Хостинг ТаймВэб - Опережая время. Удобные и выгодные тарифы на надежный хостинг. Экономия при оплате, бесплатные домены, подарки.
 

Спорт и туризм >> Аналіз ефективності використання матеріальних активів підприємтсва на прикладі готелю "Домус готель"

Теоретичні аспекти аналізу ефективності використання матеріальних активів. Класифікація активів підприємств. Економічна сутність матеріальних активів підприємства. Система показників, що характеризують ефективність використання матеріальних активів.

Дата выполнения: 26.10.2008
Размер оригинального RTF-файла: 990,98 кБ, в архиве 80,51 кБ
Тип работы: курсовая работа

Похожие работы:

  1.  Создание web-сайта Богородского Благочиния, Отчет по практике, добавлена 21.12.2009
    Исследование деятельности фирмы, связанной с созданием и обслуживанием Internet-проектов. Выполнение задания по разработке дизайна, созданию и поддержке web-сайта. Создание и регистрация работоспособного представительства организации фирмы в Интернете.
  2.  Готельні послуги: документація та облік, Реферат, добавлена 23.02.2009
    Договір про надання готельних послуг: основні ознаки та зміст. Загальні принципи бронювання місць. Типові форми документів первинного обліку при наданні готельних послуг. Формування витрат готелю та особливості бухгалтерського й податкового обліку.
  3. Прийоми і методи управління організаційними, розпорядчими і аналітичними функціями (роботами) у структурних підрозділах підпрємства готельного та туристичного бізнесу. Операційна система готеля "Швейцарський Готель", її життєвий цикл та надійність.
  4. Комплекс економічних розрахунків на торгівельному підприємстві. Визначення товарообороту. Реалізаційна вартість товарів та визначення товарообороту в реалізаційних цінах. Показники продуктивності праці, виходячи з товарообороту та валового доходу.
  5. Відобразити в бухгалтерському обліку операції у туроператора та турагента. Скласти кореспонденцію рахунків. Визначити фінансовий результат від господарської діяльності.
  6.  Язык разметки гипертекста, Статья, добавлена 10.05.2009
    HTML - язык разметки гипертекста как набор инструкций для программы-просмотрщика (броузера). Понятие и назначение тэгов, их функции и параметры. Смысл понятий "параметр" и "значение параметра". Правила работы с тэгами, создание ссылок с их помощью.
  7. Визначення рівня економічної ефективності використання ресурсів шляхом зіставлення результату та ефекту відтворення з ресурсами та навпаки. Показники ресурсовіддачі та ресурсоємності. Економічні та неекономічні, матеріальні та нематеріальні ресурси.
  8. Характеристика служби прийому та розміщення. Основні види документів,що використовуються при поселенні в готель. Документи, що використовуються при поселенні. Виписка з номера,та документи ,що потрібні для цього. Аналіз діяльності готелю "Thyssen House".
  9. Поняття ліквідності підприємства. Необхідність аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Здійснення аналізу ліквідності на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Платоспроможність підприємства.
  10.  Основні засоби підприємства, Реферат, добавлена 28.09.2009
    Структура довгострокових активів. Методика аналізу технічного рівня розвитку підприємства. Основні фонди, їх визначення, оцінка технічного стану, руху та ефективності використання. Аналіз використання виробничої потужності та технологічного обладнання.

Содержимое работы (только текст)

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ , ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ : АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЮ «ДОМУС ГОТЕЛЬ»

КИЇВ -2008

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБО ТИ.

Стор. Вступ 3 1. Теоретичні аспекти аналізу ефективності використання матеріальних активів 1.1. Класифікація активів підприємств 4 1.2. Процес формування активів 7 1.3. Економічна сутність матеріальних активів підприємства 11 1.4. Сист ема показників , що характеризують ефективність використання матеріальних активів 13 2. Аналіз ефективності використання матеріальних активів на прикладі готелю «Домус Готель» 2.1. Загальна характеристика готелю 19 2.2. Аналіз ефективності використан ня матеріальних активів 20 2.3. Вплив зміни матеріаломісткості на показники роботи пілприємства 25 3. Напрями поліпшення ефективності використання матеріальних активів 28 3.1. Обгрунтування конкретних управлінських рішень 28 3.2. Нормування об оротних коштів за сировиною та конкретними матеріалами 32 Висновок 40 Перелік використаної літератури 41 ВСТУП.

Прибуток підприємства , його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі на ринку значно залежить від того , як воно розпорядилося сво їм капіталом за весь попередній період діяльності , включаючи аналізований . Під цим мається на увазі створення сприятливих умов праці , впровадження високоефективних засобів праці , прогресивних технологій , рівень механізації й автоматизації виробництва , орга нізації й керування ним . Тому пошук резервів подальшого збільшення ефективності роботи підприємства повинен ґрунтуватися на оцінці показників , що характеризують ці сторони діяльності підприємства.

Витрати сировини , матеріалу , палива , енергії й інших предме тів праці мають найбільшу питому вагу в поточних витратах на виробництві в більшості галузей виробничої сфери . Від того , як на підприємстві здійснюється процес матеріально-технічного постачання й контроль над дотриманням режиму економії в кожному підрозділ і , на кожному робочому місці , залежать найбільш важливі показники роботи підприємства – обсяг виробництва , його рентабельність , а також фінансовий стан і ліквідність . У процесі фінансово-економічного аналізу роботи підприємства вирішуються завдання , пов 'яз ані з пошуком резервів зниження витрат предметів праці й збільшенням на цій основі обсягів виробництва й кінцевих результатів .

Мета написання цієї курсової роботи – на основі теоретичних положень освоїти методику проведення анализу ефективності використан ня матеріальних ресурсів на підприємстві. В першій главі роботи освітлено теоретичні аспекти аналізу матеріальних ресурсів підприємства . Також в цій главі приведено низку показників , що характеризують ефективність використання материальних ресурсів на підп риємстві. В другій главі приведено аналіз основних показників діяльності готелю «Домус Готель» , в тому числі проаналізовано ефективність використання матеріальних ресурсів та розкрито вплив змін матеріалом істкості на показ ник и р о бот и п і дпри ємства .

Трет я гл ава п рисвяче на об грунтуванн ю при й нят т я управл і нс ьких рі шен ь з при воду використання матер і альн и х ресурс і в на п і дпри ємстві.

1.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ .

1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА.

Для здійснення господ арської діяльності кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядженні визначене майно , що належить йому на правах власності або володіння . Все майно , яким володіє підприємство і яке відображене в його балансі , наз ивається активами підприємства.

Активи є економічними ресурсами підприємства у формі сукупних майнових цінностей , що використовуються у господарській діяльно сті з метою одержання прибутку.

Активи підприємства підрозділяються за багатьма класифікаційним и ознаками , основними з яких є :

Форма функц іонування активів . За цією ознакою виділяють такі види активів :

а ) матеріальні активи характеризують активи підприємства , що мають речову (матеріальну ) форму . До складу матеріальних активів підприємства належать :

• основні засоби ;

• не завершені капітальні вкладення ;

• устат кування , призначене до монтажу ;

• виробничі запаси сировини та на півфабрикатів ;

• запаси малоцінних і швидкозношувальних предметів ;

• о бсяг незавершеного виробництва ;

• запаси готової продукц ії , призначеної для реалізації ;

• інші види мат еріальних активів ;

б ) нематеріальні активи характеризують активи підприємства , що не мають речової форми , але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток . До цього виду активів підприємства належать :

• придбані підприємством права на кор истування окремими природними ресурсами ;

• патентні права на використання вин аходів ;

• "ноу-хау " – сукупність технічних , технологічних , управлінських , комерційних та інших знань , що оформлені у вигляді технічної документації , накопиченого виробничого досві ду , що є предметом ін новацій , але не запатентованих ;

• права на промислові зразки та моделі ;

• товарний знак – емблема , малюнок або символ , зареєстровані у встановленому порядку , що служать для відмінності товарів даного виробника від інших аналогічних тов арів ;

• торгова марка – право на виняткове використання фірмового наймену вання юридичної особи ;

• права на використання ком п’ ютерних програмних продуктів ;

• "гудвіл – різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу і його баланс овою вартістю , яка утворена у зв’ язку з можливістю одержання більш високого рівня прибутку (порівняно із середньогалузевим її рівнем ) за рахунок використання більш ефективної системи управління на товарному ринку , заст осування нових технологій тощо ;

• інші аналогічні види майнових цінностей підприємства ;

в ) фінансові активи характеризують різноманітні фінансові інструменти , що належать підприємству або знаходяться в його володінні.

До фінансових активів підприємства належать :

• грошов і активи в національні й валюті ;

• гро шові активи в іноземній валюті ;

• дебіторська заборг ованість у всіх її формах ;

• корот кострокові фінансові вкладення ;

• дов гострокові фінансові вкладення.

Характер участі в господарському процесі та швидкість обороту активів . За цією ознакою активи підприємства підрозділяються на такі види :

а ) оборотні (поточні ) активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства , що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну ) діяльність і використовуються повністю протягом одного виро бничо-комерційного циклу.

У складі оборотних (поточних ) активів підпри ємства виділяють такі елементи :

• виробничі зап аси сировини і напівфабрикатів ;

• запаси малоцінних і швидкозношувальних предметів ;

• о бсяг незавершеного виробництва ;

• запаси готової про дукц ії , призначеної для реалізації ;

• дебіторську заборгова ність ;

• грошов і активи в національній валюті ;

• гро шові активи в іноземній валюті ;

• корот кострокові фінансові вкладення ;

• витрати майбутніх періодів ;

б ) необоротні активи характеризують сукупніс ть майнових цінностей підприємства , що багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами.

