вертикальний аналіз.

Горизонтальним називають аналіз , коли роблять оцінку змін окремих статей балансу в часі , порівнюють ва р тість їх на початок та на кінець року і роблять оцінку цих змін.

Вертикальним називають структурний аналіз . За 100% беруть валюту (підс у мок ) балансу і визначають питому вагу кожної статті у відсотках до пі дсумку . Роблять оцінку структури активів та джерел їх утворення , оцінку структ у рних змін за рік . Порівнюють фактичну структуру з оптимальною.

Починають горизонтальний аналіз з оцінки змін валюти балансу . Зростання в а люти балансу є позитивним явищем , якщо в оно відбулося за рахунок зростання джерел власних засобів і коли воно призвело до зростання суми виручки і суми пр и бутку від реалізації продукції , до зростання обсягів виробництва продукції.

Після оцінки змін валюти балансу горизонтальний аналіз поглиблюют ь , тобто детально вивчають і оц і нюють зміни всіх статей активу порівнюючи з відповідними статтями пасиву.

Що стосується необоротних активів , то завжди позитивним явищем є зроста н ня основних засобів , бо означає поліпшення забезпеченості підприємства основни ми засобами . Оцінку стану основних засобів роблять за такими ко е фіцієнтами : росту , вибуття , оновлення , зношеності , придатності , структури . Зростання незаве р шеного будівництва є позитивним явищем , якщо воно відбувається не за рахунок поруше н ня строків введе ння будівель в експлуатацію . Збільшення довгострокових фінанс о вих інвестицій і нематеріальних активів також є позитивн 6им явищем.

Джерелами зростання необоротних активів є власний капітал та довгострокові кредити банків . За умов високої фінансової стійкост і підприємства позитивним є зростання необоротних активів за рахунок обох дж е рел.

Горизонтальний аналіз оборотних активів починають з порівняння загальної в а ртості їх на початок і на кінець року . Зростання , як правило , є позитивним явищем , особливо коли во но відбулося за рахунок власних джерел . Під час поглиблення ан а лізу вивчають зміни , що відбулися в складі оборотних активів та джерел їх утворе н ня за окремими статтями . Як правило , позитивним є зростання виробничих запасів , тварин на вирощуванні та відгоді влі , незаверш е ного виробництва , готової продукції , грошових коштів . Але величина виробничих запасів і грошових коштів повинна б у ти оптимальною . Грошові кошти повинні покривати не менше 20% поточних з о бов ’ язань , а виробничі запаси мають відповідати норматив у . Необґрунтовані екон о мічно значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем , бо уповіл ь нюють швидкість обертання оборотних активів , знижують ефективність їх використання . Негативним яв и щем є зростання сум дебіторської заборгованості.

Джерела у творення оборотних активів поділяються на власні і залучені . Зростання за рахунок власних і порі в няльних до них джерел (власний капітал у частині оборотних активів , забезпечення наступних витрат і платежів , доходи майбутніх п е ріодів ) завжди є позитивним яв ищем . Зростання за рахунок залучених джерел (пот о чні зобов ’ язання ) в умовах міцного фінансового стану підприємства також є позит и вним явищем . Але в умовах низької платоспроможності часто є негативним явищем , бо є наслідком несвоєчасності розрахунків з кред иторами.

Під час вертикального аналізу вивчають структуру активів і джерел їх утворе н ня . Насамперед визначають питому вагу власних і залучених джерел . Власні джер е ла повинні складати не менше 50% усіх джерел , що є одним з показників фінансової стійкості пі дприємства . У складі власного капіталу позитивним є наявність таких статей , як резервний капітал та нерозподілений прибуток (крім статутного , пайового і додаткового капіталу ). Під час вертикал ь ного аналізу вивчають співвідношення між основними засобами й о боротними актив а ми . Оптимальним є такий стан , коли на 1 грн . основних засобів припадає 1 гривня оборотних активів.

До проведення горизонтального і вертикального аналізу необоротних активів та джерел їх утворення д о цільно скласти аналітичну таблицю (табл . 5 5).

Таблиця 55

Горизонтальний та вертикальний аналіз необоротних активів та джерел їх утворення в СВК „Св і танок”

Статті необоротних активів та джерел їх утворення Сума , тис . грн. У відсотках до пі д сумку На поч . року На кін . року Зміни (+;-) На поч . року На кін . року НЕОБОРОТНІ АКТ И ВИ 1. Нематеріальні активи - залишкова вартість - - - - - - первісна вартість - - - - - - знос - - - - - 2. Незавершене будівництво 549 595 +46 22,7 20,5 3. Основні засоби : - залишкова вартість 1836 2270 +434 76,0 78,3 - первинна вартість 4697 7231 +2534 - - - знос 3861 4961 +2100 - - 4. Довгострокові фінансові інвестиції 30 34 +4 1,3 1,2 5. Довгострокова дебіторська заборгов а ність - - - - - 6. Відстрочені податкові а к тиви - - - - - 7. Інші необоротн і активи - - - - - Усього за розділом І активу 2415 2899 +484 100,0 100,0 У відсотках до валюти б а лансу 68,7 70,8 +2,1 Власний оборотний капітал 480 763 +283 ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ 1. Статутний капітал 3 3 - 0,1 0,1 2. Пайовий капітал 1876 2045 +16 9 64,8 55,8 3. Додатковий капітал - - - - - 4. Інший додатковий капітал 1017 1674 +657 35,1 44,1 5. Резервний капітал - - - - 6. Нерозподілений прибуток (збиток ) (-59) - - - 7. Неоплачений капітал (1) (1) - - - 8. Вилучений капітал (-) (-) - - - У сього за розділом І пасиву 2895 3662 +767 100,0 100,0

Вартість необоротних активів зросла за рік на 484 тис . грн . Відбулося це за рахунок зростання вартості основних засобів , незавершеного будівництва та довг о строкових фінансових інвестицій . Вартість осн овних засобів зросла на 434 тис.грн ., але це не можна оцінити як позитивне явище , бо збільшення відбулося не за р а хунок придбання або створення нових основних засобів , а виключно за рахунок їх пере о цінки в сторону збільшення . Основні засоби знаходяться в д уже поганому фінанс о вому стані , причому цей стан за кінець року 68,6%. Такий стан основних засобів п о яснюється тим , що за ряд останніх років підприємство було збитковим , а тому не відбулося ніякого їх оновлення . Реорганізація КСП „Світанок” у СВК „Світанок ” на основі приватної власності на землю і майно значно поліпшила стан економіки пі д приємства . Сума збитку зменшилась із 284 тис.грн до 59 тис.грн . Відбувся рух у п о зитивний бік і рух значний . Але збитковість залишилась . Вона буде подолана в ма й бутньому . Л ише за рахунок прибутку може відбуватись оновлення і зміцнення осн о вних засобів.

Зростання незавершеного будівництва та довгострокових фінансових інвестицій можна оцінити як поз и тивне явище.

Істотним недоліком структури необоротних активів є те , що велику питому вагу займає незавершене будівниц т во – 20,5%, або 595 тис.грн . У зв’ язку із збитковістю підприємства строки здачі будівель в експлуатацію дуже розтя г нули . Велика сума капіталу в незавершеному будівництві не дає прибутку.

Джерелом утворення необоротни х активів є власний капітал . Він зріс за рік на 767 тис.грн ., або на 26%, що є позитивним явищем . Зростання відбулося за рахунок збільшення пайового капіталу на 169 тис.грн ., та за рахунок збільшення іншого д о даткового капіталу на 657 тис.грн.

Характерною є структура власного капіталу : 55,8% займає пайовий капітал , 44,1 – інший додатковий капітал та 0,1 – статутний капітал . У фінансово міцних підприємствах значну питому вагу займає резервний капітал та нерозподілений пр и буток . У СВК „Світанок” резервного фо нду немає , а замість нерозподіленого приб у тку є 59 тис.грн . збитку . Лише перетворивши підприємство із збиткового в прибу т кове можна за рахунок прибутку створити резервний капітал , що є запорукою мі ц ного фінансового стану.

Власний капітал є джерелом утворен ня не лише необоротних , а й оборотних активів . Власний оборотний кап і тал зріс за рік з 480 до 763 тис.грн ., що є позитивним явищем . Він складає на кінець року 21% всього власного капіт а лу.

Оборотні активи підприємства зросли за рік на 97 тис.грн . або майже на 9%. Позитивним явищем є зро с тання виробничих запасів , незавершеного виробництва , готової продукції , а також зменшення дебіторської заборгованості за рахунками та поява грошових коштів на рахунках . Негативним явищем є зменшення тварин на вирощуванні і в і д годівлі , а також зростання дебіторської заборгованості за товари , роботи і послуги , 7 тис.грн . якої складає резерв су м нівних боргів.

Що стосується структури оборотних активів , то тут негативним явищем є зна ч на питома вага їх в дебіторській заборгованості (4,9%), а також незначна питома в а га грошових коштів (1,3%).

Таблиця 56

Горизонтальний і вертикальний аналіз оборотних активів та джерел їх утворення

Статті оборотних активів та джерела їх утв о рення Сума , тис.грн. У відсотках до пі д сумку На поч.

року Н а кін . року Зміни (+;-) На поч . року На кін . року ОБОРОТНІ АКТИВИ 1. Виробничі запаси 629 655 +26 57,8 54,8 2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі 158 131 -27 14,4 11,0 3. Незавершене виробництво 174 249 +75 15,8 20,8 4. Готова продукція 65 86 + 21 5,9 7,2 5. Товари - - - - - 6. Векселі одержані - - - - - 7. Дебіторська заборгованість за товари , роб о ти і послуги - чиста реалізаційна вартість 52 46 -6 4,7 3,8 - первинна вартість 52 53 +1 - резерв сумнівних боргів (-) (7) +7 8. Дебіт орська заборгованість за розрахунками 20 13 -7 1,8 1,1 9. Поточні фінансові інвестиції - - - - 10. Грошові кошти - 15 +15 1,3 11. Інші оборотні активи - - - - Всього за розділом 1098 1195 +97 100,0 100,0 У відсотках до власного кап і талу 31,3 29,2 - 2,1 ДЖЕРЕЛА УТВОРЕННЯ ОБОРО Т НИХ АКТИВІВ 1. Власний оборотний капітал 480 763 +283 43,7 63,9 2. Забезпечення наступних в и трат і платежів - - - 3. Довгострокові зобов ’ язання : - відстрочені податкові з о бов ’ язання 50 - -50 4,6 - - інші довг острокові з о бов ’ язання 58 - -58 5,3 - 4. Поточні зобов ’ язання 510 432 -78 46,4 36,1 5. Доходи майбутніх періодів - - - - Всього джерел оборотних а к тивів 1098 1195 +97 100,0 100,0

Значне поліпшення стану оборотних активів видно із змін , що відбулися з а рік у складі в джерелах утв о рення оборотних активів . Вище відзначалось , що оборотні активи зросли за рік на 97 тис.грн . Це відбулося за рахунок зростання власного оборотного капіталу на 283 тис.грн . при однозначному зменшенні залучених дж е рел на 186 тис. грн . довгострокових зобов ’ язань , які складали 108 тис.грн . не стало , а поточні зобов ’ язання зм е ншились на 78 тис.грн.

Значні позитивні зміни відбулися у структурі джерел утворення оборотних активів . Так , питома вага вл а сного оборотного капіталу зросла з 43 ,7% до 69,9% при відповідному значному зменшенні залучених джерел (із 56,3% до 36,1%). Як нег а тивне явище можна відзначити відсутність у складі джерел оборотних активів рез е рвного капіталу , нерозподіленого прибутку та забезпечення наступних витрат і платеж ів . Наявність цих статей характерне для підприємств із міцним фінансовим ст а ном.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Умовою виживання підприємства в умовах ринкової економіки є його фінансова стійкість , тобто здатність ро з виватись на основі зрост ання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспр о можності.

Фінансову стійкість підприємства характеризує комплекс показників . Найгол о вніші з них :

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії , концентрації власного кап і талу ).

2. Коефіціє нт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу ).

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

4. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами.

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

6. Чистий прибуток і рівень рентабельності підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує питому вагу власних і прирівн я них до них коштів в активах підприємства . Визначають його діленням суми підсумків першого , другого і п ’ ятого розділів пасиву бала н су на валюту балансу . Досвід країн з р озвинутою ринковою економікою показує , що цей коефіцієнт має бути не нижчим за 0,5, тобто не менше 50% активів повинні фінансуватись за рахунок вла с них джерел.

Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу ) пок а зує питому вагу залучени х коштів в активах підприємства . Визначають його діле н ням суми підсумків третього і четвертого розділів пасиву на валюту балансу . Коеф і цієнти фінансової незалежності і залежності в сумі складають 1. Зростання коефіц і єнта фінансової залежності вище за 0,5 є небажаним.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів , як і приведені вище коефіцієнти , дає загальну характеристику фінансової стійкості підприємства . Визначають його діленням джерел залучених коштів на джерела вла с них коштів (тобто діленням сум и підсумків третього і четвертого розділів пасиву на суму підсу м ків першого , другого і п’ ятого розділів пасиву балансу ). Коефіцієнт співвідношення з а лучених і власних коштів показує , скільки залучених коштів підприємство викори с тало на 1 грн . вкладених в а ктиви власних коштів . Зростання цього показника сві д чить про зростання залежності підприємства від кредиторів , про зниження фінанс о вої стійкості підприємства.

Дуже важливим показником фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт забезпечення запасів і за трат власними коштами . Визначають його діленням фактичної наявності власного оборотного капіталу на вартість запасів і затрат . Ва р тість запасів і затрат визначають на основі даних другого розділу активу балансу шляхом додавання вартості таких статей як вир обничі запаси , тварини на вирощ у ванні і відгодівлі , незавершене виробництво і готова продукція . Наявність власного (і прирівняного до нього ) оборотного капіталу визначають двома методами.

1. Різниця між вартістю оборотних активів і поточними зобов’ язаннями (т обто різниця між підсумком другого розділу активу і підсумком четвертого розділу пас и ву ).

2. Різниця між сумою підсумків першого , другого , третього і п’ ятого розділів пасиву підсумків першого та третього розділів активу балансу . Коефіцієнт забезп е чення засобі в і затрат власними коштами показує , яку частину запасів і затрат сфо р мовано за рахунок власних джерел . Оптимальна величина цього коефіцієнта скл а дає 0,6-0,8.

Фінансову стійкість характеризує також коефіцієнт маневреності власного капіталу . Він показує , як а частина власного капіталу використовується для фіна н сування поточної діяльності , тобто яку вкладено в оборотні активи , а яку капіталіз о вано . Визначають цей коефіцієнт діленням власного оборотного капіталу на підс у мок першого розділу пасиву балансу . Оптим альна величина цього коефіцієнта скл а дає 0,5.

Усі показники фінансової стійкості можуть утримуватись на оптимальному рі в ні лише за умови оптимальної прибутковості підприємства . Адже за рахунок прибутку зростає і вдосконалюється основний і оборо т ний капітал . Якщо підприємство збиткове або малорентабельне , то фінансова стійкість підприємства не може бути задовільною.

У табл .. 57 наведено алгоритм визначення основних показників фінансової стійкості підприємства.

Перші три коефіцієнти говорять про те , що СВК „С вітанок” має достатній запас фінансової стійкості . Коефіц і єнт фінансової незалежності зріс за рік на 8% і складає на кінець року 0,89. Отже , 89% активів сформовано за рахунок власних джерел і лише 11% (коефіцієнт фінансової залежності ) за рахунок залучених джерел.