До складу необоротних активів підприємства входять такі види :

• основні засоби ;

• нематеріальні активи ;

• не завершені капітальні вкладення ;

• устатк ування , призначене для монтажу ;

• дов гострокові фінансові вкладення ;

• інші види необоротних активів.

Характер обслуговування окремих видів діяльності . За цією ознакою виділяють такі види активів підприєм ства :

а ) операційні активи є сукупністю майнових цінностей , що безпосередньо використовуються у виробничо-комерційній діяльності підприємства з метою о держання операційного прибутку.

До складу операційних активів підприємства належать :

• виробничі основні засоби ;

• нематеріальні активи , що обслугову ють операційний процес ;

• оборотні операційні активи (вся їх сукупність за мінусом короткострокових фінансових вкладень );

б ) інвестиційні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства , пов’ язан их із здійсненням його інвестиційної діяльн ості.

До складу інвестиційних активів підприємства належать :

• не завершені капітальні вкладення ;

• устатк ування , призначене для монтажу ;

• дов гострокові фінансові вкладення ;

• корот кострокові фінансові вкладення.

Характер фінансових джерел формування активів . Відповідно до цієї ознаки розрізняють такі види активів підприємства :

а ) валові активи є сукупністю майнових цінностей (активів ) підприємства , сформованих за рахунок як власн ого , так і позикового капіталу ;

б ) чисті активи характеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів ) підприємства , сформованих винятково за рахунок власного його капіталу . Вартість чистих активів підприємства визначається за такою формулою :

ЧА = А – ЗК , де

ЧА – вартіс ть чистих а ктивів підприємства ;

А – загальна сума всіх активів підпр иємства за балансовою вартістю ;

ЗК – загальна сума позикового капіталу підприємства , що використовується.

Характер володіння активами . За цією ознакою активи підприємства поділяються на такі два види :

а ) власні активи , до яких належать активи підприємства , що знаходяться в постійному його володінні та відображаються в складі його балансу ;

б ) орендовані активи , до яких належать активи підприємства , що знаходяться в тимчасовому його володінні відповідно до укладених договорів оренди (лізингу ).

Ступінь ліквідності активів . Відповідно до цієї ознаки активи підприємства прийнято підрозділяти на такі види :

а ) активи в абсолютно ліквідній формі , до яких належать активи , що не потребують реалізації і є готовим и засобами платежу.

До складу ак тивів цього виду входять :

б ) високоліквідні активи характеризують групу активів підприємства , що швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило , у термін до одного місяця ) без суттєвих втрат своєї поточної ринко вої вартості з метою своєчасного забезпечення платежів за поточн ими фінансовими зобов’ язаннями.

До високоліквідних активів підприємства належать :

• корот кострокові фінансові вкладення ;

• короткострокова дебіторська заборгованість ;

в ) середньоліквідні актив и , до яких належать активи , що можуть бути конвертовані в грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості термін ом від одного до шести місяців.

г ) малоліквідні активи , до яких належать активи підприємства , що можуть бути конвертовані в гр ошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періо ду часу (від півроку і більше ).

д ) неліквідні активи , до них входять такі види активів підприємства , що самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути прода ні лише в складі цілісного майнового комплексу ).

1.2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ АКТИВІВ.

На базі розглянутої класифікації формується процес фінансового уп равління активами підприємства.

Формування активів підприємства пов’ язане з трьома основними етапами його розвитк у на різних стадіях житт євого циклу :

1. Створення нового підприємства Це найбільш відповідальний етап формування активів , особливо при створенні великих підприємств . Активи , що формуються на цьому етапі , визначають потребу в стартовому капіталі , умови отри мання прибутку , швидкість обороту цих активів , рівень їхньої ліквідності тощо.

2. Розширення , реконструкція та модернізація діючого підприємства . Цей етап формування активів підприємства можна розглядати як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу . Розширення і відновлення складу активів діючого підприємства здійснюється відповідно до стратегічних завдань його розвитку з урахуванням можливостей фор мування інвестиційних ресурсів.

3. Формування нових структурних одиниць ді ючого підприємства , наприклад , дочірніх підприємств , філій тощо . Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів за рахунок нового будівництва або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового компл е ксу . Варіантами такого придбання є приватизація діючого державного підприємства , купівля з банкрутілого підприємства тощо.

Другий і третій етапи формування активів є формою інвестиційної діяльності діючого підприємства.

Для забезпечення ефективної діяльност і підприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямований характер . Основною метою формування активів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу , а та к ож оптимізація їх складу для забезпечення умов ефект ивної господарської діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування активів підприємства будується на основі таких принципів :

1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності та ф орм її диверсифікац ії.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів , що формуються до обсягу , і структури виробництва і збуту продукції.

3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

4. Забезпечен ня умов прискорення обороту активів у процесі їх використання.

5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

Формування активів підприємства в період його створення підпорядковане , в першу чергу , завданням розвитку його операційної діяльності . При цьому варто мати на увазі , що за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової ніші на початкових стадіях життєвого циклу підприємства , обсяг операційної діяльності зростає досить високими темпам и . У зв’ язку з тим , що активи підприємства формуються на початковій стадії , воно повинно мати у своєму розпорядженні визначений резервний їх потенціал , що забезпечує можливості приросту продукції і диверсифікації операційної діяльності в н айближчому майбутн ьому періоді.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів , що формуються , до обсягу , структури виробництва і збуту продукції.

Така відповідність повинна забезпечуватися в процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства шляхом визна чення потреби в окремих видах активів.

Склад активів новоствореного підприємства має ряд відмінних рис :

а ) у складі необоротних активів підприємства на стадії його створення практично повністю відсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються у процесі наступної інвестиційної його діяльності ;

б ) у складі оборотних активів підприємства на початковій стадії їх формування практично повністю відсутня дебіторська заборгованість у зв’ язку з тим , що господарська діяльність ще не розпочиналася . Крім того , до мінімуму зведені , а в більшості випадків – цілком відсутні , короткострокові фінансові вкладення.

Таким чином , розрахунок потреби в активах для новостворюваного підприємства здійснюється в розрізі таких їх видів :

• основних засобів ;

• нематеріальних ак тивів ;

• запасів товарно-матеріальних цінностей , що забезпечують виробничу д іяльність ;

• грошових активів ;

• інших видів активів.

Потреба в основних засобах розраховується за окремими групами :

а ) виробничі будівлі та споруди ;

б ) машини й устаткування , що в икористовуються у виро бничому технологічному процесі ;

в ) машини й устаткування , що використовуються в процесі упр авління операційною діяльністю.

На першому етапі визначається потреба в окремих видах машин і устаткування , що використовуються у виробничому т ехнологічному процесі . Формула розрахунку цієї потреби має такий вигляд :

Пу = , де

Пу – потреба у виробничому устаткуванні конкретного виду ;

ОВ – плановий обсяг виробництва продукції , що потребує використання даного виду устаткування ;

ПРе – ек сплуатаційна продуктивність даного виду устаткування (нормативний обсяг виробництва продукції з розра хунку на одиницю устаткування );

Во – вартість о диниці цього виду устаткування ;

ВУ – вартість установки даного виду устаткування.

На другому етапі визначаєт ься потреба в окремих видах машин і устаткування , що використовуються у процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі , електронно-обчислювальн і машини , засоби зв’ язку тощо ).

На третьому етапі визначається потреба в будівлях для здійснення безпосе реднього виробничого процесу і р озміщення персоналу управління.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з технології , що використовується для з дійснення операційного процесу.

При визначенні вартісного обсягу необоротних операційних активів , необхідних підприємству , враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах : придбання у власність , ф інансова або оперативна оренда.

Потреба в запасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференцій овано в розрізі таких їх видів :

а ) потреба в оборотному капіталі , що авансується в запаси сировини і матеріалів ;

б ) потреба в оборотному капіталі , що авансується в запаси готової продукції (для промислових підприємств );

в ) потреба в оборотному капіталі , що авансується в запаси товарів (для торгови х підприємств ).

Потреба в оборотному капіталі , що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду , визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на норму запасу в днях . Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду вст ановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих та інших особливостей його господарської діяльності . Для нових підприємств ці норми включаються до складу показників бізнес-плану.

Для усереднених розрахунків у закордонній практиці при розро бці бізнес-планів застосовують такі стандартні норми запасів : сировини та матеріалів – 3 місяці (90 днів ); готової продукції – 1 місяць (30 днів ); товарів , що реалізуються підприємствами торгівлі , – 2 місяці (60 днів ).

Потреба в інших активах установлюєтьс я методом прямого розрахунку за окремими їх різновидами з урахуванням особливостей створюваного підприємства . Розрахунок потреби в інших активах здійснюється окремо з н еоборотних і оборотних активів.

На основі проведених розрахунків визначається загальна п отреба у необоротних і оборотних активах новостворюваного підприємства . Потреба у необоротних активах розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах , нематеріальних активах та інших видах необоротних активів . Відповідно , потреба в оборотн и х активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах товарно-матеріальних цінностей , грошових активів та інших видів оборотних активів.

1.3. Е КОНОМІЧНА СУТНІСТЬ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.