Про це ж говорить і коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів . Він зменшився на 49% (з 0,21 до 0,12). Якщо на початок року на кожну гривню власних активів припадає 21 копійка залучених , то нам кінець року лише 12 копійок.

Але інші три п оказники говорять про те , що фінансова стійкість СВК „Світ а нок” знаходиться у великій небезпеці . Це зв ’ язано насамперед з тим , що підприєм с тво залишається збитковим . Збитковість призвела до великої витрати власного об о ротного капіталу . Коефіцієнт маневрено сті власного капіталу складає на початок року 0,20, а на кінець року 0,21 при нормативному значенні не менше 0,50. Лише 21% власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності . Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власним капіт а лом зріс за рік на 19% і складає 0,68 при нормативному значенні цього коефіцієнта 0,7-0,8. Забезпеченість недоста т ня , особливо коли врахувати , що наявність запасів і затрат значно нижча від норм а тиву.

Таблиця 57

Аналіз фінансової стійкості СВК „Світанок”

Пере лік показників Показники Зміна у відсо т ках На поч.

р о ку На кін . р о ку 1. Власний капітал (підсумок першого розділу пас и ву балансу ) 2895 3662 126 2. Забезпечення наступних витрат і платежів (пі д сумок другого розділу пасиву балансу ) - - - 3. Доходи май бутніх періодів (п ’ ятий розділ пас и ву балансу ) - - - 4. Разом власних і прирівняних до них джерел (стр . 1+2+3) 2895 3662 126 5. Валюта балансу 3513 4094 116 6. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономій , концентрації вл а сного капіталу ) (стр .4:стр .5) 0,82 0,89 108 7. Довгострокові зобов ’ язання (пі д сумок третього розділу пасиву ) 108 - - 8. Поточні зобов ’ зання (підсумок четвертого ро з ділу пасиву ) 510 432 85 9. Разом залучених джерел (стр . 7+8) 618 432 70 10. Коефіцієнт фінансової залежності (концентр ація залученого кап і талу ), (стр .9:стр .5) 0,18 0,11 61 11. Коефіцієнт співвідношення з а лучених і власних коштів (стр .9:стр .4) 0,21 0,12 51 12. Оборотні активи (підсумок др у гого розділу активу балансу ) 1098 1195 109 13. Поточні зобов ’ язання (підсумок четв ертого розділу пасиву балансу ) 510 432 85 14. Власні і прирівняні до них об о ротні кошти (стр .12-стр .13) 588 763 130 15. Запаси і затрати (виробничі запаси = тварини на вирощуванні і відгодівлі + незавершене виробни ц тво + готова продукція ) 1026 1121 109 16. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами (стр .14:стр .15) 0,57 0,68 119 17. Коефіцієнт маневреності вла с ного капіталу (стр .14:стр .1) 0,20 0,21 105 18. Чистий прибуток (+), збиток (-) -284 -59 21

Отже , основним питанням зміцнення фін ансової стійкості СВК „Світанок” є збільшення власного обор о тного капіталу . А зробити це можна лише забезпечивши високорентабельну роботу підприємства , бо збільшення власного оборотного кап і талу відбувається за рахунок відрахувань від чистого прибутку.

4. Аналіз поточної платоспроможності

Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату . Вона є важливим показником фінансової стійкості . Підприємство вважається платоспроможним , якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої плат іжні з о бов’ язання наявними грошовими коштами.

Отже , платоспроможність визначають порівнянням платіжних засобів підприємства із поточними плат і жними зобов’ язаннями . Платіжні засоби відображені у другому розділі активу (оборотні активи ), а платіжні зобов ’ яза ння – у четвертому розділі пасиву (поточні зобов ’ язання ).

Для визначення показників платоспроможності потрібно спочатку статті оборотних активів згрупувати в зале ж ності від ступеня їх ліквідності (тобто швидкості можливого перетворення їх на гроші ), а стат ті поточних зобов’ язань згрупувати в залежності від строків сплати зобов’ язань.

Оборотні активи в залежності від ступеня їх ліквідності поділяють на три групи.

1. Найбільш ліквідні активи – це суми грошових коштів на всіх рахунках , а також поточні фінансові і н вестиції (фінансові вкладення в короткотермінові цінні папери ).

2. Активи , що швидко реалізуються – це активи , для перетворення в гроші яких потрібен певний час . Сюди відносять всі види дебіторської заборгованості (крім безнадійної ), готову продукцію , що кор истується попитом , а також тварин на відгодівлі , готових до реалізації . Готову продукцію і тварин на відгодівлі вкл ю чають у розрахунок по цінах можливості їх реалізації.

3. Активи , що реалізуються повільно – це такі активи , реалізація яких потр е бує більш трив алого часу . Сюди відносять виробничі запаси , тварини на вирощуванні і відгодівлі (крім готових до реалізації ) та незавершене виробн и цтво.

Поточні зобов ’ язання в залежності від строків їх сплати поділяються на три групи.

1. Прострочені зобов ’ язання та зобов ’ яз ання , строки сплати яких наступають негайно.

2. Зобов ’ язання , строк сплати за якими наступить найближчим часом.

3. Зобов ’ язання , строк сплати за якими віддалений на більш тривалий час.

Платоспроможність визначають порівнянням певних елементів активів з відповідн ими елементами пас и вів . Підприємство вважається платоспроможним якщо :

- найбільш ліквідні активи рівні або більші за прострочені зобов’ язання та з о бов’ язання , строк сплати яких наступає негайно ;

- активи , що швидко реалізуються рівні або більші за зобов ’ язання , строк сплати яких наступить на й ближчим часом ;

- активи , що реалізуються повільно більші за зобов ’ язання , строк сплати яких більш віддалений на 3-4 місяці.

Таблиця 58

Аналіз поточної платоспроможності підприємства

Платіжні засоби Сума тис.грн. Платіжні з о б ов ’ язання Сума тис.грн. На поч . року На кін . року На поч . року На кін . Року 1. Грошові кошти

2. Поточні фіна н сові інвестиції -

- 15

- 1. Поточні з о бов ’ язання 510 432 3. Всього (стр .1+2)

4. Векселі оде р жані

5. Дебіторська заборгованість за роботи , т о вари , послуги

6. Деб іторська заборгованість за розрахунк а ми

7. Готова проду к ція

8. Товари -

-

52

20

65

- 15

-

46

13

86

- КОЕФІЦІЄНТИ ПЛАТОСПРОМ О ЖНОСТІ :

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможн о сті

2. Коефіцієнт швидкої платоспроможн о сті

3. Загальний коефіцієнт платоспроможн о сті

0,0

0,269

2,15

0,035

0,370

2,77 9. Всього (стр .1-8)

10. Виробничі з а паси

11. Тварини на вирощуванні і відг о дівлі

12. Незавершене виро б ництво 137

629

158

174 160

655

131

249 13. Всього оборотних активів (підсумок др у гого розділу активу ) 1098 1195

Для характери стики платоспроможності підприємства на основі даних другого розділу активу та четвертого розділу пасиву балансу визначають такі три коефіцієнти платоспроможності , які називають ще коефіцієнтами лікві д ності чи покриття.

1. Коефіцієнт абсолютної або миттєвої п латоспроможності (ліквідності ). Визначають його д і лення суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на загальну суму поточних зобов ’ язань (на підсумок четверт о го розділу пасиву ). Цей коефіцієнт показує частку платіжних зобов ’ язань , яку підприємс тво може сплатити найбільш мобільними коштами . Оптимальна величина його складає не ни ж че 0,2.

2. Коефіцієнт швидкої платоспроможності (ліквідності ). Визначають його діленням суми грошових коштів , поточних фінансових інвестицій , д е біторської заборгованості , го тової продукції , що користується попитом , тварин на відгодівлі , готових до реалізації на загальну суму поточних з о бов’ язань (підсумок четвертого розділу пасиву ). Оптимальна величина цього коефіці є нта не менше 1.

3. Загальний коефіцієнт платоспроможності (лікв ідності ). Називають його ще коефіцієнтом покриття , коефіцієнтом поточної ліквідності . Визначають його діленням вартості всіх оборотних активів на заг а льну суму поточних зобов’ язань (тобто ділять підсумок другого розділу активу на підсумок четвертого розділ у пасиву балансу ). Оптимальна величина ць о го коефіцієнта складає не нижче 2.

У практиці існує потреба визначити платоспроможність підприємства не лише на початок і на кінець року , а постійно , щоденно . Визначають її діленням суми гр о шових коштів на суму пот очних зобов ’ язань , строк сплати яких уже наступив , або наступить на протязі кількох днів . Для підприємства важливо , щоб цей коефіц і єнт постійно перебував на рівні 1.

У табл . 58 подано аналіз платоспроможності СВК „Світанок”.

5. Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства

Під банкрутством розуміють фінансову неспроможність підприємства здійсн ю вати платежі за своїми зобов’ язаннями . Банкрутство встановлюється в судовому п о рядку . Для збанкрутілих підприємств а також тих , що знаходяться на ме жі банкру т ства визначають четвертий коефіцієнт платоспроможності – коефіцієнт загальної плат о спроможності . Методика визначення цього коефіцієнта така ж сама , як і інших коефіцієнтів платоспроможності . На основі даних бухгалтерського балансу складають аналі тичну таблицю в актив якої вписують платіжні засоби підпр и ємства , а в пасив – платіжні зобов’ язання.

Особливість полягає в тому , що при визначені платіжних зобов ’ зань до уваги беруть не лише суму пот о чних , а й суму довгострокових зобов ’ язань (тобто суму пі дсумків третього і четвертого розділів пасиву балансу ). При визначенні суми пл а тіжних засобів до уваги беруть не лише вартість оборотних активів , а й вартість н е оборотних активів , тобто до уваги беруть все майно підприємства.

Але різні активи підприємства мають різну ліквідність , тобто здатність пере т ворюватись в гроші . А тому на практиці при визначені реальної суми активів кори с туються поправочними коефіцієнтами . У кожному випадку їх встановлюють експе р тним шляхом з урахуванням конкретних умов підприємства . Наприклад , пропон у ється грошові кошти і поточ 7і фінансові інвестиції включаючи в розрахунки з коефіцієнтом 1, готову проду к цію – 0,9, дебіторську заборгованість – 0,8, виробничі запаси – 0,7, незавершене виробництво – 0,6, інші активи – 0,5, основні засо би – 0,1. Використання поправочних коефіцієнтів робить оцінку платоспроможності збанкрутілого підприємства більш реал ь ною.

Методику визначення платоспроможності СВК „Світанок” , що знаходиться на межі банкрутства , подано в табл .. 59.

СВК „Світанок” знаходит ься в тяжкому фінансовому стані , на межі банкрутс т ва . Реальні активи (з урахуванням поправочних коефіцієнтів ) перевищують суму платіжних зобов ’ зань у 3,33 разу (1440 : 4,32). У разі оголошення підприємства ба н крутом майна вистачить , щоб за розрахунок вируч ених коштів повністю розрахув а тися з кредиторами . Щоб цього не трапилось , потрібно забезпечити значно високорентабельну роботу пі д приємства і за рахунок прибутку поліпшити забезпеченість власним оборотним капіталом.

Щоб своєчасно передбачити і попередити б анкрутство , потрібно систематично аналізувати фінансовий стан підприємства . Про можливість імовірного банкрутства в недалекому майбутньому свідчать такі показники :

- спад виробництва , скорочення обсягу продукції і хронічна збитковість ;

- наявність значних сум хронічної кредиторської заборгованості ;

- низькі показники коефіцієнтів платоспроможності і тенденція їх до зниже н ня ;

- низький рівень забезпеченості власним оборотним капіталом ;

- збільшення до небезпечних розмірів позикового капіталу ;

- наявність великих понадно рмових виробничих запасів ;

- зниження виробничого потенціалу підприємства та інші фактори.

Менеджери підприємства повинні своєчасно виявляти негативні тенденції у фінансовій стійкості підпр и ємства і здійснювати заходи , що сприяють оздоровленню економіки підп риємства.

Багато зарубіжних і вітчизняних економістів для прогнозування можливості банкрутства рекомендують викор и стовувати інтегральні показники , які дозволяють одною цифрою характеризувати рівень імовірності банкрутства.

Так відомий західний економіст Е. Альтман розробив дво -, п’ ти і семи факто р ну Z моделі прогнозування можливого банкрутства підприємств . Нормативні зн а чення коефіцієнтів взято із світової практики . Г.В . Савицька запропонувала п’ ятифакторну модель , яка дає можливість досить швидко провести експрес-аналіз фінансового стану підприємства і з достатньою точністю визначити ступінь імові р ного банкрутства підприємства . Модель випробувана на сільськогосподарських пі д приємствах Білорусії і має такий вигляд :

Z = 0 ,111 х 1 + 13,239 х 2 + 1,67 х 3 + 0,515 х 4 + 3,80 х 5

Отже , у розрахунках використано такі п ’ ять факторів фінансової стійкості під п риємства :

- х 1 – питома вага власного оборотного капіталу у формуванні оборотних а к тивів , коефіцієнт ;

- х 2 – оборотний капітал , що припадає на 1 грн . основного капіталу , грн..

- х 3 – коефіцієнт оборотності сукупного капіталу ;

- х 4 – рентабельність активів підприємства , %;

- х 5 – коефіцієнт фінансової незалежності.

Константа порівняння = 8.

Якщо величина Z більше 8, то ризик банкрутства малий або відсутній . При значенні Z менше 8 ри зик банкрут с тва присутній ; від 8 до 5 – невеликий ; від 5 до 3 – середній , нижче 1 – стовідсоткова неспроможність.

Таблиця 59

Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства

Платіжні засоби Сума на кінець року , тис.грн. Платіжні з о бов ’ язання Сума на кін . р о ку , тис.грн. За бала н сом По перев . к о еф. У покрит . з о бов ’ язань 1. Грошові ко ш ти.

2. Поточні фіна н сові інвестиції

3. Векселі оде р жані

4. Дебіторська заборгованість за товари , роботи і посл у ги

5. Дебіторська заборгованість за розрахунк а ми

6. Готова прод у к ція

7. Товари

8. Виробничі зап а си

9. Тварини на вирощуванні і ві д годівлі

10. Незавершене в и робництво

11. Нематеріальні а к тиви

12. Основні засоби

13. Незавершене б у дівництво

14. Довгострокові фінансові і інве с тиції

15. Довгострокова дебіторська заборгов а ність

16. Відстрочені податкові пл а тежі 15

-

-

46

13

86

-

655

131

249

-

2270

595

34

-

1

1

0,8

0,8

0,8

0,9

-

0,7

0,7

0,6

-

0,1

0,6

0,5

-

15

-

-

36,8

10,4

77,4

-

458,5

91,7

357,0

-

227,0

357,0

17,0

-

- 1. Довгострокові зобов ’ язання (всього за ро з ділом три )

2. По точні зобов ’ язання (всього за розділом чот и ри )

Всього платіжних з о бов ’ язань

Коефіцієнт загальної платоспромо ж ності -

432

432

3,33 Всього платіжних засобів 4094 х 1440,2

6. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

У проце сі господарської діяльності кожне підприємство вступає у фінансові відносини з покупцями продукції , постачальниками виробничих запасів (міндобр и ва , запасні частини , нафтопродукти , отрутохімікати тощо ), з бюджетом , банками , пр а цівниками підприємства , органі заціями і окремими особами . Внаслідок фінанс о вих відносин виникає дебіторська і кредиторська заборгованість . Вона робить зна ч ний вплив на фінансовий стан підприємства . А тому проводять детальний аналіз стану розрахунків.

Для проведення аналізу на основі да них другого розділу активу і четвертого розділу пасиву , де відобр а жені розрахунки з дебіторами та кредиторами , складають аналітичну таблицю , в актив якої вписують статті дебіторської заборгованості , а в пасив – статті кредиторської заборгованості.

Аналіз р озрахунків доцільно проводити послідовно.

1. Порівнюють загальну суму дебіторської заборгованості на початок і на кінець року . Зростання цієї суми , як правило , є негативним явищем , бо погіршує фінансовий стан підприємства . Частина оборотних активів підприємст ва тимчасово вилучається з обігу , ними користується інше підпр и ємство.

2. Порівнюють загальну суму кредиторської заборгованості на початок і на кінець року . В умовах міцної платоспроможності підприємства зростання цієї суми не є негативним явищем - підприємст во тимчасово користується ко ш тами інших підприємств . Але в сучасних умовах зростання кредиторської заборгованості в більшості підприємств є негативним явищем , бо погіршує фінансовий стан інших підприємств і є . Як правило , наслідком поганого фінансового ста ну даного пі д приємства.

3. Підставляють суми дебіторської і кредиторської заборгованості окремо на початок і на кінець року . Нормальним вважається такий стан розрахунків , коли ці суми приблизно рівновеликі і є мінімальними . Якщо дебіторська заборгованість пер евищує кредиторську , то це є негативним явищем , бо впливає на погі р шення стану підприємства.

4. Визначають питому вагу дебіторської заборгованості у відсотках до вартості всіх оборотних активів . Значна питома вага й особливо її зростання є негативним явищем , бо впливає на погіршення фіна н сового стану підприємства.

5. Визначають питому вагу кредиторської заборгованості у відсотках до варт о сті оборотних активів . Велика вага є негативними явищем , бо є показником фінансової залежності підприємства від кредиторів і є ознакою поганого ф і нансового стану даного підприємства.

6. Визначають склад дебіторської і кредиторської заборгованості за строками виникнення , виявляють ненормальну , тобто прострочену заборгованість , вивчають причини затримки платежів і вживають заходи щодо їх сплати . Ос о бливо негативним явищем є наявність сумнівних боргів.

7. Вивчають дебіторську заборгованість за такими показниками як її оборо т ність і період погашення . Оборотність заборгованості характеризує коефіц і єнт оборотності . Його визначають діленням сум и виручки від реалізації пр о дукції , робіт і послуг на середню суму дебіторської заборгованості . Період погашення дебіторської заборгованості визначають діленням тривалості ан а лізованого періоду (наприклад 365 днів ) на коефіцієнт оборотності . Період погашен ня визначають у днях . Збільшення коефіцієнта оборотності та зме н шення періоду погашення є позитивним явищем , бо впливає на зміцнення фінансового стану підприємс т ва . Стан розрахунків у СВК „Світанок” подано в табл . 60.

Загальна сума дебіторської заборговано сті зменшилась за рік із 72 тис.грн до 55 тс.грн ., що є позитивним явищем , бо впливає на поліпшення фінансового стану підприємства . Розгляд складу дебіторської заборговано с ті показує , що це зменшення відбулося за рахунок зменшення суми іншої дебіторської з аборгованості з 18 тис.грн . до 7 тис.грн . Дебіторська заборгованість за товари , роботи і послуги зросла з 52 тис.грн до 53 тис.грн , що є негативним явищем . Особливо негативним явищем є наявність резерву сумнівних боргів на суму 7 тис.грн.

Дебіторська забор гованість у складі оборотних засобів складала на початок р о ку 6,6%, а на кінець року – 4,6%. Зменшення питомої ваги є позитивним явищем . Воно є ознакою поліпшення фінансового стану підприє м ства.

Загальна сума кредиторської заборгованості зменшилась за рік із 510 тис.грн . до 432 тис.грн ., що є поз и тивним явищем . Розгляд складу кредиторської заборгованості показує , що це зменшення відбулося за рахунок зменшення заборгованості праці в никам по оплаті праці , а також за рахунок ліквідації заборгованості з позабюдж е т них платежів , що є позитивним явищем . Але кредиторська заборгованість бюджету , а також заборгованість іншим кредиторам зна ч но зросла , що є негативним явищем.

Питома вага кредиторської заборгованості в складі оборотних засобів зменш и лась за рік із 46,4% д о 36,2%, що є позитивним явищем . Але ця питома вага залиш а ється ще досить значною , що є негативним явищем . Відсоток кредиторської забо р гованості у формуванні оборотних засобів підприємства повинен бути значно ни ж чий.

Як на початок , так і на кінець року заг альна сума кредиторської заборгованості перевищує загальну суму дебіторської заборгованості , але це перевищення зменш и лось із 438 тис.грн . до 377 тис.грн ., що є позитивним явищем . Потрібно прагнути до такого стану співвідношення між дебіторською і кредитор ською заборговані с тю , щоб ці суми були приблизно рівновеликими .

Таблиця 60

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська заборг о ваність Сума , тис.грн. Кредиторська заборгов а ність Сума , тис.грн. На поч . року На кін . року На поч . року Н а кін . року 1. Векселі оде р жані

2. Дебіторська заборгованість за товари , роб о ти і послуги :

- чиста реаліз а ційна вартість

- первісна ва р тість

- резерв сумнівних бо р гів

3. Дебіторська заборгов а ність за розрахунками :

- з бюджетом

- за виданими авансами

- з нарах . доході в

- із внутрішніх розрах.

- інша поточна дебіторська з а борг. -

52

52

-

2

-

-

-

18 -

46

53

(7)

2

-

-

-

7 Поточні зобов ’ язання

1. Короткострокові кр е дити банків

2. Поточна заборгованість за довгостроковими з о бов ’ язаннями

3. Векселі видані

4. Кредиторсь ка заборгованість за товари , роботи і п о слуги

5. Поточні зобов ’ язання за розр а хунками :

- з одерж . авансів

- з бюджетом

- з позабюджетних пл а тежів

- зі страхування

- з оплати праці

- з учасниками

- із внутрішніх ро з рахунків

- інші поточні з о бов ’ язання

-

-

-

196

-

44

17

62

190

-

-

1

-

-

-

225

-

65

-

61

72

-

-

9 Всього дебіторської з а боргованості

У відсотках до оборо т них активів

Перевищення кредиторської заборгованості над деб і торською 72

6,6

438 55

4,6

377 Всього кредиторської заборг о ваності

У відсотках до об ор о тних активів

Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторс ь кою 510

46,4

- 432

36,2

-

7. Аналіз оборотності оборотних активів

Швидкість обертання оборотних активів є показником ефективності їх викори с тання . Прискорення оборотності впливає на поліпшення фінансового стану підпр и ємства.

Для проведення аналізу оборотності визначають і досліджують такі показники :

- коефіцієнт оборотності ;

- тривалість одного обороту в днях ;

- коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Ці показники знаходяться в тісному взаємозв ’ язку . Якщо коефіцієнт оборотно с ті збільшується , то тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження зменшуєт ь ся , що є позитивним явищем і навпаки.

Показники оборотності визначають на основі вихідних даних :

- сума чистої виручки від реалізації пр одукції , робіт і послуг ;

- середньорічна вартість оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності визначають діленням суми виручки на середньорічну вартість оборотних акт и вів . Він показує скільки разів обернулися за рік оборотні активи.

Тривалість одного обороту в днях визначають діленням 365 днів на коефіцієнт оборотності . Таким чином в и значають скільки днів тривав один оборот.

Коефіцієнт завантаження визначають діленням середньорічної вартості об о ротних активів на суму виручки від реалізації . Коефіцієнт завантаже ння показує ск і льки оборотних активів припадає на 1 грн . виручки від реалізації продукції.

Основним показником швидкості обертання оборотних активів є коефіцієнт оборотності . Він знаходиться в прямій залежності від суми виручки від реалізації продукції , ро біт і послуг та в оберненій залежності від середньорічної вартості об о ротних активів . А тому на зростання коефіцієнта оборотності впливає насамперед зростання суми виручки від реалізації продукції . А сума виручки зростає шляхом збільшення кількості реалізо ваної продукції і пі д вищення середньої реалізаційної ціни.

Коефіцієнт оборотності знаходиться в оберненій залежності від середньорічної вартості активів . Але це не означає , що потрібно їх зменшувати . Навпаки , потрібно зробити детальний аналіз забезпеченост і підприємства ко ж ним видом виробничих запасів окремо і рекомендувати збільшити ті види виробничих запасів , якими під п риємство забезпечене не повністю . Це призведе до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції , а , отже до зростання суми виручки т а коефіцієнт оборотності . Але значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем , бо уповільн ю ють швидкість обороту.

Прискорення або уповільнення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення або додаткового залучення оборотних коштів дл я виконання виробн и чої програми . Суми вивільнених або додатково залучених оборотних коштів внасл і док зміни швидкості їх обертання визначають множенням різниці тривалості одн о го обороту в днях у звітному і минулому році на одноденну суму виручки від реаліза ції продукції в звітному році (або шляхом множе н ня різниці коефіцієнтів завантаження звітного і минулого року на суму виручки від реалізації продукції звітного року ).

Аналіз оборотності оборотних активів подано в табл .. 61.

Швидкість обертання оборотних ак тивів порівняно з минулим роком погіршилась . Про це свідчить н а самперед зменшення коефіцієнта оборотності з 1,17 до 0,99. У зв ’ язку з цим різко зросла тривалість одного обороту з 312 днів до 369 днів (на 57 днів ). Різко зріс коефіцієнт завантаження оборотн их активів з 0,86 грн . до 1,01 грн.

Внаслідок уповільнення швидкості об’ єднання оборотних активів їх додатково залучено в процес виро б ництва 177384 грн ., що є негативним явищем.

Таблиця 61

Аналіз оборотності оборотних активів у СВК „Світанок”

Перелік пока зників Показники Зміни (+;-) Минулий рік Звітний рік І . ВИХІДНІ ДАНІ

1. Сума виручки від реалізації продукції , робіт і послуг , тис.грн.

2. Середньорічна вартість оборотних активів , тис.грн

ІІ . ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ

3. Коефіцієнт оборотності (1:2)

4. Триваліс ть одного обороту в днях (365:3)

5. Коефіцієнт завантаження оборотних активів (2:1)

6. Одноденна сума виручки від реалізації пр о дукції в звітному році , грн..

7. Додатково залучено оборотних активів в оборот внаслідок уповільнення їх оборотності , грн .. (3112*57)

10 78

922

1,17

3,12

0,86

х

х

1136

1146

0,99

369

1,01

3112

177384

+58

+224

-0,18

+57

+0,15

Для збільшення коефіцієнта оборотності оборотних активів потрібно насамперед збільшити суму виру ч ки від реалізації продукції за рахунок зростання обсягу виро бництва і реалізації продукції та підвищення середньої реаліз а ційної ціни.

Що стосується оборотних активів , то потрібно подбати про повну забезпеч е ність підприємства кожним видом виробничих запасів (насіння , корми , нафтопрод у кти , добрива , засоби захисту ро слин , запасні частин тощо ). Під час поглиблення аналізу потрібно зробити аналіз оборотності кожного виду виробничих запасів окремо.

8. Аналіз ефективності використання активів (капіталу )

Економічну ефективність використання активів характеризує система р есурсних і затратних показників рент а бельності . Загальний зміст цих показників полягає у визначенні суми прибутку , одержаного на 1 грн . вкладеного кап і талу .

У залежності від мети аналізу найчастіше використовують таку ресурсні показники ефективності викор и стання активів :

- рентабельність активів ;

- рентабельність власного капіталу ;

- строк окупності власного капіталу.

Рентабельність активів – найбільш узагальнюючий показник ефективності використання капіталу . Визначають його ділення суми чистого прибутку н а сере д ньорічну вартість активів . Рентабельність активів показує скільки прибутку підпр и ємство одержало на 1 грн . вкладену в активи , тобто на 1 грн . всього авансового кап і талу (власного і залученого ).

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективні сть використання активів , зменшених на суму до в гострокових і поточних зобов ’ зань . Рентабельність власного капіталу визначають діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість власного капіталу , тобто на підсумок першого розділу пасиву балансу . Рент абельність власн о го капіталу показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн . власного капіталу.

Важливим показником ефективності використання капіталу підприємства є строк окупності власного капіталу . Цей показник є обернений до показника „Рентабе льність власного капіталу” . Визначають його діленням середнь о річної вартості власного капіталу на суму чистого прибутку . Строк окупності власного капіталу п о казує , за скільки років підприємство одержить суму чистого прибутку , рівну вел и чині власного капіта лу.

Зростання рентабельності активів та рентабельності власного капіталу характеризує підвищення ефект и вності використання капіталу підприємства.

Для характеристики ефективності використання капіталу підприємства крім ресурсних показників рентабельності ви користовують також затратні показники ре н табельності.

- рентабельність реалізації продукції

- рентабельність продажу

- рентабельність витрат діяльності

Рентабельність реалізованої продукції визначають діленням суми валового прибутку від реалізації продукції на с обівартість реалізованої продукції . Рентабельність реалізованої продукції показує скільки приб у тку підприємство одержало на 1 грн . виробничих затрат.

Рентабельність продажу визначають діленням суми валового прибутку на суму виручки від реалізації продукції . Рентабельність показує скільки прибутку під п риємство одержало на 1 грн . виручки від реалізації продукції.

Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття „витрати діяльності підприємства” . До витрат діяльності (звичайної і надзвичайної ) відносять :

- собівартість реалізованої продукції ;

- адміністративні витрати ;

- витрати на збут ;

- інші операційні витрати ;

- фінансові витрати ;

- втрати від участі в капіталі ;

- інші витрати ;

- надзвичайні витрати.

Рентабельність витрат діяльності визначають діленням суми чистого прибу т ку на витрати діяльності . Рентабельність діяльності показує скільки прибутку пр и носить кожна гривня всіх витрат , які були зроблені підприємством за звітний період.

Зростання затратних показників рентабельності означає поліпшення ефективності використання поточних в и трат і впливає на підвищення ресурсних показників рентабельності.

Основним шляхом підвищення ефективності ресурсних і затратних показників рентабель 6ості є зроста н ня суми прибутку від всіх видів діяльності і насамперед від реалізац ії продукції (шляхом збільшення кількості реалізованої продукції , підв и щення середньої реалізаційної ціни і зниження собівартості продукції ).

Що стосується другого фактора , активів підприємства , то необхідно дбати за підвищення інтенсивності викор и стання о сновного й оборотного капіталу шляхом підвищення фондовіддачі та прискорення швидкості обертання об о ротного капіталу.

Порівняно з минулим роком забезпеченість СТОВ „Гостинне” виробничими ресурсами значно поліпш и лась . Вартість активів (майна ) зросла за рік на 243 тис.грн ., тобто на 10%. Особливо позитивним є той факт , що прискорення темпами йшло зростання власного капіталу , який зріс за рік на 255 тис.грн . або на 18,6%.

Підприємство використовує активи (капітал ) досить ефективно . Так , у минулому році на 1 гр н . активів одерж а ли 24 коп . чистого прибутку , а на 1 грн . власного капіталу – 42 коп . Це досить високі показники . Строк окупності прибутком власного капіталу склав лише 2,4 року.

Дуже високі показники ефективності використання поточних витрат . Рентаб е льніс ть реалізованої продукції складала 64%, рентабельність продажу – 39%, рент а бельність витрат діяльності – 45%.