Для забезпечення процесу виробництва кожне підприємс тво повинне мати в своєму розпорядженні певну суму оборотних коштів . Оборотні кошти – це наявні засоби і їх замінники , рахунки дебіторів і складські запаси , які конвертуються в гроші протягом року . Оборотні кошти функціонують у сфері виробництва і сфері з в ернення . У сфері виробництва знаходяться виробничі запаси , незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів . Вони повністю переносять свою вартість на проведену готову продукцію і в процесі виробництва зазнають зміни натуральної форми . У сфері зверненн я знаходяться готова продукція на складі підприємства ; продукція , відвантажена покупцеві , але ще не сплачена їм ; грошові кошти підприємства на розрахунковому рахунку в банці і у власній касі , а також засоби в розрахунках . Речовинні елементи оборотних кошт і в споживаються в кожному виробничому циклі . Вони повністю втрачають свою натуральну форму , тому цілком включаються у вартість виготовленої продукції . Елементи оборотних коштів є частиною безперервного потоку господарських операцій . Покупка товарно-матеріа л ьних цінностей приводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості ; виробництво веде до зростання готової продукції ; реалізація веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку . Цей ц и кл операцій багато разів повторюється і у результаті зводиться до грошових надходжень і грошових платежів . Період часу , протягом якого здійснюється оборот грошових коштів , є тривалість виробничо-комерційного циклу . Склад і структура оборотних коштів підпр и ємства визначається наступними основними чинниками :

– характером продукції , що випускається ;

– особливостями добувної і оброблювальної промисловості ;

– структурою витрат на виробництві ;

– технологічними і організаційними умовами виробництва в роботі кожног о підприємства ;

– умовами матеріально-технічного забезпечення і збуту готовій продукції , а також системою і формами розрахунків . Значне місце у складі оборотних коштів займають виробничі запаси . Вони складають до 50% товарно-матеріальних цінностей підприєм ств України . Від того , як на підприємстві здійснюється процес матеріально-технічного постачання і контроль за дотриманням режиму економії в кожному підрозділі , на кожному робочому місці , залежать найбільш важливі показники роботи підприємства – об 'єм виро б ництва , його рентабельність , а також фінансовий стан і ліквідність . В процесі фінансово-економічного аналізу роботи підприємства вирішуються завдання , пов 'язані з пошуком резервів зниження витрат предметів праці і збільшенням на цій основі об 'ємів виробниц тва і кінцевих результатів : – аналіз якості розрахунків , які здійснюють відповідні функціональні підрозділи підприємства , з метою виявлення потреби в матеріальних ресурсах , включаючи аналіз якості норм витрати сировини , матеріалів , енергоносіїв на виробниц тво продукції ; – оцінка діяльності служб матеріально-технічного постачання з погляду безперебійності забезпечення виробництва всіма необхідними видами матеріальних ресурсів і економії фінансових ресурсів на створення складських запасів ; – аналіз чинника ма теріаломісткості продукції ; – виявлення резервів зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження прогресивних норм , ресурсозберігаючих технологій , зменшення непродуктивних витрат , відходів ; – підрахунок впливу впровадження режиму економії матеріальних ресурсів на кількісні і якісні показники діяльності підприємства . Пошук варіантів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів складає основний зміст аналізу. Основні етапи аналізу використання матеріальних ресурсів :

1. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів.

2. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат.

3. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

4. Аналіз обґрунтованості норм витрати матеріальних рес урсів.

5. Обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах .

1.4.

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ , ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ .

Всемірне поліпшення використання матеріальних ресурсів – одне з важливіших завда нь промислових підприємств . Чим краще використовуються сировина , паливо , допоміжні матеріали , тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції , тим самим створюється можливість збільшити об 'єм виробництва промислової продукції. Витрата м атеріальних ресурсів є їх виробниче споживання . Витрата на виробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів , витрачених підприємством безпосередньо на виконання програми по випуску продукції . Витрачання матеріальних ресурсів здійснюється також на ре монтні потреби , обслуговування внутрізаводського транспорту , забезпечення підсобного господарства , культурно-побутові потреби . Споживання матеріальних ресурсів характеризується їх загальною і питомою витратою . Загальна витрата матеріальних ресурсів – це с п оживання окремих видів або разом узятих матеріальних ресурсів на виконання всієї виробничої програми в звітному періоді. Загальна витрата матеріальних ресурсів враховується в натуральному виразі ; сумарна витрата різних видів матеріальних ресурсів – у варті сному виразі . Питомою витратою m конкретного виду ресурсів називається їх середня витрата на одиницю прове деної придатної продукції . Її визначають діленням всієї кількості матеріальних ресурсів , витрачених на виробництво даної продукції в звітному періоді МР , на кількість придатних одиниць цієї продукції Q: m1 = МР / Q. Можна також розрахувати питому витрату матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості однотипної продук ції m ’ по формулі : m ’ = (Ʃ'3f m1*q1 ) /Q1, де m1 – питома витрата матеріальних ре сурсів на одиницю продукції ; q1 – кількість одиниць даної продукції , виробленої в даному періоді ; Q1 – загальний об 'єм споживчої властивості продукції , виробленої в звітному періоді. Необхідність систематичного виявлення і мобілізації резервів зниження м атеріальних витрат і матеріаломісткості продукції передбачає застосування в аналізі системи показників , що всесторонньо характеризує ефективність використання матеріальних ресурсів і що дозволяє планувати , враховувати і аналізувати результати роботи підпр и ємств , об 'єднань і галузей промисловості в області зниження матеріаломісткості продукції. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників . До узагальнюючих показників відносятьс я матеріаломісткість ; матеріаловіддача ; коефіцієнт співвідношення темпів зростання об 'єму виробництва і матеріальних витрат ; питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції ; коефіцієнт використання матеріалів. Матеріаломісткість продукції є величи ною витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції або робіт . Це визначення в найзагальнішому вигляді характерний для будь-якого рівня управління . Матеріаломісткість товарної продукції є узагальнюючим вартісним показником і представляє велич ину ма теріальних витрат на одну гривню товарної продукції підприємства , об 'єднання , підгалузі , галузі : ММ = М витр / ВП, де ММ – матеріаломісткість продукції ; МВ – матеріальні витрати на виробництво продукції ; ВП – вартість виробленої продукції. Матеріало віддача визначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальних витрат . Цей показник характеризує віддачу мат еріалів , тобто скільки вироблено продукції з к ожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини , матеріалів , палива , енергії і т.д .): МВ = ВП / М витр . Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об 'ємів виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат . Він характеризує у відносному виразі динаміку мат еріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості проведеної продукції . Динаміка цього показника характеризує зміну ма теріаломісткості продукції . Коефіцієнт матеріальних витрат є відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової , перерахованої на фактичний об 'єм випущеної продукції . Він показує , наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зі встановленими нормами . Якщо коефіцієнт більше одиниці , то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції , і навпаки , якщо менше одиниці , то матеріальних ресурсів використовувалися економн і ше. До узагальнюючих показників також відноситься прибуток на гривн ю матеріальних витрат – це найбільш узагальню юч ий показник ефективності використання матеріальних ресурсів . Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму ма теріальних витрат . Підвищення рівня цього показника позитивно характеризує роботу підприємства . В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника , виконання плану по його рівню , провести міжгосподарські порівняння і встановити чинники зміни йо г о величини . У економічній літературі рекомендується декілька методик аналізу узагальнюючих показників , заснованих на різних типах систем чинників . Найбільш об 'єктивну оцінку використання матеріальних ресурсів дає показник матеріаломісткості . Матеріаломістк ість визначає суму матеріальних витрат : зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат , зниження матеріаломісткості – зменшує . Матеріальних витрат при калькуляції собівартості продукції враховуються як прямим шляхом (у статті «Сировина і м а теріали» ), так і в комплексних статтях витрат (витрати на зміст і експлуатацію устаткування , цехові і загальнозаводські ). У зв 'язку з цим їх називають прямими і загальними. Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення мат еріальних витрат на виробництво продукції , зниження її собівартості і зростання прибули. Аналіз матеріаломісткості проводиться по адитивній , кратній або мультиплікативній системі чинника. Побудова моделей чинників здійснюється на основі формули визначення матеріаломісткості , причому сама формула розрахунку не може розглядатися як система чинника. Одна з моделей чинників , отримана прийомом розширення , розглядає зміну матеріаломісткості ресурсів залежно від матеріаломі сткості за прямими витратами (Мм пр ) і кое фіцієнта співвідношення з агальних і прямих витрат (Кспіввідн .): ММ = МВ / ВП = (Мв пр / ВП ) * (МВ / М в пр ) = ММпр * Кспіввідн. . Для вивчення впливу чинників на матеріаломісткість можна використовувати будь-які методи (ланцюгових підстановок , абсолютних різ ниць , логарифмічний і ін .) Матеріаломісткість за пр ямими матеріальними витратами ММ пр і коефіці єнт співвідношення витрат Кспіввідн . – чинники першого порядку. Чинниками другого порядку , що впливають на матеріаломісткість продукції , є : – структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції приводить до збільшення загальної матеріаломісткості ); – рівень матеріальних витрат на окремі вироби , або питома матеріаломісткість ; – ціни на матеріали і відпускні ціни на продукцію. Приватні показники матері аломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів ( металоємність , паливовоємність , енергоємність і ін .), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості вс іх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни ). За допомогою приватних показників матеріаломісткості аналізується зміна загальній матеріаломісткості товарної продукції під впливом структурного зрушення в споживанні ма теріальних ресурсів (с ировини , палива і ін .). Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі , так і в натуральному або умовно-натуральному виразі (відношенні кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-виду продукції до кількості в ипущеної продукції цього вигляду ). В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим , вивчають їх динаміку і причини зміни (мал . 1.1), а також вплив на об 'єм виробництва продукції. Матеріаломісткість , так само як і матеріаловіддача , залежить від об 'єму валової (товарною ) продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво . У свою чергу об 'єм валової (товарною ) продукції у вартісному виразі може змінитися за рахунок кількості проведеної продукції , її структури і рівня відпускних цін . Сума матеріальних витрат також залежить від об 'єму проведеної продукції , її структури , витрати матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів . У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури проведе н ої продукції , норми витрати матеріалів на одиницю продукції , цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

З агальна матеріаловіддача або матеріалоємність Структура виробництва продукції П риватна матеріалоємність i-х вид ів продукції П итома матеріалоємність i-х видів продукції Ц іни на продукцію Кількість використаних матеріалів на виробництво одиниці продукції Ц іни на сировину та ма теріали Прогресивність норм витрати матеріалів Ціна придбання І нфляційні процеси З міни норм витрати Рецептура сировини Ринки сировини Я кість сировини и матеріалів Заготівельні витрати Якість сировини В ідходи та втрати сировини и матеріалів Транспортні витрати В ідстань перевозки Техніка и технологія виробництва Вид транспорту Тарифи на пос луги транспорту

Мал .1.1. Схема системи чинника матеріаломісткості продукції.

Приватна матеріаломісткість продукції (ЧМЕ i), у свою чергу , залежить від питомої матеріаломісткості продукції (УМЕ i) (вартості витрачених матеріалів на одиницю пр одукції ) і рівня відпускних цін на продукцію (ЦП i), для розрахунку впливу яких використовується спосіб ланцюгових підстановок або інтегральний метод : ЧМЕ i = УМЕ i / ЦП i

Питома матеріаломісткість виробів залежить від кількості (маси ) витрачених матеріальних ресурсів на випуск виробу (УР i) і їх в артості (ЦМ i): УМЕ i = Ʃ'3f (УР i * ЦМ i) Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінюватися за рахунок якості матеріалів , заміни одного виду матеріалів іншим , техніка і технології виробництва , організації ма теріально-технічного постачання і виробництва , зміни норм витрати , відходів і втрат і т.д . Вартість сировини і матеріалів залежить також від їх якості , внутрішньогрупової структури , ринків сировини , зростання цін на них у зв 'язку з інфляцією , транспортний- заготовчих витрат і інших чинників . Їх вплив на рівень матеріаломісткості можна визначити таким чином : Ʃ'3fММ xi = Ʃ'3fМВ xi / Впф, де Ʃ'3f ММ xi – абсолютний приріст матеріаломісткості з а рахунок i-го чинника ; Ʃ'3f МВ xi – абсолютний приріст матеріальних витрат за раху нок i-го чинника. Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів його скорочення. Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається порівнянням фактичної кількості купл еної сировини з їх плановою потребою . Необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне їх виконання . Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників , відповідніст ь їх стандартам , технічним умовам і умовам договору і у випадках їх порушення пред 'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів , виділених підприємству по держзамовленню , і кооперованих постачань . Велике значення надається виконанню плану за термінами постачання матеріалів (ритмічності ). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності , коефіцієнт варіації.

2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЮ «ДОМУС ГОТЕЛЬ»

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОТЕЛЮ.

Домус Готель» — готель бізнес-класу , який розташований в мальовничому історичному центрі , за адресою :

Україна , 04 071 Киї в,

в ул . Ярославс ь ка , 19.

Тел .: +38 (044) 462-51-20, 462-51-22, 462-51-24,

490-90-08, 490-90-09

Факс : +38 (044) 462-51-45

WWW: http://www.domus-hotel.kiev.ua/

В готелі - 30 номерів : 14 одномісних , 8 двом існих , 2 люкса і 6 покращених люксів.

До послуг клієнті в конференц -зал на 30 місць і кімната переговорів з можливістю доступу в інтернет , сауна , ресторан , в як ом у представлено і тал ійсь к у та украї нс ьку кухн ю .

Високий рі вень обслу говуванн я , комфорт та над ійн і сть є візитною карт кою готелю . Для постійних клиентів існує гнучка система знижок . Гостинність та професіоналізм обслуговуючого персоналу створять всі умови для приєм ного п еребу ван ня наших гостей в «Домус Готелі ».

Посуги

(ціни в гривня х)

1

Одноміс н и й номер

990

2

Покращений одном існи й номер

1050

3

Двомі сн и й номер

1290

4

Номер «Люкс»

1490

5

Номер покращени й «Люкс»

1790

6

О ренда конференц - зала (1 год. )

180

7

Камера зберігання

Безкоштов но

8

Сніданок «Шведс ь кий ст і л»

Включено

9

Користування сейфом

25

2.2 . А НАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ В ИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІ В.

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції , зниження її собівартості і зростання прибули. Всі мат еріальн і витрати на виробництві складаються з прямих матеріальних витрат і матеріальних витрат в комплексних статтях витрат , тобто в загальновиробничих і загальногосподарських витратах. Таким чином , на зміну загальній матеріаломісткості продукції , перш за все , вп ливають два чинники :

1) матеріаломісткість продукції за прямими матеріальними витратами ;

2) співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат : ММ = МВ / ВП = (Мвпр / ВП ) * (МВ / Ммпр ) = ММ пр * Кспіввідн . Дамо оцінку виконання планового завдання по використанню матеріалів на підприємстві . На підставі додатків №№ 6 і 7 розрахуємо основні показники , необхідні для аналізу використання матеріалів в звітному періоді : – матеріаломісткість : ММ = Мвитр / ВП ; – матеріаловіддача : МВ = ВП / М витр ; – коефіцієнт співвідношення загальних і прями х матеріальних витрат : Кспіввідн . = МВ / Мв пр. Отримані в результаті розрахунків по приведених вище формулах дані оформимо в таблиці 2.1. , розрахувавши при цьому відхилення в абсолютному і відносному виразі : У д аному періоді не виконані планові показники використання матеріалів у виробництві : – загальна матеріаломісткість в звітному періоді в порівнянні з плановим показником знизилася на 0,011 або на 1,32%; – загальна матеріаловіддача – збільшилася на 0,016 або на 1,33%. Проаналізуємо , за рахунок яких чинників відбулися дані зміни . Як вже було сказано раніше , чинниками першого порядку , що впливають на зміну матеріаломісткості , є матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами і коефіцієнт співвідношення зага л ьних і прямих матеріальних витрат . Проілюструємо їх вплив на зміну узагальнюючого показника за допомогою методу абсолютних різниць .

ММ = ММпр * Кспіввідн. Д ММ (Кспіввідн .) = 0,776 * 0,0015 = 0,0012 Д ММ (ММпр ) = -0,011 * 1,0567 = -0,012 Баланс відхилень : 0 ,0012 + (-0,012) = -0,0108

Таблиця 2.1. Аналіз виконання планового завдання з використання матеріалів. № п /п Показники План Факт Відхилення абс. % 1 Обсяг виробленої продукції , тис.грн . 8228 ,5 811 4,5 -11 4,0 -1,3 9 % 2 Матеріальні витрати , тис.грн . 6740 ,0 6559 ,0 -181 ,0 -2,69% 3 З них прямі матеріальні витрати , тис.грн . 638 7 ,9 6207 ,4 -180 ,5 -2,8 3 % 4 Матеріало -місткість загальна 0,819 0,808 -0,011 -1,32% 5 Матеріало - міст кіст ь за прямими матеріальними витратами 0,776 0,765 -0,011 -1,45% 6 Матеріа ловіддача загальна 1,221 1,237 0,016 1,33% 7 Матеріаловіддача за прямими матеріальними витратами 1,288 1,307 0,019 1,47% 8 Коефіцієнт співвідношення загальних та прямих витрат 1,0553 1,0567 0,0015 0,14%

Результати аналізу показують , що зниження загаль ної матеріаломісткості відбулося за рахунок зниження прямих витрат на 0,012. Проте збільшення коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних витрат та прямих матеріальних витрат в порівнянні з планом свідчить про зміну структури всіх матеріальних витрат , пр о зменшення частки прямих і відповідно збільшення частки непрямих витрат , а також частки матеріальних витрат в залишках незакінченого виробництва. Це обумовило збільшення загальної матеріаломісткості на 0,0012.

Зараз проаналізуємо вплив факторів на зміну матеріаловіддачі . До цих факторів відносяться обсяг виробленої продукції та матеріальні витрати на її виробництво.

МВ = ВП / МВ итр ; МВ (факт ) = 8114,5 / 6559 ,0 = 1,237; МВ (план ) = 8228,5 / 6740 = 1,221; Д МВ = 0, 016 1-а пі дст .: 8228 ,5 / 6559 ,0 = 1,2545 ↑'5e = 0,0335; 2-а пі дст .: 8114,5 / 6559 ,0 = 1,237 ↓'76 = -0,0175; Баланс відхилень : 0,0335 + (-0,0175) = 0,016. У зв 'язку з тим , що величина матеріальних витрат в звітному періоді в порівнянні з планом зменшилася у зв 'яз ку з раціональнішим і ефективнішим використанням матеріальних ресурсів , матеріаловіддача збільшилася на 0,0335. Зменшення випуску проведеної продукції в даному періоді привело до зменшення матеріаловіддачі на 0,0175. Методику розрахунку впливу на рівень за гальної матеріаломісткості матеріальних витрат на окремі вироби можна розглянути таким чином . На узагальнювальний показник матеріаломісткості в першому наближенні робить вплив і зміну приватних показників матеріаломісткості . Залежність результативного пок а зника від чинників можна відобразити моделлю чинника адитивного типу : ММ (заг .) = ММ (сировина ) + ММ (паливо .) + ММ (енерг .) + ММ (н /ф ) + ММ (ін .)