У звітному році порівняно з минулим роком ефективність використання активів і витрат знизилась , але її зб е режено на оптимальному рівні . Рентабельн ість активів складає 10%, власного капіталу – 16%, строк окупності власн о го капіталу 6,4 року , рентабельність реалізації продукції – 29%, рентабельність продажу – 22%, рентаб е льність витрат діяльності – 20%.

Зменшення показників рентабельності пояснюється значним (у 2,25 разу ) зм е ншенням суми прибутку . Основна причина цього – значне зменшення реалізаційних цін на продукцію.

Таблиця 62

Аналіз ефективності використання активів СВК „Гостинне”

Перелік показників Показники Минулий рік Звітний рік Зміни (+;-) І . ВИХІДНІ ДАНІ 1. Середня вартість активів , тис.грн. 2374 2617 +243 2. Середня вартість власного капіталу , тис.грн. 1368 1623 +255 3. Чистий дохід (виручка від реалізації пр о дукції , тис.грн .) 1762 1456 -306 4. Собівартість реалізованої продукції , т ис.грн. 1072 1138 +66 5. Валовий прибуток (+), збиток (-) 690 328 -362 6. Витрати діяльності , тис.грн. 1274 1299 +25 7. Чистий прибуток (+), збиток (-) 575 255 -320 ІІ . ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 8. Рентабельність активів (7:1)*100 24 10 -14 9. Рент абельність власного капіталу (7:2)*100 42 16 -26 10. Строк окупності власного капіталу – років (2:7) 2,4 6,4 +4 11. Рентабельність реалізованої продукції (5:4)*100 64 29 -35 12. Рентабельність продажу (5:3)*100 39 22 -17 13. Рентабельність витрат діяль ності (7:6)*100 45 20 -25

Підприємства , матеріали яких використано в розрахунках , кредитами банків не користуються . Але потр і бно пам ’ ятати , що використання банківських кредитів може робити як позитивний , так і негативний вплив на ефективність використанн я вла с ного капіталу . Позитивний вплив буває тоді , коли ціна банківського кредиту нижча , ніж рентабельність сукупного капіталу . Тоді використання залучених коштів забе з печує збільшення норми прибутку на вкладений капітал . При таких умовах підпр и ємству вигід но збільшувати частку залученого капіталу.

Але якщо ціна банківського кредиту вища , ніж рентабельність сукупного капіталу , тоді використання банківс ь ких кредитів є негативним явищем , бо впливає на зменшення власного капіталу і може бути однією з причин бан крутства підприємс т ва.

Правило доцільності використання залученого капіталу дістало назву ефекту фінансового важеля . В и значають його за формулою :

, ДЕ

ЕФВ – ефект фінансового важеля ;

РСК – рентабельність сукупного капіталу ;

СВ – ст авка відсотка за кредит ;

К ОП - коефіцієнт оподаткування ;

ЗК – залучений капітал ;

ВК – власний капітал.

Питання для самоконтролю

1. Зміст горизонтального та вертикального аналізу балансу.

2. Основні показники фінансової стійкості підприємства.

3. Визначення коефіц ієнтів фінансової незалежності , фінансової залежності , співвідношення залучених і власних коштів ? Оптимальне значення цих п о казників.

4. Визначення наявності власного і прирівняного до нього оборотного капіталу.

5. Аналіз забезпеченості підприємства власним обор отним капіталом . Оптимальне значення цього п о казника.

6. Визначення коефіцієнтів поточної платоспроможності підприємства . Оптимальне значення цих пок а зників.

7. Основні проблеми аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованості.

8. Аналіз оборотності оборот них активів . Шляхи прискорення оборотності оборотних активів.

9. Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання активів . Шл я хи зростання.

Тема 5: Аналіз ринку продукції , формування портфеля замовлень

План

1. Значення і завдання аналізу маркетингово ї діяльності

2. Аналіз попиту на продукцію і формування портфеля замовлень

3. Оцінювання ризику незатребуваності продукції

4. Аналіз ринків збуту продукції

5. Аналіз цінової політики підприємства

6. Аналіз конкурентоспроможності продукції

7. Аналіз факторів та резервів з більшення випуску і реалізації продукції.

Література :

1. Андрійчук В.Г . Економіка аграрних підприємств : - 2-ге видання , доповнене і перероблене . – К .: КНЕУ , 2002. с . 397-423;

2. Іваненко В.М . Курс економічного аналізу : Навчальний посібник . – К .: Знання-Прес , 2 000. – с . 57-64;

3. Савицька В.Г . Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч.посібник – К .: Знання , 2005. – с .80-95.

4. Чумаченько М.Г . Економічний аналіз : Навч . посібник . – К .: КНЕУ , 200- с . 317-343.

Контрольні запитання і завдання :

1.Яке значення і які завдання аналізу маркетингової діяльності ?

2.Яке значення вивчення попиту ?

3.Які фактори формують попит на продукцію ?

4.Як оцінюється ступінь чутливості попиту до змін ціни на продукцію і прибутки покупців ?

5.Що являє собою ризик незатребуваності продукці ї ? Назвіть внутрішні і зовнішні причини його виникнення та управлінські рішення для його нейтралізації.

1. Значення і завдання аналізу маркетингової діяльності

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприємства в умовах ринку є ор ієнтація виробництва на споживачів і конкурентів , на гнучке пристосування до ринкової кон 'юнктури , що змінюється.

Кожному підприємству , перед тим як планувати обсяг виробництва , формувати виробничі потужності , необхідно знати , яку продукцію , в якому обсяз і , де , коли і за якими цінами воно буде її продавати . Для цього потрібно вивчити попит на продукцію , ринки її збуту , їхню місткість , реальних і потенційних конкурентів , потенційних покупців , можливість організувати виробництво за конкурентною ціною , досту п ність необхідних матеріальних ресурсів , наявність кадрів потрібної кваліфікації і т . ін . Від цього за лежать кінцеві фінансові резуль тати , відтворення капіталу , його структура і , як наслідок , фінансова стабільність підприємства .

Іншими словами , діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу , основними завданнями якого є :

• вивчення платоспроможного попиту на продукцію , ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу та асортименту ;

• аналіз ф акторів , що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції ;

• оцінювання конкурентоспроможності продукції і вишукування резервів для підвищення її рівня ;

• розробка стратегії , тактики , методів та засобів формуван ня попиту і стимулювання збуту продукції ;

• оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

За допомогою маркетингу проводять постійний пошук нових ринків , нових споживачів , нових видів продукції , нових сфер застосування традиційної пр одукції , здатних забезпечити підприємству найбільший рівень прибутку . Маркетинг виступає як інструмент регулювання виробництва і збуту , орієнтуючи виробничу діяльність підприємства , його структурну політику на ринковий попит.

2. Аналіз попиту на продукцію і формування портфеля замовлень

Значення аналізу попиту . Фактори , що формують попит . Еластичність попиту на ціну і доходи покупців.

Основна мета маркетингового аналізу — вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень . Від портфеля замовлень за лежать виробничі потужності підприємства і ступінь використання їх у процесі подальшої діяльності . Якщо попит на продукцію падає з якихось причин , то відповідно зменшується портфель замовлень , відбувається спад виробництва , зростає собівартість продукції, збільшуються збитки і підприємство може стати банкрутом . Тому аналіз попиту на профільну продукцію підприємства має велике значення . Це один із найважливіших і найвідповідальніших етапів дослідження ринку.

Попит як економічна категорія характеризує обсяг т оварів , які споживач хоче і в змозі придбати за певною ціною протягом певного періоду на певному ринку.

На рівень попиту впливають багато факторів : ціни на пропонований товар , його якість , доходи покупців , споживчі переваги , ціни на пов 'язані (взаємозамінн і ) товари , очікування з боку споживачів змін їхніх доходів і цін на товари , насиченість ринку , процентні ставки на вклади тощо.

Ступінь чутливості попиту до зміни ціни вимірюють за допомогою коефіцієнта цінової еластичності (Е р ):

Е р = Процентна зміна кіл ькості попиту на і-й товар / Процентна зміна цін на товар

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (Е d ) характеризує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу споживачів :

Е d = Процентна зміна кількості попиту на і-й товар /Процентна зм і на доход і в покупц і в

Попит еластичний , якщо величина цих коефіцієнтів більша від одиниці , і нееластичний , якщо їх величина менша від одиниці . При значенні коефіцієнта еластичності , що дорівнює нулю , попит абсолютно нееластичний : ніяка зміна ціни не тягне за собою зм іни попиту на продукцію . Якщо коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці (одинична еластичність ), то це означає , що темпи зростання попиту дорівнюють темпам зниження ціни . Попит буває ще абсолютно еластичним , коли при незмінній ціні або її зростанні попит н а продукцію збільшується до межі можливостей покупця , що частіше за все буває в умовах інфляції.

За даними табл .1 визначимо коефіцієнти цінової еластичності за виробом D .

Порівнявши одержані результати , не важко помітити , що темпи зниження попиту значно вип ереджають темпи приросту цін . Тому можна зробити висновок про відносну еластичність попиту на ту чи іншу продукцію , хоча в умовах інфляції еластичність попиту знижується , оскільки виникає психологічна адаптація до зростання цін .

Підприємство обрало варіан т ціни 7800 грн ., хоча попит при такій ціні і виручці нижчий , ніж при ціні 6000 грн . Але тому , що метою цього підприємства є не завоювання ринків збуту , а одержання максимуму прибутку , то цей варіант ціни вигідніший , бо він дає змогу одержати більшу суму п рибутку , ніж за іншими варіантами . Зростання ціни при зниженні обсягу продажів ефективне доти , поки величина додаткового доходу на одиницю продукції перевищує величину додаткових витрат на одиницю продукції.

Таблиця 1. Еластичність попиту на продукцію D

Ц іна , тис . грн Обсяг

попиту , туб * Темпи зростання,

% Коефіцієнт еластичності попиту Величина , тис . грн ціни обсягу попиту виручки витрат прибутку 6,00 3000 — — — 18 000 13 250 4750 6,25 2850 +4,16 -5,00 1,20 17 812 12 837 4975 6,50 2700 +4,00 -7,00 1,75 17 550 12 425 5121 7,00 2400 +7,70 -11,10 1,42 16 800 11 600 5100 7,50 2150 +7,14 -10,40 1,45 16 125 10 912 5213 7,80 2050 +4,00 -4,65 1,16 15 990 10 638 5325 8,00 1950 +2,56 -4,87 1,90 15 600 10 360 5240 8,20 1870 +2,50 -4,10 1,64 15 334 10 142 5192 * Туб — тисячі умовних банок

Наведені дані показують , що у підприємства є можливості збільшити обсяг виробництва продукції цього виду і завоювати більший ринок збуту за рахунок деякого зниження ціни продукції.

Велике значення у вивченні факторів фо рмування попиту має кореляційний аналіз . За його допомогою оцінюють і прогнозують ступінь залежності попиту від досліджуваних факторів.

В умовах ринкової економіки підприємства (товаровиробники ) самостійно визначають ціни на продукцію , яку вони виробляють. Це зумовлює виникнення цін о вої конкуренції між виробниками . Кожний з них намагається продати вироблений товар і цим самим зміцнити своє становище на ринку.

В умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприє м ства , які виробляють това р з високою ціновою конкурентоспроможністю , під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар пор і вняно з ринковою ціною.

Максимальну ціну визначає попит на товар . Вона в значній мірі залежить від якості товару . Мінімальну ц іну визначають витрати на одиницю продукції , тобто собівартість продукції , яка відображає критичну точку продажу . Ціна нижча собів а ртості зумовлює збитковість виробництва продукції . Чим більша різниця між ціною і собівартістю , тим більший прибуток на одини цю продукції , тим вища конкурентоспроможність підприєм с тва.

Цінову конкурентоспроможність продукції визначають за формулою :

,

де ЦК - цінова конкурентоспроможність ;

ІД - ціна продажу одиниці продукції ;

С - собівартість одиниці прод укції.

Цінова конкурентоспроможність відображає частку прибутку , яка припадає на 1 грн . виручки від реаліз а ції продукції.

Чим більший коефіцієнт , тим вища конкурентоспроможність продукції.

Аналізуючи конкурентоспроможність АК "Золота нива " і СТОВ "Гостинне " (табл . 37) можна зробити висновок , що найбільший коефіцієнт конкурентоспромо ж ності в АК "Золота нива " по озимій пшениці - 0,44 грн ., оскільки прибуток на 1 ц становить - 14,09 грн ., а реалізаційна ціна 1 ц - 31,75. У СТОВ "Гостинне " коефіц і єнт у два рази менший , по причині одержаного прибутку на 1 ц - 6,23 грн ., у порі в нянні з АК "Золота нива " на 7,86 грн . менше . М 'ясо ВРХ в АК "Золота нива " збитк о ве , тоді , коли в СТОВ "Гостинне " прибуток на 1 ц - 5,17 грн ., а коефіцієнт конкуре н тоспроможності - 0,013. Кр ім цього в даному підприємстві прибуткове молоко , на 1 ц - 14,93 грн ., коли в АК "Золота нива " - 2,39 грн ., а коефіцієнти становлять аналог і чно 0,25 і 0,04.

Таблиця 2

Аналіз конкурентоспроможності

Пока з ник АК "Золота нива " СТОВ "Гостинне " Реал і заційна ц і на 1 грн. Вир о бнича соб і вартість , 1 ц , грн. Пр и буток на

1ц,грн. Коеф . цін о вої конк у рентоспроможно с ті Реалізаці й на ціна 1 грн. Виробнича с о бівартість 1 ц , грн. Пр и буток на 1ц , грн. Коеф . цінової конкурент о спроможності Зе р но , у т . ч . озима пшен и ця 31,17

31,75 21,07

17,66 + 10,01

+ 14,09 +0,32

+0,44 29,40

29,27 19,84

23,04 +9,56

+6,23 0,32

0,21 Пр и ріст ВРХ 342,14 668,63 -326,49 -0,95 387,8 382,63 +5,17 0,013 Мол о ко 64,83 62,44 +2,39 +0,04 58,89 43,96 + 14,93 0,25

Максимальний прибуток можна од ержати не обов 'язково при встановленні ма к симальної ціни на товар . І тут виникає проблема оптимізації ціни , тобто потрібно знайти таку ціну на товар (при певному об 'ємі його продажу ), при якій прибуток б у де максимальний (цільовий ).

Виручка (В )

Затрати (С )

Об 'єм виробництва (Вх )

Рис 1

Для розрахунку оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від об 'єму виробництва і виручки від об 'єму продажу . У загальному вигляді ця залежність при постійній ціні зображена на рис . 1: лінія 1 ві дображає п о стійні затрати підприємства (Сп ), які не залежать від об 'єму виробництва (В ). Лінія 2 хар а ктеризує зміну перемінних затрат (Спер .), пропорційних об 'єму виробництва . Ріст загальних затрат (С = Сп + Спер .) при збільшенні виробництва продукції хара ктеризується лінією 3, а збільшення виручки від реал і зації (Р ) - лінією 4.

При повному обсязі виробництва (Вх ) виручка від реалізації продукції тільки покриває товаровиробнику затрати на її виробництво (точка К ), тобто немає прибу т ку , ні збитку . Таким чино м , об 'єм виробництва в порівнянні Вх є мінімально нео б хідним об 'ємом продажу , при якому виручка рівна затратам . Збільшення об 'єму виробни ц тва Вх забезпечує прибуток , а зменшення - збиток.

Точка Вх називається критичним об 'ємом , точка К називається точкою б еззбитковості і вимірюється в гр о шовому виразі.

Точку беззбитковості розраховують за формулою :

,

а поріг беззбитковості - за формулою :

.