При адитивному типі системи чинника вплив показників чинників на результативний визначається шляхом порівнянн я відповідних фактичних показників з плановими показниками. Дані таблиці показують , що зниження матеріаломісткості продукції в порівнянні з плановими показниками на 0,011 відбулося унаслідок зменшення сировиноємності , паливоємності , енергоємності і матеріа ломісткості по інших матеріалах відповідно на 0,012, 0,002, 0,001 і 0,004. За інших рівних умов за рахунок цих чинників

матеріаломісткість могла б зменшитися на 0,019 (0,012 + +0,002 + 0,001 + 0,004). Проте підвищення матеріаломісткості продукції по напі вфабрикатах на 0,008 зменшило можливу економію матеріальних ресурсів на цю ж суму . Результатом впливу всіх вищезгаданих чинників з 'явилося зниження загальної матеріаломісткості продукції на 0,011 (0,019 – 0,008). Зміна приватних показників матеріаломістко с ті обумовлена зрушеннями в структурі матеріальних витрат . Так , зменшення показників свідчить про скорочення частки відповідних видів витрат в загальній їх сумі , збільшені ж показники відображають зворотну тенденцію – збільшення частки матеріальних витрат п евних видів ресурсів в загальній сумі матеріальних витрат.

Таблиця 2.2. Аналіз впливу окремих показників.

№ п /п Показники План Факт Відхилення абс. % 1. Випуск продукції , тис.грн. 822 858,5 811 428,5 -11 430,0 -1,4% 2. Матеріальні витрати , тис.г рн . 674 034,0 655 927,0 -18 107,0 -2,7% 2.1. Сировина та матеріали , тис.грн. 247 232,0 234 112,0 -13 120,0 -5,3% 2.2. Паливо , тис.грн. 171 210,0 167 515,0 -3 695,0 -2,2% 2.3. Енергія , тис.грн. 142 471,0 139 678,0 -2 793,0 -2,0% 2.4. Напівфабрикати , ти с.грн. 57 313,0 63 112,0 5 799,0 10,1% 2.5. Інші матеріали , тис.грн. 55 808,0 51 510,0 -4 298,0 -7,7% 3. Загальна матеріалоємність 0,819 0,808 -0,011 -1,3% 3.1. Сровиноємність 0,300 0,289 -0,012 -4,0% 3.2. Паливоємність 0,208 0,206 -0,002 -0,8% 3.3. Енергоємність 0,173 0,172 -0,001 -0,6% 3.4. Матеріалоємність по п /ф 0,070 0,078 0,008 11,7% 3.5. Матеріалоємність за іншими 0,068 0,063 -0,004 -6,4%

2. 3 . ВПЛИВ ЗМІНИ МАТЕРІАЛОМІСТКОСТІ НА ПОКАЗНИКИ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА. Зниження матеріаломісткості про дукції сприяє зниженню собівартості в частині матеріальних витрат і збільшенню об 'ємів виробництва . За вищезгаданим визначенням матеріаловіддача розрахо вується по формулі : МВ = ВП / М витр . У звітному періоді в порівнянні з планом матеріаломісткість продукц ії знизилася , а матеріаловіддача , відповідно , зросла . У зв 'язку з цим додатковий об 'єм продукції за рахунок раціональнішого використання матеріальних ресурсів можна розрахувати по формулі : ВП = М В * М витр ; Д ВП = Д МВ * Мвитр (факт ). Виходячи з визначення ма теріаломістк ості можна вивести формулу : ММ = Мвитр / ВП ; М витр = ММ * ВП. Зміна собівартості в частині матеріальних витрат як результат зміни матеріаломісткості розраховується по формулі : Д Мвитр = Д ММ * ВП (факт ).

Отримані таким шляхом дані оформимо у вигляді таблиці :

Таблиця 2.3. Вплив використання матеріалів на результати роботи підприємства . № п /п Показники План Факт Відхилення 1 Матеріальні витрати , тис.грн . 674 034 655 927 -18 107 2 Випуск продукції , тис.грн . 822 858,5 811 428,5 -11 430,0 3 Матеріалоємність 0,819 0,808 -0,011 4 Матеріаловіддача 1,221 1,237 0,016 5 Ріст (+), зниження (-) собівартості в частині матеріальних витрат в результаті зміни матеріалоємності -8 925,71 6 Ріст (+), зниження (-) випуску продукції в результаті зміни матеріаловіддачі 10 494,80

Так , в звітному періоді в порівнянні з плановими показниками матеріаломісткість знизилася на 0,011, що , у свою чергу , привело до зменшення собівартості продукції в частині матеріальних витрат на 8925,71 тис.грн . В результ аті збільшення матеріаловіддачі на 0,016 випуск продукції на підприємстві збільшився на 10494,80 тис.грн . Одним з показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривну матеріальних витрат . Підвищення його рівня позитивно характери зує роботу підприємства . В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника , виконання плану по його рівню , провести міжгосподарські порівняння і встановити чинники зміни його величини. Для цього можна використовувати наступну модель чинника : П / Мвитр = (П / У ) * (У / ВП ) * (ВП / Мвитр ) = R * ЧВ * МВ , де П – прибуток від реалізації продукції ;

У – виручка від реалізації продукції ;

R – рентабельність обороту ;

Ч В – частка виручки в загальному об 'ємі випуску товарної продукції.

Коефіцієнт рентаб ельності активів (майна ) розраховується за формулою : Р = Ч100 , Де Р – коефіцієнт рентабельності активів (майна ) ; П – прибуток у розпорядженні підприємства ; А – середній розмір активів . Цей коефіцієнт показує , який прибуток отримує підприєм ство з кожної гривні , вкладеної в активи .

Таблиця 2.4. Дані для факторного аналізу прибутку на гривну матеріальних затрат. №п /п Показники План Факт Відхилення 1 Прибуток від реалізації , тис.грн. 614 ,0 579 ,0 -35 ,0 2 Виручка від реалізації , тис.грн . 55 81,0 953 4,0 395 3,0 3 Обсяг випуску , тис.грн . 822 8,5 811 4,5 -11 4,0 4 Матеріальні витрати , тис.грн . 674 0,0 655 9,0 -181 ,0 5 Рентабельність обороту , % 11,01% 6,08% -4,93% 6 Доля виручки 0,678 1,175 0,497 7 Матеріаловіддача 1,221 1,237 0,016 8 Прибуток на гривню матеріальних затрат. 0,091 0,088 -0,003

З таблиці 2.4 видно , що в звітному році прибуток на гривну матеріальних витрат знизився на 0,003 грн ., зокрема за рахунок зміни :

а ) матеріаловіддачі : Д МВ * Ч В (пл ) * R (пл ) = 0,016 * 0,678 * 0,1101 = 0, 001194

б ) частки реалізованої продукції в загальному об 'ємі її виробництва : МВ (факт ) * Д Ч В * R (пл ) = 1,237 * 0,497 * 0,1101 = 0,067688

в ) рента бельності обороту : МО (факт ) * Ч В (факт )* Д R = = 1,237 * 1,175 * (-0,0493) = -0,071947 Баланс відхилень : 0,00 1194 + 0,067688 + (-0,071947) = -0,003065 У зв 'язку з тим , що в звітному пер іоді показник виручки на гривню матеріальних витрат знизився на 0,003 грн ., слід виробити тактичну і стратегічну політику , направлену на підвищення ефективності використання матері альних ресурсів на підприємстві.

3. НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

3.1. ОБГРУНТУВАННЯ КОНКРЕТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.

Для підприємств готельного бізнесу , що працюють у умовах ринкової економіки , мають місце економі чні ситуації , пов’ язані з коливанням попиту на окремі тури з причин сезонності та інших . Це спричиняє зміну обсягів виробництва готельних послуг та їх продажів , що , своєю чергою , серйозно впливає на собівартість послуг і фінансові результати готелю . Для п і дприємств , що стикаються з проблемою високої собівартості , пропонується ефективна затратна політика , що містить :

• розрахунок собівартості способом “директ-костинг” ;

• виявлення резервів економії витрат ;

• спроби з зниження розміру й рівня собівартості продукції , послуг ;

• контролю над станом і характером змін фактичної собівартості .

Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів є одним з істотних чинників підвищення прибутковості готельного підприємства . Головними джерелами економії, засто сування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити , що перед тим , як упроваджувати такі системи , необхідно зіставити витрати , які понесе готель у зв ' язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі. Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі ) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається , тобто досягається значна економія ресурсів , що покриває витрати. До таких технол огій відносяться :

1) система освітлення на фотоелементах (реагують на рух ) – якщо встановити таку систему в коридорах на поверхах , де розташовуються номери можна добитися означає розташовуються номери можна добитися значної економії електроенергії, оскільк и коридори повинні в обов 'язковому порядку бути освітлені цілодобово незалежно від того , чи проживає хтось в номерах на даному поверсі , або він порожній.

2) крани у ванних кімнатах на фотоелементах – діє за тим же принципом.