При встановленні ціни по даній методиці при умові прямолінійної динам іки затрат і виручки її рівень визнач а ють за формулою :

Наприклад.

При виробництві продукції постійні затрати (Сп ) на одиницю складають 150 тис . грн ., а перемінні - 250 грн . Ринкова ціна одиниці продукції складає 400 грн.

1. Визнача ємо мінімальний об 'єм продукції :

означає, що якщо буде вироблено і реалізовано 1000 одиниць продукції , то товаровиробник тільки п о криє свої затрати.

2. Поріг беззбитковості : р = 400 • 1000 = 400 т ис.грн . Якщо при розробці н о вого то вару і незмінних вихідних даних (Сп ; Спер .) буде виявлено попит у кількості 1000 одиниць продукції , то рівень ціни

складе

Однак , кожен товаровиробник при плануванні своєї діяльності має за мету од е ржання певного прибутку . У цьому випадку виручка від реалізації (Ц • В ) повинна покривати затрати (С п +С пер .*В ) забезпечити задану суму прибутку (П 3 ).

Тоді ціна одиниці товару і необхідний об 'єм виробництва визначаються за формулами :

Таки й метод дозволяє аналізувати різноманітні варіанти співвідношення об 'єму виробництва і цін , які передбачають одержання заданого прибутку і збережуть пі д приємство від збитків.

В умовах зміни ринкової кон 'юнктури іноді виникає необхідність прийняття рішення про випуск і реал і зацію відповідної продукції при зниженні ціни . Як поведе себе виробник : скоротить випуск і реалізацію цієї продукції чи буде продовжувати випуск і продавати продукцію за більш низькою ціною.

Для того , щоб прийняти вигідне рішення , необхід но провести аналітичне досл і дження.

Наприклад.

Підприємство мало на рік пакет замовлень - 1000 одиниць за ціною 240 грн ., а прибуток був передбачений на суму 40 тис . грн . Собівартість у розрізі витрат стан о вить :

• матеріали - 23 грн ./од. 23 • 1000 = 23 тис . грн .;

• зарплата - 54 грн ./од. 54 • 1000 = 54 тис . грн .;

• непрямі змінні витрати - 15 грн ./од. 15 • 1000 = 15 тис . грн .;

• непрямі постійні витрати - 88 тис . грн .;

180 тис . грн.

Собівартість одного виробу становить 180 грн . (180 тис . грн .: 1000). У рез ульт а ті скорочення замовлень обсяг виробництва цієї продукції становитиме лише 70 % запланованого . Водночас виникає можливість дода т кової реалізації 250 одиниць цієї ж продукції за нижчою ціною - 170 грн . Тобто ціна нижча від собівартості одиниці виробу.

Таблиця 3

Аналітичне дослідження випуску і реалізації продукції

Пока з ники За пл а ном тис . грн. При скороченні в и робництва до 70%, тис . грн. При продажу на рівні 70 % і додатковому замовле н ні , тис . грн. Продаж 2401000=240 240-700=168 168+(170-250)=210,5 Со біва р тість :

- матері а ли ;

- зарпл а та ;

- непрямі змі н ні витрати

- непрямі

- п о стійні витрати

Разом

23

54

15

88

180

23-700=16,1

54-700=37,8

15-700=10,5

88,0

152,4

16,1+(23-250)=21,85

37,8+(54-250)=51,3

10,5+(15-250)=14,25

88

175,4 Приб у ток 60 1 5,6 35,1

Розрахунки показують , що підприємству вигідніше прийняти рішення про додатковий випуск проду к ції в кількості 250 виробів , продати її за ціною , нижчою від собівартості , ніж скоротити випуск до 70 %. Реалізація цього рішення дасть підпр и ємству до датковий прибуток у розмірі 19,5 тис . грн . (31,5 - 15,6) (табл . 3).

Таким чином , підприємство має можливість накреслити оптимальні параметри виробничої програми , а значить - і визначити можливість формування портфеля з а мовлень лише після глибокого вивчення попиту на продукцію , її конкурентоспроможності , розрахунку критичної маси продажів та можлив о сті укладення договорів поставок на менш вигідних умовах.

3. Оцінювання ризику незатребуваності продукції

Причини виникнення , види ризику і наслідки незатребуванос ті продукції . Діагностика ризику незатребуваності продукції.

Вивчення попиту тісно по в 'язане з оцінюванням ризику не затребуваності продукції , яки й виникає внаслідок відмови спо живачів купувати її . Він визначається величиною можливих матеріальних і моральни х втрат підприємства . Кожне підприємство має знати величину втрат , якщо яка-небудь частина продукції виявиться нереалізованою . Щоб уникнути наслідків ризику незатребуваності продукції , необхідно вивчити фактори його виникнення з метою пошуку шляхів недопу щ ення чи мінімізації втрат.

Внутрішні причини :

• неправильний прогноз попиту на продукцію , який склали службовці підприємства ;

• неправильна цінова політика на ринках збуту ;

• зниження конкурентоспроможності продукції через низьку якість сировини , устаткування , відсталих технологій , низької кваліфікації персоналу ;

• неефективна організація процесу збуту і реклами продукції.

Зовнішні причини :

• неплатоспроможність покупців ;

• підвищення процентних ставок на вклади ;

• демографічні ;

• соціально-економічні ;

• політичні та інші.

Ризик незатребуваності продукції можна поділити на подоланний і неподоланний . Критерієм віднесення його до однієї із груп є економічна доцільність нововведень , спрямованих на просування товарів на ринок . Якщо додаткові витрати на дизайн , конструктивні змін и , на упаковку, рекламу , на організаційну пере будову виробництва і збуту перевищують суму їхнього покриття виручкою , то економічно вони недоцільні , і навпаки .

Ризик незатребуваності продукції може бути виявлено на передвиробничій , виробничій і післявиробн ичій стадіях . Значного ефекту досягають , якщо ризик буде виявлено на передвиробничій стадії . Тоді економічний збиток буде включати тільки витрати на дослідження ринку , розробку виробу тощо . Якщо ж ри зик незатребуваності продукції виявлено на виробничій або на післявиробничій стадії , то це може суттєво похитнути фінансовий стан підприємства . У суму збитку , крім перелічених вище втрат , увійдуть витрати на підготовку , освоєння , виробництво і частково — на збут продукції.

Залежно від часу виявлення ризику незат ребуваності продукції управлінські рішення можуть бути неоднаковими . У першому періоді можна не приступати до виробництва продукції цього виду , а замінити його іншим . У другому періоді ще можна внести істотні зміни в дизайн , конструкцію , ціну виробу і за р ахунок цього просунути його на ринок . Якщо ризик виявлено після виготовлення продукції , то треба поміркувати , як уникнути банкрутства , тому що незатребувана продукція — це прямий збиток для підприємства . Кожний товар можна виробляти тільки тоді , коли є пл а тоспроможний попит на нього , підкріплений заявками або договорами на його поставку.

Щоб оцінити ризик незатребуваності продукції , треба проаналізувати забезпеченість виробництва продукції контрактами або заявками на поставку.

Як видно із табл . 2, план випу ску продукції С і Б було повністю забезпечено договорами на поставку продукції . Запланований випуск продукції А і В було забезпечено договорами на поставку відповідно на 81,2 і 92,8 % . У результаті цього підприємству довелося переглянути структуру виробн и цтва , зменшити частку продукції перших двох видів і збільшити частку продукції С і D . У зв 'язку з цим ми можемо зробити висновок , що підприємство активно реагує на кон 'юнкт уру ринку , на зміни попиту , вно сячи відповідні коригування у виробничу програму.

Та блиця 4 . Аналіз забезпеченості плану виробництва продукції договорами (заявками ) на поставку

Вид продукції Обсяг поставки за укладеними договорами , туб Залишок

готової

продукції

на початок

року , туб План

виробництва

продукції

на рік , туб Забезпеченість

в ипуску

продукції

договорами , % А 4800 150 5760 81,2 В 5300 110 5600 92,8 С 3200 60 2743 114,0 D 2600 40 1920 132,6

Для діагностики ризику незатребуваності продукції потрібно проаналізувати також динаміку залишків готової продукції і швидкість її реал ізації (табл . 4). Аналіз має показати , за якими видами різко зростає частка нереалізованої продукції і уповільнюється швидкість її збуту , що визначається діленням середніх залишків продукції на одноденний обсяг її продажів.

Із таблиці видно , що за звітн ий рік значно зросли залишки не реалізованої продукції , особливо виробів А і В , попит на які знизився і уповільнилася швидкість продажів , що вимагає від підприємства вжиття певних заходів для недопущення збитків від незатребуваної продукції , наприклад зниження цін на ці види продукції або додаткових затрат на привабливішу упаковку , рекламу тощо . Інакше , якщо цю продукцію не затребують покупці , підприємство зазнає збитків у розмірі фактичних затрат на її виробництво і зберігання . За продукцією А вони становитим у ть 1768 тис . грн . (5,2 *340), а за продукцією В,— 2160 тис . грн . (6,1*354).

Таблиця 5 . Аналіз динаміки залишків готової продукції

Вид продукції Залишок на

початок

року Фактичний випуск

продукції

Обсяг продукції,

що реалізується Залишок готової проду кції на кінець року Приріст Питома вага у загальному випуску , % Швидкість продажів , дні туб % минулий рік звітний рік А 150 5040 4850 340 +190 126 3,76 16,0 18,4 В 110 5544 5300 354 +244 222 4,40 11,5 12,2 С 60 3168 3050 178 +118 197 3,72 11,0 10 ,6 D 40 2688 2560 68 +28 170 1,04 10,0 7,8

4. Аналіз ринків збуту продукції

Аналіз динаміки ринків збуту і їхньої дохідності . Аналіз становища товарів на ринках збуту.

Від ринків збуту залежать обсяг продажів , середній рівень цін , виручка від реалізації п родукції , сума одержаного прибутку і т.ін . Передовсім потрібно вивчити динаміку становища кожного виду продукції на ринках збуту за останні 3 — 5 років.

Із табл . 4 видно , що за останні два роки попит на продукцію А почав падати , особливо на зовнішніх ринках. Додаткові затрати на підвищення конкурентоспроможності продукції цього виду на зовнішньому ринку не принесли успіху : обсяг продажів і рівень рентабельності значно знизилися . Так , спостерігаються стабільний обсяг продажів і стабільний дохід від виробу В і зростання обсягу продажів і зростання дохідності виробів С і Б.

За даними , наведеними в табл ., можна вивчити структуру ринків збуту і рівень їхньої дохідності.

Таблиця 6 . Аналіз динаміки ринків збуту продукції

Показник

Внутрішній ринок Експорт ххх 1 хх х 2 хххЗ ххх 1 ххх 2 хххЗ Виріб А Обсяг реалізації продукції , туб 5000 5000 4500 1000 500 350 Ціна одиниці продукції , тис . грн 4,6 4,8 5,0 8,0 8,0 7,77 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,0 4,2 4,4 5,2 5,4 5,78 Прибуток , тис . грн 3000 3000 2 700 2800 1300 695 Рентабельність , % 13 12,5 12 35 32,5 25,6 Виріб В Обсяг реалізації продукції , туб 5200 5250 5300 Ціна одиниці продукції , тис . грн 5,5 5,8 6,1 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,7 4,9 5,12 — Прибуток , ти с . грн 4160 4725 5194 __ — — Рентабельність , % 14,5 15,5 16 — — — Виріб С Обсяг реалізації продукції , туб 2000 2050 2300 500 750 Ціна одиниці продукції , тис . грн 6,5 6,7 7,0 8,0 8,4 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 5,0 5,2 5,4 6,0 6,0 Прибуток , тис . грн 3000 3075 3680 — 1000 1800 Рентабельність , % 23 22,4 23 — 25 28,5 Виріб D Обсяг реалізації продукції , туб 1000 950 1160 500 850 1400 Ціна одиниці продукції , тис . грн 6,0 6,5 77,2 8,0 8,1 8,3 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,7 5,0 5,5 5,2 5,6 6,0 Прибуток , тис . грн 1300 1425 1972 1400 2125 3220 Рентабельність , % 28,3 30,0 30,9 53,8 44,6 38,3

Таблиця 7. Аналіз структури ринків збуту та їхньої прибутковості

Вид

продукції

Структура ринків збуту , % Дохідність пр одукції на ринку збуту , % внутрішнього експортного усього внутрішньому зовнішньому А 92,8 7,2 100 12,0 25,6 в 100,0 — 100 16,0 — С 75,4 24,6 100 23,0 28,5 Б 45,3 54,7 100 30,9 38,3

За результатами аналізу виділяють чотири категорії товарів :

• "зірки " . Дають основний прибуток підприємству і сприяють економічному зростанню ;

• "дійні корови ". Переживають період зрілості , незначною мірою сприяють економічном у зростанню , не потребують інве стицій , дають прибуток , який використовують на фінансування "важких ді тей ";

• "важкі діти ". Це , як правило , нові товари , що потребують реклами , просування на ринок і поки що не дають прибутку , однак у майбутньому можуть стати "зірками ";

"мертвий вантаж ", або "невдахи ". Нежиттєздатні , не сприяють економічному зростанню , не дают ь прибутку.

При цьому необхідно враховувати , на якій стадії життєвого циклу перебуває кожний товар в окремих сегментах ринку :

а )нульова стадія характеризується вивченням і апробацією ідеї розробки нового товару , а потім і самого товару ;

б )перша стадія (вип уск товару на ринок і впровадження ), на якій з 'ясовується , чи буде товар мати успіх на ринку . Прибуток на цій стадії невисокий , тому що значні кошти йдуть на амортизацію досліджень , просування товару на ринок ;

в )друга стадія (зростання і розвиток продажів ) , на який товар починає давати прибуток , він швидко покриває всі витрати і стає джерелом прибутку , хоча ще потребує великих затрат на рекламну підтримку його просування на ринку ;

г )третя стадія (зрілість ) — товар має стабільний ринок , попит і дає регулярни й прибуток , тобто перебуває у найприбутковішому періоді , оскільки не потребує затрат на просування на ринок , а тільки на рекламну підтримку його "популярності ";

д ) четверта стадія (насичення і спад ), на якій спочатку обсяг продажів істотно не змінюється , а потому різко скорочується з передбачених і непередбачених причин : товар , що не зазнає ніяких змін , обридає споживачам , або ж зникає потреба , яку він був покликаний задовольняти . Мистецтво полягає в тому , щоб вчасно вловити і запобігти спаду попиту на вир і б шляхом його удосконалення або заміни іншим.

Крива життєвого циклу будується на осях координат . На осі X відкладають життєві цикли виробу на ринку , а на осі У — виручку з обороту або величину грошового потоку . Крива виручки зростає зі стадії впровадження на ринок до стадії зрілості , а потім спадає . Крива грошового потоку досягає максимуму на початку стадії зрілості , а потім знижується швидше , ніж крива виручки (рис .1).

Впровадження Зростання Зрілість Спад Час

Рис . 1. Крива життєвого циклу продукту

На аналізованому підприємстві "зірками " у цей час є вироби С і Б , що дають найбільший прибуток і мають високий рівень дохідності . До "дійних корів " належать вироби А і В . їхня рентабельність нижча , але вони дають достатньо високий прибуток і виробництво їх щ е вигідне для підприємства . Та оскільки виріб А перебуває на четвертій стадії життєвого циклу на ринку і намітився спад виробництва , то його слід поступово заміняти новим , здатним принести підприємству в майбутньому прибуток "нової зірки ".