3) система автоматичного відкл ючення світла в номерах – світло гасне протягом 1 хвилини після того , як гість виходить з номера . Також в цілях економії інших видів ресурсів доцільно замінювати деякі з них , використання яких є витратним і нераціональним , на новий вигляд матеріальних ресу рсів. Можна з упевненістю сказати , що процес пошуку нових можливостей і шляхів економії матеріалів це в деякій мірі процес творчий , такий , що вимагає від керівництва готелю не тільки хорошого знання про нові технології і матеріали , які є на ринку, але тако ж іноді і неординарних рішень , ведучих до успіху.

Обґрунтування конкретних управлінських рішень . Ефективність виробництва в значній мірі залежить від управління матеріальними ресурсами – планування , нормування , забезпеченості і використання , а також органі зації їх зберігання . Це обумовлено такими чинниками значущості матеріальних ресурсів у виробництві :

– витрати на матеріальні ресурси – основна частина собівартості продукції ;

– виробничі запаси складаються з основної суми власних оборотних коштів , тому пр искорення їх оборотності – великий резерв підвищення ефективності ;

– правильна організація управління матеріальними ресурсами – умова ритмічності виробництва ;

– посиле ння нормування споживання матеріальних ресурсів і лімітацію вимагають посилення режиму ек ономії.

Створення і зберігання запасів зв 'язане з великими витратами , щорічна сума цих витрат , по оцінках зарубіжної статистики , зазвичай перевищує четвертую частина вартості самих запасів . Тому дуже важливо в умовах ринку визначити оптимальну величину цих витрат , яка забезпечувала б ефективне функціонування виробництва при мінімальному об 'ємі витрат на його матеріально-технічне забезпечення . Витрати на створення і зберігання запасів залежать від величини виробничого запасу , страхування вартості змісту скл а дів , витрат , пов 'язаних з втратами (псування , старіння і ін. ) і інших .

Але в той же час при створенні і зберіганні запасів треба брати до уваги і невартісні чинники . Тут треба мати на увазі гарантії відносно якості , досвід постачальника , упевненість в пос тачанні і бажану перспективу взаємин між постачальником і покупцем (виробником ). Важливим є також транспортний чинник , який у ряді випадків грає важливіше значення , ніж ціна ресурсу . Адже може скластися таке положення , коли заявлена постачальником висока ц іна при перевезенні в 10 км . виявиться вигіднішою за низьку ціну , названу постачальником , що знаходиться за 200 км . Регулюванню запасів присвячено багато досліджень , і на це є достатньо підстав . Це і зрозуміло : вигода в результаті раціонального підходу до регулювання запасів досягає , як показує практика , істотних розмірів . Це особливо важливо для підприємств , що потребують запасів у великих розмірах.

Важливим моментом в розрахунку запасів є знання витрат , пов 'язаних з ними . Найбільш істотними з них є :

1. В артість оформлення замовлення . Тут , як і у будь-якому випадку , виникають як постійні , так і змінні витрати . Постійні витрати – це заробітна плата працівників відділу постачання , вкладення в устаткування , накладні витрати , розраховані на певний об 'єм сиров и ни . Змінні витрати залежать від способу оформлення замовлення , вартості пересилки документів , збільшення числа замовлень і інших чинників.

2. Витрати на поточні запаси . Відомо , що кожне підприємство з метою безперебійного функціонування повинне підтримуват и мінімальні запаси . І в цьому випадку запаси стають до певної міри формою капіталовкладень . В даному випадку капітал зв 'язаний в матеріалах , сировині і товарах . І , природно , якби він був вільний , то він знайшов би своє застосування : навіть помістивши йог о в банк , можна було б отримувати відсоток . Іншими словами , з погляду економічної науки , створення навіть мінімальних запасів викликає витрати у формі невикористаних можливостей . Поточні витрати на запаси повинні також включати складські витрати . Вони виник ають із збільшенням запасів в порівнянні з нормованим об 'ємом , оскільки в цьому випадку потрібне розширення складів і т.п . У поточні витрати також слід включити витрати на страхування , псування товарів , розкрадання і т.д.

Найважливішою умовою для вдосконал ення управління матеріальними ресурсами є зниження їх витрат на одиницю продукції , зниження матеріаломісткості . У зв 'язку з цим необхідно знижувати норми витрачання матеріалів . До матеріальних ресурсів , норми витрат на яких встановлюються в натуральних ви м ірниках , відносяться сировина і матеріали , паливо і енергія на технологічні цілі , напівфабрикати власного виробництва , пристосування цільового призначення і окремі види матеріалів допоміжного технологічного призначення . По решті матеріальних ресурсів (зап а сні частини , матеріали для догляду за технологічним устаткуванням і поточного ремонту будівель і споруд ) витрати нормуються по укрупнених нормативах з урахуванням вигляду і об 'єму робіт , вони є складовою частиною кошторисних ставок витрат по обслуговуванн ю виробництва і управлінню , включаючи витрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів . Під нормою витрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально допустимі величини , при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (вироби ) пев н ого вигляду і встановленої якості в умовах налагодженого виробництва . Нормування матеріальних ресурсів включає розробку , твердження , впровадження і використання встановлених норм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.

У системі матеріальних норм виділяють чотири основні групи норм :

– норми витрати в основному виробництві ;

– норми витрати на допоміжні та інші потреби ;

– норми витрати паливно-енергетичних ресурсів ;

– норми витрати на ремонт і експлуатацію основних засобів.

Формування норм по кожній групі полягає , як правило , з двох етапів : розрахунку індивідуальних норм і формування укрупнених (звідних ) норм . До складу норм витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції не включаються втрати і відходи понад затверджені норми і норматив и природного спаду , втрату при транспортуванні і зберіганні , а також витрати , обумовлені відступом від встановлених вимог до якості сировини і матеріалів , пов 'язані з виробничим браком , випробуванням нових зразків , ремонтом устаткування , відробітком технол о гічних схем і агрегатів , порушенням і відступом від регламентованих процесів і режимів роботи , профілактикою устаткування , і інші аналітичні види витрат . Норми витрати матеріальних ресурсів встановлюються з точністю не менше 0,05% розрахункового значення н орми. Нормування проводиться по кожному елементу матеріальних витрат виходячи з особливостей використання матеріалів.

3.2. НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ЗА СИРОВИНОЮ І ОСНОВНИМИ МАТЕРІАЛАМИ.

Норматив по сировині і основним матеріалам визначається виходячи з одноденної витрати відповідного виду матеріалів , узятих по кошторису витрат на виробництво по кварталу з найбільшим об 'ємом виробництва і норми запасу в днях .

Н = Ро * Нз, де

Н — норматив оборотних коштів по сировині і основним матеріалам ;

Ро — одноде нна витрата відповідного виду матеріалів ;

Нз — норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по сировині і основним матеріалам включає транспортний запас ; час по доставці , прийманню , складуванню матеріалів ; поточний запас ; страховий запас ; підготовчий запа с . Транспортний запас враховує тривалість перебування сплачених вантажів в дорозі і визначається різницею часу знаходження матеріалів в дорозі і часу на оборот платіжних документів . Тривалість вантажообігу по сировині і матеріалам визначається виходячи з ф актичних даних за минулий період або на підставі консультацій з транспортними організаціями , які визначають тривалість пробігу вантажу від кожного постачальника . Тривалість документообігу включає час , необхідне постачальникові для оформлення розрахункових документів і надання їх в банк , для обробки документів в банці постачальника , час поштового пробігу документів , час для обробки документів в банці покупця . На підприємствах , що мають широку номенклатуру споживаної сировини і напівфабрикатів , що поступають від великого числа постачальників або в тих випадках , коли матеріали в дорозі займають незначну питому вагу в загальних залишках сировини і матеріалів , транспортний запас може бути визначений на підставі звітних даних за ряд років шляхом ділення фактичног о середньоквартального залишку в дорозі на одноденну витрату сировини і матеріалів . Для цього з фактичних матеріалів в дорозі виключаються вартість вантажів , що затрималися в дорозі понад встановлені норми просування , а також суму , неправильно або помилково віднесені на рахунок «матеріали в дорозі» . Не враховується транспортний запас , коли матеріали поступають в день їх оплати або раніше терміну надходження розрахункових документів . Норма оборотних коштів по доставці , прийманню , складуванню розраховується в і дповідно до встановлених технічних норм на кожну операцію на підставі досвідчених даних або шляхом хронометражу . У практиці господарювання ця норма встановлюється в розмірі від 25% до 50% до середніх інтервалів постачання по кожній групі основних матеріал і в залежно від галузі.

Поточний запас забезпечує безперебійну діяльність підприємства і є основною частиною оборотних коштів . Тривалість інтервалу між черговими постачаннями встановлюється на основі договорів з постачальниками . На підприємствах , де сировина і матеріали споживаються щодня і рівномірно протягом долі , поточній запас встановлюється у розмірі 50% від тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями . Страховій запас створюється для забезпечення безперебійної роботі підприємства на випадок пор ушень періодичності постачань матеріалів . Розмір його залежіть від частоті постачань , кількості і віддаленості постачальника . Норма страхового запасу встановлюється у розмірі 50% від потокового складського запасу . Підготовчий запас — це година , необхідний для підготовки і запуску у виробництво матеріалу , що поступає . Розмір підготовчого запасу визначається шляхом множення середньодобової споживи в матеріалі на якийсь годину , необхідне для підготовки матеріалів у виробництво . Нормування оборотних коштів по д опоміжних матеріалах . До допоміжних матеріалів відносяться ті матеріали , які не є складовою частиною продукції , але беруть участь в її освіті або входять до складу продукції в невеликих кількостях для додання певних властивостей . Характерним для допоміжни х матеріалів є те , що вони відрізняються величезною номенклатурою і їх витрата на кожному підприємстві невелика.