Результати аналі зу мають допомогти керівництву підприємства розробити асортимент товарів відповідно до його стратегії і вимог ринкової кон 'юнктури . На аналізованому підприємстві планують скоротити виробництво товару А і значно збільшити виробництво товарів С і В . Крім тог о , планують випуск продукції нового виду Е , від якої підприємство сподівається одержати високий дохід у майбутньому.

У процесі аналізу необхідно також виявити реальних і потенційних конкурентів , провести аналіз показників їхньої діяльності , визначити сильн і і слабкі сторони їхнього бізнесу , фінансові можливості , мету і стратегію конкурентів у сфері експансії на ринку , технології виробництва , якості продукції і цінової політики . Це дасть змогу передбачити спосіб їхньої поведінки і обрати найприйнятніші спос о би боротьби для зміцнення своїх позицій на ринках збуту.

5. Аналіз цінової політики підприємства

Фактори , що визначають цінову політику підприємства . Порівняльний аналіз рівня цін.

Одним із найсуттєвіших напрямів маркетингового аналізу є цінова політика під приємства на товарних ринках . Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток , конкурентоспроможність продукції , попит на неї . Через ціни реалізується кінцева комерційна мета , визначається ефективність діяльності усіх ланок виробничо-збутової структур и підприємства.

Цінова політика полягає в тому , що підприємство встановлює ціни на такому рівні і так змінює їх залежно від ситуації на ринку , щоб забезпечити досягнення короткотривалої і довготривалої мети (освоєння певної частки ринку , завоювання лідерст ва на ринку , одержання запланованої суми прибутку , максимізація прибутку , виживання фірми тощо ).

У вивченні цінової політики й аналізі обґрунтованості цін на продукцію підприємства важливими питаннями є такі :

• визначення , наскільки ціни відображають рівень витрат ;

• яка вірогідна реакція покупців на зміни цін (еластичність попиту );

• чи застосовується політика стимуляційних цін ;

• чи привабливі ціни підприємства порівняно із цінами конкурентів ;

чим відрізняється політика ціноутворення на цьому підприємстві від цін ової політики конкурентів ;

• як діє підприємство при змінюванні цін конкурентними фірмами ;

• яка державна політика в галузі ціноутворення на аналогічні товари.

Порівняльний аналіз рівня цін (табл .) показує , що аналізоване підприємство проводить більш гнучку ці нову політику на внутрішньому ринку . Воно швидше відреагувало на зменшення попиту на продукцію перших двох видів , знизивши рівень ціни порівняно із ціною конкурентного підприємства , воднораз піднявши ціни на продукцію , попит на яку підвищений.

Таблиця 8. Порівняльний аналіз рівня цін на продукцію

Вид

продукції Рівень ціни за 1 туб , тис . грн. на внутрішньому ринку на зовнішньому ринку аналізованого підприємства у середньому по галузі конку рентного підприємства аналізованого підприємства середнє на ринку А 5,0 5,0 5,5 7,7 10,0 В 6,1 6,0 6,4 — — С 7,2 7,0 7,0 8,4 12,0 Б 7,2 7,0 7,0 8,3 12,0

Цінову політику підприємства належить коригувати з урахуванням стадії життєвого циклу товарів . На стадії проникнення товарів на ринок зазвичай вдаються до політик и "знімання вершків ". На стадії зростання політика ціноутворення має орієнтуватися на довготривалу перспективу . На стадії зрілості цінова політика , як правило , націлена на одержання короткотермінового прибутку , а на стадії спаду слід застосовувати знижки, поки не появиться новий товар.

6. Аналіз конкурентоспроможності продукції

Поняття конкурентоспроможності товару . Одиничні , групові , інтегральні показники конкурентоспроможності . Методика аналізу їх.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продук ції , що показує її відмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі , так і за витратами на її задоволення.

Оцінювання конкурентоспроможності продукції базується на дослідженні потреб покупця і потреб ринку . Щоб т овар задовольняв потреби покупця , він має відповідати певним параметрам :

• технічним (властивості товару , сфера його застосування і призначення );

• ергономічним (відповідність товару властивостям людського організму );

• естетичним (зовнішній вид товару );

• нормати вним (відповідність товару діючим нормам і стандартам );

• економічним (рівень цін на товар , його сервісне обслуговування , обсяг коштів , які має споживач для задоволення своєї потреби ).

Завдання аналізу :

• оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності проду кції ;

• вивчення факторів , що впливають на її рівень ;

розробка заходів для заб езпечення необхідного рівня кон курентоспроможності продукції.

Для оцінювання конкурентоспроможності необхідно зіставити параметри аналізованого виробу і відповідного товару-конкуре нта з рівним , заданим потребою покупця , і порівняти отримані результати . З цією метою розраховують одиничні , групові та інтегральні показники конкурентоспроможності продукції.

Крім рейтингової оцінки конкурентоспроможності товарів для визначення фактичного становища виробу на певному ринку , можна використати матричний метод . Суть його полягає в побудові матриці , в якій по вертикалі відображають темпи зростання обсягу продажів усіх або основних фірм-продавців на ринку , а по горизонталі зазначають частку ринк у , контрольовану цією фірмою . Чим більша ця частка , тим вища фактична конкурентоспроможність товарів фірми на цьому ринку , і навпаки . З цією ж метою розраховують і такий показник , як відношення частки фірми на ринку до частки найбільшого конкурента . Якщо ц е відношення більше від одиниці , то частка фірми вважається великою , якщо менше — малою.

Важливий напрям підвищення конкурентоспроможності продукції — удосконалення процесів товароруху , організації торгівлі , сервісного обслуговування покупців , реклами прод укції , які є потужними інструментами стимулювання попиту.

Роблячи аналіз організації торгівлі , з 'ясовують , чи має підприємство фірмові магазини , які методи торгівлі застосовують (пряму , оптову , дрібний опт , роздрібну , дилерів і т . д .), яка їхня частка у за гальному обсязі продажів і які з них найприбутковіші , який рівень витрат обороту , як можна зменшити витрати , не знижуючи ефективності.

Сервісні послуги і реклама є потужними факторами в конкурентній боротьбі за покупця . Вони потребують додаткових витрат , проте збільшують обсяг продажів і прибуток . Тому в процесі аналізу необхідно встановити , які види сервісних послуг надає підприємство і як це стимулює попит на продукцію , скільки коштів витрачається на рекламу і яка її ефективність : чи простежується зв 'яз о к між активністю реклами і рівнем збуту , рівнем прибутку , чи добре помітний фірмовий знак підприємства серед конкурентів , наскільки упаковка товару сприяє збільшенню обсягу продажів.

Для вивчення впливу цих факторів на обсяг продажів і суму прибутку можна використати прийоми зіставлення паралельних рядів чисел , аналітичних угруповань , кореляційного аналізу.

7. Аналіз факторів та резервів збільшення випуску і реалізації продукції

Вивчивши динаміку і виконання плану з реалізації продукції та виконання договорі в поставки , необхідно ви значити фактори зміни її обсягу

Можливі два варіанти методики факторного аналізу реалізації продукції.

Якщо виручку на підприємстві визначають за відвантаженням продукції , то баланс продукції буде таким :

ГП П + ВП =РП + ГП К

Звідси

РП =ГП П + ВП-ГП К .

Якщо виручку визначають після оплати відвантаженої продукції , то товарний баланс можна записати так :

ГП П + ВП + ЗВП П =РП + ЗВП К + ГП К .

Звідси

РП =ГП П + ВП + ЗВП П - ЗВП К - ГП К ,

де ГП П , ГП К — залишки готової продукції на складах відпо відно на початок і кінець періоду ;

ВП — вартість випуску продукції ;

РП — обсяг реалізації продукції за звітний період ;

ЗВП П , ЗВП К — залишки відвантаженої продукції на початок і кінець періоду.

Розрахунок впливу цих факторів на обсяг реалізації продукції зд ійснюють порівнюванням фактичних рівнів факторних показників з базовими та обчисленням абсолютних і відносних приростів кожного з них . Для вивчення впливу цих факторів аналізують баланс продукції.

Таблиця Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції

Показник

Вартість продукції в базових цінах , тис . грн t 0 t 1 +, - 1. Залишок готової продукції на початок

року

2. Випуск продукції

3. Залишок готової продукції на кінець

року

4. Відвантаження продукції за рік (п . 1 +

+ п . 2 - п . 3)

5. Залишок товарів , в ідвантажених

покупцям :

5.1. На початок року

5.2. На кінець року

6. Реалізація продукції (п . 4 + п . 5.1 -

- п . 5.2) 2 000

96 000

2 200

95 800

4450

5000

95 250 2200

100 800

3345

99 255

5 000

7 655

96 600 +200

+4 800

+1 145

+3 455

+550

+2 6 55

+13 510

Із таблиці видно , що обсяг реалізації зріс за рахунок збільшення її випуску і надпланових залишків товарів , відвантажених покупцям на початок року . Негативний вплив на обсяг продажів справили такі фактори : збільшення залишків готової продукц ії на складах підприємства , а також зростання залишків відвантажених товарів на кінець року , оплата за які ще не надійшла на розрахунковий рахунок підприємства.

Рівень оплати відвантаженої продукції характеризує стан розрахунків з покупцями . Якщо К опл < 1 , то це свідчить про зростання дебіторської заборгованості.

З огляду на це в процесі аналізу необхідно з 'ясувати причини утворення надпланових залишків на складах , невчасної оплати продукції покупцями і розробити конкретні заходи для прискорення реалізаці ї продукції й одержання виручки.

Джерела резервів збільшення обсягу і реалізації продукції

Таблиця Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції

Показник Вартість продукції в базових цінах , тис . грн t 0 t 1 +, - 1. Зали шок готової продукції на початок

року

2. Випуск продукції

3. Залишок готової продукції на кінець

року

4. Відвантаження продукції за рік (п . 1 +

+ п . 2 - п . 3)

5. Залишок товарів , відвантажених

покупцям :

5.1. На початок року

5.2. На кінець року

6. Реалізаці я продукції (п . 4 + п . 5.1 -

- п . 5.2) 2 000

96 000

2 200

95 800

4450

5000

95 250 2200

100 800

3345

99 255

5 000

7 655

96 600 +200

+4 800

+1 145

+3 455

+550

+2 655

+13 510

Таблиця 2. Аналіз забезпеченості плану виробництва продукції д оговорами (заявками ) на поставку

Вид продукції Обсяг п оставки за укладеними договора ми , туб Залишок

готової

продукції

на початок

року , туб План

виробництва

продукції

на рік , туб Забезпеченість

випуску

продукції

договорами , % А 4800 150 5760 81,2 В 5300 1 10 5600 92,8 С 3200 60 2743 114,0 Б 2600 40 1920 132,6

Таблиця 3. Аналіз динаміки залишків готової продукції

Вид продукції Залишок на

початок

року Фактичний випуск

продукції

Обсяг продукції,

що реалізується Залишок готової продукції на кінець рок у Приріст Питома вага у загаль ному випус ку , % Швидкість продажів , дні туб % минулий рік звітний рік А 150 5040 4850 340 +190 126 3,76 16,0 18,4 В 110 5544 5300 354 +244 222 4,40 11,5 12,2 С 60 3168 3050 178 +118 197 3,72 11,0 10,6 D 40 2688 2560 68 +28 170 1,04 10,0 7,8

Таблиця 4. Аналіз динаміки ринків збуту продукції

Показник

Внутрішній ринок Експорт ххх 1 ххх 2 хххЗ ххх 1 ххх 2 хххЗ Виріб А Обсяг реалізації продукції , туб 5000 5000 4500 1000 500 350 Ціна одиниці продукції , тис . грн 4,6 4,8 5,0 8,0 8,0 7,77 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,0 4,2 4,4 5,2 5,4 5,78 Прибуток , тис . грн 3000 3000 2700 2800 1300 695 Рентабельність , % 13 12,5 12 35 32,5 25,6 Виріб В Обсяг реалізації продукції , туб 5200 5250 5300 Ц іна одиниці продукції , тис . грн 5,5 5,8 6,1 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,7 4,9 5,12 — Прибуток , тис . грн 4160 4725 5194 __ — — Рентабельність , % 14,5 15,5 16 — — — Виріб С Обсяг реалізації продукції , туб 2000 2050 2300 500 750 Ціна одиниці продукції , тис . грн 6,5 6,7 7,0 8,0 8,4 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 5,0 5,2 5,4 6,0 6,0 Прибуток , тис . грн 3000 3075 3680 — 1000 1800 Рентабельність , % 23 22,4 23 — 25 28,5 Виріб D Обсяг реалізації продукці ї , туб 1000 950 1160 500 850 1400 Ціна одиниці продукції , тис . грн 6,0 6,5 77,2 8,0 8,1 8,3 Собівартість одиниці продукції , тис . грн 4,7 5,0 5,5 5,2 5,6 6,0 Прибуток , тис . грн 1300 1425 1972 1400 2125 3220 Рентабельність , % 28,3 30,0 30,9 53,8 44,6 38, 3

Тема : АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

План

1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу виробництва і реалізації продукції.

2. Аналіз динаміки і виконання плану виробництва та реалізації продукції

3. Аналіз асортименту і структури продукції

4. Аналіз якості виробленої продукції

5.Аналіз ритмічності роботи підприємства.

6.Аналіз факторів та резервів збільшення випуску і реалізації продукції

7. Чому в ринкових умовах господарювання зростає роль виконання плану асортименту (логічне запитання )

Реко мендована література :

1. Ф.Ф . Бутинець «Економічний аналіз» ст .377-426;

2. М.Г.Чумаченко «Економічний аналіз» ст . 52-98;

3.Г.В.Савицька «Економічний аналіз діяльності підприємства» ст . 97-127;

5. В.І.Іващенко «Економічний аналіз господарської діяльності» ст . 63-86.

Питання для самоконтролю :

1. Якими є значення і завдання аналізу виробництва та реалізації продукції ?

2.Охарактеризуйте в цілому методику аналізу виробництва і реалізації продукції.

3. Як аналізують динаміку і виконання плану виробництва та ре алізації продукції ?

4.Яка методика оцінювання асортиментної політики підприємства ?

5. Що таке структура продукції і як вона впливає на економічні показники діяльності підприємства ? Чи вигідні зміни в структурі виробництва для підприємства і в яких випадках ?

6. Як розраховувати вплив якості продукції на обсяг її виробництва , на суму виручки , прибутку та інші показники ?

7. Висвітліть методику аналізу ритмічності роботи підприємства.

8. Назвіть фактори змін обсягу реалізації і виробництва продукції.

9. Переліч іть основні джерела резервів збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції.

1.Завдання та інформаційне забезпечення аналізу вир обництва і реалізації продукції

Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками . В умовах о бмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце виходить обсяг виробництва продукції . Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів , а навпаки , можливий обсяг продажів є основою розробки вир о бничої програми . Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі , які воно може реально реалізувати.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції , поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат , на прибуток і рента бельність підприємства . Тому аналіз цих показників має важливе значення .

Його основні завдання :

• оцінювання ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції ;

• визначення впливу факторів на зміну величини цих показників ;

• виявлення вну трігосподарських резервів збільшення випуску і реалізації

продукції ;

• розробка рекомендацій із освоєння виявлених резервів.

Об 'єкти аналізу :

• обсяг виробництва і реалізац ії продукції в цілому і за асор тиментом ;

• якість і конкурентоспроможність продукції ;

• ст руктура виробництва і реалізації продукції ;

• ритмічність виробництва і реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції є :

а ) планові дані : план підприємства , план відвантаження і реалізації продукції , оперативні пла ни-графіки ;

б ) дані статистичної звітності :

• форма № 1 (підприємництво ) "Звіт про основні показники діяльності підприємства ;

• форма № 1-П (річна ) "Звіт підприємства про продукцію ";

• форма № 1-П (квартальна ) "Квартальний звіт підприємства про продукцію ";

• форм а № 1-П (місячна ) "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт , послуг )";

• форма № 5 ЗЕЗ "Звіт про експорт (імпорт ) товарів ";

• форма № 2 "Звіт про фінансові результати " та інші.

в ) дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку : акт а бо відомість приймання проду кції , накладна на здавання гото вої продукції на склад, приймально-здавальна накладна , рахунок-фактура , товарно-транспортна накладна , відомість "Рух готових виробів , відвантаження і реалізація їх " і т . д.

2. Аналіз динаміки і викон ання плану виробництва та реалізації продукції

Методика аналізу виробництва і реалізації продукції . Фактори змін її обсягу . Аналіз виконання договірних зобов 'язань з постачання продукції.

Обсяг виробництва і реалізації промислової продукції може виражатис я в натуральних , умовно-натуральних , трудових і вартісних вимірниках . Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки . Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція — це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт включно з незавершеним виробництвом . Виражається в зіставних і діючих цінах.

Товарна продукція відрізняється від валової тим , що в неї не включають залишків незавершеного виробництва і внутрігосподарськ ий оборот . За складом на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною , якщо немає внутрігосподарського обороту і незавершеного виробництва.

Обсяг реалізації продукції визначають або за відвантаженням продукції покупцям , або за оплатою (за чистим доходом ). Він може виражатися в зіставних , планових і діючих цінах . В умовах ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення . Реалізація продукції є зв 'язною ланкою між виробництвом і споживачем . Від того , як продається продукція , я кий попит на неї на ринку , залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання виробничої програми мають і натуральні показники обсягів виробництва та реалізації продукції (штуки , метри , тонни і т . ін .). їх використовують для аналіз у обсягів виробництва і реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники , як і вартісні , застосовують для узагальненої характеристики об сягів виробництва продукції . На приклад , на консервних заводах викорис товують такий показник , як тисячі умовних банок , на ремонтних підприємствах — число умовних ремонтів , у взуттєвій промисловості — умовні пари взуття , обчислені на основі коефіцієнтів їхньої трудомісткості , і т . д.

Нормативні трудовитрати використовують так ож для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції в тому разі , коли в умовах багатопродуктового виробництва немає можливості виразити загальний його обсяг у натуральних або умовно-натуральних вимірниках.

Аналіз починається з вивчення динаміки випуску і реалізації продукції , з розрахунку базисних і ланцюгових темпів зростання та приросту (табл . 1).

Таблиця 1. Динаміка виробництва і реалізації продукції у зістав них цінах

Рік Обсяг виробництва продукції , тис . грн

Темпи зростання , % Обсяг

реалізації,

тис . грн Темпи зростання , % базисні ланцюгові базисні ланцюгові ххх І 90 000 100,0 100,0 89 500 100,0 100,0 ххх 2 92 400 102,7 102,7 92 600 103,4 103,4 ххх 3 95 800 106,4 103,6 94 300 105,4 101,8 ххх 4 94 100 104,5 98,2 93 500 104,4 99,2 ххх 5 100 800 112,0 107,1 96 600 107,9 103,0

Із таблиці видно , що за п 'ять років обсяг виробництва зріс на 12 %, а обсяг реалізації — на 7,9 % . Якщо за попередні роки темпи зростання виробництва і реалізації приблизно збігалися , то за останній рік темпи зростання в иробництва значно вищі від темпів реалізації продукції , що свідчить про нагромадження залишків нереалізованої продукції на складах підприємства і продукції , яку не оплатили покупці.

Середньорічні темпи зростання (приросту ) випуску і реалізації продукції мо жна розрахувати за середньогеометричною або середньоарифметичною зваженою.

Обчислимо його за середньогеометричною :

Твп = = = 1,0287= 102,87%

Тпр =102,87-100 = 2,87 %;

Трп = = 1,0192; Т пр = 101,92 - 100 = 1,92 % ,

де Т ВП — темпи зростання обсягу випуску продукції ;

Трп — темпи зростання обсягу продажів ;

Т пр — темпи приросту.

У наведеному прикладі середньорічні темпи приросту випуску продукції становлять 2,87 % , а реалізації продукції — 1,92 % .

Оцінювання виконання плану з виробництва і реалізації продукції за звітний період (місяць , квартал , рік ) проводять за методикою , наведеною в табл . 2. Із таблиці видно , що за звітний рік план випуску готової продукції перевиконано на 5 %, а з реалізаці ї — лише на 1,42 %, що також свідчить про зростання залишків нереалізованої продукції.

Оперативний аналіз виробництва і відвантаження продукції виконують на основі розрахунків , в яких відображають планові і фактичні відомості про випуск і відвантаження про дукції за обсягом і асортиментом , за якістю за день , за наростаючим підсумком з початку місяця , а також відображають відхилення від плану .

Аналіз реалізації продукції тісно пов 'язаний із аналізом виконання договірних зобов 'язань з постачання продукції . Не довиконання плану за договорами спричинює зменшення виручки , прибутку підприємства , виплату штрафних санкцій . Крім того , в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції , що тягне за собою спад виробництва.

Таблиця 2. Аналіз обсягу в иробництва і реалізації продукції

Виріб Обсяг виробництва продукції в цінах базового періоду , тис . грн Реалізація продукції в цінах базового періоду , тис . грн T 0 T 1 +, - % до плану T 0 T 1 +, - % до плану А

В

С

D

і т . д. 28 800

33 600

19 200

14 400 2 5 200 33 264 22 176 20 160 -3600

-336

+2976 +5760 -12,5

-1,0

+15,5

+40,0 28 500 33 600 18 900 14 250 24 250 31 800 21 350 19 200 -4250 -1800 +2450 +4950 -14,9

-5,35

+13,0

+34,7 Усього 96 000 100 800 +4800 +5,0 95 250 96 600 +1350 +1,42

Особливо важливе значення для підприємства має виконання контрактів на постачання товарів для державних потреб . Це гарантує підприємству збут продукції , вчасну оплату її , пільги на податки , кредити і т . ін.

У процесі аналізу визначають виконання плану поставок за місяць з наростаючим підсумком у цілому по підприємству , у розрізі окремих споживачів і видів продукції , з 'ясовують причини недовиконання плану і виробляють коригувальні заходи для виконання договірних зобов 'язань (табл . 3).

Таблиця 3. Аналіз виконання договірни х зобов 'язань з відвантаження продукції за березень , тис . грн.

Виріб Покупець План

поставки

за договором Фактично відвантажено Недопоставка

продукції Заліковий обсяг у межах

плану А 1

2

3 800

800

600 850

750

700

-50 800

750

600 В

і т . д. 1

2 500

1200 500

1050

-150 500

1050 Усього 8000 8500 -800 7200

Процент виконання договірних зобов 'язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов 'язаннями (ОП пл ) і його недовиконанням (ОП н ) на плановий обсяг (ОП пл ):

К дп = (ОП пл. - ОП н ): ОП пл. = (8000-800): 8000=0,9, або 90%

Із табл . 3. видно , що за звітний місяць недопоставлено продукції за договорами на суму 800 тис . грн , або на 10 %.

Недопоставка продукції негативно впливає не лише на підсумки діяльності цього пі дприємства , а й на роботу торгових організацій , підприємств-суміжників , транспортних організацій тощо . В аналізі реалізації особливу увагу слід звертати на виконання зобов 'язань з держзамовлень , кооперованих поставок і з експорту продукції.

3. Аналіз асортим енту і структури продукції

Значення асортиментної політики підприємства . Фактори зміни асортименту і структури продукції . Методика розрахунку впливу структури виробництва і реалізації продукції на показники роботи підприємства.

Великий вплив на результати господарської діяльності справляють асортимент (номенклатура ) та структура виробництва і реалізації продукції.

Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом.

Номенклатура – перелік найменуван ь виробів і їх кодів , встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції.

Структура – співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва , виражене у відсотках.

Вчасне оновлення асортименту продукції ( послуг ) із урахуванням зміни кон 'юнктури ринку є одним із важливих індикаторів ділової активності підприємства та його конкурентоспроможності.

Мета аналізу — вироблення рекомендацій для зміни асортименту та структури продукції на майбутній період з урахува нням потреб ринку і можливостей підприємства.

Формуючи асортимент і структуру випуску продукції , підприємство має враховувати , з одного боку , попит на види продукції , а з другого — найефективніше використання трудових , сировинних , технічних , технологічних, фінансових та інших ресурсів , що є в його розпорядженні . Система формування асортименту продукції включає такі основні позиції :

• визначення поточних і перспективних потреб покупців ;

• оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції , що випускається чи план ується до випуску ;

• вивчення життєвого циклу виробів і вжиття вчасних заходів для впровадження нових , більш досконалих видів продукції і вилучення із виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів ;

• оцінювання економічної ефективн ості і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Узагальнену характеристику змін в асортименті продукції дає однойменний коефіцієнт , рівень якого визначають так :

К ас = Обсяг продукції , що зараховується у виконання асортименту / Базовий обсяг виробництва (реалізації ) продукції

При цьому враховують у виконання асортименту фактичний випуск продукції кожного виду у звітному періоді , але не більше від базового (планового , минулого періоду ). Розрахуємо величину цього коефіцієнта за даними табл .4

Таблиця 4. Д ані про зміну асортименту і структуру продукції

Виріб Обсяг виробництва

продукції у зіставних

цінах , тис . грн Темпи зростання,

%

Структура виробництва,

% T 0 T 1 T 0 T 1 А

В

C

D 28 800

33 600

19 200

14 400 25 200

33 264

22 176

20 160 87,5

99,0

115,5

140,0 35,95

34,95

17,12

11,98 30,66

33,72

19,27

16,35 Усього 96 000 100 800 105,0 100,00 100,00

Судячи з його величини , відбулися істотні зміни в асортиментній політиці підприємства : значно збільшився випуск виробів С і Б і скоротився обсяг виробництва виробів А і В.

Також розраховують коефіцієнт оновлення асортименту продукції шляхом ділення обсягу випуску нових виробів на загальний випуск продукції.

Чим активніші структурні перетворення на підприємстві , тим вищий рівень цього коефіцієнта . Це свідчить про те , що адміністрація підприємства активно реагує на зміни кон 'юнктури ринку , вчасно оновлюючи асортимент продукції.

Причини зміни асортименту продукції можуть бути як зовнішніми , так і внутрішніми .

До зовнішніх належать кон 'юнктура ринку , зміна попит у на окремі види продукції , стан матеріально-технічного забезпечення , невчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин . Внутрішні причини — це недоліки в організації виробництва , поганий технічний стан обладнання , й ого простої , аварії , нестача електроенергії , низька культура виробництва , недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації ) за одними видами і скорочення за іншими видами продукції призводить до зміни її структури , тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Зміна структури виробництва справляє великий вплив на всі економічні показники : на обсяг випуску продукції у вартісній оцінці , матеріаломісткість , собівартість продукції , прибуток , р ентабельність . Якщо збільшується частка дорожчої продукції , то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає , і навпаки . Те саме відбувається з обсягом прибутку при збільшенні частки високорентабельної продукції і відповідно при зменшенні частки низько р ентабельної продукції.

Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перелічених показників можна здійснити за методом ланцюгової підстановки (табл . 5), який дає змогу абстрагуватися від усіх факторів , крім структури продукції :

Таблиця 5. Аналіз струк тури виробленої продукції

Виріб Оптова ціна за 1 туб , грн Обсяг виробництва продукції . туб Структура продукції , % Вартість випущеної продукції в цінах базового періоду , тис . грн. Зміна ТП за рахунок структури . тис . грн. t 0 t 1 t 0 t 1 t 0 факт при базов і й с труктур і t 1 А 5000 5750 5040 35,95 30,66 28800 29 550 25200 - 4 350 В 6000 5600 5544 34,95 33,72 33600 34 475 33264 - 1 211 С 7000 2743 3168 17,12 19,27 19200 19 700 22176 +2 476 D 7500 1920 2688 11,98 16,35 14400 14 775 20160 +5 385 усього - 16023 1 6440 100,0 100,0 96000 98 500 100800 +2 300

Ці самі дані можна отримати множенням показника графи 6 кожного виду продукції на індекс обсягу випуску продукції в цілому по підприємству , обчислений на основі обсягів виробництва в умовно-натуральних одиницях (можна в трудовитратах ) (І вп ):

Івп =16 440 : 16 023 = 1,026 025

Якщо б обсяг виробництва збільшився рівномірно на 102,6025 % за всіма видами продукції і не порушилася б структура , що склалася , то загальний обсяг виробництва в базових цінах становив би 9 8 500 тис . грн . При фактичній структурі поточного періоду він вищий на 2300 тис . грн . Це означає , що збільшилася частка дорожчої продукції у загальному її випуску.

Такий само результат можна одержати і простішим методом , а саме методом процентних різниць . Для цього різницю між індексами обсягу виробництва продукції , що розраховані на основі вартісних (І в = 100 800 : 96 000 = 1,05) і умовно-натуральних показників (І в = 16 440 : 16 023 = 1,026025), помножимо на базовий випуск продукції у вартісному вираженні :

ВП = (І в -І н )*ВП 0 = (1,05-1,026025)*96000= +2 300 тис . грн.

Таблиця 6. Розрахунок зміни середньої ціни виробу за рахунок структурного фактора

Виріб Відпускна

ціна за 1 туб , грн Структура продукції , % Зміни середньої ціни , грн

t 0 t 1 +, - А 5000 3 5,95 30,66 -5,28 -264,0 В 6000 34,95 33,72 -1,23 -73,8 с 7000 17,12 19,27 +2,15 +150,5 Б 7500 11,98 16,35 +4,36 +327,3 Усього — 100,00 100,00 — +140,0

Потім , помноживши отриманий результат на загальний фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-н атуральному вираженні , отримаємо зміни обсягу товарної продукції у вартісному вираженні :

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну випуску продукції у вартісному вираженні можна здійснити і за допомогою середньозважених цін (якщо продукція однорідна ) . Для цього спершу визначають середньозважену ціну при фактичній структурі продукції , а потім при базовій , і різницю між ними множать на фактичний загальний обсяг виробництва продукції звітного періоду в умовно-натуральному вираженні :

ВП = 140*16 400 = + 2 300 тис.грн.

Аналогічно визначають вплив структури реалізованої продукції на суму виручки (табл .7 ).

Таблиця 7. Розрахунок впливу структури реалізованої продукції на суму виручки

Виріб Оптова

ціна

1 туб,

тис . грн Обсяг реалізації продукції , туб Виручка за цінами базового періоду , тис . грн Зміна виручки за рахунок структури продукції , тис . грн t 0 t 1 t 0 фактично

при

базовій

структурі t 1 А

В

С

D 5,0

6,0

7,0

7,5 5700

5 600

2 700

1 900 4850

5300

3050

2560 28 500

33 600

18 900

14 250 28 250

33 305

18 735

14 125 24 250

31 800

21 350

19 200 -4 000

-1 505

+2 615

+5 075 Усього — 15 900 15 760 95 250 94 415 96 600 +2 185

Наведені дані показують , що за рахунок зміни структури продукції виручка від її реалізації збільшилася на 2185 тис . грн . Це викликано збільшенням частки дорожчих виробів С і D у загальному обсязі продажів.