На тих підприємствах , де є матеріали , використовувані у великих кількостях , і матеріали , використовувані в невеликих кількостях , при нормуванні їх ділять на дві групи.

До першої групи відносяться матеріали , споживані у великих кількостях і на значну суму , і норматив по цій групі допоміжних матеріалів розраховується тим же методом , що і норматив по сировині і основним матеріалам.

До другої групи ві дноситься решта всіх допоміжних матеріалів , і розрахунок нормативу по цій групі проводиться за допомогою аналітичного методу , тобто виходячи з середньої величини фактичних залишків , що склалися , за минулий рік .

Середні залишки допоміжних матеріалів визнач аються на підставі звітних даних на початок кожного кварталу , з них виключають всі зайві і непотрібні запаси.

Норма оборотних коштів по цій групі допоміжних матеріалів визначається шляхом ділення середньосклавшихся залишків на одноденну фактичну витрату ци х матеріалів на виробництво . Умножаючи цю норму на одноденну планову витрату , визначають норматив по допоміжних матеріалах другої групи. Отже , одним з елементів процесу управління оборотними коштами підприємства є їх нормування . Незаповнення нормативу прив одить до перебоїв у виробництві і реалізації товарів . Наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні , неритмічності процесів виробництва і реалізації т о варів . В умовах ринкової економіки однієї з найважливіших завдань кожного підприємства стає економія матеріальних ресурсів , оскільки саме матеріальні витрати складають велику частину витрат виробництва , від яких безпосередньо залежить величина прибули . А п рибуток в умовах ринкової економіки - основне джерело життєзабезпечення підприємства . Розрізняють джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів . Джерела економії показують , за рахунок чого може бути досягнута економія . Шляхи (або напрями ) економії показу ю ть , яким чином , за допомогою яких заходів може бути досягнута економія . На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів . Під резервами слід розуміти виникаючі або виниклі , але ще не використані (повністю або частково ) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів . З погляду сфери виникнення і використання резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть бути підрозділені на три групи : .2. Використання досвіду зарубіжних країн при аналізі матеріальних ресурсів . Запаси підприємс тва обумовлені перервою в обороті продукції (товари , сировина , готова продукція ) між різними фазами циклу : постачання - виробництво - збут . З розвитком економічної кризи , з переходом на нові методи «управління потоками засобів» роль запасів повністю зміни л ася . Економічний і фінансовий аналітик підприємства не може ігнорувати цю радикальну еволюцію , яка обумовлює прочитання фінансових документів підприємства.

Традиційна концепція про роль запасів . В рамках управління за системою Тейлора наявність запасів на підприємстві розглядається як необхідна умова по двох основних причинах . По-перше , при функціональному підході закупівлі і виробництво партіями відбуваються у вузькоспеціалізованих установах . Останні , у свою чергу , прагнуть до зниження витрат на одиницю п р одукції , що випускається , і придбанням товарів . Ця політика масових закупівель (виробництва ) вимагає запасів які дозволяють відповідним службам здійснювати політику «оптимальних» закупівель в очікуванні , коли служби-споживачі зажадають ці закупівлі . По-дру ге , запаси вважаються необхідними , оскільки вони є елементами безпеки для підприємства :

– при труднощах постачання ;

– сировина і матеріали ;

– перед виробничим ризиком (поломки , страйки , брак і т.д .) ;

– запаси напівфабрикатів і кінцевої продукції ;

– при коливаннях продажів ;

запаси кінцевої продукції.

Запаси підприємства містять зазвичай мінімальний рівень , відповідній політиці закупівель і виробництву партіями , до якого додається більш менш значний запас . Нова концепція ролі запасів в контексті нових методів управління . У новій концепції управління (розробленою японцями ) запаси не допускаються , вважаються даремними і одночасно небезпечними . В умовах попиту , що росте , і стабільної продукції підприємство може дозволити собі запаси , які рано чи пізно у н ь ого закінчаться , але в умовах нестабільного ринку з високим рівнем конкурентної боротьби така політика складування все менш можлива .

Перехід до умов виробництва «точно в строк» виправдовується необхідністю пристосуватися до попиту споживачів , перетворює в иробництво на потік і робить непотрібними запаси . Створення запасів страхового призначення може привести до політики всеприпустимості , зокрема , допущення бракованих товарів . Отже , в рамках концепції управління промисловими потоками «точно в строк» різке ск орочення запасів є свідоцтво того , що обслуговування споживачів поліпшується.

Якщо кожен виробничий осередок проводить продукт без дефекту , який потрібний наступному по ланцюжку осередку , то знадобляться лише запаси , викликані наступними причинами :

– роз ривом в часі між оцінками продажів в короткостроковій перспективі і отриманими замовленнями ;

– потребою в деталях , що забезпечують взаємозв 'язок між ніжнім і вищими рівнями.

Якщо підприємству вдалося значно скоротити час свого циклу і отримати відмінні п рогнозні оцінки за якістю , запаси повинні складати лише незначну частину інвестицій підприємства . Таке різке скорочення запасів , очевидно , має значну дію на функцію складування . Її значення не тільки різко падає , але вона повинна сильно перебудуватися . Фа к тично епоха централізації функцій складування сировини у кінцевої продукції пройшла . Щоб реалізувати політику «точно в строк» , необхідно збалансувати запаси з виробництвом . Функція складування децентралізується , «залучається» безпосередньо до ланцюга опер а цій . Це ще один приклад дезінтеграції ( деспеціалізації ) функцій , успадкований від системи Тейлора . Значення аналізу запасів . У контексті традиційного фінансового аналізу аналіз запасів полягає у визначенні того , наскільки запаси відповідають мінімальним но рмам в рамках управління постачаннями і серійним виробництвом . Перевищення норм запасів оцінюється з погляду управління запасами . За зайвим обсягом запасів фінансовий аналітик виявить :

– вартість необхідного капіталу для їх фінансування ;

– вартість примі щень , які вони використовують ;

– витрати по їх прийому і управлінню .

Наявність складів значніших за об 'ємом , ніж у конкурентів , що вже перейшли на систему «точно в строк» , означає не тільки появу «класичних» витрат , а також і збереження невідповідних мет одів управління , які , природно , означатимуть для підприємства втрату клієнтів , нездатність вчасно їх задовольнити із-за вимог цієї клієнтури , що постійно ростуть . Деякі дослідники включають у витрати на складування втрати клієнтури або втрати на брак , які відбуваються в результаті збереження системи виробництва Тейлора , тоді як ринкові умови змінилися. Загальні принципи аналізу запасів . Питому вагу запасів підприємства не можна визначити на базі абсолютних величин , необхідно привести його у відносні величин и з урахуванням розмірів підприємства . Фінансові аналітики використовують показники оборотності запасів . Мета цих показників полягає в тому , щоб зіставити ті або інші запаси з їх споживанням , тобто з використанням запасів за використовуваний період.

Порів няння запасів з виходом продукції може відбутися двома способами :

– можна поставити споживання в чисельник , а запаси в знаменник , у такому разі ми отримуємо показник , який виражає кількість оборотів , що здійснюються запасами за даний період (кількість вих одів запасів в споживання ).

– можна також обчислити зворотний показник : в цьому випадку ми отримаємо частку споживання в запасах. Дуже часто аналітики обчислюють саме другий показник , коли в знаменнику фіксується щоденне споживання (середнє за період ). Це дозволяє отримати цифру , яка відображає кількість днів , необхідних для того , щоб збути запаси . Залишається дати деякі уточнення по чисельнику (запаси ) і знаменнику (щоденне споживання ). Оцінка запасів . Питання не викликає труднощів , якщо запаси трохи вар і юються за даний період . Тоді можна узяти початкові і кінцеві запаси для розрахунку . Якщо зміни в поточному періоді значні , то необхідно обов 'язково використовувати середній запас . У разі сезонних підприємств зміни можуть мати екстрений характер і вимагати особливого вивчення . Підрахунок споживання . Відповідні дані можна отримати безпосередньо з рахунків або ж шляхом непрямого розрахунку : Споживання за період = Початковий запас + Надходження – Кінцеві запаси . Початкові і кінцеві запаси можна легко визначити за даними балансу , з надходженнями ж справа йде складніше . Такими є базові принципи , але зовнішній аналітик із-за недостатньої інформації не завжди зможе їх застосувати . Тому необхідно мати запасні варіанти , що менш задовільно з погляду теорії , але проте к орисно. Управління запасами – це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи . Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства . Ефективне управління запасами дозволяє прискорити оборотність капіталу і підвищити його прибутк овість , зменшити поточні витрати на їх зберігання , вивільнити з поточного господарського обороту частину капіталу , реінвестуючи його в інші активи. Мистецтво управління запасами полягає в :

– оптимізації загального розміру і структури запасів ТМЦ ;

– мінім ізації витрат по їх обслуговуванню ;

– забезпеченні ефективного контролю за їх рухом . Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовується ряд моделей , серед яких найбільшого поширення набула «Модель економічно обґрунтованого замовлення» (EOQ - model).

Розрахунковий механізм цієї моделі заснований на мінімізації сукупних витрат по закупівлі і зберіганню запасів на підприємстві . Ці витрати діляться на дві групи :

1. Сума витрат по завезенню товарів , включаючи витрати по транспортуванню і пр ийманню товарів.