4. Аналіз якості виробленої продукції

Завдання аналізу . Способи узагальненого оцінювання виконання плану з якості продукції : бальний метод , середній коефіцієнт сортності , середньозв ажені ціни у зіставних умовах . Методика розрахунку впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства . Причини зниження якості продукції.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції . Підвищення його — одна із фо рм конкурентної боротьби , завоювання і втримання позицій на ринку . Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів , а й за рахунок вищих цін.

Якість продукції — це поняття, яке характеризує параметричні , експлуатаційні , споживчі , технологічні , дизайнерські властивості виробу , рівень його стандартизації та уніфікації , надійність і довговічність . Розрізняють узагальнюючі , індивідуальні і непрямі показники якості продукції.

Уза гальнюючі показники характеризують якість усієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення :

а )частка нової продукції в загальному її випуску ;

б )частка продукції вищої категорії якості ;

в )середньозважений бал продукції ;

г ) c середній коефіцієнт сортності ;

д )частка атестованої і неатестованої продукції ;

є ) частка сертифікованої продукції ;

є ) частка продукції , що відповідає світовим стандартам ;

ж ) частка продукції , що експортується , у тому числі у високо-розвинуті промислові країни.

Індивідуальні ( одиничні ) показники якості продукції характеризують одну із її властивостей :

а ) корисність (жирність молока , зольність вугілля , вміст заліза в руді , вміст білка в продуктах харчування );

б ) надійність (довговічність , безвідмовність у роботі );

в ) технологічн ість , тобто ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість , енергомісткість );

г )естетичність виробів.

Непрямі показники — це штрафи за неякісну продукцію , за обсяг і частку забракованої продукції , за частку продукції , на яку надійшли рекламації від покупців , за втрати від браку і т . ін.

Перше завдання аналізу — вивчити динаміку перелічених показників , виконання плану їх рівня , причини зміни їх і дати оцінку роботи підприємства за рівнем якості продукції.

За продукцією , якість якої хара ктеризується сортом визначають частку продукції в загальному обсязі виробництва , середній коефіцієнт сортності , середньозважену ціну виробу у зіставних цінах.

Середній коефіцієнт сортності можна визначити за відношенням вартості продукції всіх сортів до мо жливої вартості продукції за ціною І сорту.

Таблиця 8. Аналіз якості продукції

Сорт продукції Ціна

за

1 туб,

грн Випуск продукції , туб Вартість випуску , тис . грн t 0 t 1 t 0 t 1 За ціною І сорту t 0 t 1 І

II

III 6 000 5 000 2 500 2 880

1 728

1 152 3 528

1 008

504 17 280

8 640

2 880 21 168

5 040

1 260 17 280

10 368

6 912 21 168

6 048

3 024 Усього 5 000 5 760 5 040 28 800 27 468 34 560 30 240

Звідси коефіцієнт сортності :

• у базисному періоді — 0,833 (28 800 : 34 560);

• у звітному періоді — 0,908 (27 468 : 30 240).

Індекс зростання якості продукції — 1,09 (0,908 : 0,833).

Друге завдання аналізу — визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства : на випуск товарної продукції ( ТП ), на виручку від реалізації продукції ( В ) і п рибуток ( П ). Розрахунок виконують так :

ТП = (Ц 1 -Ц 0 ) V ВП 1 ;

В = (Ц 1 -Ц 0 )- V РП 1 ; П = (Ц 1 - Ц 0 ) * V РП 1 - (С 1 - С 0 ) * V РП 1

де Ц 0 і Ці — відповідно ціна виробу до і після зміни якості ;

С 0 і Сі — відповідно рівень собівартості виробу до і після зміни якості ;

V ВП 1 — кількість виробленої продукції підвищеної якості ;

V РП 1 — обсяг реалізації продукції підвищеної якості .

Якщо підприємство випускає продукцію за сортами і відбулася зміна сортового складу , то спершу необхідно розрахувати , як змінилися середньозваже на ціна і середньозважена собівартість одиниці продукції , а потім за наведеними вище алгоритмами визначити вплив сортового складу на випуск товарної продукції , на виручку і прибуток від її реалізації.

Як видно із табл . 9, у зв 'язку із підвищенням якості пр одукції (збільшення частки продукції І сорту і зменшення відповідно частки продукції II і III сорту ) середня ціна реалізації виробу А вища від планової на 450 грн , а вартість усього фактичного випуску — на 2268 тис . грн (450 грн *5040 туб ).

Таблиця 9. Впл ив сортового складу продукції на обсяг випуску виробу А у вартісному вираженні

Сорт продукції Оптова

ціна 1 туб , грн Структура продукції , % Зміна середньої

ціни

за рахунок

структури,

грн

t 0 t 1 +, - І

II

III 6000

5000

2500 50

30

20 70

20

10

+20

-10

-10 +1200

-500

250 Усього 5000 100 100 — +450

Аналогічно визначають зміну середнього рівня собівартості виробу за рахунок зміни сортового складу .

Після цього можна визначити вплив зміни сортового складу на суму прибутку :

Непрямим показником якості пр одукції є брак . Він поділяється на виправний і невиправний , на внутрішній (виявлений на підприємств ) і на зовнішній (який виявили покупці ). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції , зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції , до зниже ння прибутку і рентабельності.

У процесі аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою і часткою у загальному випуску товарної продукції ; визначають втрати від браку :

тис . грн..

Собівартість забракованої продукції 500

Витрати на усунення браку 80

Вартість браку за ціною можливого використання 150

Сума вирахувань з винуватих осіб 10

Втрати від браку (п . 1 + п . 2 - п . З - п . 4) 420

Для визначення втрат товарної продукції необхідно знати фактичний рівень рентабельності . У нашому пр икладі вартість товарної продукції в діючих цінах становить 104 300 тис . грн , а її собівартість — 84 168 тис . грн . Звідси фактичний рівень рентабельності дорівнює +23,9 % ((104 300 - 84 168) : 84 168 *100). Це означає , що фактичний рівень ціни вищий від с о бівартості продукції в 1,239 раза . Втрати ж товарної продукції дорівнюють 520,4 тис . грн (420 *1,239), або 0,5 % від вартості фактичного випуску.

Потім вивчають причини зниження якості і допущеного браку продукції за місцями виникнення та центрами відповід альності і розробляють заходи для усунення їх . Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини , низький рівень технології , організації виробництва і кваліфікації робітників , аритмічність виробництва тощо.

5.Аналіз ритмічності роботи підприємства

Поняття і значення ритмічної роботи підприє мства . Порядок розрахун ку коефіцієнтів ритмічності , аритмічності , варіацій . Визначення упущених резервів збільшення випуску продукції у зв 'язку з аритмічною роботою . Причини аритмічності виробництва.

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва і відвантаження продукції . Ритмічність — це рівномірний випуск продукції за графіком в обсязі та асортименті , передбачених планом.

Ритмічна робота є основною умовою вчасного випуску і реалізації продукції . Неритмічність погіршує всі економічні показники : знижується якість продукції ; збільшуються обсяг незавершеного виробництва і надпланові залишки готової продукції на складах і , як наслідок , уповільнюється оборотніст ь капіталу ; не виконуються поставки за договорами і підприємство платить штрафи за невчасне відвантаження продукції ; невчасно надходить виручка ; перевитрачається фонд заробітної плати у зв 'язку з тим , що на початку місяця робітникам платять за простої , а в кінці — за надурочні роботи . Усе це призводить до підвищення собівар тості продукції , зменшення суми прибутку , погіршення фінансового стану підприємства.

Один із найпоширеніших показників — коефіцієнт ритмічності . Його величину визначають як суму фактичної частки випуску за кожний період , але не більше від її планового рівня . У нашому прикладі (табл . 10) він дорівнює :

К ритм =30+33,33+33,34=96,67%

Таблиця 10. Ритмічність випуску продукції за декадами

Декада Випуск продукції за рік , тис . грн Частка продукції, % Виконання

плану , коефіцієнт Частка продукції , зарахована у виконання плану з ритмічності , % план факт план факт Перша 32 000 30 240 33,3 30 0,945 30,00 Друга 32 000 34 272 33,3 34 1,071 33,33 Третя 32 000 36 288 33,4 36 1,134 33,34 Усього 96 000 100 800 100,0 100 1,050 96,67 Для оцінювання ритмічності виробництва на підприємстві розраховують також показник аритмічності як суму додатних і від’ ємних відхилень у випуску продукції від плану за кожний день (тиждень , декаду )ю Чим аритмічніше працює пі дприємство , тим вищий показник аритмічності.

К аритм = 0,055+ 0,071+0,134 = 0,26

Якщо відомі причини недовиконання (перевиконання ) плану випуску продукції за декадами (добами ), можна розрахувати їхній вплив на показник аритмічності . Для цього відносні зм іни обсягу виробництва продукції з цієї причини необхідно віднести до загального показника аритмічності й помножити на 100. Наприклад , за першу декаду план випуску недовиконано на 960 тис . грн , або на 3 % , через невчасну поставку сировини і на 800 тис . г рн , або на 2,5 %, через несправність обладнання . Звідси частка першого фактора у зміні загального показника аритмічності становить 11,5 % (0,03 : 026 *100), а другого — 9,6 % (0,025 : 0,26 * 100).

Внутрішні причини аритмічності — тяжкий фінансовий стан під приємства , низький рівень організації , технології і матеріально-технічного забезпечення виробництва , а також планування і контролю , зовнішні — невчасна поставка сировини і матеріалів постачальниками , нестача енергоресурсів не з вини підприємства тощо.

У процесі аналізу необхідно підрахувати упущені можливості підприємства з випуску продукції у зв 'язку з неритмічною роботою . Це різниця між фактичним і можливим випуском продукції , обчисленим із найбільшого середньодобового (середньодекадного ) обсягу виро бництва (100 800 - 36 288 * 3 = 8064 тис . грн ).

Аналогічно аналізують ритмічність відвантаження і реалізації продукції.

На закінчення аналізу розробляють конкретні заходи для усунення причин неритмічної роботи.

6. Аналіз факторів та резервів збільшення ви пуску і реалізації продукції

Вивчивши динаміку і виконання плану з реалізації продукції та виконання договорів поставки , необхідно визначити фактори зміни її обсягу (рис . 1).

Можливі два варіанти методики факторного аналізу реалізації продукції.

Якщо виручку на підприємстві визначають за відвантаженням продукції , то баланс продукції буде таким :

ГП П + ВП =РП + ГП К

Звідси

РП =ГП П + ВП-ГП К .

Якщо виручку визначають після оплати відвантаженої продукції , то товарний баланс мож на записати так :

ГП П + ВП + ЗВП П =РП + ЗВП К + ГП К .

Звідси

РП =ГП П + ВП + ЗВП П - ЗВП К - ГП К ,

де ГП П , ГП К — залишки готової продукції на складах відповідно на початок і кінець періоду ;

ВП — вартість випуску продукції ;

РП — обсяг реалізації продукції за зв ітний період ;

ЗВП П , ЗВП К — залишки відвантаженої продукції на початок і кінець періоду.

Розрахунок впливу цих факторів на обсяг реалізації продукції здійснюють порівнюванням фактичних рівнів факторних показників з базовими та обчисленням абсолютних і відно сних приростів кожного з них . Для вивчення впливу цих факторів аналізують баланс продукції.

Таблиця 11. Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції

Показник Вартість продукції в базових цінах , тис . грн t 0 t 1 +,- 1. Залишок готової продукції на по чаток

року

2. Випуск продукції

3. Залишок готової продукції на кінець

року

4. Відвантаження продукції за рік (п . 1 +

+ п . 2 - п . 3)

5. Залишок товарів , відвантажених

покупцям :

5.1. На початок року

5.2. На кінець року

6. Реалізація продукції (п . 4 + п . 5.1 -

- п . 5.2) 2 000

96 000

2 200

95 800

4450

5000

95 250 2200

100 800

3345

99 255

5 000

7 655

96 600 +200

+4 800

+1 145

+3 455

+550

+2 655

+13 510

Із таблиці видно , що обсяг реалізації зріс за рахунок збільшення її випуску і надпланових залишків товарів , відвантажених покупцям на початок року . Негативний вплив на обсяг продажів справили такі фактори : збільшення залишків готової продукції на складах підприємства , а також зростання залишків відвантажених товарів на кінець року , оплата за я к і ще не надійшла на розрахунковий рахунок підприємства.

Рівень оплати відвантаженої продукції характеризує стан роз рахунків з покупцями .

К опл = Продукція , яку оплатили покупці за період / Продукція відвантажена покупцям за період

Якщо К опл < 1, то це сві дчить про зростання дебіторс ької за боргованості.

З огляду на це в процесі аналізу необхідно з 'ясувати причини утворення надпланових залишків на складах , невчасної оплати продукції покупцями і розробити конкретні заходи для прискорення реалізації продукції й одержання виручки.

Особливу увагу приділяють вивченню впливу факторів , що визначають обсяг виробництва продукції . їх можна об 'єднати в три групи :

1) забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та інтенсивність використання їх :

ВП = ЧП *РВ ;

РП =Ч РП * ЧП * РВ,

де ЧП — середньооблікова чисельність працівників підприємства ;

РВ — середньорічний виробіток продукції на одного працівника ;

Ч РП — частка реалізованої продукції в обсязі випущеної продукції звітного періоду ;

2) забезпеченість підприємства основним и засобами виробництва та інтенсивність використання їх :

ВП =ОЗВ * Фв ;

РП =Ч РП *ОЗВ *Ф В ,

де ОЗВ — середньорічна сума о сновних засобів виробництва під приємства ;

Ф В — фондовіддача основних засобів ;

3) забезпеченість виробництва сировиною і матеріалами та ефект ивність використання їх :

ВП = МВ *М В

П = Ч РП * МВ *М В

На закінчення аналізу узагальнюють виявлені резерви збільшення виробництва і реалізації продукції (табл . 11).

Таблиця 12. Резерви збільшення випуску продукції , тис . грн.

Джерело резервів Резерви збільше ння випуску продукції за рахунок трудових ресурсів засобів праці предметів праці Збільшення кількості споживаних ресурсів

Повніше використання робочого часу

Підвищення продуктивності праці

Скорочення надпланових відходів сировини і матеріалів

Зниження н орм витрати сировини і матеріалів

5268

505

8345

3215

323

1912 Усього 5773 8345 5450

Резерви збільшення випуску продукції має бути збалансовано в усіх трьох групах ресурсів . Максимальний резерв , встановлений для однієї з груп , не може бути освоєни м до того часу , доки не буде виявлено резервів такого самого розміру і в інших групах ресурсів.

На цьому підприємстві резерви збільшення випуску продукції обмежені матеріальними ресурсами і становлять 5450 тис . грн . Максимальний резерв випуску продукції за рахунок збільшення використання збільшення устаткування може бути освоєно , якщо підприємство ще знайде у трудових ресурсах резерви на суму 2572 тис . грн (8345 - 5773) і матеріальні ресурси — на суму 2895 тис . грн (8345 - 5450).

Для визначення можливостей збільшення обсягу продажів необхідно , крім цих резервів , врахувати наднормативні залишки готової продукції на складах підприємства . При цьому слід враховувати попит на той чи інший вид продукції і реальну можливість її реалізації , а також ризик від незатр е буваності продукції.

Джерела резервів збільшення обсягу і реалізації продукції

 
 
copyright © 2010  - 2014 Free-Works.RU, info@Free-Works.RU
Free-Works.RU - скачать бесплатно рефераты, контрольные курсовые.
Контрольные работы, рефераты, шпаргалки, курсовые работы, дипломные работы, методички, лекции, учебные пособия.
Все абсолютно бесплатно и без регистрации!