2. Сума витрат по зберіганню товарів на складі підприємства (зміст складських приміщень і устаткування , зарплата персоналу , фінансові витрати по обслуговуванню капіталу , вкладеного в запаси і ін .). Чим більше партія замовлення і рідше пров одиться завезення матеріалів , тим нижче сума витрат по завезенню матеріалів . Її можна визначити по наступній формулі :

Zзм = (VПП / РПП ) * Црз, де Zзм – витрати по завезенню матеріалів ;

VПП – річний об 'єм виробничої потреби в даному матеріалі ;

РПП – с ередній розмір однієї партії постачання ;

Црз – середня вартість розміщення одного замовлення.

З формули видно , що при незмінному VПП і Црз із зростанням РПП сума витрат зменшується , і навпаки . Отже , підприємству вигідніше завозити сировину великими парті ями . Але з іншого боку , великий розмір однієї партії викликає відповідне зростання витрат по зберіганню товарів на складі , оскільки при цьому збільшується розмір запасу в грошах . Якщо , наприклад , матеріал купується раз на місяць , то середній період його з б ерігання складе 15 днів , якщо купувати раз на два місяці – 30 днів і т.д. Враховуючи цю залежність , сума витрат по зберіганню товарів (Zхр ) на складі мож е бути визначена таким чином : Zхр = (РПП / 2) * Схр, де

Схр – вартість зберігання одиниці товару в ана лізованому періоді . Звідси видно , що при незмінному Схр сума витрат по зберіганню товарів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання . Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат так , щоб загаль н а сума витрат була мінімальною . Математична модель EOQ виражається наступною формулою :

EOQ = Ʃ'3f (2 * VПП * Црз ) / Схр , де EOQ – оптимальний середній розмір партії постачання. Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається так :

Пзопт = EOQ / 2. Серед систем контролю за рухом запасів в країнах з розвиненими ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС – аналіз , XYZ – аналіз і логістика . АВС – аналіз є важливим інструментом , використовуваним на підприємстві для визнач ення ключових моментів і пріоритетів в області управлінських завдань , процесів , матеріалів , груп продуктів , ринків збуту , категорій клієнтів . системі контролю за рухом запасів всі види запасів ділять на три групи виходячи з їх вартості , об 'єму і частоти в и трачання , негативних наслідків при їх браку . До категорії А відносять дорожчі види запасів з тривалим циклом замовлення , які вимагають постійного моніторингу у зв 'язку з серйозністю фінансових наслідків при їх браку . Тут потрібний щоденний контроль за їх р ухом . У категорію У включають ті ТМЦ , які мають меншу значущість в забезпеченні безперебійного операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів . Запаси цієї групи контролюються раз на місяць . У категорію З включаються всі решта ТМЦ з низьк ою вартістю , що не відіграють значущої ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів . Контроль за їх рухом здійснюється раз на квартал . АВС – аналіз концентрує увага за рухом найбільш пріоритетних груп товарно-матеріальних цінностей . При XYZ – аналізі матеріали розподіляються відповідно до структури їх споживання . До групи Х відносяться матеріали , споживання яких носить постійний характер , до групи Y – сезонний характер , до групи Z – нерегулярний характер . Така класифікація запасів дозволяє підвищити е ф ективність ухвалення рішень в області закупівлі і складування . Важливу роль в управлінні запасами грає логістика , яка використовується для оптимізації товарних потоків в просторі і в часі . Вона координує рух товарів по всьому ланцюжку «постачальник – підп р иємство – покупець» і гарантує , що необхідні матеріали і продукти будуть надані своєчасно , в потрібному місці , в необхідній кількості і бажаної якості . В результаті скорочуються витрати на складування , значно зменшується тривалість знаходження капіталу в з апасах , що сприяє прискоренню його оборотності Висновок . Щоб отримати максимально можливий прибуток , підприємство повинне контролювати формування собівартості виробів , що підлягають реалізації . Контроль відбувається на всіх етапах , але особливо – на стаді ї витрати виробничих ресурсів на випуск продукції . Мета його – не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів . Спожиті в процесі виробництва сировина , основні і допоміжні матеріали , купувальні вироби і напівфабрикати , паливо , енергія в к лючаються до складу матеріальних витрат . До узагальнюючих показників ефективності використання матеріалів у виробництві відносяться : матеріаломісткість продукції , матеріаловіддача , питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції , коефіцієнт викори стання матеріалів і показник прибули на гривну витрат . Ефективність використання оборотних коштів означає прискорення їх оборотності і вивільнення з обороту , що є додатковим джерелом фінансування приросту оборотних коштів . Уповільнення оборотності приводи т ь до іммобілізації оборотних коштів і зростання частки позикового і привернутого капіталу в джерелах фінансування . Одним з елементів процесу управління оборотними коштами підприємства є нормування . Незаповнення нормативу приводить до перебоїв у виробництві і реалізації продукції . Наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні , неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції . Необхідною умовою в д осконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку . Одним з найважливіших завдань є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління і технічних засобів.

ВИСНОВОК.

Для того , щоб отримати максимальний прибуток , підприємство повинно контролювати формування соб івартості виробів та послуг , що реалі з уються . Контроль здійснюється на вс і х е тапах , але особ лив о – на стад ії витрат мате ріальних ресурсі в . Його мета – не допустит и небажаних відхилень від в становлен и х норм і стандарт і в. До узальнюючих показ ників е фективност і використання материал і в від носят ься : матері ало місткі сть продукц ії , материало від дача , питома вага матері альн и х ви трат в с обіват ост і продукції , ко е ф і ц і ент використання матер і ал і в та показник приб утку на гривню ви трат. Е фективн і сть використання оборотн их засобі в означа є приск орен ня їх об е р т о в ості та вивільнення з оборот у , щ о є до даткови м джерелом ф і нанс у ван н я прирост у оборо тн и х засобі в . Гальмування обертовості при з водит ь до і моб ілізації оборотн и х засобі в та збільшенню частки позиченого капиталу у джерел ах финанс у ван н я. Одним з е лемент і в процес у управл і н н я оборотн и ми засобами пі дпри ємства є норм у ван ня . Незапо внен н я норматив у при з водит ь до перебо їв у виробництві та реал і зац ії продукц ії . Понаднормові запаси товарно-матер і альн и х ц і нностей ві в о л і кают ь з обороту грошові з а соби та сві д ча т ь пр о недо ліки в матері ально-техн і ч н ом у за бе з печен ні , неритм ічності процес і в виробниц тва та реал і зац ії продукції та послуг .

Необхі д ною ум овою удосконалення управл і н н я є до кор і нна реконструкц і я йо го технич н о ї та і нформац ій но ї баз и на базі автоматизовано ї систем и обліку . Одн ією з важ ливі ших задач є по дальш ий р о звит ок та удосконаленнч і нформац ій н и х сист ем п і дпри ємств з використанням сучасних метод і в управл і н ня та техн і ч н их засобі в.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

1. Бутко А.Д ., Кислица Н.Г . Теорія економічного аналізу : Конспект лекцій . – К .: КНТЕУ , 2002. – 200с.

2. Кабушкин Н.И ., Бондаренко Г.А . Менеджм ент гостиниц и ресторанов . – Мн .: Новое зание , 2003 . – 409с.

3. Канке А.А ., Кошевая И.П . Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия , 2-е изд . – М : ИНФРА , 2007. – 280с.

4. Коробов М.Я . Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств : Навч . посіб. – К .: Т-во «Знання» , КОО , 2000. – 378с.

5. Котенко Л.Н . Бухгалтерский учет в предприятиях торговли и питания . Учеб . Пособие . – Х .: Студцентр , 2003 . – 640с.

6. Любушкин Н.П ., Лесева В.Б ., Дьякова В.Г . Теория экономического анализа : Учебно-методический комплекс . – М ., Юрист , 2002. – 480с.

7. Менеджмент туризма : Экономика туризма : Учебник . – М .: Финансы и статистика , 2001. – 320с.

8. Мец В.О . Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства : Навч . Посібник . – К .: КНЕУ , 1999. – 132с.

9. Мних Є.В . Е кономічний аналіз : підручник . – К .: Центр навчальної літератури , 2003. – 412с.

10. Савицкая Г.В . Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности : краткий курс , 2-е изд . Испр .: М .: ИНФРА ,2003. – 303с.

11. Ткаченко Т.І ., Гаврилюк С.П . Економіка готельного г осподарства і туризму . Навч . Посібник . – К .:КНТЕУ , 2005, 179с.

12. Ткаченко Т.І . Сталий розвиток туризму : Теорія , методологія , реалії бізнесу : Монографія . – К : КНТЕУ , 2006, 537с.

13. Циглик І.І ., Кропельницька С.О ., Мозіль О.І . економічний аналіз господарської дія льності підприємства : Навч . Посібник . - К .: Центр навчальної літератури , 2004, 116с .

14. Шеремет А.Д . Теорія економічного аналізу : Підручник . – К .: КНЕУ , 2004, 123с.

15. Яцків Т.І . Теорія економічного аналізу : Львів : Світ , 1993

 
 
copyright © 2010  - 2014 Free-Works.RU, info@Free-Works.RU
Free-Works.RU - скачать бесплатно рефераты, контрольные курсовые.
Контрольные работы, рефераты, шпаргалки, курсовые работы, дипломные работы, методички, лекции, учебные пособия.
Все абсолютно бесплатно и без регистрации!